Постанова

від 10.02.2014 по справі 812/8645/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/8645/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тихонова І.В.

при секретарі: Лушніковій О.С.

за участі:

представника позивача: Желіско Н.В.

представника відповідача: Басакіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕБУДІВНИК» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142270 від 27.09.2013,-

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕБУДІВНИК» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142270 від 27.09.2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу від 27.08.13 № 310 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB „ВУГЛЕБУДІНИК" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB „КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД" за період жовтень, листопад 2011 року.

На підставі перевірки складений акт від 11.09.2013 № 186/12-36-22-03/09/23486991, в якому зазначено, що позивачем порушено 201.1 ст. 201, п. 198.1, п. 198.2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв'язку з чим ним завищено суму податкового кредиту за жовтень, листопад 2011 року на загальну суму 12807 гри., та п. 200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 12807,00 грн.

Відповідачем на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення (форми «Р») № 0000142270 від 27.09.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість до сплати у загальному розмірі 16008,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 12807,00грн., штрафні санкції - 3201,75 грн.

Позивач вважає це податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам норм Податкового кодексу України, інших законодавчих актів України, внаслідок чого воно є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

В Акті перевірки зазначено, що відповідачем на адресу TOB «ВУГЛЕБУДІВНИК» було направлено запит від 27.03.13 № 9076/227-413 для документального підтвердження задекларованих показників у податковій звітності по взаємовідносинам з TOB «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД», на що позивач листом від 12.04.2013 року №35 повідомив, що оригінали документів, які підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з TOB «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД», згідно постанови від 13.04.2012, були вилучені, про що складено протокол виїмки від 18.04.2012. однак в акті перевірки було зазначено, що фахівці Ленінської ОДІТІ у М.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області звернулись до СУ ФР ГУ Міндоходів у Луганській області з метою отримання доступу для перегляду вищевказаних документів. СУ ФР ГУ Міндоходів у Луганській області надано доступ до зазначених документів, але серед наданих документів відсутні договори, видаткові накладні за листопад 2011 року, товарно-транспортні накладні та документи підтверджуючі сплату за товар отриманий TOB «ВУГЛЕБУДІВНИК» від TOB «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД», однак відповідачем, всупереч вимогам п.85.9 ст.85 ПКУ проводиться перевірка, робляться висновки, приймається спірне податкове рішення.

Таким чином, первинні документи бухгалтерського та податкового обліку при перевірці використано не було.

Стосовно висновків відповідача про п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ позивач зазначає наступне.

Підставою для висновків відповідачем став вирок Ленінського районного суду м.Луганська від 18.10.2012 відносно ОСОБА_3 щодо відсутності мети займатися законною підприємницькою діяльністю.

Про порушення законодавства ОСОБА_3, - засновником ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» керівництву ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» на момент укладання та виконання договору поставки нічого відомо не було. Також, відповідно до статутних документів, засновником на той момент була зовсім інша особа.

Позивачу контрагентом ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» були надані податкові накладні, видаткові накладні. В свою чергу, про те, що вони можуть бути недійсними нічого відомо не було. Чинним законодавством не передбачено обов'язку одного суб'єкта господарювання перевіряти діяльність первинних документів, виданих йому іншими.

Щодо висновку відповідача про сумнівність фактичного проведення операцій, що базуються на відсутності товарно-транспортних накладних позивач зазначає наступне.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Таким чином. TOB «ВУГJІЕБУДІВНИК» цілком правомірно, з суворим дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПКУ включило до складу податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 12807 гри. на підставі податкових накладних, отриманих від TOB «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД».

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської ОДПІ у м. Луганську від 27.09.2013 № 0000142270 про збільшення ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 16007,85 грн., у т.ч. за основним платежем 12807,00грн., за штрафними санкціями - 3201,75 грн.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав суду відзив на заперечення відповідача в яких зазначив, що згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ проведення документальної перевірки можливо лише на підставі податкових декларацій, фінансової, статистичної звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку та первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків. Проведення перевірки, складання висновків та оформлення результатів перевірки лише на підставі первинних документів регламентує і наказ ДПА України від 22.12.2010 № 984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 зa № 34/18772, а саме п.6 розділу 1, який визначає, що «факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документально перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 85.9. ПКУ у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Але в порушення цих норм, в акті перевірки відповідачем чітко вказано, що видаткові накладні за листопад 2011 до перевірки не додано зовсім. А саме видаткові накладні і є документами, складеними з усіма обов'язковими реквізитами, передбаченими п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. № 168/7042, що фіксують та підтверджують фактичність господарських операцій.

Натомість відповідач, стверджує, що оскільки позивачем під час проведення перевірки не надано первинних документів, які підтверджують фактичне отримання товару згідно укладеної угоди від 30.12.11 №2/12-11, то відповідно до п.44.6 ст. 44 ПКУ у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Посилання відповідача на угоду від 30.12.11 №2/12-11 позивачу незрозуміле, адже такої угоди в господарській діяльності позивача немає.

Таким чином, сам відповідач, порушивши вимоги п.п. 21.1.1, 21.1.4 ст. 21., ст. ст. 75, 85 ПКУ та п.6 Порядку 984, зазначивши у акті перевірки про відсутність первинних документів, відмітивши про їх вилучення СУ ФР ГУ Міндоходів у Луганській області, не перенісши терміни проведення перевірки до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них, вимагає надання цих документів від Позивача та ще й стверджує про їх відсутність на час складання звітності та проведення господарської операції і в такий спосіб, який суперечить Податковому законодавству України, грунтує винесення податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013р. №0000142270.

Представник відповідача під час судового засідання проти адміністративного позову заперечував, надав суду письмові заперечення в яких просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повній мірі (а.с.61-62).

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач - ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» зареєстрований виконавчим комітетом Луганської області30.12.1992 (том 1 а.с.11), перебуває на обліку в Ленінській ОДПІ у м. Луганську з 17.05.1999 за № 147/3661 як платник податків (том 1 а.с.22) та є платником податку на додану вартість ( том 1 а.с.23).

Відповідачем на адресу ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» було направлено запит від 27.03.2013 № 9076/227/413 для документального підтвердження задекларованих показників у податковій звітності по взаємовідносинам з ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» (том 1 а.с.44).

Листом від 12.04.2013 № 35 позивач повідомив відповідача, що оригінали документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» згідно постанови від 13.04.2012 були вилучені, про що було складено протоком виїмки від 18.04.2012 (том 1 а.с. 45).

В період з 02.09.2013 по 06.09.2013 відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 11.09.2013 № 186/12-36-22-03/09/23486991 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» за період жовтень, листопад 2011 року (том а.с. 25-36).

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПКУ ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» завищено суму податкового кредиту за жовтень, листопад 2011 року на загальну суму 12807,00 грн. у т.ч.:за жовтень 2011 року на суму 5372,00 грн.; за листопад 2011 року на суму 7435,00 грн. та порушення п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 12807,00грн., у т.ч.: за жовтень 2011 року на суму 5372,00 грн., за листопад 2011 року на суму 7435,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки від 11.09.2013 позивачем подано до відповідача заперечення на акт, в яких він просив скасувати зазначений акт в повній мірі (том 1 а.с.37-38).

Відповідачем було розглянуто заперечення позивача від 20.09.2013 № 79 з питань незгоди з висновками, викладеними в акті перевірки від 11.09.2013 №186/12-36-22-03/09/23486991 та відповіддю на заперечення від 27.09.2013 № 7163/12-36-22-03/07 повідомлено позивача, що Ленінська ОДПІ у м.Луганську не погоджується з запереченнями та вважає, що висновки зазначені в акті перевірки від 11.09.2013 № 186/12-36-22-03/09/23486991 є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства (том 1 а.с. 39-41).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142270 від 27.09.2013, яким позивачу за порушення п. 201.1 ст.201, п.198.1, п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ збільшено сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16008,75 грн. (основний платіж - 12807,00 грн., штрафні санкції - 3201,75 грн.) (том 1 а.с. 42).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Однією із підстав для проведення документальної позапланової перевірки підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України закріпив таку обставину - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до ст. 85.9. ПКУ у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Відповідно до п.6 розділу 1 наказу ДПА України від 22.12.2010 № 984 «Про затвердження .порядку оформлення результатів документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.85.9 ст. 85 ПКУ у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Фахівцями Ленінської ОДПІ в акті перевірки від 11.09.2013 зазначено, що відповідач звертався до СУ ФР ГУ Міндоходів у Луганській області з метою отримання доступу до документів, які були вилучені лейтенантом податкової міліції ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську згідно протоколу виїмки (обшуку) від 18.04.2012, однак серед наданих документів відсутні договори, видаткові накладні за листопад 2011 року, товарно-транспортні накладні та документи підтверджуючі сплату за товар отриманий ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» від ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» (том 1 а.с.28).

Однак, згідно протоколу виїмки від 18.04.2012, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що лейтенантом податкової міліції були вилучені оригінали первинної документації за 2011 рік по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Лідер-С», ТОВ «Джуз-Тандем», МКП «Логіка», ТОВ «Старттрейд», ТОВ «Ризнтрейд», ТОВ «Агропромтрейд», ТОВ «Комфінанс-Кредо-ЛТД», ТОВ «Дата Прайм Системс», ТОВ «Текора-Груп», ТОВ «Триал-Ком» а саме: договори поставок, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, зворотно-сальдові відомості по рахункам, платіжні доручення, реєстри виданих та отриманих податкових накладних (том 1 а.с.46-47).

Отже, виходячи з вищевикладеного, відповідачем при призначенні перевірки були порушенні вимоги ст.ст. 75, 85 ПК України та п.6 розділу 1 наказу ДПА України від 22.12.2010 № 984 «Про затвердження .порядку оформлення результатів документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Оскільки позивач не згоден з висновками акту перевірки, вважає їх такими, що ґрунтуються на припущенні, суд вважає за необхідне дослідити це питання.

В акті перевірки зазначено, що у жовтні, листопаді 2011 року ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» перебувало у фінансово-господарських відносинах з ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» по 1 ланці ланцюга, до складу податкового кредиту включені податкові накладні, винесені від імені ТОВ «КОМФІНАНС-ТРАНС ЛТД» на загальну суму 76840,00 грн. у т.ч. ПДВ 12806,65 грн. Згідно наданих до перевірки СУ ФР ГУ Міндоходів у Луганській області первинних документів, які були вилучені у ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» згідно протоколу виїмки (обшуку) від 18.04.2012 року встановлено, що між ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» та ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» укладено договір поставки від 30.09.2011 року №37, на виконання якого останній реалізував на протязі жовтня, листопада 2011 року на адресу ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» дизпаливо, цемент та шлак металургійний та інші ТМЦ на загальну суму 76840,00 грн., у т.ч. ПДВ 12806,56 грн.(том 1 а.с.30).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД ( 2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14 ) (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» «Покупець» та ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» «Постачальник» укладено договір поставки від 30.09.2011 № 37, на виконання якого останній реалізував на протязі жовтня, листопада 2011 на адресу ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» дизпаливо, цемент та шлак металургійний та інші ТМЦ на загальну суму 76840,00грн. у т.ч. ПДВ 12806,56 грн. (том 2 а.с.111).

Відповідно до п. 1.1 договору у відповідності з даним договором «Постачальник» зобов'язаний передати у власність «Покупцю» товар, а «Покупець» зобов'язаний прийняти товар згідно накладним та сплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1 договору у відповідності з яким асортимент та ціна товару визнається рахунком-фактури.

Відповідно до п. 3.1 договору у відповідності з яким поставка здійснюється «Постачальником».

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» його контрагентом ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» були надані податкові та видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи містяться рахунки-фактури.

Представник відповідача під час судового засідання зазначив, що на підставі п.198.1 ст.198, ст..201 ПКУ головною умовою формування податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів є лише їх фактичне отримання, підтверджене належним чином оформленими відповідними первинними документами. Позивачем не надано до перевірки жодного первинного документа, який би підтверджував переміщення товару від Продавця (ТОВ «Конфінанс-Кредо ЛТД) до Покупця ( ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК»), що є підставою вважати про завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «КРМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» за жовтень, листопад 2011 року на загальну суму 12807,00грн.

Посилання відповідача на підтвердження постачання товару товарно-транспортними накладними у даному випадку є незмістовним з наступних підстав.

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 затверджено форма товарно-транспортної накладної №1-ТН, в якій передбачені відмітки відправника товару (щодо завантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила перевезень), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п.11.1 п.11 Правил перевезень основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до п.п.11.5 п.11 Правил перевезень товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з п.п.11.7 п.11 Правил перевезень перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

З аналізу зазначених норм вбачається, що саме товарно-транспортна накладна підтверджує факт перевезення вантажу.

З огляду на умови договору від 30.09.2011 №37 Покупець - ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» не повинен сплачувати Продавцю ТОВ «ВУГЛЕБУДІВНИК» додаткові кошти за перевезення вантажу, а тому товарно-транспортна накладна не повинна зберігатися у позивача.

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем товар у ТОВ «КОМФІНАНС-КРЕДО ЛТД» використовувався для виконання будівельно-монтажних робіт за проектом «Удосконалення вентиляцій з бурінням вентиляційної свердловини» ВП «Шахта ім..ХІХ з'їзду КПРС» ДП «Луганськвугілля», що підтверджується контрактом № Т05/01-17 від 18.05.2009 (том. 1 а.с.212-214) додатковою угодою № 8 від 26.09.2011 до контракту № Т 05/01-17 від 18.05.2009 (том 2 а.с.1 ) та додатковою угодою № 9 від 11.11.2011 (том 2 а.с.4).

Також суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто визначальною (обов'язковою) ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків, що кореспондується з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають поставці, а у разі поставки товарів/ послуг за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання послуг платником податку.

Отже, при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання проводяться певні господарські операції - дії, що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств, про що зазначено у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.99 р.

Відповідно положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11. 2011р. № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та надає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів\послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Отже, зі змісту наведених норм слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Суд зазначає, що всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів (надання робіт/послуг) від контрагента, оформлені належним чином, виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Щодо твердження відповідача, що наявність вироку у кримінальній справі за ст.205 КК України відносно директора ТОВ «КОНФІНАНС-КРЕДО ЛТД» ОСОБА_3 ставить під сумнів обсяг дієздатності осіб, що вчинили правочини з позивачем від імені вказаного контрагенту, що є порушенням ч.2 ст.203 ЦК України, а також взагалі ставить під сумнів реальність вчинених правочинів від імені цього суб'єкта господарювання суд зазначає.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 551 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновників, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Також, згідно ст. 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, правочин визнається нікчемним, якщо підстави такої нікчемності прямо встановлені законом.

Право на податковий кредит та право на декларування понесених витрат особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку «не знав і не міг знати».

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, які обґрунтовують правомірність зроблених в результаті проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки позивача висновків щодо порушення останнім вимог податкового законодавства.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік у перевіряємий періоди відповідно до вимог чинного законодавств, а тому висновки податкової інспекції щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16008,75 грн., що складається з основного платежу у розмірі 12807,00 грн. і штрафних санкцій 3201,75 грн., які призвели до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕБУДІВНИК» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142270 від 27.09.2013. є протиправними та мають бути скасовані судом.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 10 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 лютого 2014 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163, 245, 252, 253 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕБУДІВНИК» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142270 від 27.09.2013, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (форма «Р») від 27.09.2013 № 0000142270 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕБУДІВНИК» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 16007,85 грн. у т.ч. за основним платежем - 12807,00 грн., за штрафними санкціями - 3201,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВУГЛЕБУДІВНИК» (код 23486991) судові витрати в сумі 160,09 грн. (сто шістдесят гривень 09 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 14 лютого 2014 року.

Суддя І.В.Тихонов