Ухвала

від 15.04.2014 по справі 822/132/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/132/14

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства "Поділля-Дах" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Поділля-Дах" до Красилівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000502300 від 06.12.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013 року скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою скасування рішення першої та апеляційної інстанції слугувало те, що суди в порушення вимог ст.ст. 11, 159 КАС України, не надали оцінки і не перевірили надані докази, як і не здійснили заходів щодо витребування доказів з метою офіційного з'ясування всіх обставин справи.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату слухання справи повідомленні належним чином. При цьому відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень, березень 2012 року. За результатами проведеної перевірки, 22.11.2012 року складено Акт №574/22/35883551, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України. На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 06.12.2012 р. №0000502300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 76509 грн.. із яких - за основним платежем - 61207 грн., за штрафними санкціями - 15302 грн.

Також встановлено, що під час перевірки використано Акт № 939/15-300/33619318 від 14.09.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB "Буд-Метал-Постач" отриманий від Ленінською МДПІ у м. Луганську та Акт № 576/3/22-30-35234970 від 23.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Живий хліб" ДПІ у Голосіївському районі м. Києві. Згідно Акту №576/3/22-30-35234970 від 23.08.2013 р., звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Живий Хліб" з контрагентами-постачальниками за період з 01.06.2011 по 31.07.2012 року, а встановлено відсутність об'єкта оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 ПК України. Згідно даного Акту, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийшла до висновку, що за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ "Живий Хліб" (код ЄДРПОУ35234970) податкові зобов'язання з ПДВ за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2012 р., а також не підтверджено задекларований ТОВ "Живий Хліб" податковий кредит з ПДВ по контрагентах постачальника за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2012 р..

Згідно Акту №939/15-300/33619318 від 14.09.2013 р., у ТОВ "БУД-МЕТАЛ-ПОСТАЧ" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості. Також у Акті зазначено, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням. На підставі зазначеного, Ленінською МДПІ у м. Луганську було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за січень 2012 та березень 2012 року та безпідставного формування податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) на загальну суму ПДВ 124470,05 грн., та податкового кредиту на суму 117025,83 грн. за січень та березень 2012 року.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Із системного аналізу даних норм законодавства, суд приходить до переконання, що виключення зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у контрагентів товарів (послуг), можливе лише за умови непідтвердження відповідними первинними документами здійснення таких господарських операцій.

Нормами Податкового кодексу України визначено, що необхідною та визначальною умовою для включення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість визначено факт придбання платником податку таких товарів із метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні передбачено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" чітко окреслена сфера дії Закону, яка поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством є бухгалтерський облік, а фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

У пунктах 3-4 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначається, що інформація, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожними відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарської операції, прізвища та підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи на паперових і машинозчитуваних носіях інформації для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для надання фактичної та юридичної сили і доказовості, первинні документи мають бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи єдиною підставою для заниження податку на додану вартість є безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 61207 грн. є господарські операції позивача із ТОВ "Живий Хліб", TOB "Буд-Метал-Постач".

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як слідує з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Буд-Метал-Постач" укладено договори купівлі-продажу та надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, а з ТОВ "Живий хліб" - договори оренди обладнання, оренди спецтехніки.

На підтвердження здійснення господарських операцій в матеріалах справи містяться документи первинного обліку, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акт оренди риштувань, акт надання послуг спецтехніки, акт надання транспортних послуг, прибуткові накладні, довіреність.

Як вірно вказано судом першої інстанції, наявність у позивача документів які відповідно до вимог ПК України, є необхідними для формування податкового кредиту не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних неможливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Посилання позивача на виписки банку з рахунку позивача, де зазначено про оплату товарів та послуг вказаним контрагентам. Дана обставина спростовується тим, що на обов'язковий запит контролюючого органу та під час перевірки, ПП "Поділля-Дах" не надано доказів сплати по господарських операціях позивача та TOB "Буд-Метал-Постач", TOB "Живий Хліб", а з наданих виписок банку з рахунку позивача, слідує, що оплата по господарських операціях з TOB "Буд-Метал-Постач" та TOB "Живий хліб" не була здійснена на суму таких операцій.

Щодо доданих позивачем до позовної заяви копії документів, які долучені до позовної заяви то вони завірені печаткою позивача, а надані на запит контролюючого органу 18.10.2012 року не є абсолютно тотожними.

Так, згідно акту прийому-передачі обладнання між TOB "Живий Хліб" та позивачем від 01.03.2012 року вказано про тимчасове платне користування обладнання згідно договору, існування якого не встановлено - від 20.07.2011 року №1/07.

У договорі від 01.03.2012 року №03/45 між позивачем та TOB "Живий Хліб" про оренду обладнання відсутнє прізвище уповноваженої особи від TOB "Живий Хліб", однак, у копії даного договору, який доданий позивачем до позовної заяви, уповноваженою особою від ТОВ "Живий Хліб" визначено директора Крисько П.Г..

За договором від 12.03.2012 року між позивачем та TOB "Живий Хліб" про надання транспортно-експедиційних послуг у примірнику, що надавався за запитом податкового органу відсутні основні реквізити договору: номер договору, місце його складення, дія договору та уповноважена особа від TOB "Живий Хліб" для підписання договору. У примірнику, який доданий до даного позову, договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, у договорі вже наявний номер договору - №12\03-ТР, зазначено місце складання - м. Хмельницький, визначено уповноважену особу від ТОВ "Живий Хліб" - директор Крисько П.Г., що діє на підставі Статуту, також зазначено строк дії договору - до 31.12.2012 року.

Не є виключенням й договір №03-47 оренди спецтехніки від 12.03.2012 р., укладеного між позивачем та TOB "Живий Хліб". У примірнику, що наданий позивачем на вимогу запиту, відсутні такі його обов'язкові реквізити як уповноважена особа від TOB "Живий Хліб" для підписання договору, ціна договору (сума оренди), години використання такої техніки, мова договору та прізвища осіб, що підписують такий договір. У копії договору №03-47 оренди спецтехніки вже були наявні вищеперечислені відсутні реквізити договору - уповноважена особа - директор Крисько П.Г., період дії даного договору визначено із 12.03.2012 р., також вказано орендну плату - 480 грн., визначено години використання орендованої техніки (спецтехніки) - не більше 8 годин у день.

Суд першої інстанції вірно вказав, що за загальноприйнятим правилом укладання правочинів, оригінал договору складається у одному екземплярі, копій правочину може бути будь-яка кількість, однак обов'язковою умовою є повна відповідність тексту копій оригіналу укладеного договору. У даному випадку вказане правило є порушеним, оскільки копії, надані для проведення перевірки та копії договорів, долучені до позовної заяви відрізняються за рядом необхідних реквізитів

Також суд першої інстанції вірно не взяв до уваги протокол погодження договірної ціни на оренду обладнання, оскільки зазначений протокол складений як додаток до договору від 01.03.2012 року №1/03 (а не як додаток №1 до договору №03-45 від 01.03.2012 року).

Крім того, Довіреність №1-11 від 20.01.2012 року, що наявна у матеріалах справи суд також не вважає належним чином оформленою, оскільки у даній довіреності не визначено довіреної особи, якій надаються повноваження на отримання труб, в силу того факту, що довіреністю надаються конкретно визначені повноваження конкретно визначеній особі на здійснення певних визначених дій, а характерною ознакою довіреності №1-11 від 20.01.2012 року є те, що дана довіреність виписана "на пред'явника", що не відповідає вимогам чинного законодавства та унеможливлює дослідження факту реальності отримання товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу позивачем не спростовано той факт, що вартість проданих позивачем електродів (без ПДВ) за тонну становить 28333,84 грн., хоча було придбано зазначені електроди позивачем за 41076,60 грн. за тонну (без ПДВ). Аналогічна ситуація прослідковується й із колекторами - одиниця вказаного товару була придбана позивачем у TOB "Буд-Метал-Постач" за 3950 грн., а реалізовано позивачем за 2850 грн. за одиницю.

Відповідно до Національного стандарту бухгалтерського обліку N 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, при наявності низки вимог, зокрема, впевненості, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства або імовірності надходження економічних вигод від надання послуг.

Тому, в межах дослідження питання про віднесення витрат до складу валових витрат слід враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

З наведеного слідує, що реалізуючи вказаний товар у позивача були відсутні розумні економічні і соціальні результати з метою одержання прибутку.

Окрім того, під час проведення перевірки та у ході розгляду справи в судді першої та апеляційної, позивачем не надано документів, які б засвідчували факт транспортування, зберігання товарів, сертифікати якості товару, а у всіх товарно-транспортних накладних, які додані до адміністративного позову, заповнено не всі необхідні графи - зазначено лише дату складення, хто є замовником, виконавцем, пункт навантаження та розвантаження - м. Хмельницький, решту необхідних реквізитів товарно-транспортної накладної не вказано, оскільки не зазначено транспорт, яким здійснюється перевезення, особу водія, не деталізовано характеристики товарно-матеріальних цінностей, не зазначено вид перевезень тощо.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товарно-транспортні накладні, які додані позивачем до адміністративного позову складені з порушенням та не підтверджують факт надання (виконання) транспортних послуг для позивача.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат та податкового кредиту залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Отже, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не є вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися/надавалися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно і право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (надання послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як встановлено колегією суддів, позивачем не надано доказів щодо отримання замовленого товару. Тому наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку, що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, здійснених з вказаними контрагентами, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення таких операцій.

Зважаючи на викладене, встановлені порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок неправомірного віднесення до податкового кредиту суми 61207 грн. відповідають вимогам податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення , а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Поділля-Дах" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.