Ухвала

від 08.06.2016 по справі 825/406/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/53833/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника відповідача Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року

у справі № 825/406/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» (далі - позивач, ТОВ «ВФ «Севен»)

до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - відповідач, Чернігівська ОДПІ)

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ВФ «Севен» звернулось до суду з адміністративним позовом до Чернігівської ОДПІ про визнання неправомірними дій відповідача по зменшенню товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень, зобов'язання відповідача поновити товариству податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року. Посилався на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначав, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважав касаційну скаргу позивача необґрунтованою, а тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 11.09.2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року скасовано, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 року залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 04.11.2015 року ухвалу Вищого адміністративного суду від 11.09.2014 року скасовано, а справу направлено на новий касаційний розгляд.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлення від 27.08.2013 року № 30 та відповідно до наказу від 27.08.2013 року № 162 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВФ «Севен» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість у період з 01.05.2013 року по 30.06.2013 року, результати якої оформлено актом від 11.09.2013 року № 85/22/21397198.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем було внесено зміни до автоматизованої системи органів Міндоходів, якими ТОВ «ВФ «Севен» було зменшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із протиправності дій податкового органу щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача, здійснених на підставі акту перевірки. Крім того, при дослідженні спірних господарських операцій позивача з ПП «Северукрагро» та ПАТ «Будівельне управління № 813» встановлено реальність їх виконання, що підтверджується відповідними первинними документами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність придбання товарів у ПП «Северукрагро». В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів. Також, судом встановлено, що перевіркою не встановлено документів, які посвідчують походження товарів, що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з ПДВ. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача по зменшенню ТОВ «ВФ «Севен» податкового зобов'язання з ПДВ за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з ПДВ за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, вважає висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з судом апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову про визнання неправомірними дій відповідача по зменшенню товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень, зобов'язання відповідача поновити товариству податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень, однак суд неповно встановив обставини справи та помилився, вмотивувавши своє рішення іншими правовими підставами, ніж ті, які мали б бути визначені в даному випадку, що обумовлює необхідність змінити мотивувальну частину рішення суду апеляційної інстанції, виклавши її в наступній редакції.

За змістом п. 61.1 ст. 61 ПК Кодексу податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 62.1.2 п. 62.2 ст. 62 ПК України способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Положеннями ст. 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів; перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно з пунктом 75.1 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Тобто, висновки, викладені в акті контролюючого органу, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За змістом вказаних правових норм дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, однак вмотивував своє рішення іншими правовими підставами, ніж ті, які мали б бути визначені в даному випадку, а тому мотивувальна частина судового рішення апеляційної інстанції підлягає зміні.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про визнання неправомірними дій Чернігівської ОДПІ по зменшенню ТОВ «ВФ «Севен» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень, зобов'язання Чернігівської ОДПІ поновити ТОВ «ВФ «Севен» податкові зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2013 року на загальну суму 761 537,00 гривень не є обґрунтованими. А відтак, рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову підлягає залишенню без змін, однак зі зміненою мотивувальною частиною.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен» - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі № 825/406/14 змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: М.І. Костенко І.В. Приходько