Постанова

від 02.04.2014 по справі 904/10063/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2014 року Справа № 904/10063/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів:Прудніков В.І., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О

за участю представників сторін:

від позивача: Пойденко О.С., представник , дов . № б /н від 03.03.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2014 року по справі № 904/10063/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біохімпрепарат", м.Київ

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3", Дніпропетрвоська область, Покровський район, с.Январське

про стягнення 60 792, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови суду від 01.04.2014р. розгляд апеляційної скарги СТОВ «Союз-3» передано колегії суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Прудніков В.В., Чоха Л.В.

Ухвалою від 02.04.2014р. даною колегією суддів апеляційна скарга СТОВ «Союз-3» прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2014р. ( суддя Крижний О.М.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біохімпрепарат" заборгованість у розмірі 50 200,00 грн., пеню у розмірі 5359,19 грн., 3% річних у розмірі 4 967,56 грн. та судовий збір у розмірі 1712,99 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено у зв'язку з неправильним визначенням періоду щодо нарахування пені.

Рішення суду мотивоване невиконанням зобов'язань відповідачем щодо оплати поставленого товару та обґрунтованістю нарахування позивачем пені та 3% річних

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення від 12.02.2014р. та прийняти нове, яким в задоволенні частини позову відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом невірно зроблено розрахунок пені, що потягло за собою стягнення пені у більшому розмірі і неправильне вирішення даного спору. Заявник вважає, що розрахунок необхідно було робити за наступною формулою:

75200,00 х 15% х 182 : 100. Сума пені становить 2052,96 грн.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористувався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що рішення суду є законним, справедливим, прийнятим з додержанням вимог чинного законодавства. Звертає увагу на те, що після одержання позовної заяви та протягом розгляду справи в суді, відповідачу були відомі розмір позовних вимог, сума пені і порядок її розрахунку. Проте відповідач не скористався своїм правом надсилання відзиву на позовну заяву, в якій би заперечував проти їх розмірів та порядку розрахунку. Якщо судом допущена арифметична помилка, то це не є підставою для скасування чи зміни рішення. Просить залишити рішення без змін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав рішення суду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

До початку засідання від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання. Вважає, що відповідач навмисно затягує розгляд справи, оскільки в суді першої інстанції представник відповідача жодного разу не приймав участь в судових засіданнях, надсипавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Колегія суддів не задовольняє дане клопотання з наступних підстав. Відповідно до ст..28 ГПК України, представниками сторін є керівники підприємств та інші особи, повноваження яких визначені законом або установчими документами. а також особи на підставі довіреності. Тому зайнятість представника не перешкоджає іншим повноважним особам прийняти участь у судовому засіданні. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача не приймав участі в жодному судовому засіданні, натомість двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи з аналогічних підстав (занятістю в іншому судовому процесі). Дане клопотання, яке також не підтверджено відповідними документами, колегія розцінює як спосіб затягнути розгляд справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

06.09.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 52, за умовами якого постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і місце поставки яких зазначені у специфікації, що складає невід'ємну частину Договору ( п.1.1 Договору).

Специфікацією сторони погодили поставку у термін 20.09.2011р. товару Десикант, в.р.к. у кількості 940 л, загальною вартістю 75200,00 грн.

Згідно до п.п.4.1, 4.2 договору Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації за кожну одиницю товару. Загальна ціна товару становить 75200,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі; оплата за партію Товару здійснюється шляхом 100% попередньої оплати; Датою оплати вважається дата надходження грошових сум на розрахунковий рахунок Постачальника. ( п.7.1 -7.3Договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обумовлений товар в кількості 940 л на суму 75 200,00 грн.

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 181 від 06 вересня 2011 року, довіреністю відповідача № 465 від 06 вересня 2011 року, листом від 23.09.2013р., яким визнається борг.

Частково відповідач розрахувався за поставлений товар 03.10.2013 року у розмірі 10 000,00 грн. та 28.11.2013 року у розмірі 15000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку №26005001030349.

Заборгованість складає 50 200 грн. У зв'язку з несплатою заборгованості позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Частиною1 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки договором була передбачена 100% передоплата, а позивачем був поставлений і відповідачем прийнятий товар без попередньої оплати, то господарський суд правильно дійшов висновку, що правовідносини сторін в такому випадку регулюються ст..692 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення вимог закону, відповідач в установлений договором строк оплату товару не здійснив. Доказів погашення заборгованості суд не надав. Тому господарський суд правильно стягнув 50 200 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 21.09.2011р. по 21.03.2012р. у сумі 5 624,55 грн. в зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару та 3 % річних за період з 21.09.2011р. по 19.12.2013р. у сумі 4 967,56 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 процентів річних позивачем здійснено правильно, їх сума складає за період з 21.09.2011р. по 19.12.2013р. 4 967,56грн. та правильно стягнута судом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що за прострочення виконання своїх обов'язків Сторони сплачують неустойку (пеню, штраф) в наступних розмірах: Сторона, яка прострочила виконання своїх обов'язків щодо передачі коштів, повинна сплатити іншій Стороні по Договору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обчислену від простроченої суми за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач отримав товар 06.09.2011р., то господарський суд правильно зазначив, що встановлений законом 6-місячний строк нарахування пені становить з 07.09.2011р. по 06.03.2012р. Так як позивач нарахував пеню з 29.09.2011р., що є його правом, господарський суд правильно здійснив перерахунок за період з 21.09.2011р. по 06.03.2012р. включно, за 168 днів.

Однак при розрахунку пені судом допущена арифметична помилка. Розмір пені складає 5 191,89 грн. (75 200 / 100 / 365 х 15 х 168), а не 5359,19 грн., як зазначив суд.

Що стосується формули наведеної в апеляційній скарзі - 75 200 х 15 х 182 : 100, то за таким розрахунком розмір складає 2 052 960 грн.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з вищенаведеним. Рішення господарського суду слід залишити в силі, виправивши арифметичну помилку, що стосується суми стягуваної пені.

Витрати з судового збору за апеляційний перегляд покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-3" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2014 року по справі № 904/10063/13 залишити без змін.

Виправити арифметичну помилку. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-3» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біохімпрепарат» не 5 359,19 грн. пені, а 5 191,89 грн. пені.

Повний текст постанови складено 07.04.2014р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

В.В.Прудніков

---

Л.В.Чоха