Постанова

від 21.05.2009 по справі 41/10-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/10-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2009                                                                                       Справа№  41/10-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів:  Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.

при секретарі:  Марунич Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

від відповідача: Пархоменко О.В., статут  від 21.06.04,  керівник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Приватного підприємства “Норма” м. Верхньодніпровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  27.02.2009 р.  у справі № 41/10-09

за позовом Державного підприємства “Ровенькиантрацит” м. Ровеньки

до Приватного підприємства “Норма”  м. Верхньодніпровськ

про  стягнення  2 381 грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 27.02.09 р. у справі № 41/10-09, яке підписано 03.03.2009 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Орєшкіна Е.В.), задоволено позов Державного підприємства “Ровенькиантрацит” м.Ровеньки до Приватного підприємства “Норма”  м. Верхньодніпровськ про  стягнення  2381 грн. 76 коп., в тому числі: 1 757 грн. 11 коп. заборгованість за поставлене вугілля, 541 грн. 18 коп. індекс інфляції, 83 грн. 47 коп. –3 % річних.

Приватне підприємство “Норма” не погодилося з вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким залишити позов без задоволення.

Скаржник подав клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, посилаючись на поважну причину пропуску те, що 11.03.2009 р. підприємство, в межах строку, передбаченого статтею 93 ГПК України, направило поштою до суду першої інстанції апеляційну скаргу, яка була повернута судом в зв'язку з недоплатою державного мита в розмірі 36 грн.

Після усунення недоліків апеляційну скаргу було направлено суду.

Ухвалою від 15.04.2009 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив строк подання апеляційної скарги.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що підставою для подачі скарги є порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, яке виражене в поверхньому розгляді справи, без огляду оригіналів документів та пояснень позивача, в безпідставному застосуванні положення ст. 530 ЦК України та неправильному застосуванні статті 257 ЦК України.

Суд першої інстанції момент відліку початку перебігу строку позовної давності визначив - 09.03.2007 р., з дати отримання відповідачем письмової вимоги позивача від 23.02.2007 р., яку він нібито направив на адресу відповідача.

Відповідач вважає, що момент відліку початку перебігу строку позовної давності слід відраховувати з 23.04.2002 р., з моменту останньої поставки вугілля, так як відповідно до умов п.5.1 договору поставки № 8/173у від 05.04.02 р., укладеного між сторонами, встановлено порядок оплати протягом 15 днів з моменту поставки.

Скаржник зазначає, що господарський суд не надав оцінки зазначеному пункту договору і як наслідок судом вказано в рішенні, що строк оплати продукції в договорі не конкретизовано, також суд першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до умов договору поставки № 8/173у від 05.04.2002 р. п.10.1 дія даного договору взагалі припинилася 31.12.2002 р.

Позивач мав можливість звернутися до господарського суду на протязі 2002 –2005 років.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню і вважає рішення законним та таким, що прийнято  у повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Державне підприємство “Ровенькиантрацит” зазначає у відзиві, що умовами договору № 8/173у від 05.04.2002 р. передбачено розрахунок за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100 % передплати, а у разі відвантаження вугілля без отримання передплати –оплата здійснюється на протязі 7 днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги.

У відзиві позивач повідомляє, що в зв'язку з тяжким матеріально-фінансовим становищем не має можливості забезпечити явку повноважного представника для участі у судовому засіданні і просить суд розглянути справу без участі його представника, за наявними у справі матеріалами.

Крім того, позивач надав до відзиву оригінал договору поставки № 8/173у від 05.04.2002 р., який просив повернути йому разом з постановою по даній справі.

Неявка позивача не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача,  розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між державним підприємством “Ровенькиантрацит” –постачальник та приватним підприємством “Норма” –покупець укладено договір поставки № 8/173у від 05.04.2002 р.

Сторони у справі надали Дніпропетровському апеляційному господарському суду для огляду оригінали вказаних договорів, з яких вбачається, що умови договору п.5.1, п.5.2 та п.5.3  –порядок оплати містять різний текст.

Так у договорі, який надав позивач, у п.5.2 договору вказано, що порядок оплати –передплата.

У пункті 5.3 зазначено, що у разі відвантаження вугільної продукції без отримання передплати –оплата проводиться протягом 7 (семи) днів з моменту пред'явлення вимоги до оплати.

У пункті 5.1 договору поставки № 8/173у від 05.04.2002 р., який надав відповідач, вказано порядок оплати –протягом 15 днів з моменту поставки.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір діє до 31.12.2002 р.

На виконання умов договору № 8/173у позивач 18.04.2002 р., 19.04.02 р. та 23.04.2002 р.  по залізничним квитанціям № 45796171, № 45457237 та 45826888 поставив відповідачу вугілля марки АМ у кількості 208 тн на загальну суму 45 357, 33 грн. (а.с. 14, 17, 19).

Відповідач не заперечував факт отримання вугілля по вищевказаному договору.

Вартість поставленого вугілля відповідачем сплачена частково –згідно угоди про припинення зобов”язань заліком зустрічних однорідних вимог від 30.04.2002 р. (а.с. 19) на суму 43 600 грн.22 коп. Заборгованість відповідача за отримане вугілля складає 1 757 грн., яку відповідач не сплатив.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою вугілля, позивач просить стягнути з відповідача борг з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд першої інстанції задовольнив позов повністю, виходячи з того, що сторонами строк оплати продукції в договорі не конкретизований, тобто не встановлений, а тому, посилаючись на ст. 530 ЦК України, вважає, що позивач вправі вимагати виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний термін від дня пред'явлення вимоги кредитора. Позивач надав доказ звернення до відповідача з вимогою на оплату вугілля - лист за вих. № 289 від 23.02.07 р., який надіслано відповідачу 27.02.07 р., що підтверджено описом вкладення до цінного листа (а.с. 22).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позов, не прийнявши до уваги, що сторонами у справі надано оригінал договору № 8/173у від 05.04.02 р., які містять різну редакцію пунктів 5.1; 5.2; 5.3, якими встановлено порядок оплати продукції.

Згідно до вимог статті 180 Господарського кодексу зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов”язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Оплата товару (продукції) при поставці є істотною умовою договору поставки.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач прийняв поставлене йому вугілля. У позивача виникло право вимагати від відповідача оплати поставленого вугілля, а у відповідача виникло зобов'язання оплатити поставлену продукцію.

Оскільки надані сторонами договори містять різний зміст пунктів 5.1; 5.2; 5.3 договору, то такий договір слід визнати недійсними в силу ст. 215 ЦК України.

Договір поставки № 8/173у від 05.04.2002 р. є недійсним, згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний був оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Як вже вище було вказано, відповідач отримав вугілля 18.04.02 р.; 19.04.02 р. та 23.04.02 р.

Стаття 256 ЦК України надає поняття що таке строк позовної давності.

Позовна давність –це строк, у межах якого особа може звергнутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позов (а.с. 49) відповідач просив господарський суд Дніпропетровської обл. при розгляді даної справи застосувати положення п. 4 ст. 267 ЦК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що позивач звернувся з позовом після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення є неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

          На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Норма” м. Верхньодніпровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2009 р. у справі № 41/10-09 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантарцит” м. Ровеньки на користь Приватного підприємства “Норма” м. Верхньодніпровськ 51 грн. витрати по сплаті державного мита , сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської обл. видати наказ відповідно до вимог статей 116-117 ГПК України.

Головуючий                                                                                                  Р.М.Бахмат

Судді:                                                                                             Л.О.Лотоцька  

О.С. Євстигнеєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                 І.Г. Логвиненко

25.05.2009 р.