Постанова

від 22.01.2014 по справі 826/17665/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2014 року № 826/17665/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Легейда Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №73826552201 від 24.10.2013

за участю:

представника позивача - Волошина В.Ю. (довіреність б/н від 29.10.2013),

представника позивача - Гребенюк Н.П. (довіреність б/н від 28.11.2013),

представника відповідача - Шмігеля Т.В. (довіреність № 1084/9/ від 05.08.2013),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.01.2014 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №73826552201 від 24.10.2013.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідно до договорів передачі конструкторської та нормативно - технічної документації № 189898 від 15.03.2011 укладеного з ВАТ "АВТОВАЗ", передачі конструкторської та нормативно - технічної документації та права її використання № 663/12 від 29.12.2008 та № 66346/111 від 25.12.2008 укладених з ДП "Автоскладальний завод № 2" АТ "АК "Богдан Моторс" та ПАТ "ЗАЗ", ліцензійного договору про надання права використання товарних знаків № 189897 від 15.03.2011 кладеного з ВАТ "АВТОВАЗ", субліцензійних договорів № 66344/12 від 29.12.2008 та № 66344/111 від 25.12.2008 укладених з ДП "Автоскладальний завод № 2" АТ "АК "Богдан Моторс" та ПАТ "ЗАЗ" здійснювалась виплата саме роялті, а висновки податкового органу про те, що за вказаними договорами здійснювалось надання послуг сформовані внаслідок вільного тлумачення умов укладених позивачем договорів та суб'єктивного тлумачення норм діючого законодавства України.

Також позивач зазначив про те, що у періоді, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Монтаж - Сервіс -Проект" за договором № 08/08 від 01.09.2011, які, за твердженням позивача, мали реальний характер та за якими позивачем було сплачено, та отримано послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 12.12.2013 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

У судових засіданнях представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача суд , -

В С Т А Н О В И В:

В період з 02.09.2013 по 20.09.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведена планова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013, яким встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, статті 186, пункту 187.8 статті 187, підпункту 186.2.3 пункту 186.2, підпункту 186.3.1 пункту 186.3 статті 186, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 411 825,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

На сторінках 11 - 12 акта № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 зазначено наступне: "ТОВ « Авто-Технологія» укладено «ЛИЦЕНЗИОННЫЙ ДОГОВОР № 189987 від 15.03.2011 року «О ПРЕДОСТАВЛЕНИИ ПРАВА ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ТОВАРНЫХ ЗНАКОВ» (Неисключительная лицензия) с Открытым акционерным обществом «АВТОВАЗ» (ОАО «АВТОВАЗ», г. Тольятти, Российская Федерация), именуемое в дальнейшем «Лицензиар», відповідно до якого ТОВ « Авто-Технологія» в подальшому «Лицензиат».

Відповідно до Договору « Лицерзиар обладает исключительными правами на товарные знаки по свидетельствам Украиньт № 6270 "«Ладья », № 6268 «LA.DA»' и по международному свидетельству № 622859 «Ладья в овале», а Лицензиат желает приобрести право использования указанных товарных знаков для целей маркировки ими своей продукции,

Відповідно до розділу Предмет Договору

«При Сборке Продукции Лицензиат имеет право использовать Товарные знаки в том виде, в котором они были зарегистрированы...».

Лицензиат имеет право передавать свои права и обязанности по Договору на Сборку Продукции (после заключения соатветствуюших сублицензионных договоров) исключительно Предприятиям Лицензиата.

Поставка коммектующих для Сборки Продукции осуществляется в рамках отдельно заключаемых Сторонами договоров.

Таким чином, виходячи з вищевикладепого, витікає, що підприємство не здійснює виробництва своєї продукції.

Підприємство виконує функції комісіонера по придбанню комплектуючих від нерезидентів на виконання доручень заводів - виробників резидентів, Також підприємство являється єдиним дистриб'ютором по продажу автомобілів, виробленими заводами - виробниками .

Також згідно умов даного Ліцензійного Договору Ліцензіат має право передати свої права та зобов»язання на збирання продукції, а не надає повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцеизію), що суперечить статті 1108 ЦКУ, так як підприємство не являється виробником продукції..

ТОВ «Авто-Технологія» укладено СУБЛИЦЕНЗИОННЫЙ ДОГОВОР № 66344/12 від 29.12.2008 року з «Дочерним предприятием «Автосборочный завод №2» Публичного акционерного общества «Автомобильная компания "«Богдан Моторе» (ДП «АСЗ №2» АО «АК «Богдан Моторс»), именуемое в дальнейшем «Сублицензиар», відповідно до якого ТОВ « Авто-Технологія» в подальшому «Лицензиат»

Підприємством ТОВ « Авто-Технологія» укладено СУБЛИЦЕНЗИОННЫЙ ДОГОВОР № 66344/111 від 25.12.2008 року с Закрытым акционерным обществом с иностранной инвестицией «Запорожский автомобилестроительный завод» (ЗАО «ЗАЗ»), именуемое в дальнейшем «Сублнцснзиар», відповідно до якого ТОВ « Авто-Технологія» в подальшому «Лицензиат». "

В зазначеному акті на сторінці 13 зазначено наступне: "Так як підприємство укладає субліцензійний Договір на передачу Неисключительная лицензия на Товарные знаки» означает предоставление Сублицензиату права использования Товарных знаков при сборке Продукции не власного виробництва, а продукції, сборка якої здійснюється на заводах-виробниках, таким чином передає право використання даного товарного знаку, отримуючи за це відповідну компенсацію. "

На сторінках 14-15 акта № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 вказано наступне: "Так як відповідно Договору Ліцензіат має право передати свої права та зобов»язання на збирання продукції, а не надання повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі, тому це означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору і. отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна.

Згідно з пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності (на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-який патент, зареєстрований знак на товари і послуги чи торговельну марку, дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, право на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)) у володіння або розпорядження чи власність особи, або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Як свідчення даного порушення є те, що відповідно до наведених умов Ліцензійного Договору № 189987 від 15.03.2011 року «Про надання права використання товарного знаку, який укладений » з ВАТ «АВТОВАЗ» м. Тольятті,Росія), (Ліцензіар), відповідно до якого ТОВ «Авто-Технологія» ( Лицензиат) витікає наступне:- «Лицензиат желает приобрести право использования указанных товарных знаков для целей маркировки ими своей продукции.

Також відповідно до наведених умов Ліцензійного Договору № 189987 від 15.03.2011 року:

Термин «Сборка» означает сварку, окраску и/или окончательную сборку Продукции на Территории из комплектующих Лицензиара и/или комплектующих и материалов других производителей, одобренных Лицензиаром к применению.

Термин «Неисключительная лицензия на Товарные зники» означает предоставление Лицензиату права использования Товарных знаков при Сборке Продукции на Предприятиях Лицензиата.

Термин « Предприятия Лицензиата» означает третьих лиц; осуществляющих Сборку Продукции по заказу Лицензиата.

При Сборке Продукции Лицензиат имеет право использовать Товарные знаки в том виде, в котором они были зарегистрированы.

Лицензиат имеет право передавать свои права и обязанности по Договору на Сборку Продукции (после заключения соответствующих сублицензионных договоров)

Поставка комплектующих для Сборки Продукции осуществляется в рамках отдельно заключаемых Сторонами договоров.

Перераховані/ отримані платежі за використання товарного знаку не відповідають терміну « роялті». "

В зазначеному акті на сторінках 16 - 17 вказано наступне: "Підприємством ТОВ « Авто-Технологія» укладено ДОГОВОР № 189898 від 15.03.2011 року «О передачи прав на использование технологий, конструкторской и нормативно-технической документации» с Открытым акционерным обществом «АВТОВАЗ» (ОАО «АВТОВАЗ», г. Тольятти, Российская Федерация), именуемое в дальнейшем «Сторона передающая», відповідно до якого ТОВ « Авто-Технологія» в подальшому «Сторона принимающая».

Відповідно до Договору визначено Терміни і Предмет Договору Следующие термины, которые используются в Договоре, означают: «Сборка» - сварка, окраска и/или окончательная сборка Продукции на Территории из комплектующих Стороны передающей и/или комплектующих и материалов других производителей, одобренных Стороной передающей к применению.

«Продукция» - автомобили LAD A 21093, 21099,. 21101, 21104, 21112, 21114, 21121, 21124,21070,21074, 21043 и их модификации, полученные в результате Сборки, совершённой Стороной принимающей, либо третьими лицами по поручению Стороны принимающей.

«Технологии» - непатентованные научно-технические, технико-экономические и отраслевые знании, и сведения «ноу-хау», производственные технологий и процессы инжиниринговые данные, технические требования и спецификации на материалы для комплектующих; узлов и деталей автомобилей, техническая документация, технические предложения, заказы на предложения, технические требования, отчеты, пояснительные записки, описания, заключения, сведения, рекламные и.другие материалы на любых носителях (в том числе, но, не ограничиваясь этим, в электронной или цифровой форме или в машинописной или рукописной форме, в виде чертежей, фотографий, статей, писем и т.п.), которые используются или могут использоваться для Сборки Продукции, любых ее комплектующих, узлов или деталей.«Копструкторская и нормативно-техническая документация» (в дальнейшем КНТД)- копии конструкторской, технологической, нормативной и иной документации, принадлежащей Стороне передающей, относящейся к Технологиям или иллюстрирующей их, необходимой и достаточной для организации Сборки Продукции на предприятии Стороны принимающей и организации послепродажного обслуживания Продукции Стороной принимающей (Приложение 3 к Договору).

«Территория»-территория Украины.

«Предприятия Стороны принимающей» - третьи лица, осуществляющие Сборку Продукции по заказу Стороны принимающей, а именно: Дочернее предприятие «Автосборочный завод №2» Публичного акционерного общества «Автомобильная компания «Богдан Моторе» (ДП «АСЗ №2» АО «АК «Богдан Моторе») (Код ЕГРПОУ 21751779) и Закрытое акционерное общество с иностранной инвестицией «Запорожский автомобилестроительный завод» (ЗАО «ЗАЗ») (Код ЕГРПОУ 25480917), включая правопреемников указанных предприятий. "

Також в акті № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 зазначено наступне: "Також укладено Договір № 66346/111 від 25.12.2008 «ПЕРЕДАЧИ КОНСТРУКТОРСКОЙ И НОРМАТИВНО-ТЕХНИЧЕСКОЙ ДОКУМЕНТАЦИИ між ТОВ «Авто-Технологія» «Сторона передающая», и ЗАО «Запорожский автомобилестроительный завод», (ЗАО «ЗАЗ- «Сторона принимающая» та

Договір № 66346/12 від «ПЕРЕДАЧИ КОНСТРУКТОРСКОЙ И НОРМАТИВНО-ТЕХНИЧЕСКОЙ ДОКУМЕНТАЦИИ між ТОВ «Авто-Технологія» .. «Сторона передающая», и ДП «АСЗ №2» АО «АК «Богдан Моторс», «Сторона принимающая»

«Сторона передающая, согласно Договора передачи конструкторской и нормативно- технической документации и права на ее использование № 66346 от 24.12.2008, заключенного между ООО «Авто-Технология» (Украина) и ОАО «АВТОВАЗ» (Россия), обладает правами на конструкторскую и нормативно-техническую документацию и на её использование для организации сборочного производства автомобилей LADA с использованием сборочных комплектов и запасных частей, поставляемых ОАО «АВТОВАЗ» (Россия);

Сторона принимающая желает приобрести на условиях настоящего договора, именуемого в дальнейшем «Договор», конструкторскую, нормативно-техническую документацию и право на её использование в целях изготовления, предложения к продаже, продажи и иного ведения в гражданский оборот продукции, изготовленной на основе указанной технической документации: "

При цьому в зазначеному акті на сторінці 20 зазначено наступне: "Відповідно до наданих типових «ОТЧЕТОВ об использовании Технологий и КНТД» з ВАТ «АВТОВАЗ» та звітів виконаних робіт з заводами- виробниками про використання Технологій та КНТД підтверджується факт передачі використання Технологій та КНТД, що не відповідає поняттю « роялті».

В даному випадку відбувається продаж технології (дане ївердж'еня засвідчують також пункти договорів , тобто відбувається постачання товарів (робіт, послуг). "

В перевіряємому періоді ТОВ «Авто-Технологія» мало фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Монтаж-Сервіс-Проект".

До ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м.Києві надійшов акт Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №1640/22-05/37649310 від 04.10.2012 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Монтаж - Сервіс -Проект» (код ЄДРПОУ 37649310) щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.01.2012, з 01.04.2012 по 31.08.2012" відповідно до якого правочини укладені між ТОВ "Монтаж-Сервіс-Проект" та контрагентами покупцями і постачальниками мають ознаки нікчемності та вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб.

