Ухвала

від 13.02.2014 по справі 2а-7681/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 11941/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кухтея Р.В., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8.02.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технопром» до Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Технопром» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002351501 від 26.01.2010 року, посилаючись на його невідповідність вимогам законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 8.02.2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області № 0002351501 від 26.01.2010 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в Перемишлянському районі Львівської області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дотримав норм матеріального та процесуального права та не врахував, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року зайво включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 3045,04 грн., оскільки його контрагент - ТзОВ «Смарт-Трейд» ЛТД до складу податкових зобов'язань з цього виду податку дану суму не включив, а проведення зустрічної перевірки цього товариства є неможливим в зв'язку з припиненням його діяльності.

Особи, які беруть участь в розгляді справи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що працівниками ДПІ в Перемишлянському районі Львівської області проведено позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1.05.2008 року по 30.11.2008 року, з приводу чого складено акт № 1/23/35816239 від 14.01.2010 року.

Податковий орган, в числі іншого, прийшов до висновку про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту за травень 2008 року суму сплаченого ПДВ по господарських операціях позивача з ТзОВ «Старт -Трейд ЛТД» згідно податкових накладних № 1778 від 8.04.2008 року на суму 1245,0 грн., в тому числі ПДВ на суму 207,57 грн., та № 1868 від 15.04.2008 року на суму 17024,84 грн., в тому числі ПДВ на суму 2837,47 грн., а всього на суму 3045,04 грн., при цьому посилався на те, що ТзОВ «Смарт-Трейд» ЛТД до складу податкових зобов'язань з цього виду податку дану суму не включив, а проведення зустрічної перевірки цього товариства є неможливим в зв'язку з припиненням його діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002351501 від 26.01.2010 року, яким за порушення позивачем вимог пп.7.2.3, пп. 7.4.5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4567,56 грн., в тому числі 3045,04 грн. за основним платежем та 1522,52 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту травня 2008 року суми сплаченого ПДВ по господарських операціях з ТзОВ «Старт -Трейд ЛТД» не відповідають вимогам чинного на час спірних правовідносин законодавства.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі у відповідній редакції) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За положеннями пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено право позивача на формування податкового кредиту в травні 2008 року в розмірі 3045,04 грн. за рахунок фактичного проведення господарських операцій позивача з ТзОВ «Старт -Трейд ЛТД».

При цьому було взято до уваги наявність на підтвердження реальності цих операцій цілого ряду документів, достовірність яких не оспорюється податковим органом - реєстру отриманих податкових накладних за період з 1.05.2008 року по 31.05.2008 року, картки рахунку 631 за другий квартал 2008 року, розхідних накладних, виписками банку, податкових накладних.

Та обставина, що контрагент позивача ТзОВ «Старт-Трейд ЛТД» не задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з позивачем за вказаний період не є правовою підставою для визнання законними висновків податкового органу, оскільки закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування ПДВ від податкового стану та фактичної сплати податку контрагентами платника податку. Негативні наслідки у випадку несплати податку настають для тільки контрагента, а така несплата не є підставою для позбавлення права позивача як добросовісного платника податку на податковий кредит.

Не є підставою для визнання правомірними висновків відповідача і та обставина, що контрагент позивача на час перевірки припинив свою підприємницьку діяльність, оскільки на час здійснення господарських операцій він був зареєстрований у встановленому порядку суб'єктом підприємницької діяльності та платником податку на додану вартість, в зв'язку з чим був вправі видавати податкові накладні.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законну постанову про задоволення позову, підстав для скасування якої не має.

Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Перемишлянському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8.02.2011 року в справі № 2а-7681/10/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : Р.В. Кухтей

Д.М. Старунський