Постанова

від 12.02.2014 по справі 826/13184/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13184/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 № 0002712240, № 0002722240,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Телеком Дизайн Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2013 № 0002712240, № 0002722240.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за липень 2012 року та податку на прибуток за 3 квартали 2012 року - 2012 рік по взаємовідносинам з ТОВ "Магреб Україна" (код за ЄДРПОУ 36282249) та ТОВ "Трейдтех" (код за ЄДРПОУ 38123948), за результатами якої складено акт від 12.07.2013 № 349/22-40/34532888 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002712240, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 608460,00 грн. (за основним платежем - 486 768,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 121 692,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток підприємств на суму 486 768,00 грн. за 2012 рік.

Крім цього, відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0002722240, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 579 486,00 грн. (за основним платежем - 463 589,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 897,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість на суму 463 589,00 грн. за липень 2012 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності укладених господарських договорів, не надано необхідної кількості первинних документів та відсутні докази поставки відповідного товару та обладнання, надання робіт з інсталяції апаратно-програмного комплексу Контактного Центру та інструктажу персоналу позивача з експлуатації даного апаратно-програмного комплексу та використання позивачем у власній господарській діяльності отриманих товару, обладнання та робіт, що на думку суду першої інстанції, виключає можливість причинно-наслідкового зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь-яке використання набутого на підставі договорів у господарській діяльності.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Окрім того, згідно з п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Телеком Дизайн Україна» є юридичною особою, основними видами діяльності якої є: розроблення стандартного програмного забезпечення; монтаж і установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням; консультування з питань інформатизації; інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення.

З метою здійснення власної господарської діяльності, 05.07.2012 між позивачем від імені директора Доляновського Є.Д. та ТОВ «Магреб Україна» від імені директора Михальової Т.В. було укладено договір постачання № 05073 з додатковою угодою до нього (Т. 1, арк. 56 - 62).

Предметом вказаного договору було зобов'язання ТОВ «Магреб Україна» (Постачальник) поставити впродовж строку дії цього Договору та передати у власність позивача (Покупця) Товар, а Покупець зобов'язався прийняти Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору.

На виконання умов договору постачання від 05.07.2012 року № 787 TOB «Магреб Україна» передав, а позивач прийняв товар, характеристики і вартість якого зазначені у рахунку-фактурі № 2775 від 05.07.2012 року, видатковій накладній № 787 від 05.07.2012 року та податковій накладній від 05.07.2012 року № 93, що також підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, актом звірки взаєморозрахунків.

Позивачем було оплачено вказаний у рахунку-фактурі № 2775 від 05.07.2012 року та видатковій накладній № 787 від 05.07.2012 року товар, що підтверджується актом прийому-передачі простих векселів, простого векселя, акту пред'явлення векселів до платежу, акту виконаних обов'язків до акту пред'явлення векселів до платежу, і встановлено судом першої інстанції.

В свою чергу, вказаний у рахунку-фактурі № 2775 від 05.07.2012 року та видатковій накладній № 787 від 05.07.2012 року товар, а саме блок живлення 655А до шлюзу G650, позивач реалізував TOB «КЦУ» згідно договору № 5/09 від 28.07.2009 року, що підтверджується рахунком фактурою № ТУ-0000035 від 19.06.2012 року, видатковою накладною № ТУ-0000029 від 05.07.2012 року, довіреністю № 326 від 05.07.2012 року на отримання представником TOB «КЦУ» від позивача цінностей згідно рахунку фактури № ТУ-0000035 від 19.06.2012 року, податковою накладною від 03.07.2012 року № 1.

Як вбачається з умов договору № 5/09 від 28.07.2009 року отриманий від позивача товар передбачений видатковою накладною № ТУ-0000029 від 05.07.2012 року, а саме блок живлення 655А до шлюзу G650, на підставі додаткової угоди № 7 від 15.05.2012 року до договору №5/09 від 28.07.2009 року, включений до складової частини програмно апаратного комплексу S8730, який Позивач поставив TOB «КЦУ» відповідно до договору № 5/09 від 28.07.2009 року, що підтверджується специфікацією, яка є додатком № 1 до додаткової угоди № 7 від 15.05.2012 року.

Окрім того, між позивачем та TOB «Трейдтех» укладено договір постачання від 17.07.2012 року № 17072, згідно п.2.1. якого TOB «Трейдтех» (Виконавець) за замовленням Позивача (Замовник) бере на себе зобов'язання з поставки товару та виконання робіт з інсталяції апаратно-програмного комплексу Контактного Центру та інструктажу персоналу Замовника з експлуатації даного апаратно-програмного комплексу на умовах даного Договору, а Замовник зобов'язаний оплатити апаратно-програмний комплекс, роботи, з його інсталяції та інструктажу персоналу замовника на умовах вказаного Договору. Згідно п.4.1. договору постачання від 17.07.2012 року № 17072 вартість апаратно-програмного комплексу Контактного Центру, робіт з інструктажу персоналу Замовника та робіт з установлення даного апаратно-програмного комплексу складає 2940000,00 грн., в тому числі ПДВ 490000,00 грн. Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка апаратно-програмного комплексу Контактного Центру Замовнику проводиться Виконавцем із складу Виконавця на умовах EXW склад постачальника за адресою 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 81, корп.20, кв.402. У специфікації додаток № 1 до договору постачання від 17.07.2012 року № 17072 визначено основні комплектуючі характеристики апаратно-програмного комплексу і його вартість.

На виконання умов договору постачання від 17.07.2012 року № 17072 TOB «Трейдтех» передав, а позивач прийняв товар, характеристики і вартість якого зазначені у рахунку-фактурі № 2801 від 26.07.2012 року, видатковій накладній № 409 від 26.07.2013 року та податковій накладній від 26.07.2012 року № 106 на загальну суму 2700000,0 грн., в тому числі ПДВ 450000,00 грн., що також підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, актом звірки взаєморозрахунків, що встановлено судом.

Позивачем було оплачено вказаний у рахунку-фактурі № 2801 від 26.07.2012 року та видатковій накладній № 409 від 26.07.2013 року товар, що підтверджується, в тому числі, Актом перевірки, з якого вбачається про оплату платіжними дорученнями за поставлений товар від 27.07.2012 року № 525 на загальну суму 1220000,00 грн., в тому числі ПДВ 203333,30 грн., та від 30.07.2012 року № 526 на загальну суму 1240000,00 грн., в тому числі ПДВ 206666,70 грн.

В свою чергу, отриманий згідно договору постачання від 17.07.2012 року № 17072 від TOB «Трейдтех» товар, згідно видаткової накладної № 409 від 26.07.2013 року, а саме апартно-програмний комплекс Контактного Центру, Позивач реалізував на підставі договору поставки №16 від 16.07.2012 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», за який останній розрахувався в повному обсязі, що підтверджується специфікацією додаток № 1 до договору постачання від 16.07.2012 року № 16, рахунком-фактурою № ТУ-0000041 від 16.07.2012 року, видатковою накладною № ТУ-0000033 від 27.07.2012 року, довіреністю № 311 від 26.07.2012 року про отримання обладнання вказаного в специфікації додаток № 1 до договору постачання від 16.07.2012 року № 16, а саме апартно-програмний комплекс Контактного Центру, уповноваженою особою А.Б.Іщенко, а також податковими накладними від 19.07.2012 року № 3, від 26.07.2012 року № 5, від 30.11.2012 року № 7, та Актом здачі-прийняття робіт № ТУ-0000057 від 04.12.2012 року, яким сторонами здано та прийнято роботи з інсталяції апартно-програмний комплекс Контактного Центру ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».

При цьому, на підставі договору постачання № 20073 від 20.07.2013 року, п.1.1. якого передбачено, що покупець доручає, а постачальник приймає на себе обов'язок по поставці обладнання на умовах вказаного договору, згідно специфікації, TOB «Трейдтех» передав, а Позивач прийняв товар згідно специфікації на загальну суму 67026,96 грн., в тому числі ПДВ 11171,16 грн., а саме Термінал 9611 G, що підтверджується рахунком фактурою № 2826 від 27.07.2012 року, видатковою накладною № 434 від 27.07.2012 року, податковою накладною від 27.07.2012 року № 130, який був оплачений згідно платіжного доручення від 27.07.2012 року № 525.

Поставлений згідно договору постачання № 20073 від 20.07.2013 року товар, а саме Термінал 9611 G, згідно специфікації на загальну суму 67026,96 грн., в тому числі ПДВ 11171,16 грн., позивач реалізував TOB «Джон Дір Україна» на підставі договору поставки від 23.07.2012 року № 17. за який TOB «Джон Дір Україна» розрахувався в повному обсязі, разом з іншим обладнанням, що підтверджується рахунком-фактурою № ТУ-0000040 від 13.07.2012 року, видатковою накладною № ТУ-0000043 від 27.09.2012 року, довіреністю № 134 від 25.09.2012 року про отримання обладнання, в тому числі, Терміналу 9611 G, уповноваженою особою TOB «Джон Дір Україна», Актом здачі-прийому обладнання від 28.09.2012 року, в тому числі, Терміналу 9611 G, а також податковими накладними від 27.09.2012 року № 4, від 27.07.2012 року № 6.

Таким чином, поставлені товари та надані послуги були оплачені позивачем, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахункові рахунки TOB «Трейдтех» та шляхом погашення векселів на користь TOB «Магреб Україна», що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Колегія суддів вважає не обґрунтованими посилання відповідача та суду першої інстанції на той факт, що позивачем не надано доказів транспортування вказаних товарів, що були придбані у TOB «Трейдтех» та TOB «Магреб Україна» та вважає необхідним зазначити, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути лише свідченням відсутності документального підтвердження факту перевезення товару та не може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом вказаних вище договорів, укладених між позивачем та TOB «Трейдтех», TOB «Магреб Україна», є продаж програмно апаратних комплексів та їх комплектуючих, що являють собою сукупність програмного забезпечення, яка являє собою прикладну програму і складається з набору логічних інструкцій та інформаційних таблиць, які керують роботою цього обладнання, не є габаритними чи великими в об'ємі, і можуть бути як поставлені так і отримані однією людиною, так само і змонтовані і ведені в експлуатацію, для чого не потрібно реальні трудові ресурси, що виключає обов'язок їх перевезення вантажним транспортом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, висновки, викладені відповідачем в Акті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Телеком Дизайн Україна» щодо порушення позивачем п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеком Дизайн Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.07.2013 № 0002712240, № 0002722240.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 17.02.2014 р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.