Постанова

від 20.05.2009 по справі 8/108-08-3754

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/108-08-3754

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2009 р.                                                                                    № 8/108-08-3754  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

    Дунаєвської Н.Г. –головуючий,

                                          Мележик Н.І.,  

                                          Мирошниченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року у справі № 8/108-08-3754 Господарського суду Одеської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський склозавод", Київська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс",               м. Одеса, про стягнення 316 938,25 грн.,

за участю представників:

позивача –не з'явився

відповідача –Леонов О.Г. (дов. від 23.01.2009)

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2008 року позивач –ВАТ "Ветропак Гостомельський склозавод" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" про стягнення 316 938, 25 грн.

Вказував, що 10.01.2008 між ним та відповідачем укладено договір поставки                № 6, відповідно до умов якого ВАТ "Ветропак Гостомельський склозавод"  (постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" (покупець) прийняти та оплатити на умовах даного договору пляшку скляну тип              487Г –Гл4 –500 у кількості 6 млн. штук.

Посилаючись на не належне виконання відповідачем умов договору в   частині оплати поставленого товару, –позивач, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь 71 953, 70 грн. основного боргу, 19 130, 20 грн. пені, 103 172, 22 грн. штрафу, 20 059, 49 грн. інфляційних втрат та  2 622, 64 грн. 3 %  річних, а всього –216 938, 25 грн.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Рішенням Господарського суду Одеської області від 5 листопада 2008 року (суддя Атанова Т.О.),  у задоволені позову відмовлено.

Рішення мотивоване посиланнями на ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.33 ГПК України та повну оплату відповідачем поставленого товару в межах встановленого договором строку згідно платіжного доручення №795 від 31.01.2008.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року (колегія суддів у складі: Таценко Н.Б. –головуючий, Сидоренко М.В., Мишкіної М.А.) рішення скасоване та постановлено нове рішення про задоволення позову.

Постановлено стягнути з ТОВ Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс"  на користь ВАТ "Ветропак Гостомельський склозавод" 71 953, 70 грн. основного боргу, 19 130, 20 грн. пені, 103 172, 22 грн. штрафу, 20 059, 49 грн. інфляційних втрат та  2 622, 64 грн. 3 %  річних.

Постанова мотивована посиланнями на ст.ст.33, 34 ГПК України та зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 200 000 грн. (платіжне доручення №795 від 31.01.2008) на погашення боргу за раніше здійсненими поставками.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України та ст. 32, 33, 43, 101 ГПК України, просив постанову скасувати та залишити в силі рішення.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова  зазначеним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,  10.01.2008 між ВАТ "Ветропак Гостомельський склозавод"  (постачальник) та ТОВ Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" (покупець) укладено договір поставки № 6, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору пляшку скляну тип 487Г –Гл4 –500 у кількості 6 млн. штук.

На виконання умов договору, позивач згідно товарно-транспортних накладних                    № ГС 30000897 від 27.01.2008, № ГС 30000903 від 27.01.2008, № ГС 30000915 від 28.01.2008, № ГС 30000934 від 28.01.2008, № ГС 30000937 від 28.01.2008 поставив відповідачу товар на загальну суму 191 700, 43 грн.

Відповідно до п.3.1 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

Всупереч вказаних умов договору відповідач поставлений товар оплатив частково внаслідок чого утворилась заборгованість, яка є предметом даного спору.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд посилався на ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.33 ГПК України та виходив з того, що згідно платіжного доручення №795 від 31.01.2008 позивач здійснив повну оплату поставленого товару у встановленому договором порядку.

Розглядаючи справу в апеляційному провадженні, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення та задоволення позову на підставі невідповідності висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.

З даними висновками апеляційного суду у повному обсязі погодитись не можна, оскільки вони суперечать ст.ст.4, 43, 84 ГПК України, за змістом яких господарський суд вирішує спір на підставі повно, всебічно та об'єктивно досліджених обставин справи відповідно до норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Відповідно до пункту 1.2 договору, загальна вартість договору, кількість, асортимент і періоди поставок визначаються згідно річної та квартальних специфікацій з розподілом за місяцями. Річна та квартальні специфікації є невід'ємною частиною даного договору.

Апеляційним судом встановлено, що згідно специфікації №1 до договору поставки №6 від 10.01.2008 протягом першого кварталу 2008 року товар                         (типу 487 –Гл –500) поставляється в кількості 3 500 тис. шт. вартістю 3 322 200 грн.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що поставка партії товару здійснюється на підставі письмових заявок покупця, які направляються покупцем не пізніше 20 –го числа кожного місяця, який передує місяцю поставки. В заявці зазначається найменування, кількість продукції та строки поставки.

Апеляційний суд, посилаючись на надані позивачем копії заявок відповідача, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення встановив, що протягом січня 2008 року позивач згідно заявок відповідача здійснив 48 відвантажень товару в кількості 2 013 817 штук на загальну суму 2 121 390, 91 грн.  

При цьому, апеляційний суд не надав належної юридичної оцінки вказаним документам та не встановив чи відповідають вони умовам договору та специфікації №1 щодо асортименту товару та зазначення необхідних реквізитів.

Крім того, дійшовши висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача основного боргу, штрафу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд всупереч ст.43 ГПК України взагалі не дослідив та не обґрунтував правильність зробленого позивачем розрахунку, його відповідність положенням договору та вимогам чинного законодавства, що визначає правові підстави, порядок застосування та межі цивільно-правової відповідальності особи за порушення договірних зобов'язань.

За змістом ст.4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

При цьому, відповідно до п.3 ч.2 ст. 84 ГПК України та п.6 вказаної Постанови мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов'язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні керівні постанови Пленуму Верховного Суду України з питання застосування законодавства при вирішенні цивільних оправ.

Статтею 105 ГПК України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції;

Всупереч зазначеним вимогам, постанова апеляційного суду не містить будь-яких посилань на норми матеріального права на підставі яких вирішено спір.

       Враховуючи викладене та вимоги ст.1117  ГПК України, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова підлягають до скасування, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

       На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11110 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

       Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім "Вуітонторгсервіс" задовольнити частково.

       Рішення Господарського суду Одеської області від 5 листопада 2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17 лютого 2009 року у справі № 8/108-08-3754 скасувати.

       Справу № 8/108-08-3754 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі.

Головуючий:                                                                               Н.Г. Дунаєвська

Судді:                  Н.І. Мележик

                                                                                                      С.В. Мирошниченко