Постанова

від 19.04.2007 по справі 7/409-10/322

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/409-10/322

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.04.07                                                                                       Справа №7/409-10/322

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача -Сущенка П.Г., дов. №02-20/1691 від 24.07.2006р.

відповідача - Олійник О.І., дов. № 62 від 06.02.2007р.

Державної виконавчої служби Запорізької області - Аксініної І.В., старшого державного виконавця, дов. №3 від 03.04.2007р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Енергодарської міської ради, м.Енергодар Запорізької області

на ухвалу  господарського суду Запорізької області від 07.02.2007р.

у справі   №7/409-10/322

за позовом Енергодарської міської ради, м.Енергодар Запорізької області

до відповідача Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електростанція”, м.Енергодар Запорізької області  

про стягнення  заборгованості

                                                      Установив:

          Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2006р. у справі №7/409-10/322, яке набрало законної сили, з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електростанція”, м.Енергодар Запорізької області, на користь Енергодарської міської ради, м.Енергодар Запорізької області, стягнуто 7.920.220 грн. 75 коп. заборгованості, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення господарським судом виданий відповідний наказ, який позивачем пред'явлений до органів державної виконавчої служби.

          20.11.2006р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

          06.12.2006р. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження у справі. Такі дії державний виконавець мотивував пунктом 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” - у зв'язку з порушенням господарським судом міста Києва 07.02.2003р. провадження у справі №23/157-б про банкрутство боржника - Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, структурним підрозділом якого є Запорізька атомна електростанція.               Не погоджуючись з постановою про зупинення виконавчого провадження, стягувач - позивач у справі оскаржив дії державної виконавчої служби в порядку статті 121-2 ГПК України до господарського суду Запорізької області. Скарга на дії ДВС аргументована тим, що позивач вважає, що мораторій на його вимоги не розповсюджується, оскільки грошові вимоги є поточними. Мораторій розповсюджується згідно з законом лише на грошові зобов'язання, строк виконання яких наступив до дня введення мораторію. А у даному випадку грошові вимоги у позивача виникли після порушення справи про банкрутство відповідача – Державного підприємства „НАЕК „Енергоатом”.

          Розглянувши скаргу на дії ДВС, суд першої інстанції ухвалою від 07.02.2007р. у задоволенні скарги відмовив.

          Не погодившись з цим судовим актом, позивач - Енергодарська міська рада оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає ухвалу незаконною та такою, що підлягає скасуванню, просить визнати незаконними дії  Державної виконавчої служби з винесення постанови №2/3 від 06.12.2006р. про зупинення виконавчого провадження.

          Заявник апеляційної скарги свої доводи мотивує статтею 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою   мораторій на задоволення вимог кредиторів визначається як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а у даному випадку грошові вимоги у позивача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача.  

          Відповідач у справі та державна виконавча служба у своїх відзивах на апеляційну скаргу зазначили, що вважають оскаржувану ухвалу обґрунтованою та законною, а апеляційною скаргу – безпідставною, просять у задоволенні скарги відмовити.

          Свої заперечення мотивують частиною першою пунктами 8, 15 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”,  та судовою практикою, що свідчать про обов'язковість зупинення виконавчого провадження у разі порушення провадження у справі і введенні мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відповідач у справі також посилається на статтю 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” та Наказ Міністерства палива та енергетики України №568 від 10.11.2005р., які передбачають зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень відносно підприємств, які входять до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації або часткової оплати.   

          Представники позивача, відповідача та державної виконавчої служби в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзивах неї.

          Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1274 від 18.04.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі:  Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Радченко О.П. та Хуторного В.М.

 За згодою учасників судового процесу у судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2003р. порушено провадження у справі №23/157-б про банкрутство Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, структурним підрозділом якого є Запорізька атомна електростанція, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство.

          Оскарження позивачем дій органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у даній справі обумовлено тим, що постановою від 06.12.2006р. державний виконавець зупинив виконавче провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”.

          За правилами цього пункту виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

           Враховуючи те, що судові процедури банкрутства регулюються спеціальним законом, положення пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Згідно з абзацом двадцять четвертим статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” термін „мораторій на задоволення вимог кредиторів” вживається в цьому Законі у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня   введення мораторію, і припинення  заходів, спрямованих  на  забезпечення   виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на  задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство,  про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).

          Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

          Відповідно до абзацу другого частини 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Слід зазначити, що вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не вчиняються дії з примусового виконання рішень судів та інших органів, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю.

          В силу положень пункту 8 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”, та абзацу першого частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі порушення судом справи про банкрутство боржника правило щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження не стосується лише тих вимог стягувачів, на які дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, а саме: вимог з виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

          Колегія звертає увагу позивача-заявника апеляційної скарги й на те, що редакція частини 6 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” змінена на підставі Закону від 03.04.2003р. №672-VI, з тексту цієї норми виключено речення наступного змісту: „на вимоги кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі”. Тобто, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у даний час поширюється не тільки на конкурсних, але й на поточних кредиторів, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі.

          Враховуючи вищевикладене, судову практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України при перегляді аналогічних справ у касаційному порядку (постанови Верховного Суду України №1/505 від 28.09.2004р., №30/170 від 29.03.2005р., Вищого господарського суду України у справах №10/42-05 від 21.03.2007р., №16/605 від 02.03.2006р., №17/215 від 09.02.2006р. та інші), колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець на законних підставах зупинив виконавче провадження з примусового виконання судового рішення у даній справі.

           Крім того, слід зазначити, що статтею 3 Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”, Наказом Міністерства палива та енергетики України №568 від 10.11.2005р. „Про затвердження переліку підприємств” передбачено обов'язкове зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень відносно підприємств, які входять до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації або часткової оплати. А відповідач у справі внесений до Реєстру підприємств паливно-енергетичного  комплексу та бере участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”. Зазначене також є підтвердженням того, що виконавче провадження повинно бути зупинено.  

          Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -  

                                                              Постановив:

          Апеляційну скаргу Енергодарської міської ради, м.Енергодар Запорізької області, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.02.2007р. у справі №7/409-10/322 - без змін.