Постанова

від 11.02.2014 по справі 901/696/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 901/696/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго";

відповідача: не з'явився, дочірнє підприємство "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд";

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лагутіна Н.М.) від 04 листопада 2013 року у справі №901/696/13-г

за позовом орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, м. Сімферополь, 95026)

до дочірнього підприємства "Будівельне управління № 5" ПАТ "Кримбуд" (вул. Фрунзе, 41, м. Сімферополь, 95017)

про стягнення 121637,02 грн.

ВСТАНОВИВ :

Позивач, орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, Дочірнього підприємства "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" про стягнення суми заборгованості у розмірі 122 257,80 грн., з яких заборгованість за теплову енергію - 120 738,58 грн., 3% річних - 1 519,22 грн., а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії №2128 від 01 лютого 2012 року в частині повної та своєчасної оплати отриманої за період з 01 лютого 2012 року по 31 грудня 2012 року теплової енергії, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 120 118,72 грн. та 3% річних у розмірі 1 518,30 грн.

В процесі розгляду справи позивачем уточнювалися позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме заявою він зменшив суму позовних вимог на 619,86 грн. Відповідно до вказаної заяви позивач просив суд стягнути з відповідача 121 637,02 грн., з яких 120 118,72 грн. - сума заборгованості за теплову енергію, 1 518,30 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2012 року у справі №901/696/13-г (суддя Лагутіна Н.М.) позов орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" задоволено.

Стягнуто з дочірнього підприємства "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" суму заборгованості у розмірі 121637,02 грн., в тому числі заборгованість за теплову енергію у розмірі 120118,72 грн., 3% річних у розмірі 1518,30 грн., а також судовий збір у розмірі 2432,74 грн.

Повернуто з Державного бюджету України на користь орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" суму судового збору в розмірі 111,16 грн. у зв'язку із переплатою та зменшенням суми позовних вимог, перераховану до Державного бюджету України за платіжним дорученням №484 від 29.01.2013.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, дочірнє підприємство "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове про стягнення з дочірнього підприємства "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" 98440,24 грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин по справі.

Так, заявник апеляційної скарги не погоджується з проведеним позивачем розрахунком суми позовних вимог в частині спожитих послуг за період з 23 листопада 2012 року по 24 грудня 2012 року та стверджує, що при заповненні актів-довідок було допущено описку, а тому відсутні підстави для застосування формули з перерахунку кількості спожитої енергії.

11 січня 2014 року на адресу суду до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду Видашенко Т.С. від 14 січня 2014 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В. у складі колегії її було замінено на суддю Балюкову К.Г..

В судовому засіданні, призначеному до слухання на 14 січня 2014 року, судова колегія розглянувши матеріали справи, для повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 04 лютого 2014 року.

04 лютого 2014 року, у судовому засіданні, представник позивача не погодився з доводами апеляційної скарги та заперечував проти її задоволенні, представник відповідача явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією про, що свідчать матеріали справи. Розгляд справи було відкладено на 11 лютого 2014 року.

У судове засідання, призначене на 11 лютого 2014 року, представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

01 лютого 2012 року між орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (Продавець) та Дочірнім підприємством "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії №2128 (а.с. 5-13, т.1), згідно пункту 1.1 якого Продавець прийняв на себе обов'язок продати Покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води для опалення, вентиляції у залежності від температури зовнішнього повітря, технології та підігріву води на потреби гарячого водопостачання у кількості, передбаченій даним договором, а Покупець зобов'язався прийняти від Продавця теплову енергію та оплатити її за встановленими тарифами у передбачені договором строки.

У взаємовідносинах за даним договором сторони погодились керуватись Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання" та іншими діючими нормативно-правовими актами України та Автономної Республіки Крим.

Згідно пункту 2.1 договору №2128 від 01 лютого 2012 року теплова енергія надається Покупцю згідно "Відомостей за будівлями (спорудами) та потреб у тепловій енергії Покупця" - додаток №1 до договору (а.с. 11). Передбачається центральне, якісне (на джерелі тепла) регулювання відпуску теплової енергії згідно графіку зміни температури води у залежності від температури зовнішнього повітря.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору початком опалювального сезону вважається осіння пора року при середньодобовій температурі зовнішнього повітря, яка не перевищує протягом 3-х діб +8°С, а кінцем - весіння пора року при збільшенні середньодобової температури протягом 3-х діб +8°С та вище. Рішення про початок та кінець опалювального сезону приймається органами місцевого самоврядування. Тривалість опалювального сезону складає 158 календарних днів.

Теплова енергія на потреби опалення та вентиляції подається Покупцеві безперебійно, а на потреби гарячого водопостачання - безперебійно або у відповідності до режиму (графіку), затвердженого органом місцевого самоврядування (пункт 2.7 договору).

Розділом 5 договору встановлено порядок обліку теплової енергії.

Так, зокрема, пункт 5.1 договору визначено, що вибір та монтаж обладнання вузла обліку виконується на підставі проекту, розробленого у відповідності з вимогами технічних умов Продавця. Облік споживання теплової енергії виконується засобами обліку теплової енергії та гарячої води, встановленими Покупцем у відповідності з проектом, узгодженим з Продавцем.

Фактичне споживання теплової енергії за засобами обліку тепла та гарячої води підтверджується актом-довідкою, підписаною повноважними представниками сторін та наданою Покупцем не пізніше 29 числа розрахункового (поточного) місяця, яка є невід'ємною частиною даного договору. При ненаданні Покупцем актів-довідок щомісячно у встановлений строк або відмові від підписання таких актів-довідок без аргументованого обґрунтування Продавець має право виконати розрахунок спожитої теплової енергії розрахунковим способом за проектними тепловими навантаженнями або за нормами споживання гарячої води без наступного перерахунку (пункт 5.3 договору №2128 від 01 лютого 2012 року).

Згідно пункту 6.1 договору №2128 від 01 лютого 2012 року розрахунки за теплову енергію що покупається здійснюються у грошовій або іншій, не забороненій діючим законодавством формі, щомісячно, не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Підставою для сплати Покупцем теплової енергії є рахунки Продавця (пункт 6.7 договору).

Згідно пункт 10.1 договір №2128 від 01 лютого 2012 року укладено строком на п'ять років та діє з 01 лютого 2012 року по 31 січня 2016 року, а що стосується грошових зобов'язань Покупця перед Продавцем - до їх повного виконання.

Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" у виконання зобов'язань за договором №2128 від 01 лютого 2012 року у період з лютого 2012 року по грудень 2012 року надавалась відповідачу теплова енергія, на оплату якої було виставлено відповідні рахунки: №222128 від 18 березня 2012 року на суму 45 161,40 грн., №322128 від 18 квітня 2012 року на суму 35 048,63 грн., №422128 від 18 травня 2012 року на суму 15 298,63 грн., №522128 від 18 червня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №622128 від 18 липня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №722128 від 18 серпня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №822128 від 18 вересня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №922128 від 18 жовтня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №1022128 від 18 листопада 2012 року на суму 6 430,69 грн., №1122128 від 18 грудня 2012 року на суму 21 756,60 грн., №1222128 від 18 січня 2012 року на суму 50 634,72 грн. (а.с. 40-50, т.1) на загальну суму 206 484,12 грн.

Споживання відповідачем теплової енергії також підтверджується наявними у матеріалах справи актами-довідками про споживання теплової енергії.

У виконання взятих на себе зобов'язань за договором №2128 від 01 лютого 2012 року відповідачем частково сплачувалась вартість спожитої теплової енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №40 від 21 березня 2011 року на суму 20 000,00 грн., №45 від 26 березня 2012 року на суму 22 161,40 грн., №96 від 06 червня 2012 року на суму 5 000,00 грн., №182 від 01 серпня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №255 від 28 вересня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №277 від 23 жовтня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №296 від 27 листопада 2012 року на суму 6 430,69 грн., №308 від 20 грудня 2012 року на суму 6 430,69 грн., №9 від 21 січня 2013 року на суму 6 430,69 грн. (а.с. 24-32, т.2), на загальну суму 85 745,54 грн.

Так, звернувшись до господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не в повному обсязі оплачено вартість спожитої теплової енергії, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 120 118,72 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (під час судового засідання 04 лютого 2014 року), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 120 118,72 грн.

Також, відповідачем на час розгляду справи ані у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не представлено доказів погашення існуючої за ним заборгованості, отже доводів позивача не спростовано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги про стягнення 120 118,72 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії №2128 від 01 лютого 2012 року підлягають задоволенню.

Також, позивачем за період прострочення (з лютого 2012 року по грудень 2012 року), з урахуванням часткової оплати, було нараховано 3% річних у розмірі 1 518,30 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії №2128 від 01 лютого 2012 року щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманої теплової енергії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 518,30 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню. При цьому, місцевий господарський суд правомірно погодився з наданим позивачем розрахунком 3% річних у розмірі 1 518,30 грн., враховуючи їх розмір та період нарахування.

Стосовно заперечень Дочірнього підприємства "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" щодо наявної заборгованості за період з 23 листопада 2012 року по 24 рудня 2012 року у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, судом першої інстанції правомірно було зазначено наступне.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2013 року у вказаній справі для вирішення питання щодо правильності та обґрунтованості наданого позивачем розрахунку заборгованості спожитих послуг за грудень 2012 року у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в АР Крим.

23 серпня 2013 року до господарського суду надійшов висновок експерта №42 від 19 серпня 2013 року з проведеної економічної експертизи, згідно якого експертом надано наступні висновки:

- наданими на дослідження нормативними документами підтверджується застосування формули, вказаної у розрахунку спожитої теплової енергії за грудень 2012 року (період з 23 листопада 2012 року по 24 грудня 2012 року);

- наданими на дослідження нормативними документами підтверджується застосування у розрахунку спожитої теплової енергії за грудень 2012 року (період з 23 листопада 2012 року по 24 грудня 2012 року) планової температури зовнішнього повітря у листопаді, грудні 2012 року „-16 градусів за Цельсієм";

- показники фактичної температури зовнішнього повітря, застосовані у розрахунку за листопад, грудень 2012 року, відповідають показникам, відображеним у наданих на дослідження Довідках про середньодобову температуру за філіями ОП "Кримтеплокомуненерго" за листопад та грудень 2012 року;

- загальна кількість спожитої теплової енергії ДП "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" при опаленні будинку, розташованого за адресою: вул. Жидкова, 76, м. Сімферополь, за договором №2128 від 01 лютого 2012 року за період з 23 листопада 2012 року по 24 грудня 2012 року складає 8,91 Гкал (2,04+6,87), у вартісному еквіваленті це складає 8111,40 грн. (8,91х910,37).5;

- за даними експертизи сума заборгованості ДП "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" перед ОП "Кримтеплокомуненерго" за спожиту теплову енергію за період з 23 листопада 2012 року по 24 грудня 2012 року за договором №2128 від 01 лютого 2012 року складає 43 584,17 грн. (50014,86-6430,69).

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України встановлює додаткове до статті 43 Господарського процесуального кодексу України правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов'язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегідь установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Згідно зі статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами по справі є будь-які фактичні дані, на основі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких він обґрунтовує свої заперечення. Також цією статтею закріплено, що доказами по справі можуть бути лише письмові докази. Письмові докази - це договори, накладні, висновки державних та інших органів, довідки, платіжні документи. За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, і містять відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Так, стаття 42 Господарського процесуального кодексу України визначає, що висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.

Як зазначається у пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27 листопада 2006 року №01-8/2651 із змінами та доповненнями "Про деякі питання призначення судових експертиз", у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід враховувати викладене в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах".

Так, у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" зазначається коло питань, які повинен з'ясувати суд. У результаті дослідження та оцінки експертного висновку суд може визнати його: а) повним та обґрунтованим і покласти в основу рішення; б) неповним або не досить зрозумілим і призначити додаткову експертизу; в) таким, що викликає сумніви у правильності висновку, і призначити повторну експертизу; г) не погоджуючись із висновком експерта, не враховувати його у винесенні рішення, постановити рішення на підставі інших доказів.

Дослідивши вказаний висновок суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що він відповідає вимогам ясності та повноти висновку експерта, зокрема, в ньому надані чіткі відповіді по заданим питанням, висновки містять математичні операції, вказано конкретні вартісні показники.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що висновком судової економічної експертизи, який був прийнятий судом як належний доказ в порядку статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, підтверджено заявлену до стягнення позивачем суму заборгованості за оспорюваний відповідачем період з 23 листопада 2012 року по 24 грудня 2012 року за договором №2128 від 0 лютого 2012 року, яка з урахуванням часткової оплати, зробленої відповідачем у розмірі 6 430,69 грн., складає 43 584,17 грн.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо описки зробленої при складанні акта-довідки за період з 23 листопада 2012 року по 24 грудня 2012 року підписаної представниками ДП "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" та ОП "Кримтеплокомуненерго", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх відхилення, оскільки вказана обставина носить характер припущення та документально представником відповідача не підтверджена.

Отже, у зв'язку з вказаними обставинами колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимоги ОП "Кримтеплокомуненерго" у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Будівельне управління №5" ПАТ "Кримбуд" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04 листопада 2013 року у справі №901/696/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

В.І. Гонтар

Розсилка:

1. Орендне підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, м. Сімферополь, 95026)

2. Дочірнє підприємство "Будівельне управління № 5" ПАТ "Кримбуд" (вул. Фрунзе, 41, м. Сімферополь, 95017)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим