Ухвала

від 07.02.2014 по справі 2-394/2007

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-394/2007

Провадження 6/226/140/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2014 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Клепка Л.І,

при секретарі Тіссен О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров подання державного виконаця Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції (далі ВДВС) звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником Відділу, про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон. На обґрунтування вимог зазначив, що на примусовому виконанні у ВДВС Димитровського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження ЄДРВП №37413266, відкрите 05.04.2013 року на підставі виконавчого листа № 2-394/07, виданого 10.05.2007 року Димитровским міським судом Донецької області, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 279 грн. щомісячно. Оскільки аліментні зобов'язання боржником не виконуються, за ним утворився борг, який станом на 29.01.2014 року становить 54828,39 грн. Зазначаючи на те, що державному виконавцеві в усному порядку стало відомо про намір божника виїхати за межі України, державний виконавець, посилаючись на ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України», просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Суб'єкт внесення подання, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду подання, до судового засідання для обґрунтування своїх доводів не з'явився, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, що з огляду на визначену законом негайність судового розгляду, не є процесуальною перешкодою для його розгляду по суті.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21.01.1994року №3857-Х11 «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Згідно ст.6 зазначеного Закону громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи за його наявності може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон в разі, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інша невиконані зобов'язання, або в разі, якщо він ухиляється від їх виконання. Отже, юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду можуть застосовуватися не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання.

Процесуальний порядок обмеження права боржника на виїзд за кордон визначається ст.377-1 ЦПК України, за нормами якої на стадії виконання рішення державний виконавець може звернутися до суду з поданням, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби, про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України. При цьому державним виконавцем, яким ініціюється застосування такої юридичної санкції як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, має бути доведено факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, можливість виїзду за межі України з цією метою, наявність в нього закордонного паспорта, вжиття заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», тощо, оскільки санкція у вигляді тимчасового обмеження виїзду із України встановлюється не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Як видно із подання та долучених до нього матеріалів, жодного доказу на предмет свідомого ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, вчинення ним дій, спрямованих на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні чи даних про його намір залишити межі України державним виконавцем не наведено. Матеріали подання не містять ані даних на предмет підтвердження повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, ані даних про виклики його до виконавчої служби, ані даних про вжиття державним виконавцем інших конкретних заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", що свідчить про його формальний характер.

Сама ж по собі постанова про відкриття виконавчого провадження без підтвердження одержання боржником копії такої постанови чи здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження», а також незрозуміле усне повідомлення, зазначене в поданні, про намір боржника виїзду за межі країни, свідченнями того, що він свідомо ухиляється від виконання зобов'язань і має намір виїхати за кордон, не являються, а тому не можуть бути єдиною і достатньою підставою для застосування судом такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.

Окрім того, відповідно до ч. 11.1.5. ст. 1.1. Розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, яка введена в дію з 17.04.2012 року, державний виконавець має повідомити боржника про направлення до суду подання щодо встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, але ж таких даних подання не містить.

Оскільки суду не надано доказів того, що державним виконавцем було вичерпано весь передбачений законом перелік заходів щодо примусового виконання рішення або всі вони виявилися безрезультатними, дійти висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань неможливо. Наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом ініціювати обмеження гарантованого людині статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на свободу пересування, вільний вибір місця проживання та права вільно залишати територію України. Тому з огляду на викладене правових підстав для задоволення подання суд не вбачає.

Керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 377-1 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Димитровського міського управління юстиції Сідак О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя