Рішення

від 11.02.2014 по справі 905/8471/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.2014 Справа № 905/8471/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Ляшенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Донецько-Ясинуватського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі: Фонду державного майна України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до відповідачів: 1) Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», м.Донецьк

про: визнання недійсним договору

Представники сторін:

від прокуратури: Рубльова Д.О.- за посвідченням № 018799 від 23.07.13 р.

від позивача 1 : Попов К.Г. - за дов. №529 від 23.12.2013 року

від позивача 2:Попов К.Г.- за дов. №53 від 31.05.13 року

від відповідача 1: Ковальова Ю.В. за дов. № Н-01/1351 від 28.05.2013р.

від відповідача 2: Шелкаєва І.В.- за дов. № 61 від 17.07.2013 року

СУТЬ СПОРУ :

Донецько-Ясинуватський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» про визнання недійсним договору № 5113 від 07.05.2013р. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» повернути «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в», який знаходиться в його користуванні, Державному підприємству "Донецька залізниця".

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що договір № 5113 від 07.05.2013р., що укладений між Державним підприємством «Донецька залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», є саме договором оренди майна, що знаходиться у державній власності.

На думку прокурора, при укладенні цього договору сторонами не дотримано порядок його укладання, не визначені істотні умови для договору оренди, сам договір, перед його укладанням, не направлявся органу, уповноваженому управляти державним майном і умови відповідного договору з названим органом не погоджувалися, чим порушено вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна», положень Цивільного та Господарського кодексів України, тому прокурор просить визнати відповідний договір недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, а Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в, який був переданий за цим договором, повернути Державному підприємству "Донецька залізниця".

На підтвердження позову надано договір № 5113 від 07.05.2013р., платіжні доручення, статутні документи ДП «Донецька залізниця» та ТОВ «Міське об'єднання автобусних станцій», копії яких долучено до справи.

Представник Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області позов прокурора підтримав.

Державне підприємство «Донецька залізниця» у своєму відзиві на позовну заяву наголосило, що договір № 5113 від 07.05.2013р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», закінчив свою дію 31.12.2013р. і на майбутне не продовжений. На підставі цього відповідач-1 вважає, оскільки визнати недійсним договір, який закінчив свою дії неможливо, то предмет позову у цій справі відсутній.

На підтвердження таких доводів відповідачем-1 надано листи № 5040 від 19.12.2013р. та № 131 від 27.12.2013р., копії яких долучено до справи.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив зазначивши, що на даний момент проходить підготовка передачі з державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Донецька пересадочного пункту з диспетчерською і замощенням, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 91в, що знаходиться на балансі ДП «Донецька залізниця». Що стосується питання оренди відповідного об'єкту, то зараз це питання розглядається Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, про що йдеться у листі від 26.11.2013р. Відповідач-2 наголошує, що визнання договору № 5113 від 07.05.2013р. недійсним та, як слідство, зупинення діяльності пересадочного пункту, потягне за собою тяжкі наслідки для населення міста та перевізників.

На підтвердження своїх доводів надав: рішення Донецької міської ради від 21.09.2012р. № 21/33 та № 28/38 від 27.03.2013р.; розпорядження Донецького міського голови № 477 від 03.05.2012р. «Про організацію диспетчерського управління міського, приміського і міжміського транспорту на залізничному вокзалі «Донецьк»; договір на перевезення пасажирів автомобільного транспорту № 130/4/13; протокол наради з питань організації роботи транспорту в м. Донецьку; договір № 5113 від 07.05.2013р.; листи № 2166 від 28.08.2013р., № 75 від 29.08.2013р., № НГ-НЗ1-06/1965 від 22.10.2013р., № 2755 від 28.10.2013р., № 103 від 30.10.2013р., № 11-06-01-15188 від 26.11.2013р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, відповідачі зазначають про те, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором оренди, а є договором про надання послуг.

Розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України, також судом на підставі ст. 69 ГПК України розгляд справи продовжувався на 15 днів.

В судовому засіданні, що відбулось 11.02.2014р., прокурор та представник позивачів на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у своїх відзивах та заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи.

Судом відхиляється клопотання відповідача-2 про колегіальний розгляд справи за відсутності обгрунтованих підстав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд виходить з наступного.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам

Матеріали справи свідчать, що за розпорядженням Донецького міського голови від 03.05.2012р. № 477 (а.с.80) визначено залізничний вокзал «Донецьк» з боку вулиці Артемівської кінцевою зупинкою маршрутів міського, приміського та міжміського транспорту (п.1 розпорядження). Рекомендовано перевізникам внести відповідні зміни у паспорти і схеми міських автобусних маршрутів та проінформувати водіїв і кондукторів про внесені зміни (п.2.2).

Зобов'язано Донецьке міське комунальне підприємство «Донгорпастранс» організувати диспетчерську станцію «вул. Артемівська» з обладнанням території станції з метою створення умов для пасажирів (п.3 розпорядження). З 08.05.2012р. забезпечити диспетчерське управління регулювання руху транспорту на міських, приміських та міжміських маршрутах, які здійснюють відправлення з диспетчерської станції «вул. Артемівська» (п.3.2 розпорядження).

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови ..., прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Донецької міської ради від 21.09.2012р. № 21/33 в редакції рішення Донецької міської ради від 27.03.2013р. № 28/38 (а.с.78,79) надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Донецька об'єктів міського і приміського транспорту, нерухомості, що знаходяться у державній власності та на балансі державного підприємства «Донецька залізниця», у тому числі пересадочний пункт з диспетчерською та замощенням, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 91в.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію прав, складеному Комунальним підприємством «БТІ м. Донецька» від 04.10.2012р. (а.с.170), будівля з господарськими побудовами, що розташована у м. Донецьку, вул. Артемівська, 91в, є власністю держави в особі Міністерства інфраструктури України у господарському віданні Державного підприємства «Донецька залізниця».

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

У пункті 4.2 Статуту Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с.136-151) встановлено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

01.03.2013р. у Донецькій міській раді відбулась нарада з питання організації роботи транспорту в м. Донецьку, за результатами якої складено відповідний протокол (а.с.69). Згідно п.5 цього протоколу наради головному економічному управлінню міськради спільно з юридичним управління міськради забезпечити у встановленому законом порядку укладення відповідного договору між ДГКП «Донгорпастранс» та ТОВ «МОАС» (скорочена назва відповідача-2) щодо організації руху та обслуговування пасажирів приміського та міжміського сполучення за адресою: Донецька залізниця, вул. Артемівська, 91а, строком на один рік. Встановлено строк для виконання - 15.03.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», як замовником, та Державним підприємством «Донецька залізниця», як виконавцем, був укладений договір № 5113, за умовами якого, на виконання протоколу наради з питань організації роботи транспорту в місті Донецьку, затвердженого міським головою від 01.03.2013р., з метою створення належного автотранспортного обслуговування населення та гостей міста, які перебувають на залізничному вокзальному комплексі станції Донецьк, виконавець зобов'язався надати замовнику послуги у вигляді виділення місця на території об'єкту «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в» для організації нестаціонарного пункту надання допоміжних послуг автоперевізникам (п.1.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.1.1-2.1.4 договору, виконавець зобов'язався надати замовнику місце для розміщення нестаціонарного пункту посадки та висадки пасажирів автотранспорту на території об'єкту; виконувати належну експлуатацію об'єкту; забезпечувати відповідні умови користування власним майном замовника та інші.

Відповідно до обов'язків замовника, останній зобов'язався надавати необхідне обладнання під нестаціонарний пункт надання послуг та забезпечувати роботу пункту кваліфікованим диспетчерським персоналом; в установлені строки сплачувати послуги виконавця; проводити прибирання території об'єкту та організовувати збір та вивіз сміття; компенсувати витрати по факту надання комунальних послуг (пункти 2.2.1, 2.2.6, 2.2.8, 2.2.9 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Замовник сплачує виконавцю щомісячно витрати за утримання території об'єкту відповідно виставленим рахункам. Оплата виконується замовником щомісячно до 10 числа наступного місяця за розрахунковим, на підставі рахунків виконавця (п. 3.2, 3.3).

Відповідно до п. 8.1, договір набирає сили з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 грудня 2013р. У разі відсутності протягом 15 календарних днів з моменту закінчення строку дії договору, заяви будь-якої з сторін про перегляд умов чи розірвання договору, строк його дії автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 8.2 договору).

Договір № 5113 від 07.05.2013р. підписаний обома сторонами та скріплені печатками без заперечень.

Матеріали справи свідчать, що протягом травня-вересня 2013 року ТОВ «Міське об'єднання автобусних станцій» сплачувало ДП «Донецька залізниця» послуги зв'язку та вартість комунальних послуг на підставі відповідних рахунків (а.с.18-22)

З огляду на матеріали справи суд дійшов висновку, що договір № 5113 від 07.05.2013р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Так, згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 ЦК України).

За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.904 ЦК України).

Суд не приймає до уваги твердження прокурора та представника позивачів про те, що спірний договір є саме договором оренди, оскільки за статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно до п.1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ст.795 ЦК України). Спірний договір не містить перелічених умов.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, документ про приймання-передачу майна між сторонами (відповідачами) не складався, передача майна в розумінні ст. 795 ЦК України не відбулась.

Враховуючи викладене, відсутні підстави стверджувати, що спірний договір є договором оренди. Як вже встановлено судом, предметом договору № 5113 від 07.05.2013р. є послуги у вигляді надання місця для організації нестаціонарного пункту надання допоміжних послуг автоперевізникам (пункт посадки та висадки пасажирів).

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексуУкраїни кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд вважає, що Донецько-Ясинуватським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, який виступає в інтересах Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним.

Також, суд вважає, що вимога прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» повернути «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в» не підлягає задоволенню, оскільки, як вже зазначалось, документ про приймання-передачу майна між сторонами (відповідачами) не складався. Крім того, прокурором не зазначено площу об'єкта та конкретний склад (перелік) майна, який він просить повернути.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом XII Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2014р.

Суддя Н.В. Величко