Ухвала

від 28.05.2014 по справі 802/4833/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4833/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Дажука С.М.

відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Ензим» звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Торговий дім «Ензим» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., оформленої актом №1834/22-34722213 від 16.08.2012 року. податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001542310 від 01.10.2012 р. та №0001422310 від 05.09.2012 р. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Справа слухалася судом першої інстанції повторно після скасування Вищим адміністративним судом України ухвалою від 18 листопада 2013 року постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р., та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування стало те, що суди при розгляді справи посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 05.12.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дав пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Вінницькою ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Ензим» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р., за наслідками якої складено акт №1834/22/34722213 від 16.08.2012 р. (далі - Акт).

За наслідками проведеної перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: №0001412310 від 05.09.2012 р., №0001422310 від 05.09.2012 р., №0001542310 від 01.10.2012 р. Предметом судового розгляду є правомірність винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення та податкового повідомлення-рішення №0001422310 від 05.09.2012 р.

Податкове повідомлення-рішення №0001542310 від 01.10.2012 р. було прийнято внаслідок порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року та п. 138.2 ст.138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору 0109-10 від 01.09.2010 р. з 01 по 31 грудня 2010 року виконавець (ТОВ «ВПТК АВЕРС») провів комплекс робіт по технологічному супроводженню застосування ферментних препаратів Глюкоамілаза Г18Х та Амілосубтіліну Г18Х на слідуючих спиртзаводах: ДП «Караванський спиртзавод» Харківська область, ДП «Червонослобідський спиртзавод» Київська область, ДП «Немирівський спиртзавод» Вінницька область. На вказаних підприємствах було досліджено умови застосування ферментних препаратів та надано рекомендації по оптимізації роботи ферментних препаратів з метою покращення технологічних показників виробництва. Загальна сума виконаних робіт склала без ПДВ 125000 грн., ПДВ складає 25000 грн. Оплату робіт замовник зобов'язується провести згідно договору 0109-10 від 01.09.2010 року.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати , не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжним та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

При цьому договір 0109-10 від 01.09.2010 р. для перевірки надано не було у зв'язку з втратою, Акт від 31.12.2010 р., має істотні недоліки, оскільки не містить обсягу наданих послуг, не конкретизовано об'єм послуг, відсутній розрахунок вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст, не містить інформації про фактично понесені витрати на здійснення даних послуг та безпосередню пов'язаність з господарською діяльністю підприємства. Крім того, інші документи, які підтверджують фактичне виконання вищезазначених послуг та пов'язаність даних послуг з господарською діяльністю ТОВ «Торговий дім «Ензим» відсутні.

Відтак податковий орган правомірно встановив, що позивач не мав підстав відносити витрати по придбанню вказаних робіт, послуг до складу валових витрат, що призвело до завищення валових витрат всього в сумі 125000 грн.

Щодо діяльності позивача із контрагентами в період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, то податковий орган вказує на порушення TOB "Торговий дім "Ензим" п. 138.2 ст. 138 ПК України. Зокрема, на думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено до складу прямих матеріальних витрат вартість товарів без підтвердження їх переміщення у просторі.

Актом перевірки №1834/22/34722213 від 16.08.2012 року (а. с. 19) зафіксовано, що у бухгалтерському обліку позивача по рахунку 281 "Товари на складі" відображено придбання сировини для виробництва ферментних препаратів від контрагентів:

- ТОВ "Агробудторг і К" (код ЄДРПОУ 36188301, м. Житомир) на загальну суму 1 311 727, 32 грн., в тому числі ПДВ - 218 621, 22 грн.,

- ТОВ ТД "Ласар" (код ЄДРПОУ 36445876, Київська обл.) на загальну суму 1 028 424, 78 грн., в тому числі ПДВ - 171 404, 13 грн.,

- ТОВ "Сорос Сервіс" (код ЄДРПОУ 30958014, м. Вінниця) на загальну суму 760 428 грн., в тому числі ПДВ - 126 738 грн.

Стосовно взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Агробудторг і К" (код ЄДРПОУ 36188301, м. Житомир) судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2011 року між ТОВ "Агробудторг і К" - продавець та TOB "ТД "Ензим" - покупець, укладено договір поставки №0104/1 (а. с. 66). Умовами договору передбачено, що продавець зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначених в накладних, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами.

Виконання сторонами умов договору, а саме отримання сировини для виробництва ферментних препаратів підтверджується видатковими, податковими накладними (а. с. 67-70).

Податковий орган вказує на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій "Торговий дім Ензим" з TOB "Агробудторг і К", мотивуючи такий висновок тим, що для останнього (TOB "Агробудторг і К") основним постачальником є фіктивне ТОВ "Преміум-С", а тому операції по ланцюгу ТОВ "Преміум-С" - TOB "Агробудторг і К" - TOB "ТД Ензим", на думку перевіряючих, характеризується безгосподарністю.

Проте судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги наступне. На час здійснення Вінницькою ОДПІ перевірки, у ревізорів були дані результатів документальної позапланової невиїзної перевірки взаємовідносин TOB "Агробудторг і К" з TOB "Торговий дім Ензим" протягом квітня 2011 року. Довідкою №2945/2330/34722213 від 13.07.2011 року (а. с. 98-100) зафіксовано висновок, що проведеною перевіркою жодних порушень не виявлено.

Крім того, станом платника ТОВ "Преміум-С" (код ЄДРПОУ 34012925) визначено "21" - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, проте вказане не має жодних негативних юридичних наслідків для TOB "Торговий дім "Ензим", оскільки перевіркою не встановлено взаємовідносин з вищевказаним підприємством після присвоєння ТОВ "Преміум-С" зазначеного стану платника.

В ході судового розгляду встановлено, що у період відвантаження товарно-матеріальних цінностей позивачу, TOB "Агробудторг і К" володіло станом платника "9" - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", що, в свою чергу, не має наслідком прямих порушень діяльності позивача. Контрагент TOB "Агробудторг і К" володіло на момент правовідносин з позивачем необхідним для здійснення господарської діяльності обсягом цивільної право- та дієздатності.

Реальність господарських операцій щодо відвантаження від TOB "Агробудторг і К" до TOB "Торгновий дім "Ензим" та отримання останнім товару в загальній сумі 1 311 727, 32 грн., в тому числі сума ПДВ - 218 621, 22 грн. підтверджується відповідними первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також платіжними документами.

Крім того, згідно довідки позапланової невиїзної перевірки №2945/2330/34722213 від 13.07.2011р. по взаєморозрахунках з ТОВ "Агробудторг і К" за квітень 2011 року податкова звітність останнього подавалася. Розбіжностей між податковим зобов'язанням та податковим кредитом в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України на дату проведення камеральної перевірки декларації за квітень 2011 року не встановлено.

Щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ ТД «Ласар», судом першої інстанції встановлено, що за умовами договору №95/1 від 04.05.2011 року (а. с. 56) продавець - ТОВ ТД "Ласар" зобов'язується передавати у власність покупцю - TOB "Торговий дім "Ензим", а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в накладних, які є додатками до договору.

Отримання товарно-матеріальних цінностей на виконання умов договору підтверджується відповідними первинними документами, а саме видатковими накладними (а. с. а. с. 57-58) та податковими накладними (а. с. 59-61). Факт перевезення підтверджується товарно-транспортними накладними та показами свідка. Платіжні документи свідчать про оплату отриманного позивачем товару за цінами, обумовленими письмовими угодами.

Крім того, на реальність господарських взаємовідносин вказує і лист TOB ТД "Ласар" від 25.05.2012 року (а. с. 118), в якому його директор підтверджує особистий підпис на первинних документах за травень 2011 року, що свідчить про належне виконання умов договору поставки №95/1 від 04.05.2011 року на загальну суму 1 028 424, 78 грн., в т. ч. ПДВ 171 404, 13 грн.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що TOB "Сорос Сервіс" згідно договору поставки №2 від 01.04.2011 року (а. с. 78), відвантажив TOB "ТД "Ензим" на умовах EXW - на склад в м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2 - товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 250 000 грн., що підтверджується відповідними первинними документами, зокрема: видатковими накладними (а. с. 79-80) та податковими накладними (а. с. 81-82). Даний факт поставки підтверджується і транспортними документами, а платіжні документи підтверджують факт оплати отриманого товару.

Згідно Акту перевірки інспектор податкового органу зазначив, що TOB ТД "Ласар" є основним постачальником TOB "Сорос Сервіс", відтак постачання ТМЦ по ланцюгу постачання від TOB ТД "Ласар" до позивача не могли проводитись реально. Однак, такий висновок є лише припущенням. Дане твердження спростовується, в тому числі, відомостями, наданими TOB "Сорос Сервіс" , згідно яких TOB "ТД Ласар" не був основним постачальником TOB "Сорос Сервіс". Згідно податкової декларації за травень 2011 року постачання від підприємства TOB ТД "Ласар" становило лише 30 % задекларованого податкового кредиту.

Згідно матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено комплексну позапланову перевірку TOB "Сорос Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року (акт №97/3530/30958014 від 06.09.11р.) по взаємовідносинах з різними контрагентами. Встановлено, що на підприємстві в травні 2011 року працювало 7 чоловік, в наявності перебуває складське приміщення за адресою: м. Ладижин, вул. Хлібозаводська, 2. Актом проведеної перевірки від 06.09.2011 року порушень по взаємовідносинах TOB "Сорос Сервіс" з контрагентами за травень 2011 рік не встановлено.

Отже, неправомірність віднесення сум понесених витрат в розмірі 760 428 грн., в тому числі ПДВ - 126 738 грн. до валових витрат не доведена суб'єктом владних повноважень.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В ході судового розгляду не встановлено з боку позивача порушень п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, за яким визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зокрема, 01.04.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Ензим" та ТОВ "Агробудторг і К" був укладений договір №0104/1 (а. с. 66 т. 1), згідно якого останній зобов'язується передавати у власність покупцю (ТОВ "Торговий дім "Ензим"), який зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору датою поставки є дата передачі товару покупцю, зазначена в товарно-супровідних документах на товар.

Того ж дня, а саме 01.04.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Ензим" та ТОВ "Сорос Сервіс" також був укладений договір №2 (а. с. 78, т.1), згідно якого останній зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Торговий дім "Ензим") товарно-матеріальні цінності на суму 1250000 грн., в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 2.1 договору вказано, що поставка партії товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника в м. Ладижин.

04.05.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Ензим" та ТОВ "ТД "Ласар" був укладений договір №95/1 (а. с. 56 т. 1), згідно якого останній зобов'язується передавати у власність покупцю (ТОВ "Торговий дім "Ензим"), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього договору товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в накладних, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами. Пунктом 1.2 вказано, що накладні складатимуться сторонами на кожну партію товару, узгоджену до поставки після отримання та розгляду продавцем письмової заявки покупця.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно положень вказаної норми Податкового кодексу України, позивач отримав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 541763,00 грн. на підставі господарських операцій, що виникли із договорів вказаних вище. В зв'язку з цим продавці виписали позивачу податкові накладні.

На підставі ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За умовами вказаних договорів перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформлюється видатковою накладною.

Позивач придбавши товар у продавців: "Агробудторг і К", ТОВ "Сорос Сервіс" та ТОВ "ТД "Ласар" на підставі видаткових накладних (а. с. 57-59 т.1, а. с. 67-70 т.1, а. с. 79-80 т.1) та податкових накладних (а. с. 59-61 т.1, а. с. 67-70 т.1, а. с. 81-82 т.1 ), цілком правомірно, згідно положень п. 198.1, ч. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України, відніс собі до податкового кредиту суму коштів в розмірі 541763,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, посилання відповідача в акті перевірки на порушення позивачем вищезазначеної норми законодавства не знаходить свого підтвердження.

Реальність придбання позивачем товару, його транспортування документально підтверджено. За придбані товари проведено розрахунки з постачальниками, тобто відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача - ТОВ "Торговий дім "Ензим". Таким чином, господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТД "Ласар", ТОВ "Агробудторг і К" та ТОВ "Сорос Сервіс" не можна вважати безтоварними.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами частково спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується, що у даній справі частину оскаржуваного рішення не може бути ідентифіковано (виокремлено, названо), так, що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Оскільки суд, у свою чергу, не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи у повній мірі враховані висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України згідно ухвали від 18 листопада 2013 року , з яких було скасовано попередні рішення у даній справі.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 02 червня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Сторчак В. Ю.