Постанова

від 20.02.2007 по справі 7/409-10/322

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 7/409-10/322 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Удовиченка О.С.

суддів:

Панової І.Ю.

Хандуріна М.І.

розглянувши  матеріали  касаційної скарги

ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі

Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”

на рішення   та постанову

господарського суду Запорізької

області від 11.09.2006р. Запорізького апеляційного господарського суду від

02.11.2006р.

у справі

№7/409-10/322 господарського

суду Запорізької області

за позовом

Енергодарської міської ради

до

ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі

Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”

про

стягнення 3603139,23 грн.

                 в

судовому засіданні взяли участь 

представники :

позивача:

Сущенко П.Г.

відповідача:

Олійник О.І.

В С Т А Н О В

И В :

Рішенням господарського суду

Запорізької області  від  11.09.2006 р. (суддя Алейникова  Т.Г.) 

позов Енергодарської міської ради до ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі

Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” задоволено

частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 6125925,39 грн. основного

боргу, збитків від інфляції 1403060,31 грн., 391235,05 грн.  -3 % річних. В частині стягнення пені за   прострочення виконання зобов'язання

відмовлено.

Постановою Запорізького

апеляційного господарського суду  від

02.11.2006р. (судді: Радченко О.П. -головуючий, Кричмаржевський В.А.),

Мірошниченко М.В.) рішення господарського суду Запорізької області  від 

11.09.2006 р. залишено без змін.

ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі

Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулось до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення

господарського суду Запорізької області від 11.09.2006р. та постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 02.11.2006р. скасувати,

прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги

скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при

винесенні оскаржуваних судових рішень порушені норми матеріального права, а

саме: ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”, ст. 625 ЦК України.

Судова колегія, розглянувши наявні

матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну

оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та

процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Статтями 525, 526 Цивільного

кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним

чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова  від виконання зобов'язання  не допускається, крім випадків передбачених

законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час

прострочення,  а також три проценти

річних  від  простроченої 

суми,  якщо  інший 

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи,

12.09.2002р. між сторонами у справі укладено договір № 69/535-02 “Про виконання

робіт по усуненню зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових

будинків, благоустрою та інженерних мереж житлового фонду та утримання об'єктів

соціальної інфраструктури”, згідно 

з  пунктом   1.1  

якого  відповідач

зобов'язався  виконати  роботи власними силами або з залученням

підрядчиків по усуненню зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових

будинків, благоустрою та інженерних мереж житлового фонду та утриманням

об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема житлового фонду, переданих з

балансу ВП "Запорізька АЕС" ДП “НАЕК “Енергоатом" у комунальну

власність територіальної громади м. Енергодара, або здійснити фінансування

позивачу виконання зазначених робіт, перелік, кількість, адреса, орієнтована

вартість та строк виконання яких вказані в Додатку №1 до цього договору.

Відповідно до розділів 2, 3

зазначеного договору, відповідач зобов'язався виконати вказані в п.1.1 договору

роботи у строки, встановлені графіком, що є додатком до даного договору, а у

разі невиконання умов п.1.1 договору, забезпечує позивачу фінансування робіт по

усуненню зауважень робочої комісії з технічного огляду житлових будинків

благоустрою та інженерних мереж житлового фонду. Фінансування  вказаних 

робіт здійснюється за рахунок власних коштів відповідача (п.2.1.3

Договору). Відповідач протягом дії Договору фінансує роботи в обсязі,

передбаченому договором. Орієнтована сума договору складає 6.125.925,39 грн.

(п. 3.2 Договору).

Відповідач свої зобов'язання за

договором щодо виконання робіт та їх фінансування в строки, встановлені

договором, не виконав. Отже, у відповідача 

виникла заборгованість  перед позивачем

у сумі 6125925,39 грн.

Таким чином, суди попередніх

інстанцій,  дійшли вірного висновку

стосовно те, що  основний борг в сумі 6

125 925,39 грн., 1 403 060,31 грн. втрат від інфляції та 391 235,05 грн. 3%

річних підлягають стягненню, оскільки підтверджені документально і заявлені

обґрунтовано.

Посилання скаржника на те, що

стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції суперечить Закону України

„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не

приймаються судом до уваги, оскільки інфляційні втрати  та три проценти річних не можна розцінювати

як заходи відповідальності за порушення зобов'язань і відносити їх до санкцій у

розумінні ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом”.

Відповідно до ст.12 Закону України

„Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються

неустойка (штраф,  пеня),  не застосовуються інші  санкції 

за  невиконання  чи  неналежне  виконання 

грошових зобов'язань   і  зобов'язань 

щодо  сплати  страхових 

внесків  на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових   платежів).

Таким чином, суди першої та

апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку 

про те, що  стягнення суми

пені  не відповідає  нормам чинного законодавства, зокрема  ст. 12 Закону України „Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки  стосовно підприємства відповідача

02.12.2003р. порушено провадження  у

справі про банкрутство і введено мораторій на задоволення  вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене,  колегія суддів Вищого господарського суду

України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова  винесені з дотриманням норм матеріального та

процесуального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115,

1117, 1119-11111, 11113

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О

В И В :

Касаційну скаргу ДП “НАЕК

“Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична

станція” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду

Запорізької області від 11.09.2006р. та постанову Запорізького апеляційного

господарського суду  від 02.11.2006 р. у

справі № 7/409-10/322 залишити без змін.

Головуючий                                                                          

 О.С.Удовиченко

Судді                                                                                        І.Ю. Панова

М.І. Хандурін