Постанова

від 07.02.2014 по справі 826/18805/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2014 року № 826/18805/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року № 0000411701, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 листопада 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року № 0000411701, прийнятого Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він мав фінансово-господарські відносини з ПП «Еверест», які полягали в придбанні у нього товару, внаслідок чого контрагентом позивача були виписані податкові накладні, на підставі яких ним правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ, що повністю узгоджується із вимогами норм чинного законодавства України.

Позивач зазначає, що відповідачем в акті перевірки жодним чином не наведено порушень платником податків вимог законодавства щодо оформлення наданих ним до перевірки первинних документів.

Крім того, на переконання позивача, контролюючим органом не доведено існування причинно-наслідкового зв'язку між описаними в акті перевірки обставинами, що стосуються взаємовідносин ПП «Еверест» і його контрагентів, з формуванням ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Еверест», а відтак, описані в акті перевірки обставини не можуть вважатися достатніми доказами безтоварного характеру операцій між ФОП ОСОБА_1 і ПП «Еверест».

Взаємовідносини ПП «Еверест» з будь-якими контрагентами стосуються виключно ПП «Еверест» та його контрагентів, і якщо існує порушення податкового законодавства з боку ПП «Еверест» чи його контрагентів, то відповідальність за таке порушення покладається саме на порушника, а не на сторонню особу, якою в даному випадку є позивач.

Податковий кодекс України не ставить в залежність віднесення до податкового кредиту сум податків, сплачених в ціні товару, від виконання контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань або від внутрішніх проблем цих контрагентів, зокрема, їх відсутності за місцезнаходженням.

А тому, на думку позивача, результати перевірки, викладені в акті перевірки є безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству України.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року № 0000411701 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що правочини з придбання товарів, укладені між позивачем та ПП «Еверест» суперечать положенням Цивільного кодексу України та іншим нормативно-правовим актам, а отже, первинні документи, виписані ПП «Еверест» на користь ФОП ОСОБА_1, не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту позивача, що в свою чергу і призвело до порушення податкового законодавства.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 28.01.2014 р., суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1) зареєстрована Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 02.06.1995 р. за № 20730170000002836. Місцезнаходження суб'єкта господарювання: АДРЕСА_1 (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2).

ФОП ОСОБА_1 взято на податковий облік в органах державної податкової служби 02.06.1995 р., на час перевірки суб'єкт господарювання перебував на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Згідно Свідоцтва № 88286456 від 22.05.2003 р. ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1).

В період з 08.04.2013 р. по 12.04.2013 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Еверест» (код ЄДРПОУ 31480476) за період з 01.01.2011 р. по 31.10.2011 р., за результатами якої складено Акт № 1763/17.2-НОМЕР_1 від 19.04.2013 р. (далі - Акт № 1763/17.2-НОМЕР_1).

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

- п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 862 150,00 грн.

13 травня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 1763/17.2-НОМЕР_1, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000671702, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 293 225 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 862 150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 431 075,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням від 15.07.2013 р. № 974/П/26-15-10-04-04 його скаргу задовольнило частково, податкове повідомлення-рішення від 13.05.2013 р. № 0000671702 в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 295 115,50 грн. (основний платіж - 100,00 грн., штрафні санкції - 295 015,50 грн.) скасувало, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.07.2013 р. № 974/П/26-15-10-04-04, 22 липня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 1763/17.2-НОМЕР_1, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000411701, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI за порушення вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями), п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 998 109,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 862 050,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 136059,50 грн.

Також, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 0000671702 від 13.05.2013 р. та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві № 974/П/26-15-10-04-04 від 15.07.2013 р. оскаржені позивачем до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 20.08.2013 р. № 3760/П/99-99-10-01-03-14 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 0000671702 від 13.05.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ (з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.07.2013 р. № 974/П/26-15-10-04-04) та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.07.2013 р. № 974/П/26-15-10-04-04 про результати розгляду первинної скарги залишило без змін.

Незгода з податковим повідомленням-рішенням № 0000411701 від 22.07.2013 р. обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Порядок обчислення та накопичення реєстраторами розрахункових операцій сум податку встановлює Кабінет Міністрів України.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Для фізичних осіб, не зареєстрованих як суб'єкти господарювання, що ввозять товари (предмети) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, оформлення митної декларації прирівнюється до подання податкової накладної.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Орган державної податкової служби розробляє та розміщує на своєму офіційному веб-сайті програму ведення обліку записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та забезпечує її безкоштовне розповсюдження (включаючи необхідні зміни та доповнення) як шляхом надання доступу до копіювання такої програми, як через Інтернет, так і шляхом запису на магнітні носії інформації платника за його запитом.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згіднозп.2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 01 січня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) та ПП «Еверест» (далі - Постачальник) (далі разом - Сторони) був укладений Договір № 47/10 (далі - Договір № 47/10).

По умовам Договору № 47/10, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) за кількістю та по ціні, погодженій згідно рахунків-фактур, видаткових накладних відповідно до умов даного Договору (п. 1.1 Договору № 47/10).

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору (п. 1.2 Договору № 47/10).

Усі розрахунки за даним Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в установі банку на підставі даного Договору або Рахунку-фактури (п. 2.1 Договору № 47/10).

Товар поставляється партіями відповідно до замовлення Покупця. Вартість кожної партії зазначається в накладній (п. 3.1 Договору № 47/10).

Також, 04 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_1 (далі - Покупець) та ПП «Еверест» (далі - Постачальник) (далі разом - Сторони) був укладений Договір № 31/11 (далі - Договір № 31/11).

По умовам Договору № 31/11, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного Договору (п. 1.1 Договору № 31/11).

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору (п. 1.2 Договору № 31/11).

Усі розрахунки за даним Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в установі банку на підставі даного Договору або Рахунку-фактури протягом 01 банківського дня (п. 2.1 Договору № 31/11).

Товар поставляється партіями відповідно до замовлення Покупця. Вартість кожної партії зазначається в накладній (п. 3.1 Договору № 31/11).

На виконання умов Договорів № 47/10, № 31/11, Постачальником були виписані наявні в матеріалах справи видаткові, податкові накладні.

Окрім цього, як підтверджено матеріалами справи, відповідачем, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України було проведено позапланову невиїзну перевірку суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Еверест» (код ЄДРПОУ 31480476) за період з 01.01.2011 р. по 31.10.2011 р.

При перевірці посадовою особою контролюючого органу були використані дані акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест» (код за ЄДРПОУ 31480476) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р.» від 03.12.2012 р. № 2607/22/31480476 (далі - Акт № 2607/22/31480476).

Згідно даних Акту № 2607/22/31480476, 23.11.2012 р. та 26.11.2012 р. складено акти про відсутність посадових осіб № 760/22, №770/22 відповідно.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були (є): керівник - ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_3) за період з 14.06.2001 р. по день підписання Акта № 2607/22/31480476. Призначений на посаду згідно з наказом від 14.06.2001 р. № 1. Посада головного бухгалтера у штатному розписі відсутня.

28.11.2012 р. було здійснено виїзд на юридичну адресу ПП «Еверест» м. Чернігів, вул. Борисенка, 45 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест». На вимогу надати на перевірку оригінали первинних бухгалтерських документів бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. директором підприємства-контрагента ОСОБА_2 були надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «Еверест» лише за січень та лютий 2012 року. Надавати повний перелік оригіналів первинних бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. директор ПП «Еверест» ОСОБА_2 відмовився, що зафіксовано актом ненадання документів від 28.11.2012 р. № 796/22, який складений в присутності ОСОБА_2

29.11.2012 р. та 30.11.2012 р. було здійснено виїзд на юридичну адресу ПП «Еверест» м. Чернігів, вул. Борисенка, 45 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест» та встановлено, що посадові особи ПП «Еверест», а саме директор ОСОБА_2 за місцезнаходженням підприємства не знаходився, в результаті чого оригінали первинних бухгалтерських документів та регістри бухгалтерського та податкового обліку за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. на перевірку надані не були, що зафіксовано актами від 29.11.2012 р. № 808/22 та від 30.11.2012 р. № 830/22.

До управління податкового контролю ДПІ у м. Чернігові ДПС надійшла службова записка від ГВПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС від 22.11.2012 р. № 1754/07, в якій зазначено, що аналізом діяльності ПП «Еверест» встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій, що ставить під сумнів факт реального здійснення ПП «Еверест» господарських операцій.

Також, відповідно до інформаційних баз даних АС «Бест Звіт», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено, що ПП «Еверест» мало взаємовідносини по реалізації товарів, робіт (послуг) з контрагентами по яким встановлені нікчемні правочини, а саме, ТОВ «ТПК Техмашпостач», код 36803875, ПП «Фірма Володар», код 31988783, ТОВ «Агентство Віасат», код 36862548, ТОВ «Маркон Груп Ко», код 37135774, ТОВ «Перун», код 21090355, ПП «АВТОТРЕЙД-2012», код 37200994, ТОВ «КА «Паріс», код 37264351, ТОВ «ІНВЕСТКОМ-КАПІТАЛ», код 37240660, ТОВ «Даймонд-Телеком», код 32827012, ТОВ «Б2 Фінгруп», код 37003431, ТОВ «ВКФ Колосс», код 32845639, ТОВ «Грант-Елемент», код 36483602, ТОВ «Майра», код 36817495, ТОВ «Компанія Вайліс», код 36445186, ТОВ «Постач Альянс 2010», код 37222290, ТОВ «Проммаст-стандарт», код 37563531, ТОВ «Топір», код 37391151, ПАФ «Дрос», код 13737653, ТОВ «Логістична Лінія», код 37240629.

Крім того встановлено, що директорами ТОВ «ТПК Техномашпостач, код 36803875, ПП «Фірма Володар», код 31988783, ТОВ «Агентство Віасат, код 36862548, ТОВ Маркон Груп Ко», код 37135774 є іноземні громадяни, які згідно баз даних міграційної служби не перебували на території України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Еверест».

До перевірки ПП «Еверест» були надані акти вище перелічених контрагентів, за наслідками дослідження яких, неможливо було підтвердити фактів отримання товарів від ПП «Еверест», у зв'язку з відсутністю підприємств та їх посадових осіб за місцезнаходженням.

Також, у всіх контрагентів відсутня наявність виробничих, складських, торгівельних приміщень, транспортних засобів, відсутність або мала кількість (тільки керівний склад) працівників.

Крім того, більшість покупців ПП «Еверест» зареєстрували свої підприємства за грошову винагороду.

Беручи до уваги викладене вище, ДПІ у м. Чернігові ДПС дійшла висновку, що операції з продажу та придбання товарів (послуг) з ПП «Еверест» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

А тому, на переконання ДПІ у м. Чернігові ДПС, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування задекларовані ПП «Еверест» за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. по реалізації товарів робіт (послуг) на суму 393 303 659 грн. не містять реального характеру.

З урахуванням зазначених обставин, суд погоджується з висновками відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 мала правовідносини з підприємством - ПП «Еверест», яке здійснювало сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовувало документи, що не відповідають дійсності, що є, на переконання контролюючого органу, порушенням п. 2.4 Положення № 88, ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України.

З метою з'ясування обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_2 (директор ПП «Еверест»), проте, останній до суду не прибув, що підтверджує висновки контролюючого органу про неможливість доведення факту господарських операцій ПП «Еверест» з позивачем.

У зв'язку з викладеним, надані позивачем докази, а саме: договори № 47/10 від 01.01.2010 р., № 31/11 від 04.01.2011 р., видаткові, податкові накладні, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставленої продукції.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був поставлений саме цим контрагентом.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту.

Крім того, судом оцінена наявна в матеріалах справи постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 р. по справі № 2а/2570/3960/2012 за позовом ПП «Еверест» до ДПІ у м. Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, якою (постановою): визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові по зменшенню ПП «Еверест» в акті перевірки № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 р. податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. на суму 78 002 711 грн.; податкового кредиту за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. на суму 77 651 991 грн.; витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. на суму 393 273 199 грн.; доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 р. на суму 393 303 659 грн.; зобов'язано ДПІ у м. Чернігові відновити ПП «Еверест» в системі програмного забезпечення (АС-АУДИТ) стан, який був до внесення висновків акту перевірки № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 р. по справі № 2а/2570/3960/2012 апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові ДПС залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 р. - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 р. № 2379/12/13-12 передбачене частиною першою статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ не повинні сприйматись як обов'язкові.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

Як вбачається з зазначених рішень, предметом розгляду адміністративної справи № 2а/2570/3960/2012 було дотримання вимог чинного законодавства органом доходів і зборів під час проведення перевірки контрагента позивача.

У той же час, участь у розгляді даної адміністративної справи сторони, щодо яких прийняті вказані рішення, участі не приймають.

Отже, з урахуванням викладеного та наданих під час розгляду даної справи доказів, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі № 2а/2570/3960/2012, не можуть бути враховані при вирішення вказаної адміністративної справи.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2013 року № 0000411701 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко