Постанова

від 05.02.2014 по справі 814/4351/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4351/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П. судді -Домусчі С.Д. судді -Кравець О.О.

при секретарі - Гречаному В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Простір» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ВКФ Простір» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2013 року №0000082208 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) на 489 150 грн. та за штрафними санкціями 206 709,25 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами позапланової документальної виїзної перевірки відповідач дійшов висновків про неправомірне формування товариством податкового кредиту на підставі безтоварних угод з певними контрагентами, у зв'язку з чим, було прийнято оскаржуване рішення. На думку позивача, ці висновки суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що у позивача та у його контрагентів була відсутня можливість виконувати господарські операції, всі вони (операції) мають ознаки нереальних (нікчемних), фіктивних та безтоварних, бухгалтерські та фінансові документи складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку із чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 08 липня 2013 року №0000082208.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 12 по 18 червня 2013 року у позивача була проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за періоди жовтень - грудень 2010р., березень 2011р., травень - серпень 2011р., березень - травень 2012р. по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами - постачальниками TOB «OЛC-BECT» за період жовтень-листопад 2010р., СПД ОСОБА_4 за жовтень 2010р., ТОВ « 1-ша Компанія» за період грудень 2010р., березень 2011р., ТОВ «Метаком-Миколаїв» за період березень 2011р., травень-червень 2011р., ПП «Строймонтажналадка» за період червень-липень 2011р., ТОВ «Альфа-Плюс» за період серпень 2011р., ТОВ «Тандем Ємакс» за серпень 2011р., ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД» за період березень-травень 2012р. та контрагентами-покупцями, результати якої оформлені актом перевірки від 25 червня 2013 року №589/22-200/24779755.

Відповідачем було вказано в акті перевірки на порушення норм чинного законодавства:

- п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 87 917 грн.;

- п.198.3. п.198.6 ст.198. п.200.1. ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 401 233 грн.

В акті перевірки відповідач також дійшов висновків, що у позивача та у його контрагентів була відсутня можливість виконувати господарські операції, всі вони (операції) мають ознаки нереальних (нікчемних), фіктивних та безтоварних, бухгалтерські та фінансові документи складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку із чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету.

Крім того, контрагенти позивача мали взаємовідносини із іншими підприємствами (у ланцюгу постачання), які також не довели реальність своїх господарських операцій, що на думку відповідача підтверджується актами перевірок інших податкових органів України.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 липня 2013 року №0000082208, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на 489 150 грн. та за штрафними санкціями 206 709,25 грн.

Скарги позивача, подані в адміністративному порядку, були залишені без задоволення.

В акті перевірки робиться посилання на відомості відображені в інших актах перевірок податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками за різні періоди.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів вказаних в акті перевірки були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання, а висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях та на неперевірених даних, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача, у зв'язку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами, у яких відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення дій, що становили зміст господарських операцій з позивачем, зокрема, відсутні водії та транспортні засоби для надання послуг з перевезення.

З цього приводу суд першої інстанції зазначив, що відсутність трудових ресурсів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагентів виконати операції із надання послуг, поставки певного товару з огляду на відсутність законодавчого обмеження на здійснення посередницької діяльності та щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Колегія суддів погоджується з наведеним твердженням суду першої інстанції, однак вважає, що поза увагою суду залишились інші суттєві обставини, що мають значення у справі, і тим більш, в сукупності з наведеною вище обставиною (щодо відсутності основних фондів у контрагентів), свідчить не на користь позивача, а саме: про нереальність його господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що податковий кредит позивача сформований за двома видами операцій:

1) придбання транспортних послуг (у TOB «OЛC-BECT», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ПП «Строймонтажналадка»);

2) придбання дизпалива (у ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ « 1-ша Компанія», ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД»

Стосовно придбання позивачем транспортних послуг у TOB «OЛC-BECT» колегія суддів зазначає наступне.

Том 2 справи, том 3 (а.с.115-150), том 4 (а.с.1-76) містить документи, які нібито, підтверджують товарність господарських операцій між цими підприємствами.

Згідно з договорами-заявами (т.т.2, 3, 4), ТОВ «ВКФ Простір» було замовником перевезень у TOB «OЛC-BECT».

Разом з тим, у більшості товарно-транспортних накладних, зазначено, що автопідприємство-перевізник було залучено до перевезення через ТОВ «ВКФ Простір» або, як вказано в деяких накладних, ТОВ «ВКФ Простір» само було автопідприємством-перевізником.

З деяких накладних (наприклад, а.с.31, 34, 42, 70, 76, 84, 109, 111, 119, 124, 132, 160-180, 194, 196 т. 2), зокрема, тих, в яких перевізником було ЧП «Логистик-Агро» неможливо встановити хто саме залучав перевізника до перевезень, тому не зрозуміло, яке відношення до цих товарно-транспортних накладних має ТОВ «ВКФ Простір» (незважаючи на наявність печатки цього підприємства на товарно-транспортних накладних), тим більш TOB «OЛC-BECT».

Стосовно придбання позивачем транспортних послуг у ТОВ «Метаком-Миколаїв», колегія суддів зазначає наступне.

Аналогічно випадку з товарно-транспортними накладними по взаємовідносинам з TOB «OЛC-BECT», у більшості товарно-транспортних накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Метаком-Миколаїв», автопідприємство-перевізник було залучено до перевезення через ТОВ «ВКФ Простір», а не через ТОВ «Метаком-Миколаїв».

В деяких накладних автоперевізником вказано ТОВ «ВКФ Простір» (а.с.70, 89, 93 т. 3) або зазначено, що вантажоодержувач (яким не є ТОВ «Метаком-Миколаїв»), здійснює самовивоз товару (а.с.85 т. 3).

В деяких накладних зазначено, що перевізником був ТОВ «ВКФ Простір» через інші підприємства, проте не через ТОВ «Метаком-Миколаїв» (а.с.87, 91, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 109, 111,т. 3).

Стосовно придбання позивачем транспортних послуг у ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з договорами-заявами (т.4), ТОВ «ВКФ Простір» було замовником перевезень у ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД».

У товарно-транспортних накладних, зазначено, що автопідприємство-перевізник було залучено до перевезення через ТОВ «ВКФ Простір» (наприклад а.с.94, 96, 97, 152, 154, 156, 176, 210, 215, 230, 234, 238, 242 т. 4) або, як вказано в 40 накладних (а.с.111, 112, 117, 121, 123, 125, 127, 131, 137, 143, 145, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 178, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198, 202, 204, 206, 212, 213, 217, 219, 220, 222, 223, 225, 226, 228, 236 т. 4), ТОВ «ВКФ Простір» само було автопідприємством-перевізником.

З деяких накладних (а.с.119, 129, 135, 141, 149, 150, 158, 162, 240 т.4) взагалі не вбачається, що до них має відношення «ВКФ Простір».

Аналогічні по своєму значенню (для «підтвердження» доводів позивача щодо товарності його господарських операцій з ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД») товарно-транспортні накладні займають половину п'ятого, шостого томів справи (інші половини цих томів займають договори-заяви між ТОВ «ВКФ Простір» і ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД») та аркуші 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 20, 22, 24, 26 тому 7.

Стосовно придбання позивачем транспортних послуг у ТОВ «Метаком-Миколаїв» та ПП «Строймонтажналадка», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з договорами-заявками (а.с.30, 34, 36, 38 та іншими т. 7), ТОВ «ВКФ Простір» замовляло у ТОВ «Метаком-Миколаїв» та послуги ПП «Строймонтажналадка» з транспортування та експедирування.

До договорів-заявок додані товарно-транспортні накладні (а.с.31, 35, 37, 39, 44, 46 т. 7), згідно з якими, до перевезення залучались перевізники через ТОВ «ВКФ Простір».

Таким чином, будь-яка товарно-транспортна накладна, яка міститься у справі, не підтверджує участі у перевезеннях: TOB «OЛC-BECT», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ПП «Строймонтажналадка».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з актом перевірки (а.с.23 т. 1), у період з 01 жовтня 2010 року по 01 травня 2012 року ТОВ «ВКФ Простір» здійснював виключно такий вид діяльності як «вантажний автомобільний транспорт», а саме, надавав транспортні послуги.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача намагався переконати суд апеляційної інстанції в наявності господарського сенсу в діях позивача (який сам є перевізником) при залученні до виконання перевезень інших перевізників.

Так, представник позивача вказував, що останній продав власні транспортні засоби, однак для виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо перевезення був змушений шукати перевізників, у зв'язку з чим, знаходив через Інтернет, відповідно: TOB «OЛC-BECT», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ПП «Строймонтажналадка», які в свою чергу, знаходили фактичних перевізників.

Проте, представник позивача не зазначив, чому позивач не знаходив через Інтернет фактичних перевізників, а звертався до посередників (таким чином невиправдано збільшуючи свої витрати), при цьому, представником позивача не доведено, що зазначені контрагенти рекламували себе в Інтернеті як суб'єкти господарювання, що надають послуги з перевезень.

Крім того, представником позивача не надано пояснень стосовно відсутності будь-якого зв'язку між наявними у справі товарно-транспортними накладними та вказаними контрагентами, по взаємовідносинам з якими позивач формував податковий кредит.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про товарність господарських операцій позивача з: TOB «OЛC-BECT», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ПП «Строймонтажналадка» та їх направленість на досягнення економічного ефекту є повністю необґрунтованими.

Стосовно придбання позивачем дизпалива у ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ « 1-ша Компанія», ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем надано на перевірку: податкові накладні, рахунки-фактури, витратні накладні (а.с.77-88 т.4), згідно з якими, ТОВ «ВКФ Простір» отримав:

- від ТОВ «Альфа-Плюс» 3 340 л дизпалива;

- від ТОВ « 1-ша Компанія» 17 000 л (2000 л + 15 000 л) дизпалива;

- від ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД» 1 570 л.

Однак, документів, що відображають яким чином здійснювалась доставка дизпалива (з якого складу, яким транспортом тощо) не надано.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про товарність і цих зазначених господарських операцій є необґрунтованими.

На думку колегії суддів, наведене підтверджує доводи податкового органу, що позивач збільшував податковий кредит по взаємовідносинам з: TOB «OЛC-BECT», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ТОВ «Транспортно-Монтажна Фірма «Транспосервіс-ЛТД», ТОВ «Метаком-Миколаїв», ПП «Строймонтажналадка», ТОВ «Альфа-Плюс», ТОВ « 1-ша Компанія» за формально складеними первинними документами, та відповідно правомірність оскарженого рішення.

Також, колегія суддів вважає, що твердження позивача про неправильний розрахунок штрафних санкцій суперечать п.11 підрозділу 10 розділу XX ПК України, згідно з яким, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «ВКФ Простір» у задоволенні позовних вимог до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «ВКФ Простір» у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 липня 2013 року №0000082208.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 лютого 2014 року.

Головуючий: Л Л.П. Шеметенко Суддя: С.Д. Домусчі Суддя: О.О. Кравець