Постанова

від 17.02.2014 по справі 905/7109/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.02.2014 справа №905/7109/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А. від позивача:Єресько І.І. - за дов. №б/н від 01.02.2014р. від відповідача 1: від відповідача 2:не з"явився Олефіренко А.С. - за дов. №б/н від 24.09.2013р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі№905/7109/13 (суддя Величко Н.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" м.Єнакієве Донецької області до відповідача 1: до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Єнакієве Донецької області Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ про розірвання договору лізингу та стягнення лізингових платежів на суму 2 270 699,30 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Наутілус" м.Єнакієве Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м.Єнакієве Донецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ про розірвання договору фінансового лізингу №UA46L-08-01 від 27.08.2008р. та стягнення з відповідачів сплачену суму лізингових платежів в рахунок вартості екскаватора в розмірі 2 270 699,30 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2013р. позовні вимоги задоволені частково. Вирішено розірвати договір фінансового лізингу №UA46L-08-01 від 27.08.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наутілус". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" м. Єнакієве лізингові платежі в розмірі 2 270 699,30 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 45 413,99грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Другий відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 10.12.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наутілус" м.Єнакієве через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області - залишити без змін, який долучено до матеріалів справи.

Перший відповідач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, м.Єнакієве у судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 13.01.2014р. не була визнана обов»язковою, а неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга, за мотивами які викладені апеляційною інстанцією, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наутілус", (лізингоодержувач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ (лізингодавець), укладено договір фінансового лізингу №UA46L-08-01 (далі - Договір) та Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA46L-08 (далі - Загальні умови), відповідно до якого відповідач-2 зобов'язався придбати у Продавця у власність предмет лізингу зазначений у Додатку 1 до даного договору, і надати його лізінгоодержувачу в тимчасове володіння й користування на строк та на умовах, визначених цим договором й Загальними умовами, з переходом права власності на предмет лізингу. Предметом лізингу, згідно Додатку 1, є екскаватор гідравлічний "Катерпіллар" 330D САТ0330 DCMEY00370, кількістю 1 шт.

Розділом 4 Договору фінансового лізингу сторони погодили платежі лізингоодержувача. Так авансовий лізинговий платіж складає 62400,00 дол.США, комісійна винагорода - 1248,00 дол.США, частина вартості предмета лізингу (основний борг) - 249600 дол.США та проценти - 83633,28 дол.США, викупна ціна - 100,00 дол.США.

Додатком №3 до договору та додатковими угодами №1ДО від 12.09.2008р., №2ДО від 29.01.2009р. №3ДО від 26.02.2009р., №4ДО від 22.12.2009р., сторони визначили лізингові платежі та порядок їх сплати згідно з графіком, яким було встановлено дату оплати першого та періодичних лізингових платежів, суму лізингового платежу у доларах США щодо кожної дати платежу та його складову частину - суму відшкодування вартості предмета лізингу у доларах США та проценти. Початок оплати - 30.09.2008р., останній платіж - 01.03.2013р.

У додатковій угоді №5 від 29.03.2013р. до договору фінансового лізингу та у акті від 29.03.2013р. сторони визначили вартість предмета лізингу у розмірі 312000 дол.США з ПДВ, що в національній валюті України становить 2 270 699,30 грн. з ПДВ (а.с.46-47)

Також згідно пункту 14.1 Загальних умов за передачу предмета лізингу лізингоодержувачеві в тимчасове володіння й користування лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві загальну суму лізингових платежів відповідно до правил, встановлених пунктом 14, а також відповідним договором. Лізингові платежі за кожним договором включають частину вартості предмета лізингу та проценти. Крім лізингових платежів, за передачу права власності на кожен предмет лізингу лізингоодержувачеві у випадках, передбачених цими загальними умовами, лізингоодержувач також виплачує лізингодавцеві викупну ціну відповідного предмета лізингу в розмірі, передбаченому в пункті 14.6 загальних умов і у порядку, передбаченому цими загальними умовами. (а.с. 35).

Відповідно до п. 6.5 загальних умов, по закінченні строку лізингу за відповідним договором передбачуваний таким договором предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача, але в кожному разі за умови, що до такого переходу права власності на зазначений предмет лізингу лізингоодержувач виплатив лізингодавцю всю відповідну суму договору у повному обсязі (включаючи, крім іншого, відповідні лізингові платежі й викупну ціну), а також в повному обсязі виконав інші свої зобов'язання, передбачені цими загальними умовами і відповідним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач проводив платежі за предмет лізингу, що підтверджується платіжними дорученнями доданими до матеріалів справи. У платіжних дорученнях призначення платежу позивачем вказувалось - комісійна винагорода, авансовий платіж, екскаватор згідно договору фінансового лізингу, проценти по фінансовому лізингу, вартість об'єкта фінансового лізингу.

З доданих документів вбачається, що позивач сплатив відповідачу у повному обсязі лізингові платежі у сумі 3 163 363,38 грн.

Листом від 19.04.2013р. №1904/2 позивач звернувся до відповідача з вимогою забезпечити передачу у його власність предмет лізингу.

Відповідач листом №116/05 від 18.05.2013р. відмовив позивачу з підстав не оплати позивачем викупної ціни предмета лізингу та нарахованої пені.

Позивач повідомив відповідача про повернення предмету лізингу та повернення коштів листом від 20.06.2013р. № 2006/1, які були сплачені, просив визначити дату та місце повернення предмета лізингу. Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді.

28.08.2008р. для забезпечення виконання зобов"язань за договором лізингу, між позивачем (Кредитор) та відповідачем 1, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (Поручитель) був укладений договір поруки №1/08.

Згідно п.1.1 договору поруки Поручитель зобов"язується відповідати перед кредитором за виконання зобов"язань, що виникли з Договору лізингу №UA46L-08-01, який був укладений між ТОВ "Наутілус" (Кредитор) та ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (Боржник).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за належне виконання зобов"язань Боржником, згідно основного Договору, а саме: за відшкодування Кредитору збитків та сплату неустойки.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору фінансового лізингу №UA46L-08-01 від 27.08.2008р. та стягнення з відповідачів сплачену суму лізингових платежів в рахунок вартості екскаватора в розмірі 2 270 699,30 грн. посилаючись на ст.. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" внаслідок того, що відповідач 2. не забезпечив переходу права власності на предмет лізингу позивачу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, іншіх правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні є Закон України "Про фінансовий лізинг".

Статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Права та обов'язки лізингоодержувача визначені ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема, згідно п. 3 цієї статті лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізінг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до умов договору позивач сплатив повну вартість предмету лізингу з урахуванням вартості та процентів, до матеріалів справи додані документи, які підтверджують перерахування грошових коштів лізингодавцю в сумі 312 000,00 доларів США з ПДВ (2 270 699,30 грн.).

Однак проти звернення позивача з вимогою про передання у власність предмет лізингу, відповідач своїх зобов"язань не виконав.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов вірного висновку, що позивач скористався своїм правом щодо відмови від подальшого набуття у власність предмета лізингу та розірвання договору фінансового лізингу, та правомірно вимагає розірвання договору та повернення сум вартості предмету лізингу у розмірі 2 270 699,30 грн., відтак позовні вимоги в цій частині обгрунтовано задоволені господарським судом.

Позивач також заявив вимогу про солідарне стягнення вартості предмету лізингу з відповідача-1 та відповідача-2 на підставі договору поруки №1/08 від 28.08.2008р. в розмірі 2 270 699,30 грн. Господарським судом частково відмовлено у задоволенні позову.

Як вбачається з зазначеного договору поруки розмір поруки включає в себе відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки (п.4.1 договору).

Колегія суддів вважає, що господарським судом обгрунтовано відмовлено у задоволенні вимог у цій частині, оскільки предметом спору у справі не є відшкодування кредитору збитків та сплата неустойки.

Разом з цим господарським судом помилково зазначено, що строк дії договору поруки сплинув, оскільки у матеріалах справи наявна додаткова угода №1 від 15.09.2009р. до договору поруки, згідно якої договір поруки №1/08 діє до 31 грудня 2013 року. Однак це не впливає на правильність прийнятого рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Колегія суддів вважає, що позивач частково довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України свої вимоги за даним позовом, тому господарський суд правомірно розірвав договір фінансового лізингу №UA46L-08-01 від 27.08.2008р., та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" м.Єнакієве лізингові платежі в розмірі 2 270 699,30 грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 за мотивами, які викладені апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надр.6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3,4 - відповідачам;

5 - ДАГС;

6- ГС Дон. обл.