Ухвала

від 21.04.2015 по справі 826/17665/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2015р. м. Київ К/800/24083/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Ткач С. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 року у справі№ 826/17665/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Авто - Технологія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2014 року у справі № 826/17665/13-а в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто-Технологія» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2014 року у справі № 826/17665/13-а скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві № 73826552201 від 24.10.2013 року.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, п. 185.1 ст. 185, пп. 186.2.3 п. 186.5 ст. 186, п. 187.8 ст. 187, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результати проведеної відповідачем планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Авто-Технологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року складено акт № 444/26-55-22-01/32665489 від 27.09.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 187.8 ст. 187, пп. 186.2.3 п. 186.2, пп. 186.3.1 п. 186.3 ст. 186, п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на суму 1 411 825,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 73826552201 від 24.10.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 764 781,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 352 956,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти сплачені ВАТ «АВТОВАЗ» та отримані від ДП «Автоскладальний завод №2» AT «AK «Богдан Моторс» та ПАТ «ЗАЗ» не є роялті. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення до податкового кредиту коштів, сплачених за наслідком операцій з ТОВ «Монтаж-Сервіс-Проект».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки висновки акта перевірки визнав необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із п. 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об'єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць).

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо - чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно із ліцензійним договором № 189897 від 15.03.2011 року, укладеного між ТОВ «Авто-Технологія» та ВАТ «АВТОВАЗ» (Російська Федерація), останнім за виплачувану винагороду була надана ТОВ «Авто-Технологія» невиключна ліцензія на право використання товарних знаків за свідоцтвами України № 6270, № 6268 та міжнародного свідоцтва № 622859.

Відповідно до п. 2.6 ст. 2 цього договору ТОВ «Авто-Технологія» надано право на передачу прав та обов'язків за вказаним договором лише ДП «Автоскладальний завод № 2» АТ «АК «Богдан Моторс» та ПАТ «ЗАЗ» для використання при збиранні автомобілів LADA 21093, 21099, 20101, 21104, 21112, 21114, 21121, 21124, 21070, 21074, 21043.

Пунктом 4.1 статті 4 ліцензійного договору від 15.03.2011 року № 189897 визначено, що розмір винагороди за надання невиключної ліцензії на вказані товарні знаки при складанні зазначених автомобілів визначається як ставка роялті в розмірі 1% вартості поставлених комплектуючих складального комплекту, що були фактично використані при складанні автомобілів.

Також між TOB «Авто-Технологія» та ВАТ «АВТОВАЗ» укладено договір передачі конструкторської та нормативно-технічної документації № 189898 від 15.03.2011 року, за яким останнє за виплачувану винагороду була надана TOB «Авто-Технологія» невиключна ліцензія на право використання непатентованих науково-технічних, техніко-економічних та галузевих знань і відомостей, «ноу-хау», виробничих технологій та процесів, інжинірингових даних, технічних вимог та специфікацій на матеріали для комплектуючих, вузлів і деталей автомобілів, технічної документації, технічних пропозицій, замовлень на пропозиції, технічних вимог, звітів, пояснювальних записок, описів, висновків, відомостей, рекламних та інших матеріалів на будь-яких носіях (у тому числі, але, не обмежуючись цим, в електронній або цифровій формі або в машинописної або рукописній формі, у вигляді креслень, фотографій, статей, листів тощо), які використовуються або можуть використовуватися для складання автомобілів LADA 21093, 21099, 20101, 21104, 21112, 21114, 21121, 21124, 21070, 21074, 21043, будь-яких їх комплектуючих, вузлів або деталей, а також копій конструкторської, технологічної, нормативної та іншої документації, що належить ВАТ «АВТОВАЗ», що відноситься до технологій або ілюструючих їх, необхідної і достатньої для організації збирання зазначених автомобілів на ДП «Автоскладальний завод № 2» AT «AK «Богдан Моторс» та ПАТ «ЗАЗ».

Відповідно до п. 2.6 ст. 2 цього договору позивачу надано право на передачу прав та обов'язків за вказаним договором лише ДП «Автоскладальний завод № 2» AT «AK «Богдан Моторс» та ПАТ «ЗАЗ» для використання при збиранні автомобілів LADA 21093, 21099, 20101, 21104, 21112, 21114, 21121, 21124, 21070, 21074, 21043. Розмір винагороди за надання технологій та конструкторської і нормативно-технічної документації при складанні зазначених автомобілів визначається як ставка роялті в розмірі 1% вартості поставлених комплектуючих складального комплекту, що були фактично використані при складанні автомобілів.

Пунктами 2.5, 2.6 статті 2 договору передачі конструкторської та нормативно-технічної документації № 189898 визначено, що передані технології та конструкторська і нормативно-технічна документація мають бути використані при збиранні автомобілів LADA 21093, 21099, 20101, 21104, 21112, 21114, 21121, 21124, 21070, 21074, 21043 на ДП «Автоскладальний завод № 2» AT «AK «Богдан Моторс» та ПАТ «ЗАЗ».

У відповідності до умов вищевказаних договорів позивачем укладені відповідні субліцензійні договори з ДП «Автоскладальний завод №2» АТ «АК «Богдан Моторс» від 29.12.2008 року № 66344/12 та з ПАТ «ЗАЗ» від 25.12.2008 року № 66344/11, договори передачі конструкторської та нормативно-технічної документації и права на її використання від 25.12.2008 року № 66346/111 з ПАТ «ЗАЗ» та від 29.12.2008 року № 66346/12 з ДП «Автоскладальний завод №2» АТ «АК «Богдан Моторс».

Проаналізувавши вищевказані договори з урахуванням положень ст. ст. 408, 409, 1108, 1109 Цивільного кодексу України, апеляційний суд встановив, що сплачені позивачу кошти за субліцензійними договорами з ДП «Автоскладальний завод №2» АТ «АК «Богдан Моторс» та з ПАТ «ЗАЗ», а також сплачені позивачем кошти на користь ВАТ «АВТОВАЗ» за договорами № 189898 та № 189897, відповідають поняттю роялті, визначеному в пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Доводи касаційної скарги щодо необхідності оподаткування вказаних операцій у відповідності до норм п. 185.1 ст. 185. ст. 186 Податкового кодексу України викладеного не спростовують, а зводяться до хибного тлумачення правової природи виплат по спірним договорам.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору оренди виставкового (демонстраційного) стенду № 08/08 від 01.09.2011 року між ТОВ «Монтаж-Сервіс-Проект» та TOB «Авто-Технологія» підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, податковими накладними, актом надання послуг, карткою рахунку, тощо.

Посилання відповідача на акт № 1640/22-05/37649310 від 04.10.2012 року «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Монтаж- Сервіс-Проект» це не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит відповідно до податкових накладних, які виписані ТОВ «Монтаж-Сервіс-Проект».

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування витрат та податкового кредиту позивачем через відсутність фактичного виконання договору із ТОВ «Монтаж-Сервіс-Проект» викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 року у справі № 826/17665/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак