Постанова

від 26.06.2014 по справі 826/18805/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18805/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ФОП ОСОБА_3, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 08 квітня 2013 року по 12 квітня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Еверест» (код ЄДРПОУ 31480476) за період з 01 січня 2011 року по 31 31 жовтня 2011 pоку, за результатами якої складено Акт № 1763/17.2-НОМЕР_1 від 19 квітня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено до сплати податок на додану вартість на суму 862 150, 00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, 13 травня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000671702, яким за порушення вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.6 ст. 198. ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 293 225, 00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 862 150, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 431 075, 00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням № 974/П/26-15-10-04-04 від 15 липня 2013 року скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення № 0000671702 від 13 травня 2013 року в частині суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 295 115, 50 грн., з яких основний платіж - 100, 00 грн., штрафні санкції - 295 015, 50 грн. скасовано, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

На підставі вказаного рішення, 22 липня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000411701. за порушення вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 198.6 ст. 198. ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 998 109, 50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 862 050, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 136 059, 50 грн.

Крім того, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 0000671702 від 13 травня 2013 року, та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві № 974/П/26-15-10-04-04 від 15 липня 2013 року оскаржені позивачем до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням № 3760/П/99-99-10-01 -03-14 від 20 серпня 2013 року -залишені без змін.

Між тим, колегія суддів з рішенням податкового органу, яке залишено без змін судом першої інстанції, не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2010 року між ФОП ОСОБА_3 (далі - Покупець) та ПП «Еверест» (далі - Постачальник) (далі разом - Сторони) був укладений Договір № 47/10 .

Відповідно до п. 1.1 Договору - Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (продукти харчування) за кількістю та по ціні, погодженій згідно рахунків- фактур, видаткових накладних відповідно до умов даного Договору.

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору (п. 1.2 Договору) .

Згідно до п. 2.1 Договору - усі розрахунки за даним Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в установі банку на підставі даного Договору або Рахунку-фактури .

Крім того, 04 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_3 (далі - Покупець) та ПП «Еверест» (далі - Постачальник) (далі разом - Сторони) був укладений Договір № 31/11.

Відповідно до п. 1.1. Договору - Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного Договору .

Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору (п. 1.2 Договору).

Усі розрахунки за даним Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в установі банку на підставі даного Договору або Рахунку-фактури протягом 01 банківського дня (п. 2.1 Договору № 31/11).

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових та податкових накладних, виписками з особового рахунку позивача, сертифікатами відповідності тощо.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарської угоди та в період її виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Еверест» були чинні. Крім того, ПП «Еверест» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем вимог ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ПП «Еверест», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарська операція мала реальний характер, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою товарів, що підтверджені первинними документами з ПП «Еверест».

Як вбачається з матеріалів справи висновки податкового органу, які знайшли своє відображення в рішенні суду першої інстанції, ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС № 2607/22/31480476 від 03 грудня 2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест» (код за ЄДРПОУ 31480476) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку, на додану вартість та податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року», службовій записці від ГВ ПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС № 1754/07 від 22 листопада 2012 року, в якій зазначено, що аналізом діяльності ПП «Еверест» встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій, що ставить під сумнів факт реального здійснення ПП «Еверест» господарських операцій.

Крім того, відповідно до інформаційних баз даних АС «Бест Звіт», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено, що ПП «Еверест» мало взаємовідносини по реалізації товарів, робіт (послуг) з контрагентами по яким встановлені нікчемні правочини, а саме TOB «ТПК Техмашпостач», код 36803875, ПП «Фірма Володар», код 31988783. TOB «Агентство Віасат». код 36862548, TOB «Маркон Груп Ко», код 37135774, TOB «Перун», код 21090355, ПП «АВТОТРЕЙД-2012», код 37200994, TOB «КА «Паріс», код 37264351, TOB «ІНВЕСТКОМ-КАПІТАЛ», код 37240660, TOB «Даймонд-Телеком», код 32827012, TOB «Б2 Фінгруп», код 37003431, TOB «ВКФ Колосе», код 32845639, TOB «Грант-Елемент», код 36483602. TOB «Майра», код 36817495, TOB «Компанія Вайліс», код 36445186, TOB «Постач Альянс 2010», код 37222290, TOB «Проммаст-стандарт», код 37563531, TOB «Топір», код 37391151, ПАФ «Дрос». код 13737653, TOB «Логістична Лінія», код 37240629.

Також встановлено, що директорами TOB «ТПК Техномашпостач, ПП «Фірма Володар», ТOB «Агентство Віасат», TOB «Маркон Груп Ко» є іноземні громадяни, які згідно баз даних міграційної служби не перебували на території України під час здійснення взаємовідносин з ПП «Еверест».

Виходячи з вищевикладеного, податковий орган та суд першої інстанції прийшли до висновку, що неможливо підтвердити факти отримання товарів від ПП «Еверест», у зв'язку» з відсутністю підприємств та їх посадових осіб за місцезнаходженням.

Отже, операції з продажу та придбання товарів (послуг) з ПП «Еверест» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року по справі № 2а/2570/3960/2012 за позовом ПП «Еверест» до ДПІ у м. Чернігові про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернігові по зменшенню ПП «Еверест» в акті перевірки № 2607/22/31480476 від 03 грудня 2012 року податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року на суму 78 002 711, 00 грн.; податкового кредиту за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року на суму 77 651 991, 00 грн.; витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року на суму 393 273 199, 00 грн.; доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року на суму 393 303 659, 00 грн.; зобов'язано ДПІ у м. Чернігові відновити ПП «Еверест» в системі програмного забезпечення (АС-АУДИТ) стан, який був до внесення висновків акту перевірки № 2607/22/31480476 від 03 грудня 2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по справі № 2а/2570/3960/2012 апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернігові ДПС залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, висновки акту перевірки № 2607/22/31480476 від 03 грудня 2012 року не можуть бути взяті до увагу в обґрунтування неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Еверест»

Колегія суддів також звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві форми «Р» № 0000411701 від 22 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 27 червня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.