Рішення

від 12.02.2014 по справі 909/38/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 р. Справа № 909/38/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Озарко Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, вул. Соборна, 227 д, м. Рівне, 33001, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест групп", вул. Сорохтея, 37/84, м. Івано-Франківськ,76018;

про стягнення 20599 грн. 28 коп.

за участю представників сторін:

Від прокуратури: представники не з'явилися;

Від позивача: Чебачова Ю. О. - заступник начальника юридичного відділу ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", довіренсть (вх. № 1350 від 23.12.13);

Від відповідача: Гладій О. І. - керівник (паспорт серія СС номер 329980);

ВСТАНОВИВ: Заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест групп" про стягнення 20599 грн. 28 коп.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 5/2909 від 29.09.11 р. в частині оплати за відпущену лісопродукцію та за надані послуги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

В додаткових поясненнях № 145 від 12.02.14 (вх. № 2301/14 від 12.02.14) зазначає, про те що крім відпуску товару, Шепетівське військове лісництво за усною домовленістю здійснювало за власні кошти відправку вагонів з відпущеною лісопродукцією. Підтвердженням надання та прийняття таких послуг є двостороннє підписання накладних та рахунки виставлені залізницею за відпуск вагонів. При цьому, позивач посилається на домовленість, яка виникла на підставі ст. 181 ГК України та ст. 639 ЦК України.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог про стягнення суми витрат не передбачених як договором №5/2909 від 29.09.11 р., так і будь-якими іншими домовленостями. В письмових поясненнях б/н від 12.02.14 (вх. № 2302/14 від 12.02.14) зазначає про те, відповідачем отримано лісопродукції на суму 107339 грн. 61 коп., та перераховано позивачу 117775 грн. 80 коп.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.09.11 р. між Державним підприємством "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест групп" укладено договір № 5/2909, згідно умов якого позивач продає, а відповідач купує товар: матеріали круглі хвойних порід неокорені (сосна).

У відповідності до п. 3.1 договору, ціна товару, який є предметом договору становить 430 грн./куб.м. з ПДВ.

Згідно п. 3.2. договору у вартість товару входить вартість упаковки, маркування і завантаження на вагон.

Згідно п. 4.1. договору, постачання здійснюється до пункту поставки та загрузки на вагон.

Відповідно до п. 4.3. договору, зобов'язання по поставці вважаються виконаними позивачем з моменту передачі товару (або його частини) відповідачу в пункті поставки, про що сторони складають акт прийому-передачі товару підписаний представником відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами в судовому засіданні, позивач передав, а відповідач отримав лісопродукцію на загальну суму 107339 грн. 61 коп., що підтверджується накладними № 297 від 07.06.11, № 298 від 09.06.11, № 322 від 23.06.11, № 597 від 14.10.11.

На виконання умов договору, відповідачем перераховано позивачу 117775 грн. 80 коп. оплати за отриману лісопродукцію, що підтверджується платіжними дорученнями № 42 від 29.06.11, № 52 від 22.06.11, № 114 від 29.08.11, № 38 від 17.06.11, № 53 від 09.06.11, №32 від 07.06.11. Про факт перерахування вказаної суми зазначено в позовній заяві прокурором та не заперечується позивачем.

При розгляді справи господарським судом встановлено та підтверджено представниками сторін, що фактично позивач просить стягнути 20599 грн. 28 коп., що на його думку є вартістю послуг по відправці вагонів з лісопродукцією відповідачу. На підтвердження цього надано № 318 від 07.06.11, № 319 від 09.06.11, № 332 від 23.06.11, № 629 від 14.10.11, до яких внесено перелік суми витрат на послуги по відправці вагонів на загальну суму 20599 грн. 28 коп. (з ПДВ) та товари (рудостійка, дошка м/п н. обр., цвяхи, канатка) на загальну суму 5136 грн. 60 коп. В подальшому, згідно з поданою позивачем бухгалтерською довідкою про коригування транспортних послуг, позивачем встановлено, що помилково включено у вартість товарів (рудостійка, дошка м/п н. обр., цвяхи, канатка) до накладних № 318 від 07.06.11, № 319 від 09.06.11, № 332 від 23.06.11, № 629 від 14.10.11 на загальну суму 5136 грн. 60 коп., оскільки згідно п. 3.2. договору, у вартість товару входить вартість упаковки, маркування і завантаження на вагон і вказана сума 5136 грн. 60 коп. не входить до ціни даного позову.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором № 5/2909 від 29.09.11 р. сторонами виконано - позивачем передано, а відповідачем отримано та оплачено лісопродукцію, а предметом спору по даній справі є стягнення 20599 грн. 28 коп. витрат на послуги по відправці вагонів, надання яких вказаним договором не передбачено.

Проте, позивачем за усною домовленістю з відповідачем, здійснювалася за власні кошти відправка вагонів з відпущеною за договором №5/2909 від 29.09.11 р. лісопродукцією.

Вказані доводи не приймаються судом до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі, однак, у відповідності до ч. 1 ст. 639 цього ж Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В свою чергу, ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що за загальними правилами господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, однак якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення певного виду договорів, то допускається їх укладення у спрощений спосіб, а саме: шляхом обміну листами, факсограмами тощо, чи шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Зважаючи на вказані нормативні положення, доказами, що свідчать про укладення договору у спрощеній формі є листи, факсограми, замовлення, інші письмові докази, які підтверджують досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов такого договору.

Однак, всупереч вище вказаним положенням законодавства, позивачем не наведено та не надано жодних документальних доказів, які б вказували на наявність та узгодження будь-яких умов домовленості між сторонами щодо надання послуг по відправці вагонів з лісопродукцією відповідачу, склад таких послуг та їх вартість.

Надані позивачем довідки техПД від 07.06.11, від 09.06.11, від 23.06.11 не свідчать про надання послуг саме відповідачу, а підтверджують наявність правовідносин між органом залiзниці (перевізником) i вiдправником (позивачем) щодо перевезення певного вантажу.

Крім того, як вбачається з квитанцій про приймання вантажу №33420630 від 23.06.11, №33303629 від 09.06.11, № 33285149 від 07.06.11, одержувачем вантажу від позивача зазначено ТОВ "Трексім", однак будь-яких доказів на підтвердження наявності правовідносин відповідача з третьою особою не надано. Також, відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність розпорядження відповідача відправити лісопродукцію за спірним договором товариству "Трексім".

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищенаведеного надані позивачем документи жодним чином не підтверджують надання послуг з відправлення вагонів саме відповідачу.

Таким чином, органом прокуратури та позивачем не доведено суду факт порушення цивільного права. За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а отже в позові слід відмовити.

У відповідності до п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та з урахування вищевказаного, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на визначеного прокурором позивача - Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Керуючись ст. 32-34, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у позові заступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест групп" про стягнення 20599 грн. 28 коп. - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 08033772) в доход бюджету (одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; код класифікації доходів бюджету: 22030001; МФО одержувача: 836014; р/р 31219206783002; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; назва рахунку - Державний м. Івано-Франківськ 22030001, назва коду класифікації доходів: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); найменування суду: господарський суд Івано-Франківської області) 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.02.14

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду