Постанова

від 02.11.2006 по справі 7/409-10/322

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/409-10/322

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.11.06                                                                                       Справа №7/409-10/322

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Радченко О.П. судді  Радченко О.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Мірошниченко М.В.

при секретарі: Шерник О.В.

за участю представників

позивача: не з'явився             

відповідача: Родригес Н.С., довіреність № 2242 від 08.08.2006 р.  

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2006р.

у справі №7/409-10/322                

за позовом Енергодарської міської ради, м. Енергодар Запорізької області

71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11

до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області

71500, Запорізька область, м. Енергодар

про стягнення  3.603.139,23 грн.

Встановив:

Енергодарська міська рада, м. Енергодар Запорізької області, (далі-позивач) звернулася в господарський суд Запорізької області з позовом до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, (далі–відповідач) про стягнення 3.603.139,23 грн., які складаються з 3.321.521,93 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції за договором № 69/535-02 від 12.09.2002 р., 189.448, 43 грн. пені та 92.168,87 грн. - 3% річних.

До прийняття рішення у справі після неодноразового збільшення розміру позовних вимог позивач своєю заявою вхід. №02-6/21083 від 11.09.2006р. (а.с. 112–113, т.3) збільшив розмір позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на його користь 8.169.449,30 грн., які складаються з 6.125.925,39 грн. основного боргу за договором         № 69/535-02 від 12.09.2002 р., 249.228,55 грн. пені за неналежне виконання умов договору, 1.403.060,31 грн. втрат від інфляції та 391.235,05 грн. - 3% річних. Заява прийнята судом, спір розглянуто про стягнення 8.169.449,30 грн.   

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 11.09.2006р. у справі №7/409-10/322 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 7.920.220,75 грн. заборгованості, 1.700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано наступним: Правовідносини між сторонами врегульовані договором №69/535-02 від    12.09.2002р., згідно з умовами якого відповідач зобов'язався виконати роботи по усуненню зауважень робочої комісії з технічного огляду або здійснити фінансування позивачу виконання зазначених робіт. Відповідачем були порушені строки виконання робіт та строки відповідного фінансування у разі їх невиконання. У зв'язку з цим, відповідач зобов'язаний здійснити фінансування цих робіт шляхом перерахування коштів на рахунок Управління власності у строки, передбачені графіком. Однак відповідач коштів не перерахував.

Керуючись  ст.ст. 525-526 ЦК України, ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення основного боргу, втрат від інфляції, 3% річних документально підтверджені, заявлені обґрунтовано, відповідають вимогам закону, а отже підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення пені суд першої інстанції визнав такими, що суперечать ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і не підлягають задоволенню.   

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач вважає рішення господарського суду Запорізької області від     11.09.2006р. у справі №7/409-10/322 в частині стягнення втрат від інфляції ті 3% річних таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи і неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, просить вищевказане рішення скасувати в частині стягнення 1.403.060,31 грн. втрат від інфляції та 391.235,05 грн. - 3% річних. Свої доводи мотивує наступним.

02.12.2003р. ухвалою господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №43/167 про банкрутство ДП „НАЕК “Енергоатом” і введений мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі про банкрутство, дія якого на теперішній час не припинена, тому відповідач не має можливості провести розрахунки за поставлені позивачем товари. Отже у невиконанні обов'язку з фінансування робіт за договором відсутня вина відповідача, оскільки невиконання зумовлено введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідач вважає неправомірним стягнення  з нього 3% річних та втрат від інфляції, оскільки, на його думку, 3% річних  за своєю природою є неустойкою. А  дія мораторію розповсюджується на  вимоги по сплаті неустойки (пені, штрафу). Стягнення 3% річних та втрат від інфляції, на думку відповідача, суперечить Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Також відповідач вважає, що судом першої інстанції не досліджено природу зобов'язання відповідача за спірним договором.   

Позивач відзив на апеляційну скаргу та інші витребувані судом документи не надав, представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Від позивача Запорізькому апеляційному господарському суду надійшла телеграма, яка містить клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів клопотання позивача залишає без задоволення, вважає за можливе справу розглянути на підставі ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.     

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3113 від 01.11.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Радченко О.П. (доповідач), Кричмаржевського В.А., Мірошниченко М.В.

За клопотанням представника відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

11.01.2002р. на 46 сесії 23 скликання Енергодарською міською радою прийнято рішення №7 "Про прийняття в комунальну власність житлового фонду, об'єктів соціальної інфраструктури та об'єктів, які їх обслуговують", яким надано згоду на поетапний прийом об'єктів соціальної інфраструктури, житлового фонду ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК Енергоатом" та об'єктів Інфраструктури, які їх обслуговують, в комунальну власність територіальної громади м. Енергодара по узгоджених переліках між ВП "Запорізька АЕС" та комісією по передачі в комунальну власність житла та об'єктів соцкультпобуту. Дане рішення прийнято відповідачем на виконання Закону України від 03.03.1998 року №147/98-ВР "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", відповідно до постанов КМУ від 06.11.1995 року №891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебуває в повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій" та від 21.09.1998р.№ 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Рішенням виконавчого комітету Енергодарської міської ради №152 "Про затвердження графіку усунення зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових будинків, благоустрою та інженерних мереж" від 22.08.2002 року (а.с.11а, т.1) затверджений графік усунення зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових будинків. благоустрою та інженерних мереж, наданий Відокремленим підрозділом "Запорізька АЕС". В п.2 рішення також зазначено, що фінансування робіт, згідно з вищевказаним графіком, здійснюється за рахунок ВП "Запорізька АЕС".

12.09.2002р. між сторонами у справі укладено договір №69/535-02 «Про виконання робіт по усуненню зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових будинків. благоустрою та інженерних мереж житлового фонду та утримання об'єктів соціальної інфраструктури» (далі-Договір), згідно  з  пунктом   1.1   якого  відповідач зобов'язався  виконати  роботи власними силами або з залученням підрядчиків по усуненню зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових будинків, благоустрою та інженерних мереж житлового фонду та утриманням об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема житлового фонду, переданих з балансу ВП "Запорізька АЕС" ДП «НАЕК «Енергоатом" у комунальну власність територіальної громади м. Енергодара, або здійснити фінансування позивачу виконання зазначених робіт, перелік, кількість, адреса, орієнтована вартість та строк виконання яких вказані в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до розділів 2, 3 зазначеного Договору, відповідач зобов'язався виконати вказані в п.1.1 Договору роботи у строки, встановлені Графіком, що є додатком до даного Договору, а у разі невиконання умов п.1.1 Договору, забезпечує позивачу фінансування робіт по усуненню зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових будинків. благоустрою та інженерних мереж житлового фонду (п.2.1.2 Договору). Фінансування  вказаних  робіт здійснюється за рахунок власних коштів відповідача (п.2.1.3 Договору). Відповідач протягом дії Договору фінансує роботи в обсязі, передбаченому Договором  (п. 3.1 Договору). Орієнтована сума Договору складає 6.125.925,39 грн. (п. 3.2 Договору).

Договір діє з дати підписання до повного виконання своїх зобов'язань сторонами  (п. 6.1 Договору).

Графік усунення зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових будинків, благоустрою та інженерних мереж, що є додатком до Договору, містить перелік зауважень з зазначенням кількості, адреси житлових будинків, де роботи повинні бути виконані, їх вартість, строк виконання, строк фінансування робіт позивачем відповідачу, загальна вартість робіт - 6.125.925,39 грн.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо виконання робіт та їх фінансування в строки, встановлені Договором, не виконав.

Позивачем була надіслана відповідачу претензія №02-28/1879 від 29.07.2003р. (а.с. 105–106, т.1), в якій позивач просив відповідача перерахувати на його розрахунковий рахунок суму основного боргу - 6.125.925,39 грн. та суму штрафних санкцій в розмірі 733.096,99 грн.

У своїй відповіді на претензію від 02.09.2003 р. (а.с.108, т.1) відповідач просив уточнити суму претензійних вимог з доданням документів, які підтверджують розрахунок.

Листом № 02-28/2365 від 26.09.2003 р. (а.с.109, т.1) позивач зазначив, що станом на 12.09.2003р. роботи за Договором не проводились, кошти не надходили, доданий розрахунок заборгованості.

Своїм листом від 24.12.2003р. (а.с.111, т.1) відповідач відхилив претензійні вимоги позивача в повному обсязі.

Доказів виконання передбачених Договором робіт, фінансування їх відповідачем суду не надано. Як вірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, факт невиконання робіт відповідачем та виконання частково робіт позивачем підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 405 від 20.06.2006р. (а.с.2–108, т.3)

Щодо тверджень скаржника про не дослідження судом першої інстанції природи зобов'язання відповідача перед позивачем за спірним Договором колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В Договорі, а саме у пунктах 2.1.2 і 3.1, передбачено, що у разі невиконання умов п.1.1 Договору, відповідач забезпечує позивачу фінансування робіт; відповідач протягом дії Договору фінансує роботи в обсязі, передбаченому Договором. Як вже зазначалось вище, відповідачем передбачені Договором роботи в строки, зазначені в Графіку – додатку до Договору, не виконані, отже ним повинно було бути здійснене фінансування цих робіт, до того ж позивачем надіслано відповідачу претензію з вимогою перерахувати кошти. Враховуючи викладене, у відповідача перед позивачем існує зобов'язання грошового характеру.  

Отже у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6.125.925,39 грн.

Стягнення з відповідача на користь позивача 8.169.449,30 грн., які складаються з 6.125.925,39 грн. основного боргу за Договором, 249.228,55 грн. пені за неналежне виконання умов Договору, 1.403.060,31 грн. втрат від інфляції та 391.235,05 грн. - 3% річних стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003р.) щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст.193 Господарського кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що основний борг в сумі 6.125.925,39 грн. підлягає стягненню, оскільки підтверджений документально і заявлений обґрунтовано.  

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги про стягнення 1.403.060,31 грн. втрат від інфляції та  391.235,05 грн. 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Твердження відповідача стосовно того, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі порушені вимоги ст. ст. 12 та 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ст.14 Закону конкурсні  кредитори  за  вимогами,  які  виникли  до  дня порушення провадження у справі про банкрутство,  протягом тридцяти днів   від  дня  опублікування в офіційному друкованому  органі оголошення про порушення  провадження  у  справі  про  банкрутство зобов'язані   подати  до  господарського  суду  письмові  заяви  з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Однак доказів опублікування  в  офіційному  друкованому  органі оголошення про порушення  провадження  у  справі  про  банкрутство ДП „НАЕК „Енергоатом” відповідач не надав, а тому не має підстав вважати, що позивачем порушені вимоги ст.14 Закону.   

Окрім того, пунктом 8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. за №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що Закон і ГПК України не  містять приписів  про  заборону  на  прийняття  судом  позовної  заяви  до боржника,  щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Верховний Суд України у своїй  постанові  від  18.03.2002р.  у справі N 01-10/16  ( v0_16700-02 ) зазначив,  що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України (1798-12) до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви. Тому суди мають у  встановленому  ГПК  України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство,  і вирішувати спір за цією  вимогою  по  суті  за правилами  позовного  провадження  до опублікування  в офіційному друкованому   органі   оголошення   про   порушення   справи   про банкрутство.

Доводи скаржника стосовно того, що стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції суперечить Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне. Згідно з Інформаційним листом Верховного суду України №3.2-2005 від 15.07.2005р. грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Згідно з п.4.5 Договору при несвоєчасному розрахунку відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені 249.228,55 грн., оскільки відповідно до ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  не застосовуються інші  санкції  за  невиконання  чи  неналежне  виконання  грошових зобов'язань   і  зобов'язань  щодо  сплати  страхових  внесків  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових   платежів).

Доводи скаржника спростовуються  вищенаведеним.

         Відповідно до Постанови Верховного Суду України №11 від 29.12.1976р. “Про судове рішення” (із змінами), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Зазначені обставини досліджені господарським судом Запорізької області в процесі розгляду справи. Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

У зв'язку з вищенаведеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області – без змін. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.     

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд  

Постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, залишити без задоволення, рішення господарського суду  Запорізької області від 11.09.2006 р. у справі № 7/409-10/322 – без змін.

Головуючий суддя Радченко О.П.

 судді  Радченко О.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Мірошниченко М.В.