Ухвала

від 23.01.2014 по справі 2а-353/09/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/32932/11

№ К/9991/32932/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Муравйова О.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011

у справі № 2-а-353/09/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Мелітопольська агропромислова компанія»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 24.12.2008 за № 1595/23/31670299, про порушення позивачем норм підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищення суми податкового кредиту на загальну суму 163725,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період з вересня 2006 року по вересень 2007 року, за податковими накладними, виписаними ППФ «Гепард», щодо директора якого є вирок про засудження за частиною 3 ст. 28, частиною 2 ст. 205, частиною 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 133800,00 грн. за податковими деклараціями за листопад 2006 року, лютий, березень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2007 року, січень 2008 року.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2008 № 0002742301/0 про донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 200700,00 грн. (у т.ч. 133800,00 грн. - основний платіж та 66900,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що від імені ППФ «Гепард» на поставку послуг по обробці заготовок позивачу були виписані видаткові та податкові накладні, а позивач здійснив розрахунок за вказані послуги поставкою товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 759427,60 грн. та безготівковим розрахунком у сумі 8114,00 грн., а залишок у сумі 214810,80 грн., кредиторська заборгованість, були відступлені ППФ «Гепард» новому кредитору - ТОВ «Факел». З посиланням на виписані на наслідками цих господарських операцій документи позивач відніс суми ПДВ у вартості послуг до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 по кримінальній справі № 1-468 2008 громадянина ОСОБА_4, директора ППФ «Гепард», визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 ст. 28, частиною 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво) та частиною 3 ст. 28, частиною 2 ст. 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України. У вказаному вироку судом встановлено, що у період з вересня 2006 року по листопад 2007 року підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а підсудний ОСОБА_7 з листопада 2006 року по листопад 2007 року, об`єднані єдиним злочинним умислом, виконуючи відведену кожному роль, діючи спільно між собою, шляхом внесення завідомо неправдивої інформації в бухгалтерські, податкові на інші офіційні документи, прикривали незаконну діяльність контрагентів по ухиленню від сплати податку на додану вартість, конвертуючи безготівкові кошти, які поступали на рахунки ППФ «Гепард», зокрема для ТОВ «Мелітопольська агропромислова компанія».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з частиною 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З врахуванням факту фіктивності господарської діяльності ППФ «Гепард» згідно з вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26.05.2008 суди попередніх інстанцій правильно застосували норму частини 4 ст. 72 КАС України та оцінили встановлені цим вироком обставини як свідчення відсутності реального характеру поставок між ППФ «Гепард» та позивачем, зробили правильний висновок, що первинні документи, виписані на оформлення господарських операцій позивача з ППФ «Гепард», не мають значення первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту. Оцінка доказів судами була зроблена з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України.

Таке правозастосування судами першої та апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства країни, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольська агропромислова компанія» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська О.В. Муравйов