Постанова

від 29.04.2014 по справі 905/8471/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.04.2014 справа №905/8471/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Склярук О.І. Богатиря К.В., Дучал Н.М. за участю: прокурора-Рубльова Д.О., посвідчення №018799 представників сторін: від позивачів:Попов К.Г., довіреність №529 від 23.12.2013; Тутов Д.С., довіреність №102 від 11.09.2013 від відповідача 1-Ковальова Ю.В., довіреність №Н-01/1351 від 28.05.2013р. від відповідача 2-Шелкаєва І.В., довіреність №61 від 17.07.13 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДонецько-Ясинуватського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі: Фонду державного майна України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2014р. (повний текст рішення складено та підписано 14.02.2014р.) по справі№905/8471/13 (суддя: Величко Н.В.) за позовом:Донецько-Ясинуватського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі: Фонду державного майна України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк до відповідачів: 1. Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», м.Донецьк провизнання недійсним договору №5113 від 07.05.2013р. та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» повернути «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в», який знаходиться в його користуванні, Державному підприємству «Донецька залізниця»

ВСТАНОВИВ:

Донецько-Ясинуватський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави, в особі Фонду державного майна України, м.Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», м. Донецьк про визнання недійсним договору № 5113 від 07.05.2013р. та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» повернути «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в», який знаходиться в його користуванні, Державному підприємству «Донецька залізниця».

11.02.2014р. Господарським судом Донецької області по справі №905/8471/13 прийнято рішення (суддя: Величко Н.В.) про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням Донецько-Ясинуватський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області, м.Донецьк звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без врахування усіх обставин справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2014р. порушено апеляційне провадження по справі № 905/8471/13.

25.04.2014р. від Державного підприємства «Донецька залізниця» та від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення по справі залишити без змін.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.04.2014р. прокурор, представники Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області вимоги, викладені у апеляційній скарзі підтримали, просили рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представники Державного підприємства «Донецька залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, вислухав пояснення представників сторін судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачаєтьсяя, що за розпорядженням Донецького міського голови від 03.05.2012р. № 477 (а.с.80) залізничний вокзал «Донецьк» з боку вулиці Артемівської визнано кінцевою зупинкою маршрутів міського, приміського та міжміського транспорту (п.1 розпорядження). Рекомендовано перевізникам внести відповідні зміни у паспорти і схеми міських автобусних маршрутів та проінформувати водіїв і кондукторів про внесені зміни (п.2.2). Цим же розпорядженням зобов'язано Донецьке міське комунальне підприємство «Донгорпастранс» організувати диспетчерську станцію «вул. Артемівська» з обладнанням території станції з метою створення умов для пасажирів (п.3 розпорядження). З 08.05.2012р. забезпечити диспетчерське управління регулювання руху транспорту на міських, приміських та міжміських маршрутах, які здійснюють відправлення з диспетчерської станції «вул. Артемівська» (п.3.2 розпорядження).

Рішенням Донецької міської ради від 21.09.2012р. №21/33 в редакції рішення Донецької міської ради від 27.03.2013р. № 28/38 (а.с.78,79) надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади м. Донецька об'єктів міського і приміського транспорту, нерухомості, що знаходяться у державній власності та на балансі державного підприємства «Донецька залізниця», у тому числі пересадочний пункт з диспетчерською та замощенням, розташованих за адресою: м. Донецьк, вул. Артемівська, 91в.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію прав, складеному Комунальним підприємством «БТІ м. Донецька» від 04.10.2012р. (а.с.170), будівля з господарськими побудовами, що розташована у м. Донецьку, вул. Артемівська, 91в, на час розгляду справи у суді є власністю держави в особі Міністерства інфраструктури України у господарському віданні Державного підприємства «Донецька залізниця».

01.03.2013р. у Донецькій міській раді відбулась нарада з питання організації роботи транспорту в м. Донецьку, за результатами якої складено відповідний протокол (а.с.69). Згідно п.5 цього протоколу головному економічному управлінню міськради спільно з юридичним управління міськради доручено забезпечити у встановленому законом порядку укладення відповідного договору між ДГКП «Донгорпастранс» та ТОВ «МОАС» (другий відповідач по справі) щодо організації руху та обслуговування пасажирів приміського та міжміського сполучення за адресою: Донецька залізниця, вул. Артемівська, 91а, строком на один рік та встановлено строк для виконання - 15.03.2013р.

07.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», як замовником, та Державним підприємством «Донецька залізниця», як виконавцем, було підписано договір № 5113.

Як зазначено у тексті договору, на виконання протоколу наради з питань організації роботи транспорту в місті Донецьку, затвердженого міським головою від 01.03.2013р., з метою створення належного автотранспортного обслуговування населення та гостей міста, які перебувають на залізничному вокзальному комплексі станції Донецьк, виконавець (перший відповідач по справі) зобов'язався надати замовнику (другий відповідач по справі) послуги у вигляді виділення місця на території об'єкту «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в» для організації нестаціонарного пункту надання допоміжних послуг автоперевізникам (п.1.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.1.1-2.1.4 договору, виконавець зобов'язався надати замовнику місце для розміщення нестаціонарного пункту посадки та висадки пасажирів автотранспорту на території об'єкту; виконувати належну експлуатацію об'єкту; забезпечувати відповідні умови користування власним майном замовника та інші.

Відповідно до обов'язків замовника, останній зобов'язався надавати необхідне обладнання під нестаціонарний пункт надання послуг та забезпечувати роботу пункту кваліфікованим диспетчерським персоналом; в установлені строки сплачувати послуги виконавця; проводити прибирання території об'єкту та організовувати збір та вивіз сміття; компенсувати витрати по факту надання комунальних послуг (пункти 2.2.1, 2.2.6, 2.2.8, 2.2.9 договору).

Прокурор звернувуся до суду з позовом про визнання недійсним договору № 5113 від 07.05.2013 р. , вважаючи, що зазначений договоір є фактично договором оренди державного майна, при укладанні якого сторонами не дотримано порядок його укладання, не визначені істотні умови для договору оренди, а сам договір, перед його укладанням, не направлявся органу, уповноваженому управляти державним майном і умови відповідного договору з названим органом не погоджувалися, чим порушено вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна», положень Цивільного та Господарського кодексів України. Крім того просив, зобов'язати другого відповідача повернути першому відповідачу «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91 в», який знаходиться в його користуванні.

Як зазначалося вище, у задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв'язку з їх необгрунтованністю.

Проте, судова колегія не зовсім погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною, сторонами вимог, які встановлені частинами першої- третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України ( ст.215 ЦК України).

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Прокурор та позивачи по справі наполягають, що договір № 5113 від 07.05.2013р., укладений між Державним підприємством «Донецька залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», є саме договором оренди майна, що знаходиться у державній власності.

За договором оренди одна сторона ( орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської дільності (ст.283 ГК України). У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об'єктами оренди можуть бути нерухоме майно - будівлі, споруди, приміщення. ( ст. 283 ГК України)

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати іншій правочин ( удаваний правочин) господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України, виходить з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглядає справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин.

Якщо він суперечить закону, господарський суд приймає рішення про визнання його недійсним із застосуванням за необхідністю, відповідних правових наслідків. Судова колегія зазначає, що закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову не перешкоджає розгляду позову про визнання договору недійсним.

Як зазначалося вище, 07.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій», як замовником, та Державним підприємством «Донецька залізниця», як виконавцем, було підписано договір № 5113.

У п.1.1. договору зазначено, що на виконання протоколу наради з питань організації роботи транспорту в місті Донецьку, затвердженого міським головою від 01.03.2013р., з метою створення належного автотранспортного обслуговування населення та гостей міста, які перебувають на залізничному вокзальному комплексі станції Донецьк, виконавець зобов'язався надати замовнику послуги у вигляді виділення місця на території об'єкту «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в» для організації нестаціонарного пункту надання допоміжних послуг автоперевізникам (п.1.1 договору).

Відповідно до пунктів 2.1.1-2.1.4 договору, виконавець зобов'язався надати замовнику місце для розміщення нестаціонарного пункту посадки та висадки пасажирів автотранспорту на території об'єкту; виконувати належну експлуатацію об'єкту; забезпечувати відповідні умови користування власним майном замовника та інші.

Таким чином, зі змісту та предмета договору та враховуючи положення ст.ст. 2, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», судова колегія приходить до висновку, що зазначений вище договір є договором про надавання майна, (в даному випадку місця), що знаходиться у державній власності, у користування.

Зазначений договір укладено без дотримання порядку його укладення в порушення ст.9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Крім того, у договорі відсутні істотні умови, які є обов'язковими для даного виду договорів та закріплено у ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З огляду на наведене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору № 5113 від 07.05.2013 р., укладений між державним підприємством «Донецька залізниця» в особі начальника вокзалу Донецьк з Товариством з обмеженою відповдіальнітсю «Міське об'єднання автобусних станцій» є такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання другого відповідача повернути першому відповідачу «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91 в», який знаходиться в його користуванні, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Матеріали справи не містять доказів, що Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91в був переданий першим відповідачем другому відповідачу. Акт прийома-передачі відсутен і згідно пояснення сторін не підписувався. Крім того, прокурором не зазначено площу об'єкта та конкретний склад (перелік) майна, який він просить повернути.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання другого відповідача повернути першому відповідачу «Диспетчерський пункт залізничного вокзального комплексу станції Донецьк зі сторони вул. Артемівської, 91 в», який знаходиться в його користуванні.

Посилання відповідачів, що визнання договору № 5113 від 07.05.2013р. призведе до негативних наслідків не може бути взято судом до уваги, оскільки, по-перше, ця обставина не робить договір таким, що укладено з додержанням вимог чинного законодавства, по-друге, з матеріалів справи вбачається, що договір було підписано до 31.12.2013р. і на цей час строк його дії сплив, що підтверджується і позицією першого відповідача по справі.

Посилання другого відповідача, що договір є продовженим, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки 19.12.2013р. перший відповідач звернувся до другого відповідача з листом за №5040 (а.с.134, т.с.1), в якому повідомив про не продовження договору у разі, якщо другий відповідач не укладе договір з Фондом державного майна України. Таким чином, перший відповідач до спливу строку дії договору повідомив іншу сторону про можливість не пролонгації дії договору.

Доказів укладення такого договору, матеріали справи не містять.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошено в судовому засіданні.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Донецько-Ясинуватського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави, в особі: Фонду державного майна України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2014р., повний текст якого складено та підписано 14.02.2014р. по справі №905/8471/13 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2014р., повний текст якого складено та підписано 14.02.2014р. по справі №905/8471/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №5113 від 07.05.2013р., укладеним Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі начальника вокзалу Донецьк з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій».

В цій частині прийняти нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги Донецько-Ясинуватського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м.Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна по Донецькій області, м.Донецьк до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, Товраиства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» м.Донецьк про визнання недійсним договору №5113 від 07.05.2013р., укладеним Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі начальника вокзалу Донецьк з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій».

Визнати недійсним договір №5113 від 07.05.2013р., укладеним Державним підприємством «Донецька залізниця» в особі начальника вокзалу Донецьк з Товариством з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій».

В іншій частині рішення по справі залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) в дохід Державного бюджету України (рахунок №31218206782006, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002, отримувач: Київське УК/Київськ.р-н/22030001, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, призначення платежу «судовий збір» код ЄДРПОУ суду 26020508, пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір») судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 609,00грн. та за розгляд апеляційної скарги 304,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське об'єднання автобусних станцій» (83054, м.Донецьк, вул. Політбойців,1, код ЄДРПОУ 34534136) в дохід Державного бюджету України (рахунок №31218206782006, МФО 834016, ЄДРПОУ 38034002, отримувач: Київське УК/Київськ.р-н/22030001, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, призначення платежу «судовий збір» код ЄДРПОУ суду 26020508, пп.4 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір») судовий збір за розгляд позовної заяви у сумі 609,00грн. та за розгляд апеляційної скарги 304,50 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: О.І. Склярук

Судді: К.В. Богатир

Н.М. Дучал

Надруковано 9 примірників: 2- прокурору; 2- позивачам; 2- відповідачам; 1-до справи; 1-ГСДО; 1 - ДАГС