Ухвала

від 08.04.2014 по справі 816/87/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р.Справа № 816/87/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 816/87/14

за позовом Товариства з обмеженою "Укрелектрокомплекс"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрелектрокомплекс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укрелектрокомплекс") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №0001262310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 15 848 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 12678 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3170 грн.; №0001272310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 14160 грн., з них за основним платежем у сумі 11 328 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2832 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 816/87/14 адміністративний позов ТОВ "Укрелектрокомплекс" до ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 27 грудня 2013 року №0001262310, №0001272310.

Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області на користь ТОВ "Укрелектрокомплекс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 гривні 70 копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 816/87/14; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Укрелектрокомплекс" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.129 Конституції України, ст.ст.7, 9, п.1 ст.86, ст.159 КАС України, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198,1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реального вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ТОВ "ТКС ПОЛ". Вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за жовтень-листопад 2012 року в розмірі 12 678 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2012 року в розмірі 11 328 грн., та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року №0001262310 та №0001272310.

Позивач, у надісланих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Вказав на те, що наявними у матеріалах справи документами підтверджено у повному обсязі товарність спірних господарських операцій, факт безпосереднього отримання позивачем товарів від ТОВ "ТКС ПОЛ", складського обліку даних товарів та подальшого використання у власній господарській діяльності шляхом реалізації іншому контрагенту, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 24006 грн. 39 коп., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності. Таким чином, вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено докази по справі, а рішення відповідає вимогам ст.159 КАС України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Укрелектрокомплекс" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 30547822, з 01 жовтня 1999 року перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість (т. 1, а.с. 27-28, 30, 48-49).

Як вбачається з матеріалів справи, одним із видів діяльності позивача за КВЕД-2010 визначено неспеціалізовану оптову торгівлю (46.90) (т. 1, а.с. 29).

ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Укрелектрокомплекс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ТКС ПОЛ" (код ЄДРПОУ 34503181) за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 13 грудня 2013 року №2843/16-01-22-09-12/30547822 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий ревізор-інспектор дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (далі по тексту ПДВ) за жовтень-листопад 2012 року загалом в розмірі 12 678 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2012 року в розмірі 11 328 грн. (т. 1, а.с. 10-23).

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 27 грудня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001262310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 15 848 грн. (в т.ч., 12 678 грн. - основний платіж, 3170 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 31, 34);

- №0001272310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 11 328 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2832 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями від 27 грудня 2013 року, ТОВ "Укрелектрокомплекс" звернулось до суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТКС ПОЛ", факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 24006 грн. 39 коп., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності, підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення 27 грудня 2013 року ДПІ у м. Полтаві ГУ Міндоходів у Полтавській області прийнято на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій ТОВ "Укрелектрокомплекс" з придбання у ТОВ "ТКС ПОЛ" товарно-матеріальних цінностей (будівельних сумішей та матеріалів).

Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відомості, викладені в акті ДПІ у м. Полтаві від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКС ПОЛ" (податковий номер 34503181) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 жовтня 2012 року по 30 червня 2013 року" (т. 1, а.с. 118-128). Зокрема, податковим органом зазначено, що за висновками даного акта перевірки встановлено відсутність ТОВ "ТКС ПОЛ" за юридичною адресою, податкова звітність з податку на прибуток даного підприємства за 2012 рік свідчить про відсутність у останнього основних засобів, тобто, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей щодо вчинення задекларованих господарських операцій. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ "ТКС ПОЛ" у жовтні 2012 року виписало ТОВ "Укрелектрокомплекс" первинні документи бухгалтерського та податкового обліку без фактичного здійснення господарських операцій, а лише з метою заниження ПДВ.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ, а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ТКС ПОЛ" (постачальник) та ТОВ "Укрелектрокомплекс" (покупець) 29 жовтня 2012 року укладено договір поставки №1029/01, за умовами якого постачальник прийняв на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупця комплектуючі вироби та матеріали (товар) згідно зі специфікацією, а покупець - прийняти і оплатити товар на умовах, визначених договором (т. 1, а.с. 89).

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та ТОВ "ТКС ПОЛ" договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, умов та строків поставки, порядку здавання-приймання, ціни, тари та упаковки товару, відповідальності сторін, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

На виконання умов даного договору ТОВ "ТКС ПОЛ" у жовтні 2012 року поставило ТОВ "Укрелектрокомплекс" товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали та суміші) загальною вартістю 144038грн. 30 коп. (в т.ч., ПДВ - 24 006 грн. 39 коп.), що підтверджується копіями податкових накладних: від 29 жовтня 2012 року №63 (т.1, а.с.94), від 30 жовтня 2012 року №64 (т.1, а.с. 96), від 31 жовтня 2012 року №65 (т.1, а.с. 98), які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту,

Зазначені податкові накладні позивачем відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року (т.1, а.с. 56-66), а на їх підставі віднесено до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду суму ПДВ в розмірі 24 006 грн. 38 коп., що відображено у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року та додатку до податкової декларації №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (т.1, а.с. 51-55).

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вказані податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "ТКС ПОЛ" товарів загальною вартістю 144 038 грн. 30 коп. (в т.ч., ПДВ - 24 006 грн. 39 коп.), що є підставою для віднесення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що пунктом 3.1. договору поставки від 29 жовтня 2012 року №1029/01 передбачено, що поставка товару здійснюється після оплати або на умовах відстрочки платежу згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору (т.1, а.с. 89).

Зокрема, на підставі положень пункту 4.2. зазначеного договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю на підставі підписаних сторонами накладних.

Матеріали справи містять копії специфікацій (додатки №№1-3 до договору поставки) (т.1, а.с. 90-92) та видаткових накладних від 29 жовтня 2012 року №РН-0001283 (т.1, а.с.93), від 30 жовтня 2012 року №РН-0001284 (т.1, а.с. 95), від 31 жовтня 2012 року №РН-0001285.

Як вбачається з матеріалів справи, зауважень щодо змісту та форми специфікацій чи видаткових накладних в Акті перевірки відсутні.

Щодо зауважень відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем на перевірку не надано сертифікатів якості товарів, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до положень пункту 4.2. договору поставки від 29 жовтня 2012 року №1029/01, товар вважається переданим постачальником и прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними. Якщо за результатами приймання якості товар не відповідає стандартам, технічним умовам, іншій документації, то покупець має право відмовитись від приймання товару.

Долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних (т.1, а.с. 93, 95, 97) та викопіюванням із журналу реєстрації довіреностей (т. 2, а.с. 64) підтверджено, що товар прийнято директором ТОВ "Укрелектрокомплекс" Масловим Р.В. на підставі довіреностей від 29 жовтня 2012 року №127/1, від 30 жовтня 2012 року №130/1, від 31 жовтня 2012 року №132/1 без зауважень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що у момент приймання-передачі товару відповідальні особи перевірили його якість, а відсутність зауважень щодо якісних характеристик товару підтвердили підписами у видаткових накладних.

Оплату придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТКС ПОЛ" у банку, що підтверджується копією виписки установи банку про рух коштів на рахунку (т.1, а.с.201).

Пунктом 3.2. договору поставки від 29 жовтня 2012 року №1029/01 визначено, що доставка товару на адресу покупця здійснюється на умовах самовивозу (т.1, а.с. 89).

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТКС ПОЛ" до ТОВ "Укрелектрокомплекс" здійснено фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) на підставі договору про надання транспортних послуг від 30 січня 2012 року (т.1, а.с. 88), а також підтверджено товарно-транспортними накладними від 29 жовтня 2012 року №1029/01 (т.1, а.с. 184), від 30 жовтня 2012 року №1030/2 (т.1, а.с. 185), від 31 жовтня 2012 року №1031/02 (т.1, а.с. 186); талонами замовника (т.1, а.с. 181-183); рахунком від 31 жовтня 2012 року №95 (т.1, а.с. 180); актом виконаних робіт від 31 жовтня 2012 року (т.1, а.с. 179); випискою банку (т.1, а.с. 199).

Щодо доводів відповідача про те, що фактичного перевезення товарів не відбулось, оскільки ТОВ "ТКС ПОЛ" відсутнє за адресою: пров. Спортивний, 3, м. Полтава, що вказана у товарно-транспортних накладних як адреса пункту навантаження товарів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису стосовно даного підприємства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, перевезення товарів здійснювалося на умовах самовивозу транспортом ФОП ОСОБА_2 До товарно-транспортних накладних перевізником внесено юридичну адресу постачальника.

Однак, перевезення товару фактично здійснювалося від складу ТОВ "ТКС ПОЛ" за адресою: вул. Залізнична, 2, с. Нижні Яреськи, Шишацький район, Полтавська область, що підтверджується копією договору нежилих приміщень від 01 січня 2012 року (т.2, а.с.67).

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Зокрема, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином колегія суддів вказує на те, що помилкове зазначення пункту навантаження товару у товарно-транспортних накладних не може беззаперечно свідчити про безтоварний характер описаних вище господарських операцій, оскільки у спірних відносинах позивач є лише вантажоодержувачем, а фактичне перевезення та складення товаро-супровідних документів (зокрема, товарно-транспортних накладних) здійснювалося ФОП ОСОБА_2

Матеріалами справи також підтверджено факт безпосереднього отримання позивачем товарів від ТОВ "ТКС ПОЛ", їх (товарів) складського обліку та подальшого використання у власній господарській діяльності шляхом реалізації іншому контрагенту.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду, придбані у ТОВ "ТКС ПОЛ" товари було доставлено за адресою складу ТОВ "Укрелектрокомплекс": вул. Ковпака, 17/Д, м. Полтава, Полтавська область (т.1, а.с. 184-186, 202-203).

Придбані товари позивачем оприбутковано на склад, що підтверджується викопіюванням із журналу обліку вантажів (т.2, а.с. 57-59), картками складського обліку матеріалів (т.1, а.с. 187-193), даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 205 за жовтень 2012 року (т.2, а.с. 195-196), картками рахунку 631 (т.1, а.с. 147-150), інвентаризаційним описом від 05 листопада 2012 року №1 (т.2, а.с. 55-56), реєстром із програми 1С:Підприємство (т.2, а.с. 60).

Зазначені товари перебували на складі ТОВ "Укрелектрокомплекс" з жовтня 2012 року по листопад 2013 року. При цьому, на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2013 року складські приміщення за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ "Укрелектрокомплекс" відчужило гр. ОСОБА_3 (т.1, а.с. 204-205). Водночас, позивач продовжив орендувати вказане приміщення на підставі договору оренди від 26 червня 2013 року №26/13-6 (а.с. 70-72).

Стосовно посилань відповідача на те, що ТОВ "Укрелектрокомплекс" у фінансовому звіті (форма 1-М) за 2012 рік не відобразило зміни в активі балансу у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів у ТОВ "ТКС ПОЛ", суд звертає увагу на наступне.

В пункті 2.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 року №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за №161/4382 зазначено, що вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектувальних виробів, запасних частин, тари (крім інвентарної), будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для використання в ході нормального операційного циклу відображається у статті "Виробничі запаси". Тобто, до відповідної графи звіту заносяться відомості про всі наявні виробничі запаси звітного періоду.

Колегія суддів вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ДПІ у м. Полтаві проводилася інвентаризація виробничих запасів ТОВ "Укрелектрокомплекс".

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що придбані у ТОВ "ТКС ПОЛ" товари позивачем не відображено на балансі у підприємства за 2012 рік.

Придбані у ТОВ "ТКС ПОЛ" товарно-матеріальні цінності позивач у листопаді 2013 року реалізував фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 на підставі договору поставки від 28 листопада 2013 року №1128/01 (т.1, а.с. 99), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: специфікацій, видаткових накладних, рахунків на оплату (т.1, а.с. 100-105), а також карткою рахунку 361 за листопад 2013 року (т.1, а.с. 151-152).

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів ПДВ в розмірі 24 006 грн. 39 коп., а також рух активів в ході здійснення господарської діяльності, що повністю підтверджується належним чином оформленим первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем, при розрахунку податкового кредиту за жовтень 2012 року, правомірно враховано суму ПДВ загалом в розмірі 24 006 грн. 38 коп. по господарським операціям з ТОВ "ТКС ПОЛ". Таким чином, позивач мав встановлене законом право на отримання у листопаді 2012 року бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 11 328 грн., що станом на момент проведення перевірки фактично отримано платником податків.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій ТОВ "Укрелектрокомплекс" з придбання у ТОВ "ТКС ПОЛ" товарно-матеріальних цінностей, посилаючись на відомості, викладені в акті ДПІ у м. Полтаві від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКС ПОЛ".

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі №816/6182/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, задоволено частково адміністративний позов ТОВ "ТКС ПОЛ", визнано неправомірними дії ДПІ у м. Полтаві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКС ПОЛ", за результатами якої складено акт від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТКС ПОЛ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 січня 2012 року по 31 серпня 2013 року"; зобов'язано ДПІ у м. Полтаві відновити в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення" Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок" показники податкової звітності ТОВ "ТКС ПОЛ", що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні податкові періоди жовтень - листопад 2012 року, січень-червень 2013 року.

Зокрема, суди дійшли висновку про те, що зустрічну звірку ТОВ "ТКС ПОЛ", за результатами якої складено акт від 14 жовтня 2013 року №252/16-01-22-01-09/34503181, ДПІ у м. Полтаві проведено без належних на те підстав. Крім того, зазначили, що висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку може бути зроблений контролюючим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Оскільки висновки ДПІ у м. Полтаві про завищення ТОВ "ТКС ПОЛ" податкових зобов'язань та податкового кредиту зроблено без вивчення та аналізу документів бухгалтерського обліку, а також їх співставлення з наявними у податковій інспекції відомостями, такі висновки є передчасними.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань та відмови в отриманні бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "ТКС ПОЛ" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ТОВ "ТКС ПОЛ" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2013 року №0001262310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 15 848 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 12678 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3170 грн.; №0001272310 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 14160 грн., з них за основним платежем у сумі 11 328 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2832 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.02.2014р. по справі № 816/87/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.