Рішення

від 12.02.2014 по справі 904/10063/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.02.14р. Справа № 904/10063/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біохімпрепарат", м. Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3", Дніпропетровська область, Покровський район, село Январське

про стягнення заборгованості у сумі 60 792,11 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Захватаєв Р.А., довіреність від 16.08.2013 року, представник

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біохімпрепарат" звернулось до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 50200,00 грн., пені у сумі 5624,55 грн., 3% річних у сумі 4967,56 грн., загальна заборгованість: 60792,11 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь представника у судовому засіданні, про день, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

23.01.2014 року та 12.02.2014 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з присутністю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не з формальних підстав - у зв'язку з неявкою відповідача. До того ж, суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відзиву на позовну заяву Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-3" до суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи був відкладений з 23.01.2014 року на 12.02.2014 року.

У судовому засіданні 12.02.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біохімпрепарат" (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-3" (Покупець) було укладено договір поставки № 52 (надалі - «Договір»), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і місце поставки яких зазначені у специфікації, що складає невід'ємну частину Договору.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару. Загальна ціна товару становить 75200,00 грн. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п.1.1 договору сторони домовились про наступне найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення: Дисекант, в.р.к. 940 л, загальною вартістю 75200,00 грн.

Поставка продукції за цим Договором здійснюється у терміни, передбачені Специфікацією що складає невід'ємну частину даного Договору (п. 5.1 договору).

Відповідно до п.7.1 договору оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі.

Оплата за партію Товару здійснюється шляхом 100% попередньої оплати. Датою оплати вважається дата надходження грошових сум на розрахунковий рахунок Постачальника. (п.п.7.2, 7.3 договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2011 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. (п.п.9.1, 9.2, 9.3 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар: Дисекант, в.р.к. 940 л, загальною вартістю 75200,00 грн., що підтверджується специфікацією до Договору (а.с.13), а також видатковою накладною № 181 від 06 вересня 2011 року (а.с.14). Відповідачем отримано товар на підставі довіреності № 465 від 06 вересня 2011 року.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар 03.10.2013 року у розмірі 10000,00 грн., від 28.11.2013 року у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку №26005001030349.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник бере на себе обов'язок після набрання чинності цим договором в строк, визначений у п.5.1 даного Договору передати покупцеві товар. Згідно п.5.1 договору поставка продукції за цим Договором здійснюється у терміни, передбачені Специфікацією, що складає невід'ємну частину даного Договору. Згідно до Специфікації до договору дата поставки товару - 20.09.2011 року (а.с.13).

Позивач вказує, що відповідач своєчасно не здійснив розрахунки за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною спору.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у сумі 50200,00 грн. за договором поставки № 52 від 06.09.2011 року за поставлений товар згідно видаткової накладної № 181 від 06.09.2011 року.

Відповідно до п.п.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Оскільки поставка відбулася без передплати відповідно до п.7.2 договору, позивач та відповідач своїми діями змінили строки оплати поставленого товару, передбачені договором. Таким чином, оплата повинна відбутися на загальних підставах, передбачених ст. 692 ЦК України, тобто обов'язок оплати виникає з моменту поставки товару.

Доказів оплати вартості отриманого від позивача товару відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 50200,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що за прострочення виконання своїх обов'язків Сторони сплачують неустойку (пеню, штраф) в наступних розмірах: щодо передачі коштів - Сторона, яка прострочила виконання своїх обов'язків щодо передачі коштів, повинна сплатити іншій Стороні по Договору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обчислену від простроченої суми за кожен день прострочення.

За несвоєчасну оплату поставленого товару позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.09.2011р. по 21.03.2012р. у сумі 5624,55 грн.

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено арифметичну помилку, пов'язану з періодом нарахування пені, а саме за видатковою накладною №181 від 06.09.2011 року, прострочка виникла 07.09.2011 року, тому останній день нарахування пені за даною накладною - 06.03.2012 року. Позивач нараховує пеню з 21.09.2011 року, що є його правом.

Таким чином, розмір пені за період з 21.09.2011 року по 06.03.2012 року складає 5359,19 грн.

Виходячи з вищевикладеного, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 5359,19 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 21.09.2011р. по 19.12.2013р. у сумі 4967,56 грн.

При перевірці правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем нараховано пеню у меншому розмірі, ніж підлягає сплаті за договором поставки №52 від 06.09.2011 року, що є правом позивача.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 4967,56 грн.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача підлягає стягненню 60526,75 грн. (основний борг у розмірі 50200,00 грн., пеня у розмірі 5359,19 грн., 3% річних у розмірі 4967,56 грн.).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 1827,00 грн. згідно платіжного доручення №166 від 04.09.2013 року та квитанції №3778.315.1 від 19.12.2013 року.

Згідно з п.2.1 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" з 1 січня 2013 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1147,00 грн., а відповідно 1,5 розміру мінімальної заробітної сплати становить - 1 720,50 грн.

Оскільки при зверненні з позовом до суду позивач згідно квитанції №3778.315.1 від 19.12.2013 року надмірно сплатив судовий збір в розмірі 106,50 грн. (1827,00 грн. - 1720,50 грн.), зазначена сума підлягає поверненню з державного бюджету України.

Відповідно до п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Судовий збір в інший частині підлягає розподілу на загальних підставах.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 1712,99 грн.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199 Господарського кодексу України, статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40Б, ідентифікаційний код 30268889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біохімпрепарат" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.25/1; ідентифікаційний код 31354989) заборгованість у розмірі 50200,00 грн., пеню у розмірі 5359,19 грн., 3% річних у розмірі 4967,56 грн. та судовий збір у розмірі 1712,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біохімпрепарат" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.25/1; ідентифікаційний код 31354989) з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 106,50 грн. (сто шість грн. 50 коп.), перерахований згідно квитанції №3778.315.1 від 19.12.2013 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Повне рішення складено - 17.02.2014 року.

Суддя О.М. Крижний