Ухвала

від 12.02.2014 по справі 210/4681/13-к

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/4681/13-к

Провадження № 1-кп/210/23/14

"12" лютого 2014 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого -судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у приміщенні суду у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області матеріали кримінального провадження №32013040230000005 від 10 січня 2013року, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш Івано-Франківської області, українця, громадянина України, освіта не повна вища, раніше не судимого, зареєстрованому в АДРЕСА_1 та проживаючому у АДРЕСА_2 ,

за правовою кваліфікацією у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Даний обвинувальний акт надійшов разом із угодою про визнання винуватості, укладеною 27.06.2013р. між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Зі змісту обвинувального акту та угоди до нього вбачається наступне.

Обвинувачений, ОСОБА_4 , працюючи з 18.09.2012 року генеральним директором ПрАТ «Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство» м. Кривого Рогу (код ЄДРПОУ 00901772) розташованого за адресою м. Кривий Ріг, вул. Окружна, 4 зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області 21.02.1996 року № 12271070020000370, яке перебувало на обліку в державних органах податкової служби в Криворізькій південній МДПЗ Дніпропетровської області ДПС і є службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно - розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в обов`язки якого відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року входило створення необхідних умов для правильного ведення бухгалтерського та податкового обліків, будучи відповідальним за забезпечення фіксування в бухгалтерському обліку підприємства достовірних фактів здійснення господарських операцій, правильного і своєчасного складання податкової звітності, її надання в Криворізьку південну МДП1 Дніпропетровської області ДПС, а також за повну і своєчасну сплату податків до бюджету, діючи умисно, з метою ухилення від сплати до державного бюджету податку на додану вартість в порушення п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.10.2.010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), шляхом неподання податкової звітності ПрАТ «Криворізьке спеціалізоване АТП» до органів державної податкової служби в установлений строк, а саме податкових декларацій з податку на додану вартість підприємства, тобто не нарахував та не перерахував до державного бюджету, що знаходилося в межах його повноважень податок на додану вартість в розмірі 840 253,80 грн., за серпень 2012 року.

Так, ОСОБА_4 , у вересні 2012 року, виконуючи свої обов`язки генерального директора ПрАТ Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство» м. Кривого Рогу, будучи службовою особою підприємства відповідальним за складання податкової звітності з податку на додану вартість, обчислення та сплату податкових платежів, здійснюючи фінансово-господарську діяльність на підприємстві, свідомо знаючи, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачена можливість зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню до бюджету, на сум) податкового кредиту за наявності документального підтвердження придбання товарів (робіт, послуг), тобто на суму витрат по сплаті податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними та актами виконаних робіт, реалізую™ свій злочинний намір направлений на ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, грубо порушуючи п.187.,1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), діючи навмисно, не надав податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 року та не задекларував у складі валового доходу, дохід із інших джерел у вигляді сум від продажу майна ПрАТ «Криворізьке спеціалізоване АТП» ТОВ «Саламандер Індустрі Продукте Україна» за договором купівлі - продажу комплексу будівель від 23.08.2012 р. вартість якого згідно акту незалежної оцінки №0087/12, склала у сумі 4 882 446,00 грн., що призвело до не обчислення та несплаті податку на додану вартість підприємства у розмірі 840 253,80 грн.

Таким чином, всього, за звітний період серпня 2012 року, генеральний директор ПрАТ «Криворізьке спеціалізоване автотранспортне підприємство» ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір направлений на ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, умисно, необґрунтовано не нарахував та не перерахував до державного бюджету податок на додану вартість на загальну суму 840 253,80 грн., що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у вигляді податку на додану вартість на вказану суму.

Згідно висновку акту складеного фахівцями Криворізької південної МДШ Дніпропетровської області від 05.12.2012р. №454/152/00001772 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПрАТ «Криворізьке спеціалізоване АТП» (код ЄДРПОУ 00901772) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., встановлено, що ПрАТ «Криворізьке спеціалізоване АТП» порушено вимоги п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов`язання в серпні 2012 року у розмірі 840 253,80 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2012р. у розмірі 840 253,80 грн.

Всього, умисні дії генерального директора ПрАТ «Криворізьке спеціалізоване АТП» ОСОБА_4 , які виразилися в ухиленні від сплати податків, призвели до ненадходження до державного бюджету, за серпень 2012 року, коштів у вигляді податку на додану вартість підприємства, на загальну суму 840 253,80 грн., що складає більше 1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян і є значним розміром.

Дії ОСОБА_4 за ознаками умисного ухилення від сплати податків що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, незалежно від форми і власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних розмірах органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 212 КК України.

27 червня 2013 року між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу ОСОБА_5 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 32013040230000005, з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з іншого боку, на підставі ст. ст. 468, 469, 472 КПК України в приміщенні прокуратури м. Кривого Рогу за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Леніна, 27 укладено угоду про визнання винуватості.

У відповідності до даної угоди, прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 212 КК України.

Підозрюваний ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 212 КК України, у такому формулюванні за ч. 1 ст. 212 КК України, а саме за ознаками: умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в значних коштах.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн..

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваній.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та задовольнити цивільний позов заявлений прокурором в інтересах держави у кримінальному провадженні на суму 840253,80 грн.

Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що на момент укладання "мирової угоди" з прокурором він з нею погодовжувався, однак після направлення кримінального провадження до суду, прокурором направлено цивільний позов в кримінальному провадженні, згідно якого прокурор просить стягнути з нього 840253,80 грн. збитків, які завдані його діями. При цьому, обвинувачений звернув увагу суду, що на момент укладання даної угоди він не знав і не міг знати про цивільний позов, оскільки прокуратурою заявлено цивільний позов на сумуісля підписання ним угоди про визнання винуватості. Наразі в Вінницькому окружному адміністративному суді розглядається справа за його адміністративним позовом про скасування рішення повідомлення Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області № справи 802/3278/13-а, а у випадку задоволення такого позову будуть відсутні підстави для притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КПК України. Цю обставин ОСОБА_4 просив врахувати при затвердженні угоди.

З матеріалів справи також вбачається, що після пред"явлення прокурором позову в інтересах держави, підготовче судове засідання неодноразово відкладалося судом у зв"язку з клопотаннями обвинуваченого. Так, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо зміни підсудності розгляду кримінального провадження 32013040230000005 відносно ОСОБА_4 за підозрою у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Однією з обов"язкових умов затвердження угоди про визнання винуватості є наявність беззастережного визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість, суд вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_4 за наведених вище обставин не визнав беззастережно свою вину, про що свідчать його дії, зокрема оскарження рішення повідомлення Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області, та невизнання розміру заявлених до відшкодування збитків.

Отже, у суду відсутні підстави затверджувати таку угоду, оскільки обвинувачений не лише не визнає беззастережно свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення, а й не усвідомлює характер пред"явленого звинувачення, наслідки затвердження угоди, зокрема покладання на нього обов"язку по відшкодуванню збитків у розмірі 840253,80 грн., які, на його думку не доведені, т.я. триває процедура судового оскарження податкового повідомлення рішення в порядку Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 56.22 ст. 56 ПК України якщо платник податків оскаржує рішення контролюючого органу в адміністративному порядку та/або до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на цьому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Початок досудового розслідування стосовно платника податків або повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службовим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду в межах процедури оскарження рішень контролюючих органів.

Відповідно до вимог, викладених у частині 7 статті 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладання угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладання угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжується у загальному порядку.

З положень п.1 ч.3 ст. 314 КПК України вбачається, що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні, суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної правової норми, у її системному зв`язку з положеннями ст. 314 КПК України та статей 468-475 КПК України, випливає, що за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, повинен прийняти одне із таких рішень: а) затвердити угоду про визнання винуватості чи про примирення або б) відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження); або продовжити судовий розгляд в загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення. Ухвала про відмову в затвердженні угоди про примирення чи визнання винуватості оскарженню не підлягає.

Вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, суд вважає, що угода не може бути затверджена, а обвинувальний акт підлягає поверненню прокуророві з наступних підстав.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium), держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 віднесений до злочинів невеликої тяжкості, а отже угода відповідає в цій частині вимогам закону.

Судом встановлено, що на момент укладення угоди волевиявлення ОСОБА_4 було добровільним, тобто не було наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Однак, обвинувачений ОСОБА_4 свою позицію щодо визнання вини змінив після пред"явлення цивільного позову до нього, що свідчить про відсутність беззастережного вини та добровільності його позиції.

Крім того, судом встановлено, що умови угоди суперечать вимогами Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, зокрема, вимогам п.1,3,6 ч.7 ст.474 КПК України, відповідно до яких, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та /або закону і відмовляє в затвердженні угоди , якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Крім того, в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості зазначено про завдання діями обвинуваченого фактичних збитків державі в розмірі 840253,80грн., однак угода не містить застережень про те, яким чином ця шкода підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 , або які заходи має вчинити обвинувачений для відшкодування заподіяних збитків.

При цьому, відповідно до п. 5 Підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (далі ПК України), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПК України, сума податкової соціальної пільги дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 цього Кодексу, який набирає чинності з 1 січня 2015 року. До 31 грудня 2014 року для цілей застосування цього підпункту податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Отже, в 2012 р. для кваліфікації злочинів розмір шкоди слід вираховувати так: 1 НМДГ = 1073,00 грн. / 2 = 536,5 грн.

Разом з тим, суд при затвердженні угоди позбавлений можливості перевірити розмір завданої шкоди та встановити, чи є вона достатньою з точки зору кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 212 КК України, оскільки в угоді, а саме в формулюванні узгодженого обвинувачення, не визначено розміру такої шкоди.

Суд, провівши детальне обговорення з обвинуваченим, щоб переконатися в тому, що визнання вини є добровільним і воно зроблено з розумінням того, що обвинувачений відмовляється від своїх прав, переконався, що обвинувачений розуміє суть угоди, однак у останнього відсутнє беззастережне визнання вину, оскільки обвинувачений не визнає заявлений до нього цивільний позов, а тому підстав для затвердження судом угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 немає.

Судом також встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_4 фактично прокурором обвинувачення не висунуто, оскільки обвинувальний акт вручався йому старшим слідчим СВ ПМ Криворізької піденної МДПІ Дніпропетровської області ДПС ст. лейтенантом податкової міліції ОСОБА_7 , що вбачається з розписки до обвинувального акту, і про що стверджував в суді й сам ОСОБА_4 .

Зазначені дії є суттєвим порушення КПК України, оскільки саме на прокурора покладено обов"язок висувати обвинувачення і здійснювати належне процесуальне керівництво кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладену 27 червня 2013 року між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 , необхідно відмовити, а кримінальне провадження необхідно повернути прокуророві для продовження досудового розслідування.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу;

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України якщо суд відмовляє в затвердженні угоди, яка надійшла до суду із обвинувальним актом, досудове розслідування продовжується в загальному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 6, 7 ст. 474 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В затвердженні угоди між прокурором прокуратури м. Кривого Рогу ОСОБА_5 , якому на підставі ст. 37 КПК України (на момент укладання угоди) надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 32013040230000005 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , з іншого боку, про визнання винуватості від 27.06.2013року - відмовити.

Кримінальне провадження № 32013040230000005 відносно ОСОБА_4 повернути прокурору прокуратури міста Кривого Рогу для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.

Ухвала про відмову у затвердженні угоди оскарженню не підлягає.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що згідно з ч. 8 ст. 474 КПК України повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається.

Повний текст ухвали суду проголошений 14 лютого 2014 року о 15 год. 45 хв. в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області за адресою: пр-т Миру 24, зал с/з №. 309.

Суддя: ОСОБА_1