Також зазначеним актом встановлено, що ТОВ «Монтаж-Сервіс-Проект» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єктом господарювання, що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна (±0,5 %), економічна вигода під діяльності, що ним здійснюється, чи від окремих операцій, що він здійснює - відсутня.

З урахуванням наведеного податковий орган дійшов висновку про відсутність правочину між ТОВ «Монтаж-Сервіс-Проект» та ТОВ «Авто-Технологія» у вересні 2011 року, як такий, що спрямований на реальне настання правових наслідків.

17.10.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві були подані заперечення на акт № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 за результатами розгляду яких листом № 17401/10/26-55-22-01-10 від 24.10.2013 "Про надання відповіді на заперечення на акт про результати перевірки ТОВ «Авто-Технологія»" повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін.

24.10.2013 на підставі акта № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 прийнято податкове повідомлення - рішення №73826552201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 764 781,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 352 956,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №73826552201 від 24.10.2013, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо встановлення актом № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 факту порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, статті 186, пункту 187.8 статті 187, підпункту 186.2.3 пункту 186.2, підпункту 186.3.1 пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 186.3 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць).

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Предметом договору № 18997 від 15.03.2011 укладеного між позивачем та ВАТ "АВТОЗАЗ" є передача позивачу права використання товарних знаків, виключними права на які володіє ВАТ "АВТОЗАЗ" з метою використання зазначених товарних знаків для здійснення маркировки власної продукції.

Актом № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 встановлено, що позивач не здійснює виробництва власної продукції, а виконує функції комісіонера по придбанню комплектуючих від нерезидентів на виконання доручень заводів - виробників резидентів, а також є єдиним дистриб'ютором по продажу автомобілів, виробленими заводами - виробниками.

Водночас зазначеним актом встановлено, що згідно умов договору № 18997 від 15.03.2011 позивач має право передати свої права та зобов'язання на збирання продукції, а не надає повноваження на використання об'єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцеизію), що суперечить статті 1108 Цивільного кодексу України, так як підприємство не являється виробником продукції.

Також між позивачем та ВАТ "АВТОЗАЗ" було укладено договір № 189898 від 15.03.2011 предметом якого є передача права використання технологій, конструкторської та нормативно технічної документації.

Актом № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 встановлено, що відповідно до наданих типових «ОТЧЕТОВ об использовании Технологий и КНТД» з ВАТ «АВТОВАЗ» та звітів виконаних робіт з заводами - виробниками про використання Технологій та КНТД підтверджується факт передачі використання Технологій та КНТД, що не відповідає поняттю «роялті», з огляду на що у даному випадку відбувається продаж технології (дане твердження засвідчують також пункти договорів, тобто відбувається постачання товарів (робіт, послуг).

Наявними у матеріалах справи доказами та поясненнями позивача зазначені факти не спростовано

Позивачем доказів та обґрунтувань на спростування зазначених фактів суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене у суду відсутні підстави для висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо того, що за договорами укладеними з ВАТ «АВТОВАЗ» відбувалось надання послуг, а не здійснювалась передача роялті.

Щодо договорів № 66346/11 від 25.12.2008, № 663344/111 від 25.12.2008 укладених з Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Запорожський машинобудівний завод" №66346/12 від 29.12.2008, № 66344/12 від 29.12.2008 укладених позивачем з ДП "Автоскладальний завод № 2" АТ "АК "Богдан Моторс", суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до зазначених договорів позивачем Закритому акціонерному товариству з іноземними інвестиціями "Запорожський машинобудівний завод" та ДП "Автоскладальний завод № 2" АТ "АК "Богдан Моторс" була передана конструкторська та нормативно - технічна документація та права на її використання, а також права на використання товарних знаків, власником яких є ВАТ «АВТОВАЗ», а позивач є лише користувачем зазначених прав та документації на підставі договорів № 18997 від 15.03.2011 та № 189898 від 15.03.2011 укладених з їх власником.

Таким чином, дохід, отриманий позивачем на підставі договорів № 66346/11 від 25.12.2008, № 663344/111 від 25.12.2008, №66346/12 від 29.12.2008, № 66344/12 від 29.12.2008, не є роялті, а є доходом від ведення господарської (підприємницької) діяльності, тобто є доходом по наданню послуг.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку по відсутність у позивача правових підстав для ненарахування та несплати податку на додану вартість по операціях за договорами № 66346/11 від 25.12.2008, № 663344/111 від 25.12.2008 укладеними з Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Запорожський машинобудівний завод" №66346/12 від 29.12.2008, № 66344/12 від 29.12.2008 укладеними з ДП "Автоскладальний завод № 2" АТ "АК "Богдан Моторс" та № 18997 від 15.03.2011 та № 189898 від 15.03.2011 з ВАТ «АВТОВАЗ».

Щодо встановлення актом № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 факту порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України в наслідок чого занижено податковий кредит за вересень 2011 року на суму 3 217,00 грн.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, як в період дії Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і Податкового кодексу України судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у нього правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Монтаж - Сервіс - Проект" за договором оренди виставкового (демонстраційного) стенду № 08/08 від 01.09.2011, оскільки вони мали реальний характер та за ними було сплачено та отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, що підтверджується відповідними первинним документами.

На підтвердження факту реального існування фінансово - господарських правовідносин за договором № 08/08 від 01.09.2011 позивачем надано суду копії договору, акта надання послуг № 23 від 16.09.2011, картки рахунку 3771, податкових накладних № 1 від 02.09.2011, № 4 від 07.09.2011, № 7 від 15.09.2011.

Предметом договору № 08/08 від 01.09.2011 є надання у строкове платне користування виставкового стенду для використання на автосалоні "Столичне Автошоу 2011" який відбудеться в Києві в період з 09.09.2011 по 11.09.2011.

Пунктом 3.6 зазначеного договору встановлено, що об'єкт вважається переданим з моменту підписання акта прийому - передачі.

Згідно з пунктами 4.3 та 4.4 договору № 08/08 від 01.09.2011 повернення об'єкту також здійснюється на підставі акта прийому - передачі 11.09.2011.

Відповідно до пункту 5.2 зазначеного договору оплата здійснюється в 3 етапи: 02.09.2011 - 60 - відсотків, 07.09.2011 - 30 - відсотків, 13.09.2011 - 10 - відсотків.

Таким чином первинними документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг за договором № 08/08 від 01.09.2011 є акт приймання та акт передачі позивачем об'єкта оренди, водночас позивачем зазначених документів суду надано не було.

Наданий позивачем суду акт надання послуг № 23 від 16.09.2011 не може бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження отримання позивачем послуг за договором № 08/08 від 01.09.2011, оскільки в ньому зазначено про те, що його видано на підставі договору № 08/08 від 30.08.2011, а не на підставі договору № 08/08 від 01.09.2011, та він складений 16.09.2011, у той час як відповідно до умов договору № 08/08 від 01.09.2011 об'єкт оренди мав бути переданий 11.09.2011 о 19.00, а отже на зазначений момент правідносини за зазначеним договором мали закінчитись.

Належних доказів на підтвердження факту здійснення оплати за послуги, яка за твердження позивача ним було отримано за договором № 08/08 від 01.09.2011 позивачем суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що виписана на підставі договору № 08/08 від 01.09.2011 податкова накладна № 7 датована 15.09.2011, у той час, як послуги за зазначеним договором мали бути надані в період з 09.09.2011 по 11.09.2011, а кінцевим днем здійснення оплати є 13.09.2011.

Таким чином, позивачем не надано суду на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Монтаж - Сервіс - Проект" за договором оренди виставкового (демонстраційного) стенду № 08/08 від 01.09.2011 первинних документів, які мають засвідчувати факт здійснення поставки товару відповідно до умов зазначеного договору, а саме, актів приймання - передачі об'єкту оренди, а наді не можуть належним чином засвідчувати факт отримання позивачем послуг за договором № 08/08 від 01.09.2011, а також не надано належних доказів на підтвердження здійснення оплати, за отримані за його твердження послуги, а отже не доведено факт отримання послуг від ТОВ "Монтаж - Сервіс - Проект" за договором № 08/08 від 01.09.2011.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з ТОВ "Монтаж - Сервіс - Проект" за договором оренди виставкового (демонстраційного) стенду № 08/08 від 01.09.2011, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 29.01.2014.