Рішення

від 06.02.2014 по справі 917/1818/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2014 Справа № 917/1818/13

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД", вул. Фрунзе, 63, м. Полтава, 36002

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції, вул. Жовтнева, 36, кімн. 22, 23, 24, м. Полтава, 36000

про :

(1) стягнення вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7%;

(2) стягнення належної частини прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства,

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача : не з'явилися;

від відповідача : Голяніщев Д.Ю., довіреність № б/н від 18.09.2013 р., Бабаєва Н. В., довіреність б/н від 21.01.2014 р., Пістряк М. С. довіреність № б/н від 18.09.2013 р.;

від третьої особи : не з'явилися.

06.02.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява ОСОБА_1 - учасника, який вийшов зі складу товариства - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та стягнення належної частини прибутку (дивідендів) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору з урахуванням ч. 3 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції - представництво у судове засідання не забезпечила, явка представників останньої обов'язковою судом не визнавалася.

Позивач у минулих судових засіданнях на позовних вимогах наполягав за мотивами позовної заяви та просив суд провести з ним розрахунки, виходячи з дійсної (ринкової) вартості усіх активів відповідача станом на день виходу позивача з товариства, у зв'язку з чим суму 3785,10 грн. вважав заниженою та заявив повторне клопотання про призначення проведення ринкової оцінки активів відповідача, доручення її проведення суб'єкту оціночної діяльності - ОСОБА_6. Суд дане клопотання відхиляє з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов вх. № 13786 від 30.09.2013 р. (а.с. 54-57), а також заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог. У письмових поясненнях вх. № 639 від 21.01.2014 р. (а.с. 149-151) відповідач погодився із визначеною експертом вартістю частки та частини прибутку.

22.10.2013 року ухвалою господарського суду Полтавської області було зупинено провадження у справі № 917/1818/13 - позов ОСОБА_1 - учасника, який вийшов зі складу товариства - про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та стягнення належної частини прибутку (дивідендів) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства. - на час проведення судової економічної експертизи до надання висновків за її результатами.

06.11.2013 р. Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса надане суду клопотання (супровідний лист № 1319 від 31.10.2013 р. (вх. № 15855) про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.11.2013 р. було поновлено провадження у даній справі, витребувано від відповідача вказані експертом додаткові матеріали та зупинено провадження у справі зв'язку з проведенням призначеної ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 року судової економічної експертизи.

Супровідним листом № 1098/1099 від 02.12.2013 р. (вх. № 17984 від 16.12.2013 р.) Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса повернуто до господарського суду Полтавської області матеріали справи № 917/1818/13 з висновком судової економічної експертизи № 1098/1099 від 02.12.2013 р..

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 09.01.2014 р. провадження у справі № 917/1818/13 поновлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (у минулих судових засіданнях - позивача, третьої особи та судового експерта), оцінивши надані докази, суд

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" (відповідач) створено членами трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства "Роксолана" в процесі виділення в самостійний суб'єкт підприємницької діяльності у відповідності до Закону України "Про господарські товариства". Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" затверджений учасниками товариства (згідно підписів на титульному аркуші статуту - 27 чол.), державна реєстрація статуту проведена 20.02.1996 р. (статут - а.с. 29-38).

Згідно Статуту, товариство створюється на добровільних засадах шляхом об'єднання частини особистого майна засновниками у відповідності до установчого договору. З установчого договору (посвідченого нотаріально 30.01.1996 р., а.с. 94-102) вбачається, члени трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства побутових послуг "Роксолана" - 27 чоловік - створюють на базі відокремленого структурного підрозділу товариство з обмеженою відповідальністю. Установчим договором визначено предмет діяльності товариства, розмір статутного фонду, права та обов'язки учасників, розмір внеску кожного учасника, органи управління товариством, їх компетенцію, тощо.

Відповідно до п. 4.4 Статуту, статутний фонд товариства розподілено між учасниками, у т.ч. частка позивача - ОСОБА_1 - 3,7 %, яка на момент пред'явлення позову не змінилася.

Судом оглянуто оригінали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД", надані третьою особою, встановлено відповідність копій статуту та установчого договору товариства, які знаходяться у матеріалах справи, оригіналам.

Прийнявши рішення про вихід з числа учасників товариства, позивач подав відповідачу нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства (арк. справи 14, оригінал оглянуто судом у судовому засіданні), яка отримана відповідачем 02.09.2009 р. за вх. № 47. Викладене підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

02.03.2010 р. відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД", на яких прийняте рішення про виведення складу учасників товариства позивача на підставі його заяви (протокол від 02.03.2010 р. № 44, а.с. 47). Питання проведення розрахунків з учасником, що вибув, вирішене не було.

В подальшому між сторонами проводилося листування щодо визначення розміру належної до виплати частки, відповідач пропонував до виплати 3 685,68 грн. (дана сума відображена у висновку № 18 експертного економічного дослідження Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, яке проводилося на замовлення відповідача, а.с. 51-53), проте позивач дану суму не прийняв. У судових засіданнях його представник пояснив, що вважає за необхідне визначати вартість частки, що належить до виплати, виходячи не з балансової, а з дійсної (ринкової) вартості активів товариства, оцінених у порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вважаючи свої корпоративні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою щодо стягнення з відповідача вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та належну частину прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства (згідно прохальної частини позовної заяви). За результатами висновку проведеної судової експертизи позовні вимоги в цифровому виразі уточнено не було.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із п. "в" ст. 10 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про господарські товариства") учасники товариства мають право, зокрема, вийти в установленому порядку з товариства. Аналогічні положення містяться у п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 88 Господарського кодексу України, відповідно до яких учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у п. 28 постанови від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2009 р. позивачем було реалізоване надане йому право на вихід з учасників товариства - відповідача. Дана обставина сторонами визнається.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.) передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Наслідком виходу учасника з товариства, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України).

Отже, вихід особи із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна та прибутку, пропорційні її частці у статутному капіталі товариства; до установчих документів ТОВ можуть бути включені інші умови (крім тих, що мають міститися обов'язково в силу ст.ст. 88,143 Цивільного кодексу України), що не суперечать законодавству України, зокрема, передбачені статтею 148 Цивільного кодексу України про порядок, спосіб визначення вартості частки майна, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі, і строки її виплати.

Згідно п. 3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 30 постанови від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Тобто, Цивільний кодекс України та Закон України "Про господарські товариства" не регламентують, виходячи з якої вартості майна товариства (ринкової чи балансової) повинна вираховуватися частка, що підлягає виплаті учаснику, що вийшов з товариства, відсилаючи при цьому до установчих документів товариства.

З установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" вбачається наступне:

- при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини загального майна підприємства пропорційно його частці у статутному фонді товариства (п. 6.12 Статуту товариства);

- при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді товариства, відповідно до балансу, складеного на день (місяць) виходу (п. 17 Установчого договору товариства).

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається переважно на рекомендації президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних спорів" від 28 грудня 2007 року № 04-5/14, в абзаці 4 пункту 3.7 яких передбачено, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові Пленуму № 13 (яка прийнята пізніше - 24 жовтня 2008 року - та має вищу юридичну силу відносно спірних правовідносин) врегулював дане питання наступним чином: при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості В установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства і визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

При цьому суд враховує, що приписи рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних спорів" від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 застосовуються у частині, що не суперечить наведеній вище постанові Пленуму Верховного Суду України.

Для визначення вартості частки майна та прибутку, які підлягають виплаті позивачу, судом призначалася судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилися питання, спрямовані на визначення вартості частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" та вартості частини прибутку, одержаного товариством на момент виходу учасника, пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті позивачу.

Згідно висновку судової-економічної експертизи № 1098/1099 від 02.12.2013 р. (а.с. 138-141), вартість частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_1 - станом на 01.10.2009 року, становить 3 785,10 грн.; вартість частини прибутку, одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" станом на 01.10.2009, пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_1, становить 2 904,50 грн.. При цьому зазначений прибуток враховано при визначенні балансової вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД", що підлягає виплаті та зазначений у відповіді на перше питання.

Для роз'яснення положення висновку про врахування прибутку при визначенні балансової вартості частини майна у судове засідання викликався судовий експерт Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса Крижановська В.Б. (з огляду на приписи п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р., яким передбачено, що у разі необхідності суд може зобов'язати судового експерта з'явитися у судове засідання та дати додаткові роз'яснення щодо поданого йому висновку, поставити йому усні питання), яка пояснила, що зазначена у висновку частка прибутку, яка підлягає виплаті позивачу і становить станом на 01.10.2009 р. 2 904,50 грн. уже входить у суму, вказану у висновку як вартість частки майна, що підлягає виплаті позивачу станом на цю ж дату - 3 785,10 грн. (тобто, виплаті додатково не підлягає).

Дати відповідь на поставлені питання станом на 02.09.2009 р. експерт змоги не мав (за відсутності балансу на 02.09.2009 р.), проте суд вважає за можливе використовувати дані, визначені станом на 01.10.2009 р. як на найближчу можливу дату.

При цьому у висновку вказано, що саме виходячи із вартості власного капіталу підприємства необхідно розраховувати частку учасника (засновника) товариства, так як у цій вартості враховані непогашені зобов'язання товариства по розрахункам з кредиторами, оплату праці, податків, зборів і ін.. Також експерт відмітив, що встановлення вартості частки майна товариства пропорційно частці статутного капіталу, що підлягає виплаті учаснику, що вибув, з урахуванням дійсної (ринкової) вартості майна, неможливе, оскільки для цього необхідно провести відповідну оцінку на встановлену дату та, відповідно, здійснити переоцінку балансової вартості основних засобів підприємства. Аналогічні пояснення експерт надав у судовому засіданні 23.01.2014 р., відповідаючи на питання представника позивача, а також повідомив, що з бухгалтерських документів, наданих на дослідження, не вбачається проведення переоцінки основних засобів товариством.

Посилання позивача в обґрунтування підстав позову стосовно того, що у бухгалтерському обліку товариства не відображено наявність у останнього нерухомої будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 63, спростовуються поясненнями головного бухгалтера ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" щодо відображення усіх основних фондів товариства у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва (код рядка балансу 030, 031) та у звіті про наявність та рух основних засобів (розділ ІІ - "Склад основних засобів", № рядка 204), а також копіями відповідних звітів, наданих до матеріалів справи. Дані відомості подавалися до уповноважених органів у встановленому порядку.

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в ст. 190 Цивільного кодексу України, в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною його частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права та обов'язки. Вартість частки майна, що має бути компенсована учасникові, обраховується на момент ухвалення Товариством рішення про вихід цього учасника.

У частині першій ст. 66 та у ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Згідно з приписами ст.ст. 6, 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності, а незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини заборонено.

Частиною 1 ст. 145 Господарського кодексу України визначено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Посилання позивача в обґрунтування підстав позову на порушення відповідачем законодавства, що стосується проведення індексації балансової вартості основних фондів суд не оцінює як правомірне з огляду на дату створення товариства - відповідача.

Так, відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 16.05.1996 р. № 523 "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997 роках" підприємства і організації усіх форм власності були зобов'язані до 1 липня 1996 р. провести індексацію балансової вартості основних фондів за індексами, визначеними Міністатом на 1 жовтня 1995 р. з наступним відображенням суми зміни вартості основних фондів у бухгалтерському обліку. Оскільки підприємство створювалося та реєструвалося у 1996 р. і основні фонди саме у цей час бралися на баланс за вартістю з урахуванням даної індексації, не було жодної необхідності до 1 липня 1996 р. проводити вказану індексацію за індексами, визначеними Мінстатом на 1 жовтня 1995 р..

Стосовно непроведення відповідачем у подальшому такої індексації основних засобів суд виходив з наступного.

Згідно п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, підприємство/установа може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Необхідність переоцінки визначає керівник підприємства. Це рішення може прийматися на підставі даних інвентаризації або на підставі службової записки бухгалтера. Рішення керівника про проведення переоцінки оформляється відповідним розпорядженням (наказом).

Тобто, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" не містить прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їхня вартість на дату балансу істотно відрізняється від справедливої - це є правом, а не обов'язком, яке реалізує підприємство через свого керівника; відповідно, його непроведення не є правопорушенням та не тягне за собою жодної відповідальності. У судовому засіданні представник відповідача - головний бухгалтер товариства - пояснила, що на підприємстві піднімалося питання про переоцінку основних засобів, проте проведена вона не була з огляду на значну вартість таких робіт та заперечення директора, яким на той час була позивач.

Крім того, судом враховано норми Конституції України, відповідно до ст. 19 якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Спонукання товариства до проведення переоцінки основних засобів неможливе, оскільки фактично являє собою втручання суду у господарську діяльність товариства.

Як вже зазначалося вище, 04.02.2014 р. позивачем заявлено повторне клопотання про проведення оцінки активів відповідача з призначенням її проведення суб'єкту оціночної діяльності - ОСОБА_6 з метою з'ясування сумарної дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" за вирахуванням його зобов'язань, яке перебувало в активах товариства станом на 2 вересня 2009 р. для визначення належної позивачеві частці, що підлягає виплаті у зв'язку з її виходом зі складу учасників товариства.

Суд відхиляє дане клопотання, оскільки останнє не відповідає процесуальним нормам та є неправомірним.

По-перше, аналогічне за змістом клопотання уже заявлялося позивачем як у позовній заяві, так і у переліку питань для судової експертизи, та було задоволено судом в частині призначення експертизи, при цьому визначення остаточного кола питань відноситься до компетенції суду, мотиви визначення остаточного переліку питань наведені в ухвалі суду від 22.10.2013 р. про зупинення провадження у даній справі.

По-друге, чинне процесуальне законодавство не передбачає призначення оцінки майна за межами судової експертизи, про призначення та проведення якої позивач суд не просить, до клопотання не надано доказів на підтвердження у суб'єкта оціночної діяльності - ОСОБА_6 статусу судового експерта.

По-третє, вирішуючи заявлене повторно клопотання, суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або якщо докази у справі є взаємно суперечливими, тощо. У даному випадку позивач клопоче про призначення експертизи для визначення ринкової вартості частини майна, пропорційної частці позивача, в той час як судом встановлено, що виплаті позивачу підлягає саме частка, обчислена виходячи з балансової вартості майна товариства (за мотивуванням, наведеним вище). Таким чином, задоволення даного клопотання призведе до затягування процесу, а факти, які могли б бути встановлені такою експертизою, не матимуть значення для розгляду справи по суті.

Посилання позивача у повторному клопотанні про призначення оцінки активів відповідача на її обов'язковість в силу ст. ст. 7, 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суд оцінює критично, оскільки позивачем довільно на власний розсуд тлумачаться норми ст. 7 вказаного Закону, приписи якої не поширюються на спірні правовідносини.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні з даним позовом та застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд також не оцінює як правомірне.

Згідно ст.ст. 256, 527 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідач зазначає, що враховуючи приписи ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", якою передбачено, що виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу, здійснити всі передбачені законом заходи відповідач мав до 02.09.2010 р., і звернення до суду з даним позовом відбулося поза межами позовної давності.

Проте суд приймає до уваги заперечення позивача з цього приводу, який звертає увагу на приписи ст. 264 Цивільного кодексу України, що регулює переривання перебігу позовної давності. Листом відповідача (який підписаний уповноваженою особою - директором товариства Москівець Н.В.) № 47 від 18.12.2012 р. повністю визнається зобов'язання відповідача перед позивачем щодо виплати належної вартості частини майна (копія листа - арк. справи 71). Факт направлення даного листа позивачу не заперечується самим відповідачем. Таким чином, перебіг позовної давності, як правомірно стверджує позивач, переривався вказаними діями боржника. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст. 264 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача та застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, експертним висновком, який судом розцінений як належний доказовий матеріал (відповідач погодився з його даними, позивач заперечень щодо висновку не надав, усні заперечення представника позивача та позивача особисто стосуються підтримання правової позиції останніх щодо даного спору, а не спростування висновку судової економічної експертизи), підтверджено, що вартість частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_1 - станом на 01.10.2009 року, становить 3 785,10 грн.; вартість частини прибутку, одержаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" станом на 01.10.2009, пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_1, становить 2 904,50 грн., яка врахована при визначенні балансової вартості частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД", що підлягає виплаті та зазначений у відповіді на перше питання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в цьому розмірі. При цьому судом враховано, що при поданні позову позивач не вказував ціну позову, посилаючись на відсутність будь-яких даних про вартість майна товариства та прибутку, і, відповідно - частки позивача, у подальшому позивачем не уточнено ціну позову у грошовому еквіваленті.

Понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при пред'явленні даного позову в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, решта судових витрат - на позивача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, ст. 82-85, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" про стягнення вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та стягнення належної частини прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" (вул. Фрунзе, 63, м. Полтава, 36002), ідентифікаційний код юридичної особи 23813830 на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000) - 3 785,10 грн. та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складене 10.02.2014 р..

Суддя О.В. Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.