Постанова

від 17.02.2014 по справі 913/2726/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.02.2014р. справа №913/2726/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Пеленова О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шатських В.В. по дов.;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Доля-Схід», м. Луганськ та Луганської міської ради, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. (повний текст від 19.12.2013р.) у справі №913/2726/13 (суддя Смола С.В.)

за позовом Луганської міської ради, м. Луганськ

до Приватного акціонерного товариства «Доля-Схід», м. Луганськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, м. Луганськ

про стягнення 52 573,04грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Луганська міська рада, м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Доля-Схід», м. Луганськ, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 52231,09грн. за період з лютого 2009р. по грудень 2010р. та пені в розмірі 341,04грн. за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р.

Ухвалою від 10.10.2013р. господарський суд порушив провадження у справі №913/2726/13 та в порядку ст.27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ленінську об'єднану державну податкову інспекцію у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області, м. Луганськ.

28.10.2013р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення орендної плати за землю за період з 01.02.2009р. по 31.08.2010р. в сумі 41968,42грн. та пені за період з 01.04.2009р. по 30.09.2009р. в сумі 341,95грн.

Поясненнями від 11.11.2013р. позивач уточнив, що в прохальній частині позову ним було помилково зазначено стягувану суму пені в розмірі 341,04грн., в той час як вірною сумою пені, належною до стягнення з відповідача, є 341,95грн.

05.12.2013р. позивач в порядку ст.22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю в сумі 44896,75грн. та пеню в розмірі 341,04грн.

В подальшому, заявою від 16.12.2013р. позивач збільшив позовні вимоги шляхом їх викладення в наступній редакції: стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю в сумі 53195,01грн. і пеню в розмірі 260,80грн.

Разом з цим, 16.12.2013р. позивач вдруге зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю в сумі 46217,54грн. і пеню в розмірі 260,80грн. Зазначена заява була прийнята місцевим господарським судом в порядку ст.22 ГПК України як остаточно заявлені позовні вимоги.

Рішенням від 16.12.2013р. у справі №913/2726/13 господарський суд Луганської області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача заборгованість в сумі 10262,67грн. за період з вересня по грудень 2010 року, у задоволенні решти позову - відмовив. Висновок про часткове задоволення позову суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на правову позицію, викладену в постановах судової палати у господарських справах Верховного суду України від 20.08.2013р. у справі №3-21гс13 та від 03.12.2013р. у справі №3-34гс13, а саме - зазначивши, що у разі зміни нормативної грошової оцінки землі, яка є базою оподаткування для плати за землю, автоматично змінюється і розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість, проте з огляду на наявну в матеріалах справи заяву відповідача про застосування строку позовної давності - відмовив у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за період з січня 2009р. по серпень 2010р., а також в частині вимог про стягнення пені.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач, Луганська міська рада, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що судом першої інстанції було невмотивовано залишено поза увагою клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки в матеріалах справи наявні докази оскарження відповідачем в адміністративному порядку довідок про нормативну грошову оцінку землі, в результаті чого позивач до 2013 року був позбавлений можливості звернутись до господарського суду з відповідним позовом.

Вищевикладене, на думку заявника, призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення суду, що є підставою для його скасування.

Крім того, з винесеним рішенням не погодився і відповідач у справі, Приватне акціонерне товариство «Доля-Схід», який також звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Відповідач, в свою чергу, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення заборгованості в сумі 10262,67грн. і судового збору, та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом було зроблено безпідставний висновок про обґрунтованість позовних вимог, які базуються на нових розмірах нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2009 та 2010 роках, оскільки сторонами не вносилось жодних змін до укладеного у 2004 році договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати. При цьому, заявник вважає необґрунтованим посилання суду на правову позицію Верховного суду України, оскільки в даному випадку в договорі оренди не передбачено підстав для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, а також зазначає про наявність протилежної практики Вищого господарського суду України у вирішенні аналогічних спорів.

Викладене, на думку скаржника, є підставою для скасування незаконного і необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

14.02.2014р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов відзив ПрАТ «Доля-Схід» на апеляційну скаргу Луганської міської ради, в якій відповідач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку чим просить залишити її без задоволення.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 13.01.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16.06.2004р. між Луганською міською радою (орендодавцем) та Закритим акціонерним товариством «Доля-Схід» (на даний час - Приватне акціонерне товариство «Доля-Схід», орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований за №5057 від 02.07.2004р.), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове (49 років) платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0676, у тому числі: 0,0166га - під спорудами, 0,0510га - під проїздами, проходами та площадками, під будівництво та розміщення прибудови, яка буде використовуватись під розміщення торговельно-побутового комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтська (на перехресті з вул. Оборонна).

Згідно п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 400639,51грн.

Відповідно до п.9 договору річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди землі, збільшеного на коефіцієнт 2,5 (довідка у вигляді розрахунку про розмір земельного податку (річного), який діє на момент укладання договору оренди землі, додається до даного договору та є його невід'ємною частиною).

В п.9.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. На момент укладення договору розмір орендної плати складає 10016,00грн.

Згідно п.10 договору щороку станом на 1 січня поточного року річна орендна плата попереднього року індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджений Кабінетом Міністрів України. Якщо розрахований згідно цього порядку коефіцієнт менше чи дорівнює одиниці, індексація орендної плати не проводиться.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції, який враховується при здійсненні індексації, що проводиться в порядку, визначеному у п.9 даного договору (п.11 договору).

Пунктом 13 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках, передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,023% несплаченої суми за кожен день прострочення (п.14 договору).

Пунктом 29.1 договору на орендаря покладений обов'язок самостійно обчислювати розмір орендної плати, в тому числі здійснювати індексацію землі.

Згідно довідки про розрахунок розміру земельного податку (річного) №540 від 03.06.2004р., розмір річного земельного податку за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Луганськ, вул.Совєтська (на перехресті з вул.Оборонна) площею 0,0676га, складає 4006,40грн.

Довідкою про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 рік встановлена нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки з урахуванням функціонального коефіцієнту 2,5 у розмірі 17202798,73грн. р./га, а довідкою про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2010 рік встановлена нормативна грошова оцінка зазначеної земельної ділянки з урахуванням функціонального коефіцієнту 2,5 у розмірі 18217763,85грн. р/га.

В подальшому, 15.09.2010р. сторонами було укладено договір про розірвання договору оренди землі (посвідчений 17.02.2011р. за №441010004000016), яким було розірвано договір оренди землі від 16.06.2004р., зареєстрований 02.07.2004р. за №5057, а земельна ділянка повернута орендодавцю за актом приймання-передачі від 17.02.2011р.

Разом з цим, за твердженням позивача, орендарем не в повному обсязі виконувались умови договору щодо повного і своєчасного внесення орендної плати, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, заявою від 16.12.2013р. позивач в порядку ст.22 ГПК України зменшив позовні вимоги у зв'язку з проведеним перерахунком заборгованості, та просив суд стягнути з відповідача 46 217,54грн. заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. та 260,80грн. пені за період з 01.03.2009р. по 31.08.2009р. Водночас, в матеріалах справи наявна заява відповідача в порядку ст.267 ЦК України про застосування позовної давності до вимог про стягнення 41 968,42грн. заборгованості та пені в сумі 341,95грн.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Луганської області заявлені позовні вимоги задовольнив частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В період виникнення заборгованості з орендної плати, на стягненні якої наголошує позивач, правовідносини з оренди землі регулювались також Законом України «Про плату за землю», статтями 13-19 якого визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату.

В матеріалах справи наявний лист ПрАТ «Доля-Схід» №10-12/13 від 10.12.2013р., направлений на адресу Департаменту Луганської МР з питань земельних ресурсів, відповідно якого підприємством за період 01.01.2009р. - 17.01.2011р. були зроблені наступні платежі з орендної плати за землю за договором №5057 від 02.07.2004р. - 2 422,73грн. 25.02.2009р., 4 335,82грн. 12.08.2010р. та 6 977,47грн. 24.05.2011р. Згідно відомостей вказаного листа, віднесення платежів у зазначених розмірах за рахунок сплати орендної плати на підставі відповідних договорів оренди землі обумовлюється сумами, що задекларовані підприємством у податкових деклараціях.

Разом з цим з огляду на умови договору та наявні в матеріалах справи довідки про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 та 2010 роки, розмір річної орендної плати за спірну земельну ділянку у 2009 році повинен складати 29072,72грн. (17202798,73*2,5*0,0676*1%) та у 2010 році - 30788,02грн. (18217763,85*2,5*0,0676*1%).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за орендовану ним земельну ділянку у 2009-2010 роках. Разом з цим, в матеріалах справи наявна заява ПрАТ «Доля-Схід» про застосування позовної давності відносно частини вимог про стягнення основного боргу та відносно вимог про стягнення пені.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про прийняття вказаної заяви до уваги та залишення поза увагою клопотання позивача про відновлення Луганській міській раді строку для звернення до суду з відповідним позовом з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в п.12 договору оренди землі від 16.06.2004р. сторони передбачили, що орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином сторони в п.12 договору від 16.06.2004 визначили конкретний строк виконання зобов'язання відповідача з орендної плати.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачені наслідки спливу строку позовної давності, зокрема, ч.3 та ч.4 визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Крім того, частиною 1 ст.266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, за висновком судової колегії з огляду на дату позовної заяви - 02.09.2013р., судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні уточнених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2009р. по 31.08.2010р. та пені за період з 01.03.2009р. по 31.08.2009р.

Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до абзацу 4 п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Проте, в даному випадку позивачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження обставин, які б унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання ним позову, а звернення відповідача до Ленінського районного суду з адміністративним позовом у справі № 2а-95/13/1213 не позбавляло позивача права і ніяким чином не перешкоджало поданню позову про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 16.06.2004р., про що вірно зазначено місцевим господарським судом. Вищевикладене спростовує посилання Луганської міської ради, викладені в апеляційній скарзі, про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача 10 262,67грн. заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. (30788,02грн./12*4).

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими твердження апелянта - ПрАТ «Доля-Схід», про необґрунтоване прийняття судом першої інстанції до уваги довідок про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку орендної плати на 2009 та 2010 роки, з огляду на наступне.

Згідно з п.п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

В матеріалах справи наявне рішення Луганської міської ради від 28.12.2007р. №28/10, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Луганська (набрала чинності з 01.03.2008р.), а рішенням Луганської міської ради від 27.08.2010р. №69/27 «Про деякі питання щодо укладення договорів оренди землі» визначені істотні умови договорів оренди землі.

Відповідно до положень частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Як на час укладання договору оренди земельної ділянки, так і на час виникнення спору, обов'язковим елементом визначення розміру орендних платежів є нормативна грошова оцінка земельної ділянки (ст. 5 Закону України «Про оцінку земель»), яка у відповідності до положень статті 18 цього закону, проводиться не рідше ніж на 5-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ст.5 ЦК України). Так як зміна нормативної грошової оцінки землі проведена у межах правових норм, що діяли на момент укладення договору оренди землі, не може оцінюватися як зміна правових норм, що регулюють відносини з орендної плати землі, а тому розповсюджуються як на відносини, що склалися, так і на відносини, що виникають у майбутньому.

Ініціатива щодо приведення у відповідність умов договору обов'язковим умовам, встановлених у визначеному законом порядку, може виходити як від орендодавця, так і від орендаря.

Вплив зміни нормативної грошової оцінки землі на розмір орендної плати може бути обставиною для ініціювання орендарем припинення договору оренди за домовленістю сторін або у судовому порядку. Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд Украйни у постанові від 25.04.2013р. у справі №5009/3430/12.

Виходячи з наведеного, посилання ПрАТ «Доля-Схід» на невнесення сторонами жодних змін до укладеного у 2004 році договору оренди землі в частині збільшення розміру орендної плати, апеляційний господарський суд до уваги не приймає.

Крім того, правова позиція про те, що відповідно до ст.ст. 21, 30 Закону України «Про оренду землі», ст.24 Закону України «Про плату за землю», ст.ст.628, 632 ЦК України законодавча зміна нормативної грошової оцінки землі може бути підставою для зміни розміру орендної плати в односторонньому порядку, якщо це погоджено сторонами у договорі, викладена у постановах судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.08.2013р. у справі №3-21гс13, від 03.12.2013р. у справі № 3-34гс13, і відповідно до приписів ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України (пунктом 29.1 договору оренди від 16.06.2004р. на орендаря покладений обов'язок самостійно обчислювати розмір орендної плати, в тому числі здійснювати індексацію землі).

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. у справі №913/2726/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг відповідно до с. 49 ГПК України підлягають віднесенню на заявників.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. (повний текст від 19.12.2013р.) у справі №913/2726/13 - залишити без змін.

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Доля-Схід», м. Луганськ та Луганської міської ради, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 16.12.2013р. (повний текст від 19.12.2013р.) у справі №913/2726/13 - залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 6

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-господарському суду

1-ДАГС