Ухвала

від 22.01.2014 по справі 2а-17884/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 січня 2014 року м. Київ В/800/227/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Олексієнка М.М.,

суддів: Амєліна С.Є.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Черпака Ю.К.,

Юрченка В.В.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року, постановленої за результатами розгляду справи за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгові традиції» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві (далі - ДПІ) про зобов'язання розглянути звернення та надати на нього письмову відповідь,

в с т а н о в и л а:

16 січня 2014 року представник ДПІ у порядку статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) звернувся з заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2013 року у справі №К/9991/30307/11 з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано судове рішення Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року у справі №К/9991/30307/11, у якому, на думку заявника, по іншому ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію».

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску справи до перегляду Верховним Судом України з урахуванням наступного.

Статтею 237 КАС України наведено перелік підстав для подання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, заяви про перегляд судових рішень в адміністративних справах Верховним Судом України.

Відповідно до положень цієї статті заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

При цьому, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права розуміється, зокрема, таке:

різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції процесуального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень, не є підставою для звернення до Верховного Суду України з заявою про перегляд судових рішень.

Доводи, викладені в заяві ДПІ, не дають підстав вважати, що судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

В ухвалі від 16.10.2013 року, яка є предметом оскарження, касаційний суд при прийнятті рішення витлумачив положення статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щодо права осіб на інформацію.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2013 року у справі №К/800/6543/13 касаційний суд, застосовуючи положення Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», прийшов до висновку про правомірність відмови Генеральної прокуратури України у наданні фізичній особі інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Виходячи із зазначених судових рішень, судами касаційної інстанції застосовані різні норми матеріального права, тому підстав у допуску справи до провадження Верховним Судом України немає.

Керуючись статтями 235-240 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до перегляду Верховним судом України справи за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгові традиції» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про зобов'язання розглянути звернення та надати на нього письмову відповідь.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М.М. Олексієнко

С.Є. Амєлін

Ю.Й. Рецебуринський

Ю.К. Черпак

В.В. Юрченко