Постанова

від 10.02.2014 по справі 802/4833/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 лютого 2014 р. Справа № 802/4833/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Крисько Ілони Володимирівни

представників позивача: Дажука С.М., Книжника С. В.,

представника відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла на новий розгляд з Вищого адміністративного суду України адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" (далі - ТОВ «Торговий дім «Ензим») до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, Вінницька ОДПІ подала апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05 лютого 2013 року скаргу Вінницької ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду - без змін.

В подальшому, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 листопада 2013 року касаційну скаргу Вінницької ОДПІ задоволив частково, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції зазначивши, що задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, зазначила, що судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, отриманих товарів, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій з відповідним документальним підтвердженням; не досліджувалось питання щодо правомірності формування валових витрат позивача в спірному періоді в розрізі із понесеними витратами на виконання господарських операцій із вищевказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

В ході судового розгляду представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог (вх. №1627), згідно якої позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001542310 від 01.10.2012 р. та податкове повідомлення-рішення №0001422310 від 05.09.2012 р.

Вказана заява, відповідно до ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнята судом.

Згідно змісту позовної заяви позивач вказує, що ТОВ «Торговий дім «Ензим» не погоджується із податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0001412310 від 05.09.2012 р. та №0001422310 від 05.09.2012 р., яке винесене Вінницькою ОДПІ за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «Торговий дім «Ензим» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., оформленої актом №1834/22-34722213 від 16.08.2012 року.

Позивач зазначає, що державна податкова служба у Вінницькій області в своєму рішенні №15912/10-02-11 від 21.09.2012 р. про результати розгляду первинної скарги не зобов'язувала Вінницьку ОДПІ приймати нове уточнене повідомлення-рішення від 05.09.2012 р. за №00001412310. Відповідач письмово не повідомляв ТОВ «Торговий дім «Ензим» про відкликання податкового повідомлення-рішення від 05.09.2012 р. за №0001412310. Тому позивач вважає, що відсутні причини для винесення податкового повідомлення-рішення від 01 жовтня 2012 р. №0001542310.

На переконання позивача, інспектори Вінницької ОДПІ свої висновки обґрунтовують лише «відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів наданих для перевірки» без повноцінного обґрунтування своїх висновків внаслідок проведення заходів передбачених відповідно п.1.4 та 1.5 Наказу ДПА України №355 від 27.05.08 р. «Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок платників податків».

Так, щодо взаємовідносин ТОВ «Торговий дім «Ензим» з ТОВ «Агробудторг і К», позивач вважає, що висновки по акту невиїзної документальної перевірки останнього за №3256/23-1/36188301/0100 проведеної ДПІ у м. Житомирі, які використовуються інспекторами Вінницької ОДПІ в якості доказової бази, не можуть мати жодних юридичних наслідків для суб'єктів підприємницької діяльності, так як вони не є суб'єктивними, не підтвердженими належним чином, судженнями інспектора ДПІ у м. Житомирі, що проводив перевірку даного підприємства. Підтвердженням цього є те, що за наслідками акту не складено відповідне повідомлення-рішення, як цього вимагає «Порядок направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платниками податків» №985 від 22.12.2010 р. При проведенні невиїзних перевірок в приміщенні ДПС, без аналізу первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства взагалі неможливо встановити факт здійснення фінансово-господарських операцій по отриманню та подальшому продажу сировини для виробництва ферментів.

Перевіряючим не досліджувалося питання взаєморозрахунків між ТОВ «Агробудторг і К» та ТОВ «Преміум-С», який був основним постачальником, запити на проведення звірки не направлялися, інформація від інших підрозділів ДПС та необхідні дії відповідно Наказу ДПА №355 та №266 не витребовувались, інформацію про проведення перевірки підприємства та прийняті рішення в акті перевірки не наведено, інформацію про оперативно-розшукову діяльність чи заведену кримінальну справу на контрагентів позивача по ланцюгу постачання не наведено, постачальників ТОВ «Преміум-С» не встановлено. Інформація про стан платника «21»- ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду не має юридичних наслідків для ТОВ «Торговий дім «Ензим» і підлягає сумніву, оскільки за даними Єдиного державного реєстру ТОВ «Преміум-С» не перебуває в процесі зупинення. За наслідками невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агробудторг і К», в результаті якої складено акт №3256/23-1/36188301/0100, валові доходи та валові витрати не зазнали коригування, постачання товарно-матеріальних цінностей не визнавалося як поставка не пов'язана з господарською діяльністю.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Торговий дім «Ензим» із ТОВ ТД «Ласар» позивач зазначає, що останній знаходиться на обліку в Білоцерківській ОДПІ. Стан платника «14» - визнано банкрутом. Однак, перевіркою не встановлено взаємовідносин з вищевказаним підприємством після присвоєння йому стану 14. В момент взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Ензим» стан платника був «0» - основний платник. Податкова звітність ТОВ ТД «Ласар» подавалася. Розбіжностей між податковим зобов'язанням та податковим кредитом в розрізі контрагентів на рівні ДПА України на дату проведення камеральної перевірки декларації з ПДВ за травень 2011 року не встановлено.

Позивач вказує, що за інформацією колишнього директора ТОВ ТД «Ласар» Бабенко Я. Л. Білоцерківська ОДПІ проводила перевірку підприємства без його відома та документального аналізу здійснених господарських операцій що є порушенням чинного законодавства. Інформація наведена в акті перевірки є неправдивою, висновки помилковими. Справжність підписів на первинних документах по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Ензим» підтверджується висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №280 від 15.06.12 р. Ніяких пояснень Білоцерківській ОДПІ ТОВ ТД «Ласар» по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Ензим» не надавав.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Сорос Сервіс» позивач звертає увагу на акт перевірки, де інспекторами номенклатура та кількість товару не досліджувалися, зазначена сума поставки в розмірі 1250000 грн. взята без аналізу даних бухгалтерського обліку. Твердження інспекторів, що ТОВ ТД «Ласар» є основним постачальником ТОВ «Сорос Сервіс» і товарно-матеріальні цінності, відвантажені позивачу, отримано по ланцюгу постачання від ТОВ ТД «Ласар» є лише припущенням без документального підтвердження. До того ж, ТОВ «Сорос Сервіс» фактично постачав на ТОВ «Торговий дім «Ензим» сировину для виробництва ферментів, а згідно акту Білоцерківської ОДПІ ТОВ «Бест Практікс Консалтинг» постачав на ТОВ ТД «Ласар» засоби захисту рослин.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Сорос Сервіс» за травень 2011 року постачання від підприємства ТОВ ТД «Ласар» становило лише 30 % задекларованого податкового кредиту. Державна податкова адміністрація у Вінницькій області провела комплексну позапланову перевірку ТОВ «Сорос Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період по 30.06.2011 р. Порушень по взаємовідносинах з контрагентами за травень 2011 року не встановлено. На підприємстві в травні 2011 року працювало 7 чоловік. В наявності є складське приміщення, що знаходиться в одному і тому ж приміщенні що і склад ТОВ ТД «Ензим».

Позивач вказує, що інспекторами не враховано можливість постачання товарно-матеріальних цінностей з товарних залишків. Твердження інспектора, що операції ТОВ «Сорос Сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів є хибними.

Щодо висновків акту невиїзної документальної перевірки ТОВ ВПТК «Аверс» №711/6304/37199822 від 31.03.2011 р. проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, які використовуються інспекторами Вінницької ОДПІ в якості доказової бази, не можуть мати жодних юридичних наслідків для суб'єктів підприємницької діяльності, так як вони не підтверджені належним чином, і є лише судженнями інспектора ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, що проводив перевірку вказаного підприємства. Крім того, за наслідками акту не складено відповідне повідомлення-рішення, як цього вимагає «Порядок направлення органами ДПС податкових повідомлень-рішень платниками податків» №985 від 22.12.2010 року.

Разом з тим позивач зазначає, що ТОВ «Торговий дім «Ензим» отриману сировину від підприємств ТОВ «Агробудторг і К», ТОВ ТД «Ласар» ТОВ «Сорос Сервіс» використав для виробництва ферментів згідно договору №24 про виготовлення продукції з давальницької сировини від 01 березня 2011 року укладеного з державним підприємством «Ензим». Виготовлені ферменти було продано покупцям і відповідно отримано дохід. Відтак придбання сировини пов'язано з господарською діяльністю позивача і понесені витрати у грошовій та матеріальній формі дають право на формування витрат в розумінні п.14.1.27 Податкового кодексу України. Вищеприведений факт є реальним фактом настання правових наслідків за правочинами: №2 від 01.04.2011 р. укладеним з ТОВ «Сорос Сервіс», №95/1 від 04.05.11 р. укладеним з ТОВ ТД «Ласар», №0104/1 від 01.04.2011 р. укладеним з ТОВ «Агробудторг і К», що відповідає ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України і, відповідно, не може бути визнаний недійсним згідно ст. 215 Цивільного кодексу України з правовими наслідками ст. 216 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001542310 від 01.10.2012 р. та податкове повідомлення-рішення №0001422310 від 05.09.2012 р.

Ухвалою суду від 27.01.2014 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, на підставі положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію Державної податкової інспекції у Вінницькій області замінено її правонаступником - Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ).

В ході розгляду справи судом, за клопотанням представника позивача, викликано та допитано свідків, які повідомили суду наступне.

Свідок ОСОБА_7 (директор ТОВ «Сорос Сервіс») пояснив суду, що на даний час господарською діяльністю не займається, однак займався нею в 2011 році. На момент ведення господарської діяльності орендував складське приміщення у ТОВ «Торговий дім «Ензим», де і зберігалась сировина для виробництва ферментних препаратів. Основна господарська діяльність підприємства - це забезпечення виробництва продукції ТОВ «Торговий дім «Ензим». ТОВ «Сорос Сервіс» самостійно продукцію не виробляло, а закуповувало її у різних постачальників, в тому числі і у закордонних постачальників.

Свідок вказав, що зазвичай товар до споживача доставляв своїм транспортом. Документи по господарській діяльності підписував сам або його заступник. Підтвердив, що підпис на договорі поставки №2 від 01.04.2011 року та на податкових накладних належить йому, а на видаткових накладних його заступнику, зазначив, що операції вказані в договорі відбулись.

На запитання представника відповідача щодо кількості осіб, які працювали у ТОВ «Сорос Сервіс» на момент здійснення господарської діяльності, а також в кого придбавалась продукція для подальшої її реалізації, протягом якого періоду орендувалися складські приміщення та кому ще крім ТОВ «Торговий дім «Ензим» постачалася продукція, ОСОБА_7 відповів, що не пам'ятає. Щодо запитання представника відповідача про процедуру переміщення товару від ТОВ «Сорос-Сервіс» до ТОВ «Торговий дім «Ензим», пояснив, що досить часто відгружав продукцію та доставляв її власноруч.

Який саме товар ТОВ «Сорос-Сервіс» передавало у квітні 2011 році ТОВ «Торговий дім «Ензим» свідок згадав після перегляду податкових накладних. Щодо перевірки якості продукції та відповідності її стандартам питань при поставці не виникало.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що в 2011 році основним видом його діяльності були вантажні перевезення. Директор ТОВ «Торговий дім «Ензим» час від часу звертався до нього з проханнями щодо перевезення товару від ТОВ «Ласар» і ТОВ «Агробудторг і К» до ТОВ «Торговий дім «Ензим».

Договора на перевезення продукції не укладались, домовленості щодо надання послуг для переміщення ферментів відбувались в усній формі. Завантаження товару здійснювалось на кільцевих дорогах міста Житомира та міста Києва з автомобіля постачальника в транспортний засіб перевізника-свідка, а відвантаження відбувалось безпосередньо в місті Ладижині на склад ТОВ «Торговий дім «Ензим».

Свідку відомо, що він здійснював перевезення ферментних препаратів. Кількість та якість відвантаженого йому товару не перевіряв, оскільки не був відповідальною особою.

На запитання суду скільки було здійснено перевезень від ТОВ «Ласар» до ТОВ «Торговий дім «Ензим» ОСОБА_8 пригадати не зміг. При цьому суду повідомив, що оплату за перевезення товару проводили постачальники як на місці його завантаження в готівковій формі, так і в безготівковій формі. Разом з товаром одночасно отримував товарно-транспортні накладні, на яких зазначалась назва постачальників. Товар доставлявся за адресою, вказаною в товарно-транспортних накладних.

Свідок ОСОБА_9 (директор ТОВ «Торговий дім «Ензим») пояснив, що в 2011 році здійснював господарську діяльність і безпосередньо укладав договори з ТОВ «Ласар», ТОВ «Агробудторг і К» та ТОВ «Сорос-Сервіс» щодо закупівлі компонентів для подальшого виробництва. Сировина від постачальників надходила за звичай в мішках. В подальшому сировина разом із сертифікатами якості та супроводжуючими документами передавалась на склад. Товар від вказаних постачальників доставляв ОСОБА_8 Одноразово постачався товар від 900 кг до 2000 кг, який директор розвантажував сам або з допомогою вантажників.

На запитання представника відповідача скільки працівників працювало у ТОВ «Торговий дім «Ензим» та яким чином визначали постачальника задля закупівлі продукції свідок відповів, що на підприємстві працювало близько 10 чоловік, а постачальника визначали згідно конкурентної ціни та його можливості забезпечити підприємство необхідною кількістю продукції. Також, ОСОБА_9 підтвердив, що на договорах, податкових та видаткових накладних стоять його особисті підписи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, пояснення свідків, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вінницькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Ензим» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., за наслідками якої складено Акт перевірки №1834/22/34722213 від 16.08.2012 р. (далі - Акт).

Як зазначено в Акті, в ході перевірки встановлено наступні порушення ТОВ «Торговий дім «Ензим»:

1. п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Торговий дім «Ензим» занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року в сумі 31250 грн.;

2. п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 кв. 2011 р. на 594278 грн., в т. ч. за 2 квартал 2011 року на суму 594278 грн.;

3. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №198/97-ВР від 03 квітня 1997 р. із змінами та доповненнями, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV ТОВ «Торговий дім «Ензим» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду 541763 грн., у тому числі: грудень 2010 р. на суму 25000 грн., квітень 2011 р. на суму 218621 грн., травень 2011 року на суму 298142 грн.;

4. п. 51.1 ст. 51, п.176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України «неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладання штрафу у розмірі 510 грн.»

В Акті вказано, що в 4 кв. 2010 р. до складу валових витрат віднесено витрати на придбання послуг по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів Глюкоамізала Г18х та Амілосубтіліна Г18х (запис в журналі проводок ДТ 93 «Витрати на збут» КТ 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками») від ТОВ ВПТК «АВЕРС» на суму 125000 грн.

Відповідно акту №б/н від 31.12.2010 р. про надання послуг по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів Глюкоамізала Г18х та Амілосубтіліна Г18х за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2010 р. ТОВ ВПТК «АВЕРС» проведено комплекс робіт по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів Глюкоамізала Г18х та Амілосубтіліна Г18х згідно договору про надання послуг по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів №0109-10 від 01.09.2010 р. Загальна вартість робіт з ПДВ відповідно вказаного акту складає 150000 грн., сума без ПДВ - 125000 грн., сума ПДВ - 25000 грн.

За даними автоматичних бах даних органів ДПС встановлено, що ТОВ ВПТК «Аверс» знаходиться на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС. Стан платника «11» - припинено, але не знято з обліку. Відомості про скасування державної реєстрації від 30.09.2011 р. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 31.05.2011 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). Статутний фонд 1000 грн. Згідно декларації з податку на прибуток за 2010 р. основні фонди відсутні, амортизаційні відрахування - відсутні. За 4 квартал 2010 р. розрахунок по комунальному податку не подано. Основний вид діяльності - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено невиїзну перевірку, в результаті чого складено акт від 31.03.2011 р. №711/6304/37199822. В період надання послуг ТОВ ВПТК «АВЕРС» стан платника «0» - платник податків за основним місцем обліку. Документи, що підтверджують фактичне виконання вказаних послуг та пов'язаність даних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Торговий дім «Ензим» відсутні.

Перевіркою встановлено, що в вищенаведеному акті наданих послуг, а саме акт №б/н від 31.12.2010 р. не вказано обсяг наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано об'єм та вартість послуг, акт не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст та обсяг даних послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, перевіряючим зроблено висновок, що з акту виконаних робіт (послуг) №б/н від 31.12.2010 р., укладеного з ТОВ ВПТК «Аверс» не вбачається, пов'язаність отриманих послуг з веденням основної фінансово-господарської діяльності. Договір про надання послуг по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів №0109-10 від 01.09.2010 р., який зазначено у акті виконаних робіт № б/н від 31.12.2010 р. до перевірки не надано. Інші документи, що підтверджують фактичне виконання вищезазначених послуг та пов'язаність даних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Торговий дім «Ензим» відсутні. Підприємство не мало підстав віднести витрати по придбанню вказаних робіт, послуг до складу валових витрат, що призвело до завищення валових витрат всього в сумі 125000 грн., в т. ч. за 4 квартал в сумі 125000 грн.

Згідно Акту ТОВ «Торговий дім «Ензим» віднесено до складу прямих матеріальних витрат вартість товарів без підтвердження їх переміщення у просторі. У бухгалтерському обліку ТОВ «Торговий дім «Ензим» по рахунку 281 «Товари на складі» відображено придбання ТМЦ (сировина для виробництва ферментних препаратів) від: ТОВ «Агробудторг і К» на загальну суму 1311727,32 грн., в тому числі ПДВ - 218621,22 грн.; ТОВ ТД «Ласар» на загальну суму 1028424,78 грн., в тому числі ПДВ - 171404,13 грн.; ТОВ «Сорос Сервіс» на загальну суму 760428, в тому числі ПДВ - 126738 грн..

Фактично згідно податкової звітності та наданих до перевірки документів у ТОВ «Торговий дім «Ензим» відповідно до штатного розкладу протягом періоду з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р. обліковувались штатні працівники - 10 чоловік.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших документів наданих для перевірки, встановлено укладання та виконання цивільно-правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Так, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Торговий дім «Ензим» не підтверджено фактичність проведення операцій з ТОВ «Агробудторг і К», ТОВ ТД «Ласар» та ТОВ «Сорос Сервіс». Операції не могли проводитись і по своїй суті є безтоварними, тобто не передбачають будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: №0001412310 від 05.09.2012 р. та №0001422310 від 05.09.2012 р.

Користуючись правом адміністративного, досудового оскарження податкових рішень, закріпленого п. 56.1 ст. 56 ПК України, позивач зі скаргою на рішення №0001412310 звернувся до Державної податкової служби України у Вінницькій області. За результатами розгляду скарги, 01.10.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001542310.

Так як, представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог (вх. №1627), то предметом судового розгляду є правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення №0001542310 від 01.10.2012 р. та податкового повідомлення-рішення №0001422310 від 05.09.2012 р.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Із податкового повідомлення-рішення №0001542310 від 01.10.2012 р. видно, що його прийнято внаслідок порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року та п. 138.2 ст.138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

На даний час, правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податку на прибуток, складу валових витрат платника цього податку визначаються нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Згідно розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність з 01.04.2011 року.

Отже, для аналізу правовідносин в частині, що виникли до 01.04.2011 року щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валових витрат платника цього податку, суд використовує Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", а для відносин, що склались між позивачем та його контрагентами після 01.04.2011 року - вимоги ПК України.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності України визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Статею 2 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що дія цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 3 даного Закону вказано, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати , не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжним та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати та послуги повинні оформлятися відповідними документами під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої послуги та зв'язок її з господарською діяльністю підприємства.

Разом з тим, надаючи правову оцінку первинним документам, а саме акту прийому-здачі робіт від 31.12.10 (а. с. 83), суд зазначає наступне.

В акті від 31.12.10 вказано, що згідно договору 0109-10 від 01.09.2010 з 01 по 31 грудня 2010 року виконавець (ТОВ «ВПТК АВЕРС») провів комплекс робіт по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів Глюкоамілаза Г18Х та Амілосубтіліну Г18Х на слідуючих спиртзаводах: ДП «Караванський спиртзавод» Харківська область, ДП «Червонослобідський спиртзавод» Київська область, ДП «Немирівський спиртзавод» Вінницька область. На вказаних підприємствах було досліджено умови застосування ферментних препаратів та надано рекомендації по оптимізації роботи ферментних препаратів з метою покращення технологічних показників виробництва. Загальна сума виконаних робіт склала без ПДВ 125000 грн., ПДВ складає 25000 грн. Оплату робіт замовник зобов'язується провести згідно договору 0109-10 від 01.09.2010 року.

Як видно з Акту та з'ясовано в судовому засіданні, договір 0109-10 від 01.09.2010 р., згідно якого ТОВ «ВПТК Аверс» провів комплекс робіт по технологічному супроводженню ферментних препаратів Глюкоамілаза Г18Х та Амілосубтіліна Г18Х для вказаних вище спиртзаводів, до перевірки ревізорам надано не було.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що зазначеного договору під час перевірки податковому органу надано не було через його втрату.

Оцінивши вказаний Акт від 31.12.10р., суд вважає, що він має істотні недоліки, оскільки не містить обсягу наданих послуг, не конкретизовано об'єм послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст, не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства. Даний акт містить посилання на договір 0109-10 від 01.09.2010 р., проте вказаний договір ні ревізорам при перевірці, ні суду не надано.

Крім того, інші документи, які підтверджують фактичне виконання вищезазначених послуг та пов'язаність даних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Торговий дім «Ензим» відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не мав підстав відносити витрати по придбанню вказаних робіт, послуг до складу валових витрат, що призвело до завищення валових витрат всього в сумі 125000 грн.

Щодо діяльності позивача із контрагентами в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, то податковий орган вказує на порушення TOB "Торговий дім "Ензим" п. 138.2 ст. 138 ПК України, яким визначено перелік витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, де передбачено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Так, Вінницька ОДПІ визнає, що позивачем безпідставно віднесено до складу прямих матеріальних витрат вартість товарів без підтвердження їх переміщення у просторі.

Актом перевірки №1834/22/34722213 від 16.08.2012 року (а. с. 19) зафіксовано, що у бухгалтерському обліку позивача по рахунку 281 "Товари на складі" відображено придбання сировини для виробництва ферментних препаратів від контрагентів:

- ТОВ "Агробудторг і К" (код ЄДРПОУ 36188301, м. Житомир) на загальну суму 1 311 727, 32 грн., в тому числі ПДВ - 218 621, 22 грн.,

- ТОВ ТД "Ласар" (код ЄДРПОУ 36445876, Київська обл.) на загальну суму 1 028 424, 78 грн., в тому числі ПДВ - 171 404, 13 грн.,

- ТОВ "Сорос Сервіс" (код ЄДРПОУ 30958014, м. Вінниця) на загальну суму 760 428 грн., в тому числі ПДВ - 126 738 грн.

Податкові ревізори-інспектори зафіксували висновок про те, що вказані контрагенти займаються фіктивним підприємництвом, а тому позивач, внаслідок здійснення безгосподарської діяльності, допустив у поданій звітності штучне формування валових витрат та податкового кредиту, що суперечить вимогам законодавства.

Суд не погоджується з такими висновками та зазначає наступне.

В розрізі взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Агробудторг і К" (код ЄДРПОУ 36188301, м. Житомир) встановлено, що 01.04.2011 року між ТОВ "Агробудторг і К" - продавець та TOB "ТД "Ензим" - покупець, укладено договір поставки №0104/1 (а. с. 66). Умовами договору передбачено, що продавець зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в накладних, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами.

Виконання сторонами умов договору, а саме отримання сировини для виробництва ферментних препаратів підтверджується первинними документами, а саме: видатковими, податковими накладними (а. с. 67-70).

Інспектори вказують на "неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій" TOB "Торговий дім Ензим" з TOB "Агробудторг і К", мотивуючи такий висновок тим, що для останнього (TOB "Агробудторг і К") основним постачальником є фіктивне ТОВ "Преміум-С", а тому операції по ланцюгу ТОВ "Преміум-С" - TOB "Агробудторг і К" - TOB "ТД Ензим", на думку перевіряючих, характеризується безгосподарністю.

Однак, дані твердження не підтвердженні відповідними доказами.

Так, насамперед, на час здійснення Вінницькою ОДПІ перевірки, у ревізорів були дані результатів документальної позапланової невиїзної перевірки взаємовідносин TOB "Агробудторг і К" з TOB "Торговий дім Ензим" протягом квітня 2011 року. Довідкою №2945/2330/34722213 від 13.07.2011 року (а. с. 98-100) зафіксовано висновок, що проведеною перевіркою жодних порушень не виявлено.

Крім того, станом платника ТОВ "Преміум-С" (код ЄДРПОУ 34012925) визначено "21" - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, проте вказане не має жодних негативних юридичних наслідків для TOB "Торговий дім "Ензим", оскільки перевіркою не встановлено взаємовідносин з вищевказаним підприємством після присвоєння ТОВ "Преміум-С" зазначеного стану платника.

В ході судового розгляду встановлено, що у період відвантаження товарно-матеріальних цінностей позивачу, TOB "Агробудторг і К" володіло станом платника "9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", що, в свою чергу, не має наслідком прямих порушень діяльності позивача. Контрагент TOB "Агробудторг і К" володіло на момент правовідносин з позивачем необхідним для здійснення господарської діяльності обсягом цивільної право- та дієздатності.

Реальність господарських операцій щодо відвантаження від TOB "Агробудторг і К" до TOB "Торгновий дім "Ензим" та отримання останнім товару в загальній сумі 1 311 727, 32 грн., в тому числі сума ПДВ - 218 621, 22 грн. підтверджується відповідними первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також платіжними документами.

Щодо посилання відповідача на стан платника " 8" (внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) для ТОВ "Агробудторг і К", то суд зауважує, що згідно довідки позапланової невиїзної перевірки №2945/2330/34722213 від 13.07.2011р. по взаєморозрахунках з ТОВ "Агробудторг і К" за квітень 2011 року податкова звітність останнього подавалася. Розбіжностей між податковим зобов'язанням та податковим кредитом в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України на дату проведення камеральної перевірки декларації за квітень 2011 року не встановлено.

Щодо сумнівності перевіряючих відносно взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ ТД "Ласар" (код ЄДРПОУ 36445876, Київська обл.), внаслідок чого вказують на безпідставне віднесення понесених витрат до валових, то суд теж не погоджується із таким твердження та зазначає наступне.

Умовами договору №95/1 від 04.05.2011 року (а. с. 56) передбачено, що продавець - ТОВ ТД "Ласар" зобов'язується передавати у власність покупцю - TOB "Торговий дім "Ензим", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в накладних, які є додатками до договору.

Отримання товарно-матеріальних цінностей на виконання умов договору підтверджується відповідними первинними документами, а саме видатковими накладними (а. с. а. с. 57-58) та податковими накладними (а. с. 59-61). Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними та показами свідка. Платіжні документи свідчать про оплату отриманного позивачем товару за цінами, обумовленими письмовими угодами.

Висновки інспекторів про "неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій" з причини того, що постачальником ТОВ ТД "Ласар" є фіктивне ТОВ "Бест Пректіс Конслтинг" не доведені належними доказами, а тому судом відхиляються.

Натомість, достовірними доказами неможливості ведення господарської діяльності ТОВ ТД "Ласар" (витяг з ЄДРЮОФОП, а. с. 113) доведено лише станом на 27.11.2012 року, в той час, як перевіркою не встановлено взаємовідносин позивача з вищевказаним підприємством після присвоєння йому такого стану, що збігається з періодом, який охоплює перевіряємий період. Податковим органом в Акті вказується інформація про стан платника " 14" (визнано банкрутом) для ТОВ "ТД "Ласар", однак, в момент взаємовідносин з позивачем стан платника був " 0" (основний платник).

Крім того, на реальність господарських взаємовідносин вказує і лист TOB ТД "Ласар" від 25.05.2012 року (а. с. 118), в якому директор підтверджує особистий підпис на первинних документах за травень 2011 року, що свідчить про належне виконання умов договору поставки №95/1 від 04.05.2011 року на загальну суму 1 028 424, 78 грн., в т. ч. ПДВ 171 404, 13 грн., а також вчергове вказує на товарність господарських операцій з позивачем та відповідність їх чинному законодавству.

Висновок Вінницької ОДПІ про безпідставність віднесення понесених витрат до валових після взаєморозрахунків позивача із контрагентом TOB "Сорос Сервіс" також не знаходить свого підтвердження під час судового розгляду, виходячи з наступного.

TOB "Сорос Сервіс" згідно договору поставки №2 від 01.04.2011 року (а. с. 78), відвантажив TOB "ТД "Ензим" на умовах EXW - на склад в м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2 - товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 250 000 грн., що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема: видатковими накладними (а. с. 79-80) та податковими накладними (а. с. 81-82). Даний факт поставки підтверджується і транспортними документами, а платіжні документи підтверджують факт оплати отриманого товару.

Згідно Акту перевірки інспектор податкового органу зазначив, що TOB ТД "Ласар" є основним постачальником TOB "Сорос Сервіс", відтак постачання ТМЦ по ланцюгу постачання від TOB ТД "Ласар" до позивача не могли проводитись реально. Однак, такий висновок є лише припущенням.

Дане твердження спростовується відповідними доказами, а саме згідно з наданими контрагентом - TOB "Сорос Сервіс" відомостей, TOB "ТД Ласар" не був основним постачальником TOB "Сорос Сервіс". Згідно податкової декларації за травень 2011 року постачання від підприємства TOB ТД "Ласар" становило лише 30 % задекларованого податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено комплексну позапланову перевірку TOB "Сорос Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року (акт №97/3530/30958014 від 06.09.11р.) по взаємовідносинах з різними контрагентами. Встановлено, що на підприємстві в травні 2011 року працювало 7 чоловік, в наявності перебуває складське приміщення за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2. Актом проведеної перевірки від 06.09.2011 року порушень по взаємовідносинах TOB "Сорос Сервіс" з контрагентами за травень 2011 рік не встановлено.

Отже, помилковість віднесення сум понесених витрат в розмірі 760 428 грн., в тому числі ПДВ - 126 738 грн. до валових витрат не доведена суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Суд не встановив з боку позивача порушень п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, за яким визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

01.04.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Ензим" та ТОВ "Агробудторг і К" був укладений договір №0104/1 (а. с. 66 т. 1), згідно якого останній зобов'язується передавати у власність покупцю (ТОВ "Торговий дім "Ензим"), який зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору датою поставки є дата передачі товару покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на товар.

Того ж дня, а саме 01.04.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Ензим" та ТОВ "Сорос Сервіс" також був укладений договір №2 (а. с. 78, т.1), згідно якого останній зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Торговий дім "Ензим") товарно-матеріальні цінності на суму 1250000 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 2.1 договору вказано, що поставка партії товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника в м. Ладижин.

04.05.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Ензим" та ТОВ "ТД "Ласар" був укладений договір №95/1 (а. с. 56 т. 1), згідно якого останній зобов'язується передавати у власність покупцю (ТОВ "Торговий дім "Ензим"), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами. Пунктом 1.2 вказано, що накладні складатимуться сторонами на кожну партію товару, узгоджену до поставки після отримання та розгляду продавцем письмової заявки покупця.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно положень вказаної норми податкового кодексу, позивач отримав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 541763,00 грн. на підставі господарських операцій, що виникли із договорів вказаних вище. В звязку з чим продавці виписали позивачу податкові накладні.

На підставі ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За умовами вказаних договорів перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

Позивач придбавши товар у продавців: "Агробудторг і К", ТОВ "Сорос Сервіс" та ТОВ "ТД "Ласар" на підставі видаткових накладних (а. с. 57-59 т.1, а. с. 67-70 т.1, а. с. 79-80 т.1) та податкових накладних (а. с. 59-61 т.1, а. с. 67-70 т.1, а. с. 81-82 т.1 ), цілком правомірно, згідно положень п. 198.1, ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, відніс собі до податкового кредиту суму коштів в розмірі 541763,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У судовому засіданні встановлено, представниками сторін пояснено, що видаткові, податкові накладні виписувались у встановленому порядку, на конкретні суми, що підтверджує належне виконання умов договорів, заключених з контрагентами.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем вищезазначеної норми законодавства не знаходить свого підтвердження.

Щодо реальності договорів, суд зазначає, що реальність настання правових наслідків, що обумовлена цими договорами підтверджується тим, що предметом цих договорів був продаж товару. На виконання цих договорів позивач реально придбав за обумовлену суму відповідний товар у "Агробудторг і К", ТОВ "Сорос Сервіс" та ТОВ "ТД "Ласар", в зв'язку з цим сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків.

Разом з тим, судом беруться до уваги і покази свідків, зокрема директора TOB "Сорос Сервіс", який підтвердив реальність господарських операцій з позивачем, а також покази ФОП ОСОБА_8, який будучи фізичною особою-підприємцем, фактично здійснював вантажні перевезення ферментних препаратів на адресу позивача від контрагентів. На підтвердження вказаного надано товарно-транспортні накладні (а. с. 62-65 т.1, а. с. 71-77 т.1).

Реальність придбання позивачем товару, його транспортування, їх зміст, документально підтверджено. За придбані товари проведено розрахунки з постачальниками. Тобто відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача - ТОВ "Торговий дім "Ензим". Таким чином, господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТД "Ласар", ТОВ "Агробудторг і К" та ТОВ "Сорос Сервіс" не можна вважати безтоварними.

Позивач придбавши товар у постачальників на підставі договорів, податкових та видаткових накладних цілком правомірно відніс собі до податкового кредиту суму коштів ПДВ в розмірі 541763,00 грн.

Суд вважає переконливою позицію позивача про безпідставність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд звертає увагу, що вся первинна документація досліджувалась в ході перевірки. Застережень щодо відсутності цих документів чи зауважень щодо їх оформлення не було, не заперечувалось відповідачем і в ході судового розгляду. Матеріалами справи встановлено, та не спростовується відповідачем по справі, що всі накладні, які були отримані позивачем разом із поставленим товаром, складені у повній відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік ти фінансову звітність в Україні".

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки в частині проведених господарських операцій позивача із ТОВ "Агробудторг і К", ТОВ "Сорос-Сервіс" та ТОВ "Лосар", оскільки, як видно з наявних письмових доказів факт вказаних порушень вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Проте, належними та допустимими доказами відповідачем доведено правомірність висновків в частині безпідставного віднесення до валових витрат та формування податкового кредиту витрат за комплекс робіт по технологічному супроводженню ферментних препаратів, проведеного ТОВ «ВПТК АВЕРС» згідно договору 0109-10 від 01.09.2010р.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Разом з тим, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення №0001542310 від 01.10.2012 р. та податкове повідомлення-рішення за №0001422310 від 05.09.2012 року повністю.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001542310 від 01.10.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 625 528 грн., фінансова санкція - 7 813 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001422310 від 05.09.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 541 763 грн., фінансова санкція - 6 251 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" судові витрати в розмірі 2 146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна.

Суддя:

Секретар: