Рішення

від 12.02.2014 по справі 916/3517/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2014 р.Справа № 916/3517/13

За позовом Виробничо-сервісної фірми "ГІДРОГЕОСЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

до Сергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області;

про стягнення 175386,14 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Оськін М.Д.по довіреності №б/н від 19.12.23013 р..

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору:про стягнення 175386,14грн.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Виробничо-сервісна фірма "ГІДРОГЕОСЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, звернулося до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Сергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області про стягнення 175386,14грн., з яких 167269,16грн. - основний борг, 5778,29грн.- пеня, 1333,75грн.- 3% річних та індекс інфляції в сумі 1004,94грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2013р. порушено провадження у справі №916/3517/13.

27.01.2014р. відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

03.02.2014р. та 12.02.2014р. представник позивача надав до суду письмові пояснення відповідно яких позовні вимоги підтримує та просить суд вимоги задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 12.02.2014р. після виходу суду з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між Виробничо-сервісною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрогеосервіс» (надалі - ТОВ «Гідрогеосервіс», позивач, учасник) та Сергіївською сільською радою був укладений договір ( надалі - відповідач, Замовник) про роботи за державні кошти ( надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Учасник зобов'язується у 2013 р. виконати роботи з капітального ремонту свердловини №2560/3352, яка використовується Замовником для господарчо-питного водопостачання населення с. Сергіївна Любашівського району Одеської області, а замовник прийняти і сплатити такі роботи.

Пунктом 3.1. договору ціна договору складає 306049,19грн. у тому числі ПДВ 51008,20грн..

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунку на оплату робіт на підставі підписаного Сторонами акту фор ми КБ-2В у термін п'яти банківських днів.

Відповідно до п. 4.2. договору, до рахунку додається акт приймання-передачі робіт форми КБ-2В.

Як вказує позивач та підтверджено матеріалами справи, рахунок та відповідний акт були отримані відповідачем 06.09.2013 р., отже строк вико нання зобов'язання сплив 12.09.2013 р.

За результатами виконання робіт позивачем зобов'язання були повністю виконані 06.09.2013 р., сторонами складений та підписаний прийомо-здаточний акт на капітальний ремонт свердловини №2560/3352 та одночасно підписаний акт №1 прийому виконаних робіт на загальну суму 167 269, 16 грн. та виданий рахунок №176 на відповідну суму.

Отже, сума заборгованості відповідача за договором складає 167269,16грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за виконані роботи, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 167269,16грн..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені у розмірі 5778,29грн., 3% річних в сумі 1333,75грн. та індекс інфляції в сумі 1004,94грн..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків:

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.1, 2 ст.837 ЦК України).

Так, відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунку на оплату робіт на підставі підписаного Сторонами акту фор ми КБ-2В у термін п'яти банківських днів.

Судом встановлено, що позивачем виконані роботи вартістю 167269,16грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписан акт приймання виконаних підрядних робіт.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 167269,16грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Так, в силу ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч.1 ст.530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

При цьому, в силу ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за товар з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 167269,16грн..

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 1333,75грн. та індекс інфляції складає 1004,94грн., яка підлягає стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі несвоєчасного розрахунку за виконані та пред"явлені до сплати роботи Учасник має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 5778,29 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач вказує на порушення вимог ст. 203,631,640 ЦК України посилаючись, що договір є недійсним та не виконувався сторонами.

Між Виробничо-сервісною фірмою у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрогеосервіс» (надалі - ТОВ «Гідрогеосервіс») та Сергіївською сільською радою 08.07.2013 р. був укладений договір про роботи за державні кошти.

За умовами даного договору учасник (позивач) зобов'язується у 2013 р. виконати роботи з капітального ремонту свердловини №2560/3352, а замовник (відповідач) прийняти і сплатити такі роботи.

Загальна сума робіт за цим договором спочатку становила 306 049,19 грн., однак у подальшому на підставі довідки про вартість виконаних робіт, договірної ціни та кошторисну вартість робіт склала 167 169,16 грн., що і було погоджено сторонами.

Наявність іншого договору №22 від 21,10.2013 р. представник позивача пояснює тим, що оскільки була встановлена кінцева вартість робіт у сумі 167 169,16 грн., також на прохання відповідача, фактично був уточнений старий договір лише в частині вартості робіт та надісланий на підписання відповідачу. Однак, другий примірник даного договору на адресу ТОВ «Гідрогеосервіс» не повертався та не отримувався.

Окрім того, слід зазначити, що згідно п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явленні! Учасником рахунку на оплату робіт на підставі підписаного сторонами акгу форми КБ-2В у термін 5-ти банківських днів. За загальним принципом господарської діяльності рахунки видаються іншій стороні разом з актами виконаних робіт без додаткових доказів про їх отримання.

Отже, у відповідності до приписів п. 4.1 Договору маючи банківські реквізити (у договорі) підрядника, замовник мав самостійно перерахувати вказані кошти на розрахунковий рахунок позивача після підписання акту за формою КБ-2В, однак цього досі не зробив.

Що стосується невиконання умов договору, то це твердження не відповідає дійсності оскільки всі прийняті на себе зобов"язання ТОВ «Гідрогеосервіс» виконало у повному обсязі, про що свідчать підписані відповідачем акт виконаних робіт та прийомо-сдаточний акт від 06.09.2013 р. Жодних претензій стосовно якості та об'єму робіт з боку відповідача до теперішнього часу не надходило.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач факт підписання акту виконаних робіт, визнав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в розмірі 175386,14грн., з яких 167269,16грн. - основной борг, 5778,29грн.- пеня, 1333,75грн.- 3% річних та індекс інфляції в сумі 1004,94грн.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Сергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області (66504, Одеська область, Любошівський район, с. Сергіївка, код ЄДРПОУ 23211952) на користь Виробничо-сервісної фірми "ГІДРОГЕОСЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65069, м. Одеса, вул. Ак. Заболотного, 45/2, код ЄДРПОУ 20925295 ) 167269,16грн. - основного боргу; 5778,29грн.- пені, 1333,75грн.- 3% річних, індекс інфляції в сумі 1004,94грн та судовий збір у сумі 13507,72грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2014р.

Суддя Літвінов С.В.