Постанова

від 06.11.2013 по справі 804/7454/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 р. Справа № 804/7454/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представника позивача Лавринович О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технокредо" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Технокредо» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить суд, враховуючи усне уточнення представника позивача в судовому засіданні 06.11.2013 року шляхом зменшення позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.05.2013 року № 0001312220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 137385 грн., з яких 91590 грн. - за основним платежем та 45795 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні господарські операції підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, а висновки податкового органу що операції з реалізації на експорт нетипової для позивача продукції були для нього завідомо збитковими, купівля продукції та її подальша реалізація на експорт з заявленням на бюджетне відшкодування не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій є необґрунтованими. Під час виконання умов договору 1/04 від 20.04.2011 підприємство мало на меті отримання прибутку, що підтверджується сплатою податку на прибуток до Державного бюджету України. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року було допущено заміну відповідача її правонаступником Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року на підставі п.1ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування акту від 18.04.2013 року № 1715/224/23074283 закрито провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача надав до суду заперечення на позовну заяву, в судове засідання 06.11.2013 року не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Технокредо» зареєстроване 11.04.1995 року Виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська та знаходиться на обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.04.1995 року за № 2453.

04 квітня 2013 року Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби видано наказ № 399 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Технокредо» (код ЄДРПОУ 23074283).

У період з 05.04.2013 року по 15.04.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Технокредо», за результатами якої було складено акт № 1715/224/23074283 від 18.04.2013 року. Податковим органом було зроблено висновок про порушення ТОВ «НВФ «Технокредо» п.п. 14.1.179, п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14 , п. 188.1 ст. 188, п. 198,3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням норм п.п. 14.1.36 п. 14.1, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - V в результаті чого занижено суму податку на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 91590,00 грн. , а саме : лютий 47700,00 грн., березень 2012 року - 39208,40 грн., квітень 2012 року - 4681,60 грн.

13.05.2013 року Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001312220, яким збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт , послуг) Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Технокредо» на загальну суму 137 385,00 грн., з яких 91590,00 грн. - за основним платежем, 45795,00 грн. - за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган визначив реалізацію товарів на експорт за економічно недоцільними угодами, здійснення збиткових операцій, які не мали на меті отримання прибутку.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з зазначеними висновками відповідача, з огляду на нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ НВФ «Технокредо» уклало договір купівлі - продажу №1-03 від 15.04.2003року з ТОВ «Позитив-Дніпро» (код ЕДРПОУ 24424176), відповідно якого ТОВ «Позитив-Дніпро» (код ЕДРПОУ 24424176) - ПОСТАЧАЛЬНИК, ТОВ НВФ «Технокредо» - ПОКУПЕЦЬ.

ТОВ НВФ «Технокредо» отримано податкові накладні від ТОВ «Позитив-Дніпро» у лютому, березні та квітні 2012 р.: № 1201 від 22.02.2012 року, № 1202 від 23.02.2012 року , № 1203 від 24.02.2012 року,№ 1204 від 27.02.2012 року, № 1205 від 28.02.2012 року,№ 1206 від 29.02.2012 року, № 1201 від 23.04.2012 року , № 1202 від 22.02.2012 року, № 1203 від 23.02.2012 року, № 1207 від 24.02.2012 року, № 1201 від 27.02.2012 року. Фактичне отримання товару підтверджується видатковими накладними: 001 від 29.02.2012 року, 001 від 31.03.2012 року та 001 від 03.04.202 року. Загалом ТОВ «НВФ «Технокредо» отримало товару на загальну суму 549 540,00 грн., з яких 91590,00 грн. - податок на додану вартість.

Як встановлено при перевірці та зазначено в акті, розрахунки були проведені у безготівковій формі в повному обсязі, в тому числі зі сплатою у їх ціні податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість позивачем включено до податкового кредиту за перевірямий період.

Придбану у ТОВ «Позитив - Дніпро» продукцію (профіль монтажний та горизонтальний металевий оцинкований) ТОВ «НВФ «Технокредо» було продано на експорт

по контракту №1/04 від 20.04.2011 року між ТОВ НВФ «Технокредо» (Україна) та ТОВ «Група компаній РВМ» (Росія). ТОВ НВФ «Технокредо» було здійснено експорт продукції згідно ВМД: № 10100000/2012/206044 від 29.02.12 на загальну суму 402529,68 грн. та № 110100000/2012/210812 від 03.04.12 на загальну суму 355860,95 грн. за ставкою ПДВ - 0%. Отже загальна сума реалізації товару на експорт склала 758 390,63 грн.

Будь-яких претензій щодо оформлення первинних документів, їх обсягу та наявності, та щодо наявності фактичного здійснення операцій податковим органом під час перевірки не встановлено та в акті перевірки не зазначено.

Єдиною підставою для висновку про збитковість зазначених експортних операцій податковий орган зазначив те, що оскільки сума придбання товару склала 549 540,46 грн. ( в т.ч. ПДВ 91 590 грн.), витрати пов'язані з перевезенням товару склали 26 500 грн. (в т.ч. ПДВ 4 416,66 грн.), заробітна плата нарахована по підприємству за лютий квітень склала 279 335,81 грн., а сума реалізації склала 758 390,63 грн., то при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат пов'язаних з реалізацією фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 96 985,18 грн.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.).

Тобто, головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування сплаченого податку на додану вартість.

Отже, при наявності належним чином оформлених податкових накладних, сплаті продавцю (постачальнику) у повному обсязі податку на додану вартість у складі вартості проданих товарів (наданих послуг), наявності належним чином оформлених та зданих до органів податкової інспекції податкових декларацій, тобто за умови виконання всіх вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту та валових витрат, у такого платника податків є повне право на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Натомість позиція податкового органу полягає у тому, що реалізація ТМЦ за ціною нижчою від ціни придбання не узгоджується з поняттям «господарської діяльності», метою якої є одержання доходу, а тому позивач не мав права на формування податкового кредиту.

Згідно з приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, в свою чергу, розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів.

Суд зазначає, що окрема господарська операція може і не мати всіх ознак господарської діяльності, зокрема, обов'язковості отримання доходу (прибутковості). Водночас, саме сукупність господарських операцій за певний період є господарською діяльністю, метою якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Таким чином, поняття «господарська діяльність» та «господарська операція» не є тотожними.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Разом з тим, податковий орган не заперечує та не спростовує, що господарські операції були реально виконані, а первинні документи оформлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Статтею 14 Закону «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Перелік таких витрат наведено в п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі вартості товарів, які придбаються для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ПК України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Податкового кодексу України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правовий аналіз вище значених норм свідчить, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність від наявності чи відсутності доходу по окремим господарським операціям, право платника податків на формування податкового кредиту підприємства, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту у позивача виникло в момент отримання товару від ТОВ «Позитив-Дніпро», що знайшло своє відображення у виданих останнім податкових накладних.

В даному випадку сума придбання товару склала 549 540,46 грн. ( в т.ч. ПДВ 91 590 грн.), а сума реалізації 758 390,63 грн., що повністю спростовує висновок податкового органу про збитковість зазначених експортних операцій.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем до понесених витрат пов'язаних з реалізацією, відносяться витрати пов'язані з перевезенням у розмірі 26 500 грн., які досліджувались при перевірці на підставі первинних документів та описані в акті перевірки, в той час як віднесені витрати у вигляді заробітної плати нарахованої по підприємству за лютий та квітень у розмірі 279 335,81 грн. нічим не підтверджені, при перевірці не досліджувались та актом перевірки не встановлені, обґрунтування їх повного включення в акті відсутні.

Виходячи з вищенаведеного, будь-які збитки у ТОВ «НВФ «Технокредо» від реалізації на експорт товару, придбаного за вказаним вище договором, відсутні, завищення податкового кредиту не відбувалося.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що головними умовами для віднесення при придбанні товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту є наявність господарської операції, наслідком якої є використання придбаних товарів і власній господарської діяльності платника податків у межах оподаткованих операцій, сплата ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, факт належного документування та сплаченого податку на додану вартість.

З огляду на сукупність викладених обставин суд приходить до висновку, що ТОВ «Технокредо» правомірно відобразило суми податку на додану вартість у податковому обліку, отже, податкове повідомлення рішення від 13.05.2013р. №0001312220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) ТОВ «НВФ «Технокредо» на загальну суму 137385,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 1374,00грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технокредо" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 13.05.2013 року № 0001312220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Технокредо" судовий збір у розмірі 1 374,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2013 року

Суддя С.І. Озерянська