Ухвала

від 08.04.2015 по справі 826/18805/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2015 року м. Київ К/800/38897/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014

у справі № 826/18805/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі

Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового

повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2014 у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4) відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2014 скасовано; адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) задоволено; визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000411701 від 22.07.2013.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 і залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2014.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що ним належним чином підтверджено реальність здійснених господарських операцій, доводи податкового органу є безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції - законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП "Еверест" за період з 01.01.2011 по 31.10.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 862150,00 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки №1763/17.2-НОМЕР_1 від 19.04.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000671702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1293225,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 862150,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 431075,00 грн.

В результаті адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві Міністерства доходів і зборів України № 974/П/26-15-10-04-04 від 15.07.2013 скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0000671702 від 13.05.2013 скасовано в частині суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 295115, 50 грн., у тому числі за основним платежем - 100,00 грн., за штрафними санкціями - 295015,50 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП "Еверест" укладено договори: № 47/10 від 01.01.2010 та №31/11 від 04.11.2011. На підтвердження виконання умов яких позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, докази оплати.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як на підставу відсутності реального виконання укладених правочинів в касаційній скарзі відповідач посилається на висновки акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Еверест" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку, на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2012», а також службову записку ГВПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС №1754/07 від 22.11.2012, в якій зазначено, зокрема, що діяльність ПП «Еверест» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій.

Проте, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2012 року у справі № 2а/2570/3960/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2013, за позовом ПП "Еверест" до ДПІ у м. Чернігові визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові по зменшенню ПП "Еверест" в акті перевірки № 2607/22/31480476 від 03.12.2012 податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 на суму 78002711, 00 грн.; податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 на суму 77651991,00 грн.; витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 на суму 393273199, 00 грн.; доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 на суму 393303659,00 грн.; зобов'язано ДПІ у м. Чернігові відновити ПП "Еверест" в системі програмного забезпечення (АС-АУДИТ) стан, який був до внесення висновків акта перевірки №2607/22/31480476 від 03.12.2012.

Зазначене не може бути належним та допустимим доказом відсутності реального виконання укладених позивачем правочинів, оскільки позивач не має нести відповідальність за порушення його контрагентом податкового законодавства. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Жодних інших належних та допустимих доказів на підтвердження доводів касаційної скарги відповідачем не надано, висновки про безтоварність укладеного позивачем з контрагентом правочину базуються виключно на припущеннях та домислах.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 у справі № 826/18805/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна