Постанова

від 09.04.2014 по справі 904/7530/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Справа № 904/7530/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., Вовка І.В., суддів :Гончарука П.А. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг" доПублічного акціонерного товариства "Дизельний завод" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінвест холдинг" звернулось до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням заяви про уточнення вимог, просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Дизельний завод" 1 980 800 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № С8 від 26.02.2013 року, 147 333,93 грн. пені та 33 077 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2013 року позов задоволено у повному обсязі та постановлено про стягнення з відповідача 1 980 800 грн. боргу, 147 333,93 грн. пені та 33 077 грн. річних.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 26.03.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення у справі скасувати, прийнявши нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № С8 від 26.02.2013 року, за умовами якого ТОВ "Трансінвест холдинг" (постачальник) зобов'язалось поставити ПАТ "Дизельний завод" (покупець) товар, а останній оплатити вартість цього товару.

За специфікацією № 1 від 26.02.2013 року до зазначеного договору, загальна вартість товару (автосцепка СА-3черт. 1835.01.000 СБ) складає 2 448 000 грн. Покупець сплачує постачальнику 15 % попередньої оплати від вартості продукції протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку, а решту суми - 85 % протягом 10 календарних днів з дати поставки продукції. Строк поставки товару становить 7 календарних днів с дати отримання попередньої оплати.

Пунктом 10.6 цього договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, встановлених договором і доповненнями до договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за весь період нарахування пені.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що отримавши 26.02.2013 року та 01.03.2013 року попередню оплату на суму 367 200 грн., згідно видаткових накладних № 8 від 27.02.2013 року, № 19 від 01.03.2013 року позивач поставив, а представник відповідача за довіреністю прийняв без будь-яких зауважень товар на загальну суму 2 448 000 грн., за який останній розрахувався лише частково, перерахувавши постачальнику 01.08.2013 року 100 000 грн., і на час розгляду справи судом його борг складає 1 980 800 грн..

За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав свої договірні зобов'язання щодо вчасної та повної оплати отриманого ним товару, зворотного належними та допустимими доказами не доведено, позивач вправі вимагати сплати спірної суми боргу, з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, визначеної ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та умовами договору в примусовому порядку, а тому суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правомірно постановили про задоволення позову в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 1 980 800 грн., 147 333,93 грн. пені та 33 077 грн. 3 % річних, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.

Керуючись ст. ст. 85, 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді І.В. Вовк

П.А. Гончарук