Постанова

від 19.01.2007 по справі 10/463-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000,

м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19"

січня 2007 р.                                                           

Справа №10/463-НА

за

позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1 м.

Славута   

до

Управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута

Хмельницької області м. Славута

про

визнання протиправною дії Управління Пенсійного фонду України в Славутському

районі та м. Славута стосовно виставлення вимоги про сплату боргу №НОМЕР_1 та

скасування вимоги №НОМЕР_1 в сумі 236,52 грн. 

Суддя  Виноградова В.В.                    Секретар судового засідання

Матущак В.В.

Представники

сторін:         

позивача             ОСОБА_2. -за довіреністю від 29.10.2006р.

відповідача            Полудняк А.Г. -за довіреністю №4221/61 від 22.11.2006р.

У

судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну

частини постанови.          

Постанова

приймається 19.01.2007р., оскільки в судовому засіданні  оголошувалася перерва.  

 Суть спору:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою

(враховуючи подані уточнення) визнати протиправною дію управління Пенсійного

фонду України в Славутському районі та м. Славута щодо виставлення вимоги

№НОМЕР_1 про сплату боргу в сумі 236,52 грн. та скасування вимоги №НОМЕР_1 про

сплату боргу в сумі 236,52 грн.

В

обґрунтування позову вказує на те що вимога про сплату боргу з посиланням на

ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є

такою, що не відповідає діючому законодавству у сфері підприємницької

діяльності до приватних підприємців, які застосовують спрощену систему

оподаткування згідно діючого Указу Президента України №746 від 28.06.1999р. та

є такою, що  порушує немайнові права

стосовно добровільності та самостійності дій в питаннях фінансових витрат та

соціального захисту.

Посилається

на положення Закону України “Про вирішення питання щодо заборгованості

суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови

оподаткування ,обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Держаним

казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України ,Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування на випадок безробіття протягом 2004р- 1 кварталу 2005р.”

В

додаткових письмових поясненнях звертає увагу на те, що ситуація, яка є

предметом розгляду була спровокована ст. 45 Закону України “Про Державний

бюджет України  на 2005р” від

23.12.2004р. № 2285, який діяв до 31.03.2005р.Проблемні питання були

врегульовані Законом України “ Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів

господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування ,обліку

та звітності у зв'язку з не перерозподілом Держаним казначейством України

частини податків до Пенсійного фонду України ,Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності , Фонду соціального страхування на випадок

безробіття протягом 2004р- 1 кварталу 2005р.”. Стверджує, що даний закон є

спеціальним законом разової дії ,який має вищий юридичний статус порівняно з

діючою правовою базою, яка регулює правовідносини УПФ України і підприємців

-фізичних осіб стосовно сплати фіксованого внеску до Пенсійного фонду щомісячно

за період з 01.01.2005р. по 31.03.2005р. Зазначає, що відповідач помилково

плутає терміни (а звідси і зобов'язання підприємців) "страхові внески до

Пенсійного фонду", що передбачені п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону

України № 1058-ІУ від 09.07.2003р. "Про загальнообов'язкове Державне

пенсійне страхування" у вигляді "фіксованого розміру" (42%

мінімальної заробітної плати) з "розміром мінімального страхового

внеску", що був передбачений для фізичних осіб-підприємців Законом України

№ 2285-IV від 23.12.2004р. (83 грн.84 коп.).Зазначає, що "мінімальний

страховий внесок", що передбачався до сплати в період з 01.01.2005р. до

31.03.05р. був скасований, як обов'язковий до сплати ст. 1 Закону України №

3583-IV, а тому  і не може виникати

зобов'язань про сплату "мінімального страхового внеску" в розмірі 83

грн. 84 коп. кожним підприємцем - фізичною особою за себе в примусовому порядку

на перший рівень - солідарної системи загальнообов'язкового державного

пенсійного страхування, як системи пенсійного забезпечення України, який платіж

є обов'язковим для загальної системи оподаткування (підприємців, що не

застосовують спрощену систему оподаткування). Вважає, що до підприємців

(спрощенців), що обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок,

фіксований патент, спеціальний патент) за вказаний період з 01.01.2005р. до

31.03.2005р. не повинні бути застосовані положення ст. 106 Закону України №

1058-ІУ від 09.07.2003р. та п. 8 Інструкції 21-1 від 19.12.2003 року про

стягнення недоїмки, так як її не може бути після оприлюднення Закону України №

3583  де в ст. 2 вказано ,що

донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської

діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності,

щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році -1 кварталі 2005 року, не

застосовуються.

          Відповідач проти позову

заперечує, при цьому зазначає, що позивач - ОСОБА_1 зареєстрована як фізична

особа -підприємець, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в

Славутському районі та місті Славута як особа, яка обрала особливий спосіб

оподаткування - фіксований податок та відповідно до п.3 ст. 11 Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 - IV

від 09.07.2003 року( надалі Закон № 1058) є особою, яка підлягає

загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Відповідно до п.5

ст.14 та п.1 ст.15 є страхувальником та платником страхових внесків до

солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та

відповідно до п.п.4.6 п.2 ст.17 зобов'язана подавати звітність територіальному

органу Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановленими

Пенсійним фондом, а також зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати в

установлені строки та в повному обсязі  

страхові внески .

В

обґрунтування заперечень посилається на положення ст. 5 Закону №1058,

відповідно до яких визначено, що тільки цим Законом регулюються відносини, що

виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці

відносини лише у випадках , передбачених цим Законом, або в частині, що не

суперечить цьому Закону та положення п.п.3,4 ст.18 відповідно д якої страхові

внески є цільовим загальнообов'язковим платежем , який справляється на всій

території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не

включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему

оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Законодавством не можуть встановлюватись пільги з нарахування та сплати

страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Акцентує

увагу на тому , що відповідно до підпункту 4 пункту 8 Прикінцевих положень

Закону №1058. фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності , які обрали

особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок , єдиний податок ) на

період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують

страхові внески у порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Статтею

45 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік »№ 2285-IV від

23.12.2004 року встановлено фіксований розмір страхових внесків на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності , які обрали особливий спосіб оподаткування (

фіксований податок , єдиний податок ) та членів сімей зазначених фізичних осіб

, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі

мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до статті 1

Закону № 1058 -IV від 09.07.2003 року мінімальний страховий внесок - це сума

коштів , що визначається як добуток мінімального розміру заробітної плати на

розмір страхового внеску , встановлених законом на день отримання

заробітної  плати ( доходу).

Мінімальна  заробітна  плата 

протягом   січня - березня 2005

року становила 262 грн., розмір страхового внеску 32 %. Таким чином фіксований

розмір страхових внесків для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької

діяльності , які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок ,

єдиний податок) за перший квартал 2005 року становить : 262 грн. х 32 % = 83

грн.84 коп. за один календарний місяць , 83 грн.84 коп. х 3 місяці =251 грн. 52

коп. за квартал .

Зазначає,

що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про

державний бюджет України на 2005 рік " та деяких інших законодавчих актів

" № 2505 - IV від 25.03.2005 року визначено , що сплата та зарахування до

бюджетів і державних цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого

підприємництва та фіксованого податку здійснюється в порядку та на умовах, які

діяли до 01.01.2005 року. Зазначена норма набрала чинності з 31.03.2005 року.

Робить

висновок,  що за період з 01.01.2005 по

30.03.2005 року вищезазначені особи , які обрали особливий спосіб

оподаткування, відповідно до статті 45 Закону України «Про державний бюджет

України на 2005 рік »№ 2285- IV від 23.12.2004 року (редакція якого була чинна

до 31.03.2005 року) зобов'язані сплатити до Пенсійного фонду України фіксований

розмір страхових внесків за січень , лютий та 30 днів березня 2005 року із

розрахунку 83 грн.84 коп. на місяць ( передбачений законодавством розмір

мінімального страхового внеску в першому кварталі 2005 року),остаточний

розрахунок мав бути здійснений до 01.04.2006 року.

Звертає

увагу на те, що позивач відповідно до відповідно до пункту 11.12. та згідно

додатку 26 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду України затвердженої Постановою правління

Пенсійного фонду України 19.12.2003 року за № 21-1 та зареєстрованої в

Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 ( надалі Інструкція №

21-1 ) подала звітність до управління Пенсійного фонду України в Славутському

районі та м.Славута, однак страхувальник внесків не сплатила. Граничний термін

сплати фіксованого страхового внеску 31 березня року наступного за звітним.

Таким чином з 01.04.2006 року за позивачем виникла заборгованість зі сплати

страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

(недоїмка).

Відповідно

до ст.106 Закону №1058 та пункту 8 Інструкції № 21-1 від 19.12.2003 року

відповідачем позивачу виставлено вимогу про сплату заборгованості в розмірі

233,82 грн. із врахуванням частки сплаченого фіксоваеного податку у

відповідності до вимог Закону України “ Про вирішення питання щодо

заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі

умови оподаткування ,обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Держаним

казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України ,Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування

на випадок безробіття протягом 2004р. - 1 кварталу 2005р.” .

З

вищенаведених обставин просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників 

сторін,  з'ясувавши  фактичні 

обставини, на  яких  ґрунтується позовна  вимога 

і  заперечення проти позову,

дослідивши докази,  встановлено наступне:

ОСОБА_1  зареєстрована як суб'єкт підприємницької

діяльності-фізична особа, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію

№НОМЕР_2., з.01.01.2005р. по 31.03.2005р. перебуває на спрощеній системі

оподаткування  та сплачує фіксований

податок в розмірі 50 грн., що підтверджується листами Славутської ОДПІ №

НОМЕР_3. та №НОМЕР_4.

Позивачем

до управління Пенсійного фонду в Славутському районі та м. Славута подано звіт

про нарахування та сплату суми страхових внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування за 2005р. ( вх. №5888 від 28.03.2006р.) в якому

визначено  фіксований розмір страхового

внеску за січень  - 83,84 грн.,

лютий  - 83,84 грн. та березень -83,84

грн., всього - 251, 52 грн. 

Відповідачем

складено  акт №НОМЕР_5,яким

проведено  розрахунок належних  до сплати в 1 кварталі 2005р. позивачем сум

фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини фіксованого

податку, сплаченого до бюджету (150 грн.).Фіксований розмір страхового внеску

визначено в сумі 236,52 грн. ( 251,52 грн.-150 грн.) .

Відповідачем

виставлено позивачу вимогу №НОМЕР_1 про сплату боргу на суму недоїмки в розмірі

236,52 грн.

Позивач,

вважаючи дану вимогу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного

законодавства, просить її скасувати, а дії управління Пенсійного фонду визнати

протиправними.

Досліджуючи

надані сторонами  докази, аналізуючи

наведені  міркування  та 

заперечення, оцінюючи  їх  в 

сукупності, судом 

враховується  наступне:

Відносини,

що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 р.(надалі Закону). Нормами ст.5

вказаного Закону встановлено, що визначення платників страхових внесків,

порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, порядок нарахування,

обчислення і сплати страхових внесків регулюються виключно цим Законом.

            Згідно п.5 ст.14 та п.1 ст.15

Закону страхувальниками та платниками страхових внесків є фізичні  особи - суб'єкти підприємницької діяльності,

у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,

єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний

торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у

провадженні ними підприємницької діяльності.

          Враховуючи дані норми, не зважаючи на

те, що згідно Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва” №727 позивач обрав особливий спосіб

оподаткування та перейшов на спрощену систему оподаткування шляхом сплати

фіксованого податку, на нього стосовно сплати 

страхових внесків  поширюється дія

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. При

цьому  не приймаються до уваги доводи

позивача про те, що він не повинен сплачувати 

страхові внески згідно Закону в силу дії Указу Президента “Про спрощену

систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та

Закону України  „Про державну підтримку

малого підприємництва”, оскільки згідно з п.15 Прикінцевих положень Закону

України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” передбачено,  що до відносин у сфері загальнообов'язкового

державного пенсійного страхування до приведення законодавства  України у відповідність з цим Законом, дані

нормативно - правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому

Закону.

          Відповідно до Указу Президента

України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену

систему оподаткування звільнені від сплати збору на обов'язкове держане

пенсійне страхування, а не від сплати страхових внесків. При цьому збір на

обов'язкове державне пенсійне страхування -це платіж, який ст. 14 Закону

України  “Про систему оподаткування”

віднесено до загальнодержавних податків 

і зборів, сплачується  в порядку,

передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників

податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Натомість згідно

ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на

всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не

включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що  складають систему оподаткування, на ці внески

не поширюється податкове  законодавство.

