Постанова

від 05.02.2014 по справі 822/132/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/132/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року 12:55м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретаріТимчишину В. М. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Поділля-Дах" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000502300 від 06.12.2012 р. Красилівської ДПІ Хмельницької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 76509 грн. до Приватного підприємства "Поділля Дах".

Представник позивача у судовому засіданні надав суду детальні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі, виходячи із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, детально позицію відповідача викладено у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Також представником відповідача було подано клопотання, у якому зазначається, що відповідно до постанови КМУ "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" від 20.032013 р. №229 утворено Красилівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів, яка є правонаступником Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області ДПС, що реорганізовується. 06.06.2013 р. Державною реєстраційною службою України проведено державну реєстрацію - Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

На підставі ст. 55 КАС України, суд допускає заміну відповідача по даній справі з Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції у Хмельницькій області на її правонаступника - Красилівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу Красилівської МДПІ від 26.10.2012 р. №859 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Поділля-Дах" з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень, березень 2012 р.. Термін проведення перевірки - 09.11.2012 р.-15.11.2012 р..

За результатами проведеної перевірки, 22.11.2012 р. складено Акт №574/22/35883551 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по податку на додану вартість за січень, березень 2012 р.".

Проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, ПП "Поділля-Дах" занижено податок на додану вартість за січень-березень 2012 року на загальну суму 61207 грн., у тому числі у розрізі періодів: січень 2012 р. - на 38048 грн., березень 2012 р. - на 23159 грн..

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 06.12.2012 р. №0000502300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 76509 грн.. із яких - за основним платежем - 61207 грн., за штрафними санкціями - 15302 грн..

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Досліджуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд враховує наведене нижче.

Судом встановлено, що під час перевірки використано Акт № 939/15-300/33619318 від 14.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Буд-Метал-Постач» (код ЄДРПОУ 33619318) отриманий від Ленінською МДПІ у м. Луганську та Акт № 576/3/22-30-35234970 від 23.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Живий хліб» (код ЄДРПОУ 35234970) ДПІ у Голосіївському районі м. Києві.

Згідно Акту №576/3/22-30-35234970 від 23.08.2013 р., звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Живий Хліб" з контрагентами-постачальниками за період з 01.06.2011 по 31.07.2012 року, а встановлено відсутність об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового Кодексу України. Згідно даного Акту, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийшла до висновку, що за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ "Живий Хліб" (код ЄДРПОУ35234970) податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2012 р., а також не підтверджено задекларований ТОВ "Живий Хліб" податковий кредит з ПДВ по контрагентах постачальника за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2012 р..

Згідно Акту №939/15-300/33619318 від 14.09.2013 р., у ТОВ "БУД-МЕТАЛ-ПОСТАЧ" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. Також у Акті зазначено, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням. На підставі зазначеного, Ленінською МДПІ у м. Луганську було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за січень 2012 та березень 2012 року та безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму ПДВ 124470,05 грн., та податкового кредиту на суму 117025,83 грн. за січень та березень 2012 р..

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених Розділом II цього Кодексу. Згідно пп.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні передбачено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996). Статтею 2 Закону № 996 встановлено, що дія цього закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України. Статтею 3 Закону № 996 встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою - операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" чітко окреслена сфера дії Закону, яка поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

З огляду на п. 2 ст. 3 цього ж Закону, обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством є бухгалтерський облік, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства від імені якого укладено документ; зміст та обсяги господарської операції; одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704.

У пунктах 3-4 ст.9 Закону №996 зазначається, що інформація, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарської операції, прізвища та підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи на паперових і машинозчитуваних носіях інформації для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Законодавцем презюмується, що для надання фактичної та юридичної сили і доказовості, первинні документи мають бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України).

Стаття 198 Податкового Кодексу України "Податковий кредит" визначає процедурні питання щодо податкового кредиту.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 вказаної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як визначено приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Із системного аналізу даних норм законодавства, суд приходить до переконання, що виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг), можливе лише за умови непідтвердження відповідними первинними документами здійснення таких господарських операцій.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що необхідною та визначальною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість визначено факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Детальне дослідження зазначених норм дає можливість вважати, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною та абсолютно достатньою, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт укладення договорів та виписування податкових накладних, а фактичне їх виконання (поставка товару, надання послуг, виконання робіт). Тобто, у разі, якщо сторонами навмисно не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, то право на податковий кредит у такого платника податків не виникає.

Суд зазначає, що наявність у ПП «Поділля-Дах» документів, які відповідно до розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., є необхідними для формування податкового кредиту не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У судовому засіданні представник позивача, як доказ реального здійснення господарських операцій з TOB «Буд-Метал-Постач» та TOB «Живий Хліб» звертав увагу суду на виписки банку з рахунку позивача, де зазначено про оплату товарів та послуг вказаним контрагентам. Дана обставина спростовується тим, що на обов'язковий запит контролюючого органу та під час перевірки, ПП "Поділля-Дах" не надано доказів сплати по господарських операціях позивача та TOB «Буд-Метал-Постач», TOB «Живий Хліб». Як вбачається з наданих виписок банку з рахунку позивача, оплата по господарських операціях з TOB «Буд-Метал-Постач» та TOB «Живий хліб» не була здійснена на суму таких операцій.

Також суд критично оцінює додані ПП "Поділля-Дах" до позовної заяви копії документів, оскільки документи, долучені до позовної заяви та документи, що надані ПП «Поділля-Дах» (завірені печаткою позивача) на запит контролюючого органу 18.10.2012 року не є абсолютно тотожними. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне оцінювати ті копії документів, які надавались позивачем на запит контролюючого органу.

Досліджуючи належність та допустимість наданих позивачем доказів, судом проведено детально порівняльне дослідження доказів, за результатами якого встановлено наступне.

Так, згідно акту прийому-передачі обладнання між TOB «Живий Хліб» та ПП «Поділля- Дах» від 01.03.2012 року вказано про тимчасове платне користування обладнання згідно договору, існування якого не встановлено - від 20.07.2011 року №1/07.

У договорі від 01.03.2012 року №03/45 між позивачем та TOB «Живий Хліб» про оренду обладнання відсутнє прізвище уповноваженої особи від TOB «Живий Хліб», однак, у копії даного договору, який доданий позивачем до позовної заяви, уповноваженою особою від ТОВ "Живий Хліб" визначено директора Крисько П.Г..

Аналогічна ситуація прослідковується із договором від 12.03.2012 року між позивачем та TOB «Живий Хліб» про надання транспортно-експедиційних послуг у примірнику, - що надавався за запитом податкового органу відсутні основні реквізити договору: номер договору, місце його складення, дія договору та уповноважена особа від TOB «Живий Хліб» для підписання договору. При детальному дослідженні цього договору, судом виявлено, що у примірнику, який доданий до даного позову, договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, у договорі вже наявний номер договору - №12\03-ТР, зазначено місце складання - м. Хмельницький, визначено уповноважену особу від ТОВ "Живий Хліб" - директор Крисько П.Г., що діє на підставі Статуту, також зазначено строк дії договору - до 31.12.2012 р..

Не є виключенням й договір №03-47 оренди спецтехніки від 12.03.2012 р., укладеного між позивачем та TOB «Живий Хліб». У примірнику, що наданий позивачем на вимогу запиту, відсутні такі його обов'язкові реквізити як уповноважена особа від TOB «Живий Хліб» для підписання договору, ціна договору (сума оренди), години використання такої техніки, мова договору та прізвища осіб, що підписують такий договір. У копії договору №03-47 оренди спецтехніки вже були наявні вищеперечислені відсутні реквізити договору - уповноважена особа - директор Крисько П.Г., період дії даного договору визначено із 12.03.2012 р., також вказано орендну плату - 480 грн., визначено години використання орендованої техніки (спецтехніки) - не більше 8 годин у день.

Суд зважає, що за загальноприйнятим правилом укладання правочинів, оригінал договору складається у одному екземплярі, копій правочину може бути будь-яка кількість, однак обов'язковою умовою є повна відповідність тексту копій оригіналу укладеного договору. У даному випадку вказане правило є порушеним, оскільки копії, надані для проведення перевірки та копії договорів, долучені до позовної заяви відрізняються за рядом необхідних реквізитів

Судом також не приймається до уваги протокол погодження договірної ціни на оренду обладнання, оскільки зазначений протокол складений як додаток до договору від 01.03.2012 року №1/03 (а не як додаток №1 до договору №03-45 від 01.03.2012 р).

Крім цього, Довіреність №1-11 від 20.01.2012 року, що наявна у матеріалах справи суд також не вважає належним чином оформленою, оскільки у даній довіреності не визначено довіреної особи, якій надаються повноваження на отримання труб, в силу того факту, що довіреністю надаються конкретно визначені повноваження конкретно визначеній особі на здійснення певних визначених дій, а характерною ознакою довіреності №1-11 від 20.01.2012 р. є те, що дана довіреність виписана "на пред'явника", що не відповідає вимогам чинного законодавства та унеможливлює дослідити факт реальності отримання товарно-матеріальних цінностей.

Суд звертає увагу також на те, що вартість проданих позивачем електродів (без ПДВ) за тонну становить 28333,84 грн., хоча було придбано зазначені електроди позивачем за 41076,60 грн. за тонну (без ПДВ). Аналогічна ситуація прослідковується й із колекторами - одиниця вказаного товару була придбана позивачем у TOB «Буд-Метал-Постач» за 3950 грн., а реалізовано позивачем за 2850 грн. за одиницю.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Господарського Кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Так, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність), однак, у вищевказаних випадках має місце не некомерційна господарська діяльність, а факт збитковості, оскільки товар реалізовувався за ціною, значно меншою, ніж придбавався. Суд зазначає, що позивач за своєю економічною сутністю є суб'єктом, діяльність якого спрямована на отримання прибутку, та вважається, що здійснення економічно невигідних та невиправданих у грошовому еквіваленті правочинів суперечить його основній цілі - отриманню прибутку.

Суд також зазначає, що під час проведення перевірки та у ході розгляду справи ПП "Поділля Дах" не надано документів, які б засвідчували факт транспортування, зберігання товарів, сертифікати якості товару, що в силу п. п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.11.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363' та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (ІЗ змінами і доповненнями) (далі - «Правила») основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Відповідно до розділу 1 «Правил» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.4 «Правил» оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п.11.5 «Правил» товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Згідно п.11.7 «Правил» перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п.14.4 «Правил» остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними.

У всіх товарно-транспортних накладних, які додані до адміністративного позову, заповнено не всі необхідні графи - зазначено лише дату складення, хто є замовником, виконавцем, пункт навантаження та розвантаження - м. Хмельницький, решту необхідних реквізитів товарно-транспортної накладної не вказано, оскільки не зазначено транспорт, яким здійснюється перевезення, особу водія, не деталізовано характеристики товарно-матеріальних цінностей, не зазначено вид перевезень тощо.

З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що товарно-транспортні накладні, які додані позивачем до адміністративного позову складені з порушенням вимог чинного законодавства і не можуть бути визнані первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський та податковий облік підприємства та не підтверджують факт надання (виконання) транспортних послуг для ПП «Поділля-Дах».

Доводів, або інших документально підтверджених доказів, які б вказували на неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення у позовній заяві не вказано, а представником позивача у судовому засіданні не надано.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши обставини даної справи у кореспонденції із нормами чинного законодавства, суд вважає, що на порушення п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ПП «Поділля-Дах» завищено обсяг операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що призвело до завищення податкового кредиту за січень, березень 2012 р. по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, а саме ТОВ «Буд-Метал-Постач», та ТОВ «Живий Хліб».

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що представником відповідача-суб'єкта владних повноважень було виконано обов'язок, передбачений ч.2 ст. 71 КАС України, оскільки у судовому засіданні представником податкового органу доведено, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним та об'єктивно прийнятим на підставі чинного законодавства, разом з тим, доводи, викладені у позовній заяві та твердження, наведені представником позивача у судовому засіданні не знайшли свого належного та достатнього обґрунтування, а тому не спростовують факти, викладені у Акті перевірки.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом не встановлено, а позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, які б могли бути законною підставою для їх задоволення. Зважаючи на викладене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 128, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Поділля-Дах" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 08 лютого 2014 року 11 год. 25 хв

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк