Постанова

від 13.02.2014 по справі 904/9083/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2014 року Справа №904/9083/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Виноградник О.М., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Гаврилові О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Баль О.А., довіреність №233 від 04.01.14;

представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року у справі №904/9083/13

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз", м. Дніпродзержинськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн", м. Дніпропетровськ

про стягнення 88 652,89 грн. за договором на постачання природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року у справі №904/9083/13 (суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задовольнила частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Грейн" на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства ПАТ "Дніпропетровськгаз" основний борг у розмірі 78 413,61 грн. (сімдесят вісім тисяч чотириста тринадцять грн. 61 коп.), 3% річних у розмірі 4 765,37 грн. (чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять грн. 37 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що на порушення умов п. 6.1 укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу від 01.11.2011 року №062515-11УГ, відповідач не розрахувався із позивачем у повному обсязі за поставлений товар в листопаді-грудні 2011 року, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 78 413,61 грн., також позивач просив стягнути пеню та 3% річних.

Суд, відмовляючи в частині стягнення пені в розмірі 5 473,91 грн., зазначив, що позивачем порушено порядок нарахування пені, а саме сума розраховувалась відповідно до умов п. 7.5 Договору, тобто протягом шестимісячного строку, що передує моменту звернення з вимогою (претензією, позовом), однак ч. 2 ст. 260 ЦК України передбачає початок перебігу позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся позивач із апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що згідно положень ст. 256 ЦК України та ст. 232ГК України, позивач провів нарахування пені відповідно до умов укладеного між сторонами договору, що відповідає законодавству та є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні стягнення суми в розмірі 5 473,91 грн.

В матеріалах справи відсутній відзив відповідача на апеляційну скаргу, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

13.02.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення господарського суду у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На юридичну адресу відповідача направлялась копія ухвал суду, що підтверджується відбитком штемпеля канцелярії із зазначенням дати та кількості відправлених копій (а.с.84). Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ним права судового захисту своїх інтересів.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року у справі №904/9083/13 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання природного газу від 01.11.2011 року №062515-11УГ (а.с.13-19), за умовами якого постачальник передає у власність споживача в 2011 році природний газ (надалі-газ), за наявності його обсягів, споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

За 1000,00 м? газу у відповідному періоді передачі газу та вартість його транспортування територією України встановлюється на рівні граничної ціни та тарифу, затверджених уповноваженим державним органом. Оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Оплата за збільшення планового обсягу природного газу проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати за додатково замовлений обсяг природного газу за 5 банківських днів до дати збільшення планового обсягу газу (п. 5.2., п. 6.1 Договору).

Згідно актів прийому-передачі природного газу до Договору від 01.11.2011 року №062515-11УГ за листопад - грудень 2011 року (а.с.20, 21) позивачем здійснено постачання природного газу в обсязі 21,58 тис. м 3 на суму 98 413,61 грн. (листопад - 16,770 тис. м 3 на суму 76 478,05 грн.; грудень - 4,810 тис. м 3 на суму 21 935,56 грн.), що і визнає відповідач.

Внаслідок часткової плати товару в сумі 20 000,00 грн., позивач звернувся до відповідача із претензією від 23.09.2013 року №8/20-2487 (а.с.22,23), в якій повідомляв про наявну суму боргу станом на 01.09.2013 року в розмірі 78 413,61 грн., а також надав тридцятиденний строк для її розгляду та перерахування коштів. Відповідач отримав претензію 25.09.2013 року, що підтверджується відміткою про отримання на поштовому повідомленні (а.с.25).

На час розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області, відповідач неодноразово повідомлявся про розгляд справи за його участі та про можливість захисту своїх прав та інтересів, однак не з'являвся у судове засідання. До суду не надходили докази сплати заборгованості в повному обсязі.

Керуючись положеннями ст. 625 ЦК України та п. 7.2 Договору, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 4 765,37 грн. та пеню - 5 473,91 грн., згідно наданих розрахунків (а.с.9).

Апеляційний господарський суд погоджується із висновками господарського суду першої інстанції щодо помилкового застосування позивачем при здійсненні розрахунку суми пені строків, передбачених п. 7.5 Договору (6 місяців), оскільки він суперечить ст. 260 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 6 ст. 232 ЦК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, початок перебігу строків для розрахування суми пені необхідно було визначити позивачу, як 25.11.2011 року та 26.12.2011 року, відповідно за листопад та грудень.

У постанові пленуму ВГС України від 23.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішенні господарських спорів» роз'яснено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно стягнув з відповідача суму основного боргу та 3% річних. Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони суперечать вимогам закону.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року у справі №904/9083/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 року у справі №904/9083/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 14.02.2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя О.М. Виноградник

Суддя І.В. Тищик