            Враховуючи вищезазначене, позивач

виступає платником страхових внесків до солідарної системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом

6 ч.2 ст.17 Закону на страхувальників покладено обов'язок нараховувати,

обчислювати і сплачувати у встановлений строк та в повному обсязі страхові

внески.

Відповідно

до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону фізичні особи -суб'єкти підприємницької

діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,

єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого

оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим Законом у

фіксованому розмірі.

Статтею

45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005р.” за   період 

з 01.01.05 р. по 30.03.05р. встановлено фіксований розмір страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб

- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб,

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі

мінімального страхового внеску, визначеного Законом України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до ст.1 Закону

України №1058 та п.1.3 ст.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати

страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджено

Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р №21-1 (зареєстровано

в Міністерстві  юстиції України 16 січня

2004 р. за N 64/8663), надалі -Інструкція №21-1, передбачено, що мінімальний

страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток

мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених

Законом на день отримання заробітної плати (доходу). За перший квартал

2005р. розмір мінімального страхового внеску становить 83,84 грн. за один

календарний місяць.

Судом

враховується, що виконуючи вимоги даного Закону, позивачем самостійно, згідно

ч.3 п.11.12 Інструкції №21-1 подано до управління Пенсійного фонду звіт про

нарахування та сплату суми страхових внесків згідно якого  визначено фіксований розмір страхового внеску

за січень -83,84 грн., лютий  -83,84 грн.

та березень -83,84 грн., всього 251,52 грн. Даний звіт був підписаний позивачем

тому  зазначеним  позивач 

добровільно узгодив  суму  свого 

зобов'язання .

Відповідно

до ст.1 Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів

підприємницької діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування,

обліку та звітності у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством

України частини податків до Пенсійного Фонду України, Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального

страхування  на випадок безробіття

протягом 2004р.- першого кварталу 2005р.” №3583 від 16.03.2006р.  визначено, що суми  внесків 

до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття

суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови

оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків

згідно з чинним законодавством України протягом 2004 р. - I кварталу 2005 р.,

але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з

застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону

України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 р., не

вважаються заборгованістю.

Відповідачем,

зважаючи на вищезазначену норму Закону України №3583 від 16.03.2006р., п.4 ч.8

Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування», абз.8 п.8 ст. 45 Закону України «Про Державний бюджет України на

2005р.»№2285 від 23.12.2004р., проведено розрахунок належних до сплати сум

фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням фіксованого податку , про

що складено акт №НОМЕР_5

При

розрахунку відповідачем враховано, що позивач сплачував у 1 кварталі 2005р.

фіксований податок, 10% якого спрямовується до Пенсійного фонду. Як вбачається

з листів Славутської ОДПІ № НОМЕР_3. та №НОМЕР_4. позивачем сплачено  фіксованого податку  за 1 квартал 2005 р.  в сумі 

150 грн. (50 грн. в місяць) грн., 

з яких відповідно 15 грн. (по 5 грн. за місяць) складають  внески до Пенсійного фонду України. При цьому

відповідачем визначено до сплати суму -236,52 грн. 

Оскільки,

позивачем не сплачено визначені у самостійному порядку зобов'язання по сплаті

страхових внесків, відповідачем відповідно до ст.106 Закону та п.8 Інструкції

направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 26.04.2006 р. №НОМЕР_1 на суму

недоїмки в розмірі 236,52 грн.

Однак,

при розрахунку суми фіксованого розміру страхових внесків та виставленні вимоги

відповідачем не враховано те , що з 31.03.2005р. набрав чинності  Закон України «Про внесення змін до

Закону України «Про державний бюджет України на 2005р.»та деяких інших законодавчих

актів №2505 від 25.03.2005р. ,яким визначено, що сплата  та зарахування до бюджетів і держаних

цільових фондів сум єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва та

фіксованого податку здійснюється в порядку 

та на умовах ,які діяли до 01.01.2005р. Тому безпідставним було

визначення відповідачем фіксованого розміру страхових внесків за березень

2005р. в розмірі 83,84 грн. як за повний місяць. Натомість ,за березень 2005р.

фіксований розміру страхового внеску становить 81,14 грн.( 30 днів) , що не

заперечується відповідачем. Тому розмір страхового внеску  ,який би підлягав сплаті позивачем за 1

кв.2005р. повинен становити 233,82 грн., що і відображено в картці особового

рахунку позивача.

За

таких обставин управлінням Пенсійного фонду безпідставно виставлено вимогу на

сплату 2 грн. 70 коп.

           При цьому судом  не приймаються доводи позивача про

відсутність заборгованості  по сплаті

страхових внесків, оскільки відповідно до ст. 2 цього Закону донарахування  та 

фінансові  (штрафні) санкції до

суб'єктів  господарської  діяльності, 

які застосовують  особливі умови

оподаткування,  обліку  та 

звітності  щодо  сум 

фактично сплачених внесків  у  2004 

р.- I кварталі  2005 р., не

застосовуються, оскільки позивачем не було проведено донарахування сум

страхових внесків сплачених позивачем  у

1 кв. 2005р. у складі фіксованого податку та які не поступили на рахунки ПФ

України та не були прийняті рішення про нарахування відповідних штрафних

санкцій за їх не сплату.

          За таких обставин суд вважає, що

позовні вимоги щодо визнання протиправною дії Управління Пенсійного фонду

України в Славутському районі та м. Славута стосовно вимоги про сплату боргу в

сумі розмірі 236,52 грн. за 1-й квартал 2005 р. та зобов'язання скасувати дану

вимогу підлягають задоволенню частково, а саме в частині скасування вимоги

№НОМЕР_6 на суму 2,70 грн. та визнанні протиправними дії відповідача в частині

виставлення позивачу спірної вимоги на суму 2,70 грн.          

                          У   решті позову   у  зв'язку

з безпідставністю належить відмовити.

                    Згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ

судові витрати, здійснені позивачем (3,40 грн. держмита згідно квитанції №

НОМЕР_7 та  77,94 грн. витрат,

пов'язані з прибуттям  до суду згідно

квитків на автобус від 21.12.2006 р. № №НОМЕР_8, НОМЕР_9,  від 15.01.2007 р. № НОМЕР_10, НОМЕР_11, від

19.01.2007р. №НОМЕР_12 ), присуджуються йому 

відповідно до задоволених вимог, а зважаючи  на 

немайновий характер спору, суд вважає за 

необхідне присудження їх в половинному розмірі. Між тим, позивачу не

підлягають  відшкодуванню витрати,

пов'язані з наданням інформаційно-консультаційних послуг з питань

підприємницької діяльності., а також захисту інтересів громадян в органах

державної влади судових органах, відповідно до укладеної угоди НОМЕР_14.,

оскільки позивачем не надано доказів що підтверджують отримання його

представником винагороди за надані послуги та ці вимоги заявлено без урахування

вимог Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 р. Згідно ч.1

ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати  присуджуються 

з Державного  бюджету  України.

Керуючись

ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу

7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства

України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

         Позов Приватного підприємця- фізичної

особи ОСОБА_1 м. Славута  до Управління

Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута, м. Славута про

визнання протиправною дії управління Пенсійного фонду України в

Славутському районі та м. Славута стосовно виставлення вимоги про сплату боргу

№НОМЕР_1 та скасування вимоги №НОМЕР_1 в сумі 236,52 грн. задовольнити

частково.         

        Скасувати вимогу управління Пенсійного

фонду України в Славутському районі та місті Славута №НОМЕР_1 в частині сплати

недоїмки в розмірі 2,70 грн. та визнати протиправним дії управління Пенсійного

фонду України в Славутському районі та місті Славута в частині виставлення

позивачу  вимоги №НОМЕР_6 на суму 2,70

грн.  

         В решті позову відмовити.

         Стягнути з Державного бюджету України

на користь приватного підприємця фізичної особи 

ОСОБА_1, м. Славута (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_13)  відшкодування судового збору в розмірі 1,70

грн.  (одна гривня 70 коп.), відшкодування

витрат, пов'язаних з прибуттям до суду  в

розмірі 38,74 грн. ( тридцять вісім грн.74 коп.).

Згідно

ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають

право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява

про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення,

апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через

суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ

Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                         

В.В. Виноградова

Постанова   оформлена 

і  підписана   22.01.2007р.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.