Постанова

від 11.02.2014 по справі 904/7530/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2014 року Справа № 904/7530/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Білодід Д.О., довіреність №15 від 15.10.13, представник; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року по справі № 904/7530/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг", м.Київ

до публічного акціонерного товариства "Дизельний завод", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 2 172 086 грн. 10 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року (суддя Кеся Н.Б.) з публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Трансінвест холдинг" стягнуто 1980800 грн. основного боргу, 33077 грн. річних, 147333 грн. 93 коп. пені та 1720 грн. 50 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

10.02.2014 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" надійшла заява (факс) про відкладення розгляду справи, у зв'язку неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника. Подане клопотання колегією суддів відхиляється, оскільки відповідачем не доведено причини неявки його представника на підставі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України. Крім того відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Суд апеляційної інстанції вважає, що наявні матеріали справи є достатніми для розгляду справи по суті і неявка у судове засідання представника публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.02.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Трансінвест холдинг" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" (покупець) укладено договір поставки № С8.

За п.1.1 договору поставки постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує товар, згідно специфікацій до даного договору, які є невід'ємною частиною даного договору

Строки поставки товару зазначаються в специфікаціях до даного договору. Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, зазначена у товарно-транспортній накладній (п. 7.1 договру).

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість та вартість товару, визначається на кожну окрему партію у специфікаціях, які узгоджуються сторонами окремо та є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.2 договору).

Умови поставки товару зазначаються у специфікаціях до даного договору (п. 4.1 договору).

Загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних постачальником та оплачених покупцем специфікацій протягом строку дії договору (п. 5.1 договору).

Згідно п.5.2 договору ціна на товар зазначається у специфікаціях до даного договору.

Шляхом підписання специфікації від 26.02.2013 року № 1 сторони узгодили найменування, кількість, ціну, якість, виробника, строк поставки продукції, умови оплати та умови поставки товару. Відповідно до вищезазначеної специфікації постачальник має поставити покупцю автозчеп СА-3 черт. 1835.01.000 СБ у кількості 240 шт. на загальну суму 2448000 грн. протягом 7 календарних днів з дати отримання попередньої оплати - 15% вартості продукції на розрахунковий рахунок постачальника (а.с.13).

Відповідно п. 6.1 покупець зобов'язаний здійснити оплату постачальнику за кожну відповідну партію продукції на умовах, вказаних у відповідній специфікації.

Пунктом 4 специфікації до договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом попередньої оплати 15 % вартості продукції протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку на передплату та оплати решти 85 % протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки продукції покупцю (а.с. 13).

26.02.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг" виставило публічному акціонерному товариству "Дизельний завод" рахунок від 26.02.2013 року №17 на оплату поставленого товару за договором поставки від 26.02.2013 року №С8 у сумі 2040000 грн. (а.с.78) та рахунок від 01.03.2013 року № 18 на оплату товару, поставленого за договором поставки від 26.02.2013 року №С8 у сумі 408000 грн. (а.с. 79).

26.02.2013 року покупець сплатив постачальнику 306000 грн., 15 % вартості 200 шт. товару, а 01.03.2013 - 61200 грн., 15% вартості 40 шт. товару, надходження яких на рахунок позивача підтверджується банківською довідкою від 11.11.2013 року № КІ8 1643 (а.с. 74) та виписками по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг" (а.с. 75,76).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреності від 26.02.2013 року №0025, виданої Католиченко В.Р. (а.с. 16), товар на суму 2040000 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 27.02.2013 року № 8 (а.с. 14) та на суму 408000 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 01.03.2013 року № 19 (а.с. 15).

За умовами договору публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" повинно було сплатити товариству з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг" за продукцію, поставлену 27.02.2013 року, 1734000 грн. у термін до 09.03.2013 року та за продукцію, поставлену 01.03.2013 року, 346800 грн. у термін до 11.03.2013 року, а всього 2080800 грн.

27.06.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 27/06 про стягнення заборгованості за договором, в якій вимагав добровільного виконання грошових зобов'язань (а.с. 21-22).

Публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" отримало претензію позивача 09.07.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 24), однак відповіді на неї відповідачем надано не було.

01.08.2013 року публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" перерахувало позивачеві 100000 грн., що підтверджується банківською довідкою від 11.11.2013 року № КІ8 1643 (а.с. 74) та випискою по особовому рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг" за 01.08.2013 року (а.с. 77).

Доказів погашення заборгованості у сумі 1980800 грн. публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" не надано.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У пункті 10.6 договору вказано, що за прострочку строків оплати товару, встановлених договором і доповненнями до договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь період нарахування пені.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Сума пені, яка за розрахунком позивача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 80-84)) за період прострочення з 12.03.2013 року по 09.09.2013 року дорівнює 147333 грн. 93 коп., обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума річних (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 80-84)) за період прострочення з 12.03.2013 року по 23.09.2013 року становить 33077 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріалами справи доведено наявність боргу відповідача за договором поставки від 26.02.2013 року № С8 в сумі 1980800 грн., рішення господарського суду щодо стягнення боргу, а також пені та річних є правомірним та обґрунтованим.

Посилання відповідача на те що, суд позбавив публічне акціонерне товариство "Дизельний завод" можливості надати відзив на позовну заяву та докази, якими останній обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог, не підтверджені доказами і є безпідставними виходячи з наступного.

Копії ухвал про призначення справи до розгляду на 23.10.2013 року та про відкладення розгляду справи на 13.11.2013 року та 27.11.2013 року одержано публічним акціонерним товариством "Дизельний завод" відповідно 10.10.2013 року, 31.10.2013 року та 21.11.2013 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 54, 69, 88).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався правом участі у судових засіданнях, призначених на вищевказані дати, надсилаючи до кожного засідання суду заяви про відкладення розгляду справи.

Відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, був обізнаний про наявність даної справи у господарському суді, а тому мав можливість надіслати поштою відзив і документи в обґрунтування своїх заперечень, але такою можливістю не скористався.

Відповідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У пп. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 цього пункту постанови.

Згідно пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року по справі № 904/7530/13 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 14.02.14р.