Ухвала

від 23.01.2014 по справі 2а-8466/10/14/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 року м. Київ К/9991/30473/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної

податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від

29.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного

адміністративного суду від 27.04.2011

у справі № 2а-8466/10/14/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЕГО"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЕГО" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов'язання прийняти звітність та внести її до єдиної комп'ютерної системи обліку та надати підтвердження прийняття звітності.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 28.04.2010 було направлено відповідачу поштою декларацію з податку на додану вартість за перший квартал 2010 рік , яка була отримана ним 30.04.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7893096.

Проте, відповідач листом від 13.05.2010 №9598/10/15-2 повідомив позивача про те, що надана ним декларація з податку на додану вартість за перший квартал 2010 року не визнана податковою звітністю, у зв'язку з тим, що в наданої декларації відсутній перелік номерів строк декларації, до яких є додатки, що є порушенням вимог до заповнення декларації. Позивачу рекомендовано надати нову декларацію з податку на додану вартість за перший квартал 2010 року.

Листом від 21.05.2010 позивач повідомив відповідача про те, що декларація заповнена відповідно до вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та вимог Наказу ГНАУ №691 від 02.12.2004 «Про затвердження нової редакції Порядку прийняття та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків в ДПІ районного рівня і СДПІ з роботи з крупними платниками податків», тому підстав для невизнання її податковою звітністю немає.

Відповідачем 28.05.2010 вдруге направив позивачу листа за №10917/10/15-2, яким повідомив його про те, що податкова декларація з ПДВ за перший квартал 2010 року надана позивачем правомірно не визнана податковою звітністю у зв'язку з відсутністю в неї переліку номерів строк.

03.06.2010 відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача з питань несвоєчасного надання податкової звітності з ПДВ. За результатами вказаної перевірки складено Акт № 2663/15-2/13449530,та виявлені порушення позивачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Після чого, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001521502/0 від 14.06.2010, яким підприємству позивача визначено податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 170 грн. за порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Таким чином, наведеним нормативним положеннями передбачено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності платника податків, серед яких відсутні такі підстави як «відсутній перелік номерів строк декларації, до яких є додатки», на які посилається податкова інспекція.

Слід також зазначити, що наведені контролюючим органом факти не впливають на показники поданих позивачем декларацій, не призводять до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у них даних, відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.

Наведене дозволило судам дійти обґрунтованого висновку стосовно відсутності підстав у податкового органу для неприйняття податкових декларацій позивача і винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8466/10/14/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-8466/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко