Постанова

від 16.07.2014 по справі 916/3517/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року Справа № 916/3517/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргуСергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 12.02.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі№ 916/3517/13 Господарського суду Вінницької області за позовомВиробничо-сервісної фірми "ГІДРОГЕОСЕРВІС" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Сергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області простягнення 175386,14 грн. за участю представників сторін:

позивача: Діденко Ю.Г., директор

відповідача: Тулба К.Г., дов. від 23.04.2014 №143

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-сервісна фірма "Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Сергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 168274,10 грн., пені в сумі 5778, 29 грн., 3 % річних у розмірі 1333,75 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2014 у справі № 916/3517/13 (суддя Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Головея В.М., суддів Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.), позовні вимоги задоволено; стягнуто з Сергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області на користь Виробничо-сервісної фірми "Гідрогеосервіс" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю 167269,16 грн. - основного боргу, 5778, 29 грн. - пені, 1333,75 грн. - річних, індекс інфляції в сумі 1004,94 грн. та судовий збір у сумі 3507,72 грн. (з урахуванням ухвали Господарського суду Одеської області від 28.02.2014 про виправлення описки).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Сергіївська сільська рада Любашівського району Одеської області звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/3517/13, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у 2013 році між ТОВ "Гідрогеосервіс" (учасник) та Сергіївською сільською радою (замовник) було укладено договір про роботи за державні кошти (далі - договір), відповідно до умов якого учасник зобов'язався у 2013 виконати роботи з капітального ремонту свердловини № 2560/3352, яка використовується замовником для господарчо-питного водопостачання населення с. Сергіївка Любашівського району Одеської області, а замовник - прийняти і сплатити такі роботи (п. 1.1 договору).

Згідно із п. 3.1 договору його ціна складає 306049,19 грн. у тому числі ПДВ - 51008,20 грн.

Відповідно до п.п. 4.1 - 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунку на оплату робіт на підставі підписаного Сторонами акту форми КБ-2В у термін п'яти банківських днів. До рахунку додається акт приймання-передачі робіт форми КБ-2В.

Пунктами 6.1.1 - 6.1.2 договору на замовника покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконанні роботи, приймати виконанні роботи згідно з актом форми КБ-2В.

Як передбачено п. 7.3. договору, у разі несвоєчасного розрахунку за виконані та пред'явлені до сплати роботи учасник має право стягнути з замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Судами першої та апеляційної інстанції з'ясовано, що на виконання умов договору повноважними представниками сторін була підписана та скріплена печатками довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та акт № 1 приймання виконаних робіт форми КБ-2В на загальну суму 167269,16 грн.

Крім цього, на підтвердження належного виконання зобов'язань позивачем, 06.09.2013 повноважними представниками сторін було підписано та скріплено печатками приймально-здавальний акт з капітального ремонту свердловини № 2560/3352, згідно із яким роботи виконані у повному об'ємі та з хорошою якістю. В акті зазначено і про відсутність у замовника претензій до учасника.

Судами встановлено, що на підставі вищевказаного акта, позивач 06.09.2013 виставив відповідачеві рахунок № 176 на суму 167269,16 грн., який відповідач не оплатив.

Невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт стало підставою звернення позивача із позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції у розмірі 168274,10 грн., пені в сумі 5778,29 грн. та 3 % річних у сумі 1333,75 грн.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій, встановивши факт виконання позивачем передбачених договором робіт, які були прийняті відповідачем без зауваження, та невиконання відповідачем зобов'язань по їх оплаті, перевіривши обґрунтованість нарахування інфляційних втрат та процентів річних, дійшли правомірного висновку про задоволення позову.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанції в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої господарськими судами оцінки доказів у справі, в той час як згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2014 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/3517/13, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сергіївської сільської ради Любашівського району Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 у справі № 916/3517/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир