Постанова

від 05.02.2014 по справі 826/14576/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2014 року 16:19 № 826/14576/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Мельникова Д.О., відповідача - Шульги О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0007652202, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» (далі - ТОВ «ДАК-МАСТЕР», позивач) з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 01 червня 2013 року № 0007652202.

06 листопада 2013 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки акту іншого контролюючого органу, зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїм контрагентом платник податків декларував з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочином.

Позивач вказує на те, що ним під час проведення перевірки були надані первинні документи, що підтверджують формування податкового кредиту, про що перевіряючим зазначено в акті перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом не було надано оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Асіті Трейд» та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевівряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов'язань між ТОВ «ДАК-МАСТЕР» та ТОВ «Асіті Трейд» підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про те, що правочини, здійсненні між позивачем та його контрагентом, здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, суперечить чинному законодавству України та є безпідставним.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення 01 червня 2013 року № 0007652202 є таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що враховуючи висновки акту від 01.03.2013 р. № 617/22-90/37318569 та враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах ТОВ «Асіті Трейд» з ТОВ «ДАК-МАСТЕР» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ «ДАК-МАСТЕР» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості купленого товару, оформленого як придбаного у ТОВ «Асіті Трейд».

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» (ідентифікаційний код юридичної особи 37240807) зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.08.2010 р. за № 10701020000040773. Вказане товариство розташоване за адресою: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна, будинок 6/8 (Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 171002).

ТОВ «ДАК-МАСТЕР» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.08.2010 р. за № 56934, на час перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 100297765 від 13.08.2010 року ТОВ «ДАК-МАСТЕР» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 372408026554).

В період з 16.05.2013 р. по 17.05.2013 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» (код ЄДРПОУ 37240807) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Асіті Трейд» (код ЄДРПОУ 37318569) за жовтень, листопад, грудень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 471/22.2/37240807 від 17.05.2013 р. (далі - Акт № 471/22.2/37240807).

Перевірка проводилась на підставі Наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДАК-МАСТЕР» (код за ЄДРПОУ 37240807)» від 15.05.2013 р. № 1579, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та повідомлення від 15.05.2013 р. № 575/22-2, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 987 846 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2011 року - 335 040 грн., листопад 2011 року - 44 672 грн., грудень 2011 р - 608 134 грн.

01 червня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 471/22.2/37240807 від 17.05.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007652202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями ТОВ «ДАК-МАСТЕР» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 234 808 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 987 846 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 246 962 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями, відповідно від 02.08.2013 р. № 2838/10/26-15-10-04-04 та від 27.08.2013 р. № 3751/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ДАК-МАСТЕР» (Покупець) та ТОВ «Асіті Трейд» (Постачальник) укладено Договір поставки № 08 від 04.10.2011 р. (далі - Договір № 08), згідно якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві вогнезахисні матеріали згідно з даним Договором (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар в порядку, в строк та за цінами, передбаченими цим Договором (п. 1.1 Договору № 08).

На виконання умов Договору № 08, Постачальником були виписані наявні в матеріалах справи видаткові, податкові накладні.

Разом з тим, як підтверджено матеріалами справи, при перевірці позивача були використані документи, зокрема, Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асіті Трейд», код за ЄДРПОУ 37318569 з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.11.2011 р. по 31.01.2013 р.» від 01.03.2013 р. № 617/22-90/37318569 (далі - Акт № 617/22-90/37318569).

В своєму Акті № 617/22-90/37318569, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС зазначено, що службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.02.2013 р. № 775/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Асіті Трейд» (код за ЄДРПОУ 37318569), яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність директора до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та копію експертного дослідження зразків підпису директора ОСОБА_3

Податковим органом в Акті № 617/22-90/37318569 окрім цього зазначено, що згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 22.02.2013 р. № 153 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3, у наданих на дослідження документах виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, виконані в графі «директор» в наступних документах: в заявці на формування посиленого сертифіката ЕЦР від 30.01.2013 р. на 1 арк., в наказі № 3 від 19 серпня 2011 р. на 1 арк., в картці приєднання № 37318569 на 1 арк., ймовірно виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

За вказаних обставин, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС у своєму Акті № 617/22-90/37318569 дійшла висновку про те, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ТОВ «Асіті Трейд», що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Асіті Трейд» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Асіті Трейд» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Як наслідок, правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено порушення вимог: п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Таким чином, задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.11.2011 р. по 31.01.2013 р. ТОВ «Асіті Трейд» підлягають зменшенню до 0,00 грн.

За вказаних обставин, відповідач в своєму Акті № 471/22.2/37240807 робить висновок, що ТОВ «ДАК-МАСТЕР» порушено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 987 846 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2011 року - 335 040 грн., листопад 2011 року - 44 672 грн., грудень 2011 р - 608 134 грн.

Вказані висновки відповідача, викладені в акті перевірки, на думку суду, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Окрім цього, з метою з'ясування обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_3 (директор ТОВ «Асіті Трейд»), проте, останній до суду не прибув, що підтверджує висновки контролюючого органу про неможливість доведення факту господарських операцій ТОВ «Асіті Трейд» з позивачем.

У зв'язку з викладеним, надані позивачем докази, а саме: договір поставки № 08 від 04.10.2011 р., видаткові, податкові накладні, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

За відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був поставлений саме цим контрагентом.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року № 0007652202 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-МАСТЕР» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.02.2014 р.