Постанова

від 24.04.2014 по справі 905/7109/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 905/7109/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року та на рішеннягосподарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі № 905/7109/13 господарського суду Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" до 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" пророзірвання договору лізингу та стягнення лізингових платежів на суму 2 270 699, 30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Гоголь Б.М. (дов. б/н від 27.12.2013 року);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 (суддя: Величко Н.В.) позовні вимоги задоволені частково; розірвано договір фінансового лізингу №UA46L-08-01 від 27.08.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наутілус"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" лізингові платежі в розмірі 2 270 699,30 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року у справі №905/7109/13 (судді: Чернота Л.Ф., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" у судовому засіданні, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю представників інших сторін по справі у судовому засіданні та бажанням вислухати їх пояснення.

Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 08.04.2014 року явка сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Крім того, відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

У судовому засіданні, представник відповідача-2 підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Заслухавши представника відповідача-2, який з'явився в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наутілус" (лізингоодержувач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець), укладено договір фінансового лізингу №UA46L-08-01 та Загальні умови договорів фінансового лізингу №UA46L-08.

Предметом лізингу, згідно Додатку 1, є екскаватор гідравлічний "Катерпіллар" 330D САТ0330 DCMEY00370, кількістю 1 шт.

На виконання умов вказаного договору лізингодавець (відповідач-2) придбав у ТОВ з іноземними інвестиціями "Ципеллін Україна ТОВ" предмет лізингу та за актом приймання-передачі обладнання № 84 від 12.09.2008р. передав позивачу.

Пунктом 14.1 Загальних Умов сторони погодили, що за передачу предмета лізингу лізингоодержувачеві в тимчасове володіння й користування лізингоодержувач виплачує лізингодавцеві загальну суму лізингових платежів відповідно до правил, встановлених пунктом 14, а також відповідним договором. Лізингові платежі за кожним договором включають частину вартості предмета лізингу та проценти. Крім лізингових платежів, за передачу права власності на кожен предмет лізингу лізингоодержувачеві у випадках, передбачених цими загальними умовами, лізингоодержувач також виплачує лізингодавцеві викупну ціну відповідного предмета лізингу в розмірі, передбаченому в пункті 14.6 загальних умов і у порядку, передбаченому цими загальними умовами.

Відповідно до п. 6.5 Загальних Умов, по закінченні строку лізингу за відповідним договором передбачуваний таким договором предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача, але в кожному разі за умови, що до такого переходу права власності на зазначений предмет лізингу лізингоодержувач виплатив лізингодавцю всю відповідну суму договору у повному обсязі (включаючи, крім іншого, відповідні лізингові платежі й викупну ціну), а також в повному обсязі виконав інші свої зобов'язання, передбачені цими загальними умовами і відповідним договором.

Згідно п.14.6 Загальних Умов, сторони погодили, що Лізингоодержувач здійснює сплату на користь Лізингодавця суми Викупної Ціни кожного Предмета Лізингу як платіж за передачу Лізингодавцем Лізингоодержувачеві права власності на відповідний Предмет Лізингу.

Розмір Викупної Ціни всього Предмета Лізингу залежить від строку, у який Лізингоодержувач здійснює викуп відповідного Предмета Лізингу й визначається в такий спосіб: у випадку, якщо Лізингоодержувач здійснює викуп Предмета Лізингу по закінченні Строку Лізингу за відповідним договором (п.6.5 Загальних Умов), Лізингоодержувач здійснює сплату відповідної Викупної Ціни в розмірі, установленому таким Договором. (пп.А п.14.6.1 Загальних Умов).

У випадку, передбаченому підпунктом А пункту 14.6.1 Загальних Умов, Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити Сплату викупної ціни в строк, встановлений для сплати останнього лізингового платежу за відповідним договором. (пункт 14.6.2 Загальних Умов).

Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти Предмет лізингу у власність і сплатити Викупну ціну. (п.4.7. Договору).

Умовами розділу 4 договору фінансового лізингу, додатком № 3 до договору та додатковими угодами № 1ДО від 12.09.2008р., № 2ДО від 29.01.2009р. № 3ДО від 26.02.2009р., № 4ДО від 22.12.2009р., сторони визначили лізингові платежі та порядок їх сплати згідно з графіком, яким було встановлено дату оплати першого та періодичних лізингових платежів, суму лізингового платежу у доларах США щодо кожної дати платежу та його складову частину - суму відшкодування вартості предмета лізингу у доларах США та проценти. Початок оплати - 30.09.2008р., останній платіж - 01.03.2013р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного договору фінансового лізингу.

За умовами договору фінансового лізингу, авансовий лізинговий платіж складає 62 400,00 дол.США, комісійна винагорода - 1 248,00 дол.США, частина вартості предмета лізингу (основний борг) - 249 600 дол.США та проценти - 83 633,28 дол.США, викупна ціна - 100,00 дол.США.

Лізингоодержувач сплачує всі платежі, зазначені у цьому договорі за курсом НБУ на дату платежу у національній валюті України (п.4.2 договору лізингу)

У додатковій угоді № 5 від 29.03.2013р. до договору фінансового лізингу та у акті від 29.03.2013р. сторони визначили вартість предмета лізингу у розмірі 312000 дол.США з ПДВ, що в національній валюті України становить 2.270.699,30 грн. з ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач сплатив відповідачу у повному обсязі лізингові платежі у сумі 3 163 363,38 грн.

Листом від 19.04.2013р. №1904/2 позивач звернувся до відповідача з вимогою забезпечити передачу у його власність предмет лізингу.

Відповідач листом №116/05 від 18.05.2013р. відмовив позивачу з підстав не оплати позивачем викупної ціни предмета лізингу та нарахованої пені.

Позивач повідомив відповідача про повернення предмету лізингу та повернення коштів листом від 20.06.2013р. № 2006/1, які були сплачені, просив визначити дату та місце повернення предмета лізингу. Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідно до умов договору позивач сплатив повну вартість предмету лізингу з урахуванням вартості та процентів, до матеріалів справи додані документи, які підтверджують перерахування грошових коштів лізингодавцю. Однак, на звернення позивача з вимогою про передання у власність предмету лізингу, відповідач своїх зобов'язань не виконав.

Суди попередніх інстанцій врахувавши вищевикладене, вірно встановили у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, приписи ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", наявність у позивача права на відмову від договору лізингу в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингодавця при наявності прострочення передачі предмета лізингу у визначений законом строк, відсутність визначеного договором лізингу іншого строку такої передачі, наявність повної сплати позивачем відповідачу-2 лізингових платежів, дійшли вірного висновку про задоволення заявлених позовних вимог. Викладені судами попередніх інстанцій висновки узгоджуються з вищевикладеними приписами законодавства.

Суди попередніх інстанцій також встановили, що 28.08.2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за договором лізингу, між позивачем (Кредитор) та відповідачем-1, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Поручитель) був укладений договір поруки №1/08, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань, що виникли з Договору лізингу №UA46L-08-01, який був укладений між ТОВ "Наутілус" (Кредитор) та ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (Боржник). (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1 договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за належне виконання зобов'язань Боржником, згідно основного Договору, а саме: за відшкодування Кредитору збитків та сплату неустойки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до відповідача-1, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з умов договору поруки вбачається, що розмір поруки включає в себе відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки, а предметом спору у даній справі не є відшкодування кредитору збитків та сплата неустойки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, судовою колегією не приймаються до уваги через не відповідність договірним умовам, а саме пункту 1.2.31 Загальних Умов, за яким лізингові платежі - платежі, що виплачуються Лізингоодержувачем Лізингодавцю за володіння та користування конкретним предметом лізингу, включаючи, окрім іншого, Авансовий лізинговий платіж і Комісійну винагороду; розмір, строки й порядок Сплати Лізингових платежів за кожним договором визначаються цими загальними умовами і відповідним Договором; до Лізингових Платежів включається відшкодування вартості Предмета лізингу та проценти. Викупна Ціна не включається в Лізингові платежі й виплачується окремо відповідно до вимог Загальних Умов і відповідного Договору; та пункту 4.7. Договору за яким, викупна ціна - це ціна, за якою Лізингодавець зобов'язаний передати Предмет Лізингу у власність Лізингоодержувача по закінченню терміну дії цього договору. Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти Предмет лізингу у власність і сплатити Викупну ціну. Пункт 6.5. Загальних Умов не містить посилання на пункт 14.8. Загальних Умов.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна".

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 ,111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року та рішення господарського суду Донецької області від 10.12.2013 року у справі №905/7109/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко