Постанова

від 12.02.2014 по справі 816/87/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2014 рокум. ПолтаваСправа №816/87/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Марченко О.Є.,

та представників сторін:

від позивача - Федорович Є.І.,

від відповідача - Гриценко Ю.В., Сабадіна Л.В., Решетнік М.В., Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплекс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплекс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укрелектрокомплекс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року №0001262310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 15 848 грн.; №0001272310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 11 328 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2832 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність спірних рішень. Зазначав, що доводи контролюючого органу про заниження ТОВ "Укрелектрокомплекс" податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за жовтень-листопад 2012 року та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2012 року у результаті відображення у податковому обліку фінансових результатів господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТКС ПОЛ" (далі по тексту - ТОВ "ТКС ПОЛ") є хибними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки реальність здійснення між контрагентами господарських операцій щодо поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином складеними документами бухгалтерського обліку.

Відповідач позов не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях проти позову просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Укрелектрокомплекс" повністю. При цьому, посилався на відомості, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТКС ПОЛ" за жовтень 2012 року та викладені в акті перевірки від 13 грудня 2013 року №2843/16-01-22-09-12/30547822.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позову з мотивів, встановлених перевіркою позивача та викладених у письмовому запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Укрелектрокомплекс" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30547822, з 01 жовтня 1999 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 27-28, 30, 48-49/.

Одним із видів діяльності позивача за КВЕД-2010 визначено неспеціалізовану оптову торгівлю (46.90) /т. І, а.с. 29/.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Укрелектрокомплекс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТКС ПОЛ" (код ЄДРПОУ 34503181) за жовтень 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 13 грудня 2013 року №2843/16-01-22-09-12/30547822 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (далі по тексту також ПДВ) за жовтень-листопад 2012 року загалом в розмірі 12 678 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2012 року в розмірі 11 328 грн. /т. І, а.с. 10-23/.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 27 грудня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001262310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 15 848 грн. (в т.ч., 12 678 грн. - основний платіж, 3170 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 31, 34/;

- №0001272310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 11 328 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2832 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення ТОВ "Укрелектрокомплекс" оскаржено до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що спірні рішення контролюючим органом прийнято з огляду на доводи про безтоварний характер господарських операцій ТОВ "Укрелектрокомплекс" з придбання у ТОВ "ТКС ПОЛ" товарно-матеріальних цінностей (будівельних сумішей та матеріалів).

При цьому, вказані доводи відповідач мотивував відомостями, викладеними в акті ДПІ у м. Полтаві від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКС ПОЛ" (податковий номер 34503181) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 жовтня 2012 року по 30 червня 2013 року" /т. І, а.с. 118-128/. Зокрема, податковою інспекцією зазначено, що за висновками даного акта перевірки встановлено відсутність ТОВ "ТКС ПОЛ" за юридичною адресою, податкова звітність з податку на прибуток даного підприємства за 2012 рік свідчить про відсутність у останнього основних засобів, тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей щодо вчинення задекларованих господарських операцій. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "ТКС ПОЛ" у жовтні 2012 року виписало ТОВ "Укрелектрокомплекс" первинні документи бухгалтерського та податкового обліку без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою заниження ПДВ.

Однак, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Зокрема, за змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У свою чергу, порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вищезазначене є підставою для висновку про те, що право на формування податкового кредиту з ПДВ та, відповідно, бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Відтак, надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої позивачем сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ "ТКС ПОЛ" (постачальник) та ТОВ "Укрелектрокомплекс" (покупець) 29 жовтня 2012 року укладено договір поставки №1029/01, за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупця комплектуючі вироби та матеріали (товар) згідно зі специфікацією, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, визначених договором /т. І, а.с. 89/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання умов даного договору ТОВ "ТКС ПОЛ" у жовтні 2012 року поставило ТОВ "Укрелектрокомплекс" товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали та суміші) загальною вартістю 144 038 грн. 30 коп. (в т.ч., ПДВ - 24 006 грн. 39 коп.).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

На підтвердження факту поставки ТОВ "ТКС ПОЛ" товарно-матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 29 жовтня 2012 року №63 /т. І, а.с. 94/, від 30 жовтня 2012 року №64 /т. І, а.с. 96/, від 31 жовтня 2012 року №65 /т. І, а.с. 98/.

Вказані податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року /т. І, а.с. 56-66/, а на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 24 006 грн. 38 коп., що відображено у податковій декларацій з ПДВ за жовтень 2012 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. І, а.с. 51-55/.

Дослідивши в судовому засіданні перелічені вище копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, ДПІ у м. Полтаві не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "ТКС ПОЛ" товарів загальною вартістю 144 038 грн. 30 коп. (в т.ч., ПДВ - 24 006 грн. 39 коп.), є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Як визначено пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 3.1. договору поставки від 29 жовтня 2012 року №1029/01 передбачено, що поставка товару здійснюється після оплати або на умовах відстрочки платежу згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору /т. І, а.с. 89/.

А на підставі положень пункту 4.2. зазначеного договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю на підставі підписаних сторонами накладних.

Дослідивши в судовому засіданні долучені до матеріалів справи копії специфікацій (додатки №№1-3 до договору поставки) /т. І, а.с. 90-92/ та видаткових накладних від 29 жовтня 2012 року №РН-0001283 /т. І, а.с. 93/, від 30 жовтня 2012 року №РН-0001284 /т. І, а.с. 95/, від 31 жовтня 2012 року №РН-0001285, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. А відтак, вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Зауваження щодо змісту та форми специфікацій чи видаткових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача проти позову відсутні.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем на перевірку не надано сертифікатів якості товарів, суд звертає увагу на положення пункту 4.2. договору поставки від 29 жовтня 2012 року №1029/01, за умовами якого приймання товарів за якістю і кількістю підтверджується накладною. При цьому, даним пунктом договору передбачено, що у разі невідповідності товару стандартам, технічним умовам, іншій документації покупець має право відмовитися від прийняття товару. Долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних /т. І, а.с. 93, 95, 97/ та викопіюванням із журналу реєстрації довіреностей /т. ІІ, а.с. 64/ підтверджено, що товар прийнято директором ТОВ "Укрелектрокомплекс" ОСОБА_7 на підставі довіреностей від 29 жовтня 2012 року №127/1, від 30 жовтня 2012 року №130/1, від 31 жовтня 2012 року №132/1 без зауважень. За викладених обставин, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що у момент приймання-передачі товару відповідальні особи перевірили його якість, а відсутність зауважень щодо якісних характеристик товару підтвердили підписами у видаткових накладних.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТКС ПОЛ" у банку, що підтверджується копією виписки установи банку про рух коштів на рахунку /т. І, а.с. 201/.

Пунктом 3.2. договору поставки від 29 жовтня 2012 року №1029/01 визначено, що доставка товару на адресу покупця здійснюється на умовах самовивозу /т. І, а.с. 89/.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТКС ПОЛ" до ТОВ "Укрелектрокомплекс" здійснено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 (надалі - ФОП ОСОБА_8) на підставі договору про надання транспортних послуг від 30 січня 2012 року /т. І, а.с. 88/.

Суд погоджується з даними твердженнями представника позивача з огляду на долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні копії: товарно-транспортних накладних від 29 жовтня 2012 року №1029/01 /т. І, а.с. 184/, від 30 жовтня 2012 року №1030/2 /т. І, а.с. 185/, від 31 жовтня 2012 року №1031/02 /т. І, а.с. 186/; талонів замовника /т. І, а.с. 181-183/; рахунку від 31 жовтня 2012 року №95 /т. І, а.с. 180/; акта виконаних робіт від 31 жовтня 2012 року /т. І, а.с. 179/; виписки банку /т. І, а.с. 199/.

Водночас, в ході судового розгляду справи представники відповідача стверджували про те, що фактичного перевезення товарів не відбулось, адже ТОВ "ТКС ПОЛ" відсутнє за адресою: пров. Спортивний, 3, м. Полтава, що вказана у товарно-транспортних накладних як адреса пункту навантаження товарів.

З приводу посилань контролюючого органу на відсутність ТОВ "ТКС ПОЛ" за місцезнаходженням, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису стосовно даного підприємства, що в силу положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є єдиним належним підтвердженням таких доводів.

Крім того, суд зазначає, що за даними веб-порталу Єдиного державного реєстру (http://irc.gov.ua/) статус відомостей про юридичну особу ТОВ "ТКС ПОЛ" - відомості підтверджено.

За клопотання представника відповідача судом викликано та в судовому засіданні 05 лютого 2014 року заслухано свідка - директора філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" - "Полтавська філія" (далі по тексту - Філія) ОСОБА_9.

Так, у своїх поясненнях свідок фактично повторив твердження, наведені у протоколі допиту свідка від 15 січня 2014 року, копію якого долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 137-141/. Зокрема, зазначив, що ТОВ "ТКС ПОЛ" на підставі договору оренди офісного приміщення займало на території Філії нежитлове приміщення площею 10 м 2 , інших складських або гаражних приміщень підприємство за адресою Філії (пров. Спортивний, 3, м. Полтава) не орендувало, власного автотранспорту - не мало, з питань надання послуг, пов'язаних із перевезенням, складським зберіганням товарів чи обслуговуванням автотранспортних засобів відповідальні особи підприємства не зверталися.

На противагу зазначеним твердженням, представник позивача обґрунтовано посилався на те, що перевезення товарів здійснювалося на умовах самовивозу транспортом ФОП ОСОБА_8 Також, вказувала на те, що до товарно-транспортних накладних перевізником внесено юридичну адресу постачальника. Натомість, перевезення товару фактично здійснювалося від складу ТОВ "ТКС ПОЛ" за адресою: вул. Залізнична, 2, с. Нижні Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, на підтвердження чого надано копію договору нежилих приміщень від 01 січня 2012 року /т. ІІ, а.с. 67/.

Зважаючи на те, що у спірних відносинах позивач є лише вантажоодержувачем, а фактичне перевезення та складення товаро-супровідних документів (зокрема, товарно-транспортних накладних) здійснювалося ФОП ОСОБА_8, суд дійшов висновку про те, що помилкове зазначення пункту навантаження товару у товарно-транспортних накладних не може беззаперечно свідчити про безтоварний характер описаних вище господарських операцій.

При цьому, суд також враховує те, що матеріалами справи у їх сукупності підтверджено факт безпосереднього отримання позивачем товарів від ТОВ "ТКС ПОЛ", їх (товарів) складського обліку та подальшого використання у власній господарській діяльності шляхом реалізації іншому контрагенту.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що придбані у ТОВ "ТКС ПОЛ" було доставлено за адресою складу ТОВ "Укрелектрокомплекс": вул. Ковпака, 17/Д, м. Полтава, Полтавська область /т. І, а.с. 184-186, 202-203/.

Придбані товари позивачем оприбутковано на склад, що підтверджується викопіюванням із журналу обліку вантажів /т. ІІ, а.с. 57-59/, картками складського обліку матеріалів /т. І, а.с. 187-193/, даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 205 за жовтень 2012 року /т. І, а.с. 195-196/ та картки рахунку 631 /т. І, а.с. 147-150/, інвентаризаційним описом від 05 листопада 2012 року №1 /т. ІІ, а.с. 55-56/, реєстром із програми 1С:Підприємство /т. ІІ, а.с. 60/.

Зазначені товари перебували на складі ТОВ "Укрелектрокомплекс" з жовтня 2012 року по листопад 2013 року. При цьому, на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2013 року складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ "Укрелектрокомплекс" відчужило гр. ОСОБА_10 /т. І, а.с. 204-205/. Водночас, позивач продовжи орендувати вказане приміщення на підставі договору оренди від 26 червня 2013 року №26/13-6 /а.с. 70-72/.

Стосовно посилань відповідача на те, що ТОВ "Укрелектрокомплекс" у фінансовому звіті (форма 1-М) за 2012 рік не відобразило зміни в активі балансу у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів у ТОВ "ТКС ПОЛ", суд звертає увагу на наступне.

Як передбачено пунктом 2.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за №161/4382, вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу відображається у статті "Виробничі запаси". Тобто, до відповідної графи звіту заносяться відомості про всі наявні виробничі запаси звітного періоду.

Матеріали справи не містять доказів того, що ДПІ у м. Полтаві проводилася інвентаризація виробничих запасів ТОВ "Укрелектрокомплекс". А відтак, твердження відповідача про те, що придбані у ТОВ "ТКС ПОЛ" товари позивачем не відображено на балансі у підприємства за 2012 рік є безпідставними.

Придбані у ТОВ "ТКС ПОЛ" товарно-матеріальні цінності позивач у листопаді 2013 року реалізував фізичній особі - підприємцю ОСОБА_10 на підставі договору поставки від 28 листопада 2013 року №1128/01 /т. І, а.с. 99/, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями: специфікацій, видаткових накладних, рахунків на оплату /т. І, а.с. 100-105/, а також карткою рахунку 361 за листопад 2013 року /т. І, а.с. 151-152/.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено товарність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 24 006 грн. 39 коп., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності.

Оскільки товарність спірних операцій між позивачем та ТОВ "ТКС ПОЛ" підтверджено належними доказами, у судовому засіданні 12 лютого 2014 року суд відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача про виклик свідків - ФОП ОСОБА_8 та директора ТОВ "ТКС ПОЛ" ОСОБА_6

За таких обставин, суд вважає, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту за жовтень 2012 року, правомірно враховано суму ПДВ загалом в розмірі 24 006 грн. 38 коп. по господарським операціям з ТОВ "ТКС ПОЛ". Як наслідок, також не викликає сумнівів наявність у позивача права на отримання у листопаді 2012 року бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 11 328 грн., що станом на момент проведення перевірки та розгляду справи судом фактично отримано платником податків.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у м. Полтаві від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань та відмови в отриманні бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано.

Натомість, як встановлено судом, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі №816/6182/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, задоволено частково адміністративний позов ТОВ "ТКС ПОЛ", визнано неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКС ПОЛ", за результатами якої складено акт від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКС ПОЛ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року"; зобов'язано ДПІ у м. Полтаві відновити в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення" Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" показники податкової звітності ТОВ "ТКС ПОЛ", що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні податкові періоди жовтень - листопад 2012 року, січень-червень 2013 року.

Зокрема, суди дійшли висновку про те, що зустрічну звірку ТОВ "ТКС ПОЛ", за результатами якої складено акт від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181, ДПІ у м. Полтаві проведено без належних на те підстав. Окрім того, зазначили, що висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку може бути зроблений контролюючим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Оскільки висновки ДПІ у м. Полтаві про завищення ТОВ "ТКС ПОЛ" податкових зобов'язань та податкового кредиту зроблено без вивчення та аналізу документів бухгалтерського обліку, а також їх співставлення з наявними у податковій інспекції відомостями, такі висновки є передчасними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірними рішеннями також неправомірно застосовано до ТОВ "Укрелектрокомплекс" штрафні (фінансові) санкції загалом в розмірі 6002 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган як на відповідача у справі.

Однак, ДПІ у м. Полтаві суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено товарність спірних господарських операцій, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 24 006 грн. 39 коп., наявність в діях позивача ділової мети та рух активів в ході ведення господарської діяльності.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 27 грудня 2013 року №№0001262310, 0001272310 необхідно визнати протиправними та скасувати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ "Укрелектрокомплекс" у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. необхідно стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у м. Полтаві.

Водночас, суд враховує, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, як те передбачено частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19 вересня 2013 року №590-VII, що набрав чинності 23 жовтня 2013 року).

При цьому, даною нормою визначено, що решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Однак, зважаючи на те, що відповідно до положень пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до Державного бюджету стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплекс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 грудня 2013 року №0001262310, №0001272310.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38719450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплекс" (код ЄДРПОУ 30547822) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 (сімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2014 року.

Суддя О.О. Кукоба