Постанова

від 17.02.2014 по справі 825/406/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2014 року Чернігів Справа № 825/406/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Потапової С.М.

від відповідача Паншиної І.В.

Середи А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області по зменшенню товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн, зобов'язання Чернігівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу акту перевірки та внесення змін до автоматизованої системи органів Міндоходів без прийняття податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, висновки про порушення позивачем податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» (далі - ТОВ «ВФ «Севен») співпрацювало із ПП «СЕВЕРУКРАГРО», ПАТ «Будівельне управління № 813» відповідно до укладених договорів.

Виконання договорів підтверджується формою специфікацією, специфікаціями, рахунками-фактурами, видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, податковими деклараціями, картками рахунку.

На підставі виписаних податкових накладних, у перевіряємий період сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах із ПП «СЕВЕРУКРАГРО», ПАТ «Будівельне управління № 813», а тому вважає неправомірними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області по зменшенню ТОВ «ВФ «Севен» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та просить поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 100-101), в яких зазначено, що Чернігівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні ПДВ у період з 01.05.2013 по 30.06.2013. За результатами перевірки складено акт № 85/22/21397198 від 11.09.2013.

В ході проведення перевірки були використані всі документи, надані підприємством щодо проведення ним фінансово-господарської діяльності протягом перевіряємого періоду.

Крім того, було використано: акт ДПІ у м. Чернігові від 28.08.2013 № 73/20/36339462 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СЕВЕРУКРАГРО» (код ЄДРПОУ 36339462) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень 2013 року».

Враховуючи те, що ТОВ «ВФ «Севен» не підтверджено реальність придбання товарів у ПП «СЕВЕРУКРАГРО» (код ЄДРПОУ - 36339462) у зв'язку з відсутністю умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, тому відповідно ТОВ «ВФ «Севен» не міг поставити будь-який товар на адресу контрагента-покупця ПАТ «Будівельне управління № 813».

З урахуванням викладеного Чернігівська ОДПІ просить залишити позовні вимоги без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «ВФ «Севен» (код ЄДРПОУ 21397198) зареєстроване виконавчим комітетом Чернігівської районної ради 03.02.1993, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.04.2000 за № 217, що підтверджується актом перевірки (зворот а. с. 8).

Ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 27.08.2013 № 30 та відповідно до наказу від 27.08.2013 № 162 співробітниками Чернігівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВФ «Севен» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість у період з 01.05.2013 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт від 11.09.2013 № 85/22/21397198 (а. с. 8-12), в якому зафіксовано порушення: пп. 14.1.27, п.п. 14.1.36 ст. 14, п. 135.1, ст. 135, п. 137.1 ст.137, п.п. 139.1.9 ст. 139 п. 185.1, ст. 185, п. 187.1, ст.187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області було внесено зміни до автоматизованої системи органів Міндоходів, якими товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» було зменшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «ВФ «Севен» згідно акту перевірки є будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, діяльність у сфері архітектури (зворот а. с. 8).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «ВФ «Севен» співпрацювало відповідно до укладених договорів: із ПП «СЕВЕРУКРАГРО» - договір поставки № 02/04-2013 від 02.04.2013 (а. с. 38-42), із ПАТ «Будівельне управління № 813» - договір поставки № 05-06-13 від 05.06.2013 (а. с. 21-24 із додатками до нього (а. с. 25-27).

Договори підписано директорами та скріплено печатками.

На підтвердження реальності виконання договору із ПП «СЕВЕРУКРАГРО» суду надано наступні первинні документи:

- рахунки на оплату: від 12.06.2013 № 7 на загальну суму 57105,60 грн, в т.ч. ПДВ 9517,60 грн, від 11.06.2013 № 6 на загальну суму 57355,20 грн, в т.ч. ПДВ 9559,20 грн, від 13.06.2013 № 8 на загальну суму 33539,20 грн, в т.ч. ПДВ 5589,87 грн, від 30.06.2013 № 5 на загальну суму 836292,00 грн, в т.ч. ПДВ 139382,00 грн, від 30.06.2013 № 4 на загальну суму 3584934,79 грн, в т.ч. ПДВ 597489,13 грн, від 23.05.2013 № 1 на загальну суму 41179,34 грн, в .ч. ПДВ 6863,22 грн, від 24.05.2013 № 2 на загальну суму 17055,90 грн, в т.ч. ПДВ 2842,65 грн, від 27.05.2013 № 3 на загальну суму 53052,37 грн, в т.ч. ПДВ 8842,06 грн (а. с. 35, 36, 37, 43, 46, 50, 53, 62);

- видаткові накладні: від 12.06.2013 № 36 на загальну суму 57105,60 грн, в т.ч. ПДВ 9517,60 грн, від 11.06.2013 № 35 на загальну суму 57355,20 грн, в т.ч. ПДВ 9559,20 грн, від 13.06.2013 № 37 на загальну суму 33539,20 грн, в т.ч. ПДВ 5589,87 грн, від 30.06.2013 № 34 на загальну суму 836292,00 грн, в т.ч. ПДВ 139382,00 грн, від 23.05.2013 № 27 на загальну суму 41179,34 грн, в т.ч. ПДВ 6863,22 грн, від 24.05.2013 № 28 на загальну суму 17055,90 грн, в т.ч. ПДВ 2842,65 грн, від 27.05.2013 № 29 на загальну суму 53052,37 грн,в т.ч. ПДВ 8842,06 грн, від 30.06.2013 № 30 на загальну суму 3584934,79 грн, в т.ч. ПДВ 597489,13 грн (а. с. 44, 47, 49, 52, 55, 57, 59, 61);

- податкові накладні: від 12.06.2013 № 6 на загальну суму 57105,60 грн, в т.ч. ПДВ 9517,60 грн, від 11.06.2013 № 4 на загальну суму 57355,20 грн, в т.ч. ПДВ 9559,20 грн, від 13.06.2013 № 6 на загальну суму 33539,20 грн, в т.ч. ПДВ 5589,87 грн, від 30.06.2013 № 3 на загальну суму 836292,00 грн, в т.ч. ПДВ 139382,00 грн, від 23.05.2013 № 10 на загальну суму 41179,34 грн, в т.ч. ПДВ 6863,22 грн, від 24.05.2013 № 11 на загальну суму 17055,90 грн, в т.ч. ПДВ 2842,65 грн, від 27.05.2013 № 12 на загальну суму 53052,37 грн,в т.ч. ПДВ 8842,06 грн, від 30.06.2013 № 6 на загальну суму 3584934,79 грн, в т.ч. ПДВ 597489,13 грн (а. с. 45, 48, 51, 54, 56, 58, 60, 63);

- податкова декларація з податку на додану вартість за відповідний період (а. с. 64-66);

- картки по рахунку: 205 (а. с. 76-99).

Товар придбаний позивачем використовувався ним у господарській діяльності, а саме відповідно до укладеного договору поставки від 05.06.2013 № 05-06-13 із ПАТ «Будівельне управління № 813» (а. с. 21-24).

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору суду надано наступні первинні документи:

- рахунки фактури: від 10.06.2013 № ВФ-0000017 на загальну суму 1183,20 грн, в т.ч. ПДВ 197,20 грн, від 11.06.2013 № ВФ-0000018 на загальну суму 11762,01 грн, в т.ч. ПДВ 1960,34 грн, від 30.06.2013 № ВФ-0000019 на загальну суму 6188376,22 грн, в т.ч. ПДВ 1031396,04 грн (а. с. 28, 30, 32);

- видаткові накладні: від 10.06.2013 № ВФ-000009 на загальну суму 1183,20 грн, в т.ч. ПДВ 197,20 грн, від 30.06.2013 № ВФ-0000011 на загальну суму 6188376,22 грн, в т.ч. ПДВ 1031396,04 грн, від 30.06.2013 № ВФ-0000010 на загальну суму 11762,01, в т.ч. ПДВ 1960,34 грн (а. с. 29, 31, 33).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «ВФ «Севен», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентом.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу не можливості здійснення господарських операцій із контрагентами ПП «СЕВЕРУКРАГРО» та ПАТ «Будівельне управління № 813» відповідач посилається лише на акт ДПІ у м. Чернігові від 28.08.2013 № 73/20/36339462 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «СЕВЕРУКРАГРО» (код ЄДРПОУ 36339462) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за червень 2013 року» (а. с. 102-108).

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг), при придбанні та продажу товарів (послуг) для здійснення такої діяльності суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) об'єктів оподаткування для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є його контрагентами та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначений договір був виконаний сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаного правочину з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як докази використання отриманого товару у власній господарській діяльності суду надано договір поставки від 05.06.2013 № 05-06-13 із ПАТ «Будівельне управління № 813» (а. с. 21-24), рахунки фактури: від 10.06.2013 № ВФ-0000017 на загальну суму 1183,20 грн, в т.ч. ПДВ 197,20 грн, від 11.06.2013 № ВФ-0000018 на загальну суму 11762,01 грн, в т.ч. ПДВ 1960,34 грн, від 30.06.2013 № ВФ-0000019 на загальну суму 6188376,22 грн, в т.ч. ПДВ 1031396,04 грн, (а. с. 28, 30, 32) та видаткові накладні: від 10.06.2013 № ВФ-000009 на загальну суму 1183,20 грн, в т.ч. ПДВ 197,20 грн, від 30.06.2013 № ВФ-0000011 на загальну суму 6188376,22 грн, в т.ч. ПДВ 1031396,04 грн, від 30.06.2013 № ВФ-0000010 на загальну суму 11762,01, в т.ч. ПДВ 1960,34 грн (а. с. 29, 31, 33).

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання належним чином оформлених первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про завищення податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 761537,00 грн та податкового кредиту з ПДВ у загальній сумі 761537,00 грн є безпідставним, а тому зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн, є протиправним.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового Кодексу України коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення повинно містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередженню про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

В порушення вищезазначених норм податковим органом неправомірно без прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень було внесено до програмного забезпечення (АС-АУДИТ) дані, якими зменшено податкові зобов'язання з ПДВ за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн, що вплинуло на результати системи автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен», - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області по зменшенню товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн.

Зобов'язати Чернігівську об'єднану податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області поновити товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761537,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» судові витрати в сумі 68 (шістдесят вісім) грн 32 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Д.В. Лобан