Ухвала

від 11.02.2014 по справі 826/9970/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9970/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реланта» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реланта» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2013 року №0000232220 та №0000232220.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30 травня 2013 року по 31 травня 2013 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Реланта» щодо підтвердження господарських відносин платників податків з TOB «Украгро-тек» за період з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року.

Під час перевірки працівниками ДПІ в Голосіївському районні ГУ Мін доходів у м. Києві встановлено, що в серпні та вересні 2012 року TOB «Реланта» придбано у TOB «Украгро-тек» послуги по організації перевезень вантажів та інших транспортно-експедиційних послуг в міжнародних і міжміських сполученнях способом надання транспортних засобів на загальну суму 35 899,00 грн., у тому числі ПДВ - 5 983,17 грн. на підставі договору № 141-Е від 29.06.2012 року

За наслідками перевірки було складено акт від 31.05.2013 року № 353/1-22-20-35644346. (т.1 а.с. 11-22).

Відповідно до висновків акту перевірки, позивачем ТОВ «Реланта» порушено п. 185.1, ст. 185, п. 188.1, ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VІ, в результаті чого встановлено завищення валових витрат, що призвело до заниження сплати податку на прибуток на загальну суму 3881 грн., в тому числі з 1-3 кв. 2012 року у розмірі 6881 грн. та п. 198.1, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VІ в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в розмірі 5983 грн., в.т.ч. за серпень 2012 року в сумі 2451 грн., та за вересень 2012 року в сумі 3532 грн.

18 червня 2013 року на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000232220 яким визначено суму податкового зобов'язання податку на прибуток у сумі 7851,00 грн. (основний платіж 6 881,00грн. та штрафна санкція у розмірі 970,00 грн.) та №0000232220, яким визначено суму податкового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 7 479,00 грн. (основний платіж 5 983,00 грн. та штрафна санкція 1 496,00грн.) (т.1 а.с.23-24).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

29 червня 2012 року між позивачем ТОВ «Реланта»(експедитор-замовник) та TOB «Украгро-тек» (повірений) укладено договір № 141-Е, за умовами якого повірений, що діє за дорученням і за рахунок засобів довірителя, який діє за дорученням і за рахунок засобів замовника, в межах даного договору, надає послуги по організації перевезень вантажів та інших транспортно-експедиційних послуг в міжнародних і міжміських сполученнях способом надання транспортних засобів (організовує перевезення найманим грузовим автомобільним транспортом), згідно діючого цивільного законодавства України, вимог Міжнародної Конвенції і договорів в області міжнародних перевезень, посилаючись на підписану сторонами заявку, яка визначає умови виконання кожної перевозки (послуги). Відповідно до п.2.1 договору, за дорученням довірителя і згідно його заявок повірений надає послуги: організація перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України та зарубіжних країн; організація прийому і передачі вантажів для безпосередніх перевізників; оформлення і розповсюдження товарно-транспортних документів; забезпечення оформлення документів, згідно митних, карантинних і санітарних вимог, страхування вантажів; складання актів у випадках, передбачених дійсним законодавством; за згодою сторін виконує і інші доручення довірителя. Згідно п.4.1, 4.2 розрахунки за перевезення вантажів як по території України так і за її межами здійснюються за рахунок коштів, отриманих від замовника. Повірений надає довірителю для оплати всі необхідні документи (рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну та СМР з відміткою вантажоотримувача та митних органів). Оплата здійснюється у гривнях по курсу НБУ, курс встановлюється згідно заявки, (п.4.3 договору) (т.1 а.с.36-38).

Договір № 141-Е від 29.06.2012 року підписаний директорами TOB «Реланта» і TOB «Украгро-тек» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.08.2012 року на суму 7 588,00грн. у т.ч. ПДВ 1 264,67грн., від 20.08.2012 року на суму 7 119,00грн. у т.ч. ПДВ 1 186,50грн., від 03.09.2012 року на суму 7 000,00грн. у т.ч. ПДВ 1 166,67грн., від 04.09.2012 року на суму 5 820,00грн. у т.ч. ПДВ 970,67грн., від 11.09.2012 року на суму 3 372,00грн. у т.ч. ПДВ 562,00грн., від 18.09.2012 року на суму 5 000,00грн. у т.ч. ПДВ 833,33грн., всього на загальну суму 35 899,00грн. у т.ч. ПДВ 5 983,17грн., в яких зазначено, що повіреним були проведені транспортно-експедиційні послуги за договором № 141-Е від 29.06.2012 року. Сторони претензій одна до одної не мають (т.1 а.с.39-44).

TOB «Украгро-тек» виписані податкові накладні на транспортно-експедиційні послуги: № 6 від 06.08.2012 року на суму 7 588,00грн. у т.ч. ПДВ 1 264,67грн., № 34 від 20.08.2012 року на суму 7 119,00грн. у т.ч. ПДВ 1 186,50грн., № 6 від 03.09.2012 року на суму 7 000,00грн. у т.ч. ПДВ 1 166,67грн., № 10 від 04.09.2012 року на суму 5 820,00грн. у т.ч. ПДВ 970,00грн., № 42 від 11.09.2012 року на суму 3 372,00грн. у т.ч. ПДВ 562,00грн., № 73 від 18.09.2012 року на суму 5 000,00грн. у т.ч. ПДВ 833,33грн., всього на загальну суму 35 899,00грн. у т.ч. ПДВ 5 983,17грн. (т.1 а.с.45-50), які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди серпень - вересень 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи та виписки з банківського рахунку за період з 20.09.2012 року до 22.10.2012 року розрахунок за послуги проводився у безготівковій формі (т.1 а.с.51).

01 червня 2010 року між позивачем ТОВ «Реланта» та TOB «Monolith Mitte GMBH» (Німеччина), яка входить до мережі супермаркетів Європи, укладено договір доручення № 57, згідно якого TOB «Реланта» надає послуги щодо пошуку та організації міжнародних перевезень вантажів (т.1 а.с.139).

З метою виконання умов за вищевказаним договором, позивачем були укладені договори з Перевізниками: TOB «Автопромсервіс», ФО-П Косенко О.В., TOB «Рометте», TOB «Новтранс», TOB «Максан-Транс», ПБП «Пасат», TOB «Межавтотранс», предметом яких є взаємовідносини, що виникають між сторонами при плануванні, здійсненні і розрахунках на перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні (т. 1 а.с. 143-163).

Позивачем до матеріалів справи надано всі документи які підтверджують фактичне надання транспортно-експедиційних послуг, а саме, реєстри транспортних засобів які були задіяні при наданні транспортно-експедиційних послуг із зазначенням кількості автомобілів та їх номерів, маршруту, вартості рейсу; звіти повіреного; акти виконаних робіт підписані перевізниками та експедитором - TOB «Реланта»; рахунки-фактури; міжнародні товарно-транспортні накладні з відмітками митниці; податкові накладні виписані перевізниками на ім'я TOB «Реланта» (т. 1 а.с. 187 - т.2 а.с.205).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг: г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На момент складання податкових накладних, серпень - вересень 2012 року, TOB «Украгро-тек» - було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 366896326594, номер свідоцтва платника ПДВ - 100314014, видане 13.12.2010 року), а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Щодо нікчемності правочину - договору-доручення про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.06.2012 року № 141-Е, то колегія суддів повністю погоджується із доводами суду, викладеними в оскаржуваній постанові.

Відповідно до частин 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Проте, податковий орган не надав доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, щодо неможливості проведення зустрічної перевірки TOB «Украгро-тек», оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених TOB «Украгро-тек» первинних документів. Апелянт не надав до суду доказів, які б свідчили, що TOB «Украгро-тек» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.