Постанова

від 20.03.2014 по справі 812/8645/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року справа №812/8645/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією у складі суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

при секретарі судового

засідання: Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: Желіско Н.В. - за дов. від 14 березня 2014 року

від відповідача: Басакін В.В. - за дов. від 19 червня 2013 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової

інспекції у м. Луганську Головного управління

Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 10 лютого 2014 року (повний текст складений та

підписаний 14 лютого 2014 року)

по адміністративній справі №812/8645/13-а (суддя Тихонова І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Вуглебудівник»

до Ленінської об'єднаної державної податкової

інспекції у м. Луганську Головного управління

Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення №0000142270 від 27 вересня

2013 року, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у зв'язку з відсутністю у податкового органу підстав для збільшення позивачу розміру суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудівник» (далі товариство, позивач у справі) до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі податкова інспекція, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000142270 від 27 вересня 2013 року. Визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №0000142270 від 27 вересня 2013 року, яким збільшено розмір суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2011 року на суму 16008грн. 75коп., в тому числі 12807 грн. за основним платежем та 3201 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 2 арк. справи 152-158). Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що первинними бухгалтерськими документами документально підтверджено здійснення позивачем господарських операцій.

В апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (том 2 арк. справи 164-166).

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Луганської міської ради 30 грудня 1992 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 23486991, перебуває на податковому обліку в Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області з 17 травня 1999 року за №147/3661, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво №100143545 форми №2-ПДВ, діє на підставі статуту (том 1 арк. справи 10-23).

Ленінська об'єднана державна податкова інспекція у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані їй Податковим кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, на підставі службового посвідчення серії УЛГ №030510 від 20 квітня 2010 року та відповідно до наказу від 27 серпня 2013 року №310, виданих Ленінською об'єднаною державною податковою інспекцією у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудівник» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37612358) за період жовтень, листопад 2011 року, за результатами якої складений акт № 186/12-36-22-03/09/23486991 від 11 вересня 2013 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог пункту 201.1 статті 201, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено суму податкового кредиту за жовтень, листопад 2011 року на загальну суму 12807 грн. у тому числі: за жовтень 2011 року на суму 5372 грн.; за листопад 2011 року на суму 7435 грн. та порушення пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 12807грн., у тому числі: за жовтень 2011 року на суму 5372 грн., за листопад 2011 року на суму 7435 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 11 вересня 2013 року, позивачем подано до податкової інспекції заперечення на акт, в яких він просив скасувати його в повному обсязі (том 1 арк. справи 37-38). Відповідачем розглянуто заперечення товариства від 20 вересня 2013 року № 79 з питань незгоди з висновками, викладеними в акті перевірки від 11 вересня 2013 року №186/12-36-22-03/09/23486991 та відповіддю на заперечення від 27 вересня 2013 року № 7163/12-36-22-03/07 повідомлено позивача, що податкова інспекція не погоджується з запереченнями та вважає, що висновки зазначені в акті перевірки від 11 вересня 2013 року № 186/12-36-22-03/09/23486991 є правомірними та відповідають вимогам діючого законодавства (том 1 арк. справи 25-36, 39-41).

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000142270 від 27 вересня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 16008 грн. 75 коп. (основний платіж - 12807 грн., штрафні санкції - 3201 грн. 75 коп. (том 1 арк. справи 42).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки.

З акту перевірки вбачається, що у жовтні, листопаді 2011 року позивач перебував у фінансово-господарських відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» по 1 ланці ланцюга, до складу податкового кредиту включені податкові накладні, винесені від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» на загальну суму 76840 грн. у т.ч. податок на додану вартість у розмірі 12806 грн. 65 коп. Згідно наданих до перевірки СУ ФР ГУ Міндоходів у Луганській області первинних документів, які були вилучені у товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудівник» згідно протоколу виїмки (обшуку) від 18 квітня 2012 року встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» укладено договір поставки від 30 вересня 2011 року №37, на виконання якого останній реалізував на протязі жовтня, листопада 2011 року на адресу позивача дизпаливо, цемент та шлак металургійний та інші ТМЦ на загальну суму 76840 грн., у т.ч. податок на додану вартість у розмірі 12806 грн. 56 коп. (том 1 арк. справи 30, том 2 арк. справи 85-151).

Підставами прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем визначені не підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД», не підтвердження факту реалізації товарів по ланцюгу постачання, а також наявність вироку у кримінальній справі №1-1037/12 відносно ОСОБА_6 за статтею 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що до податкового кредиту відносяться лише ті суми податку на додану вартість, які сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності. Отже, головною умовою формування податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів є лише їх фактичне отримання, підтверджене належним чином оформленими відповідними первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» укладено договір поставки від 30 вересня 2011 року № 37 (том 2 арк. справи 111), на підтвердження виконання якого позивачем надані рахунки-фактури № 1003 від 3 жовтня 2011 року на суму 32175 грн., № 1004 від 4 жовтня 2011 року на суму 54 грн., № 1101 від 1 листопада 2011 року на суму 6074 грн. 03 коп., № 1102 від 2 листопада 2011 року на суму 6074 грн. 03 коп., № 1109 від 9 листопада 2011 року на суму 6074 грн. 03 коп., № 1111 від 11 листопада 2011 року на суму 6074 грн. 03 коп., № 1115 від 15 листопада 2011 року на суму 6074 грн. 03 коп., № 1117 від 17 листопада 2011 року на суму 8548 грн. 63 коп. (том 2 арк. справи 116-123); видаткові накладні № 302 від 3 жовтня 2011 року на суму 32175 грн., № 701 від 7 жовтня 2011 року на суму 54 грн., № 102 від 1 листопада 2011 року на суму 6024 грн. 54 коп., № 901 від 9 листопада 2011 року на суму 5984 грн. 04 коп., № 1101 від 11 листопада 2011 року на суму 6017 грн. 78 коп., №1401 від 14 листопада 2011 року на суму 6006 грн. 54 коп., №1501 від 15 листопада 2011 року на суму 6022 грн. 28 коп., №1701 від 17 листопада 2011 року на суму 8548 грн. 63 коп. (том 2 арк. справи 124-131); податкові накладні № 302 від 3 жовтня 2011 року на суму 32175грн., № 701 від 7 жовтня 2011 року на суму 54 грн., № 102 від 1 листопада 2011 року на суму 6024 грн. 54 коп., № 201 від 2 листопада 2011 року на суму 6006 грн. 54 коп., № 901 від 9 листопада 2011 року на суму 5984 грн. 04 коп., № 1101 від 11 листопада 2011 року на суму 6017 грн. 78 коп., № 1401 від 14 листопада 2011 року на суму 6006 грн. 54 коп., № 1501 від 15 листопада 2011 року на суму 6022 грн. 28 коп., № 1501 від 15 листопада 2011 року на суму 6022 грн. 28 коп., № 1701 від 17 листопада 2011 року на суму 8548 грн. 63 коп. (том 2 арк. справи 102-110). Вказані документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» підписані ОСОБА_9

Проте, в матеріалах справи міститься приговор Ленінського районного суду м. Луганська від 18 жовтня 2012 року, який набрав законну силу, по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частинами першою, четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, яким визнано винною ОСОБА_6 у скоєнні вказаних злочинів та встановлено, що ОСОБА_6 приблизно у серпні 2011 року знаходилась у м. Луганську та реалізуючи свій злочинний намір, направлений на придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття злочинної діяльності (фіктивне підприємництво) підібрала суб'єкт підприємницької діяльності в організаційно-правовій формі - товариство з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» та вирішила придбати корпоративні права власника на вказане підприємство для його подальшого використання з метою прикриття своєї незаконної діяльності. При цьому, товариство з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» перереєстровано на підставну особу - ОСОБА_9, який не знав про злочинні наміри ОСОБА_6 Обвинувачена отримала уставні і реєстраційні документи, чим фактично придбала вказаний суб'єкт підприємницької діяльності та отримала можливість його використання у своєї противоправної діяльності, також отримала можливість використовувати у своїй протиправній діяльності програмою 1С бухгалтерії підприємства й подавати податкову та іншу звітність від ім'я ОСОБА_9 (том 1 арк. справи 74-77)

За вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на встановлений вироком факт, що ОСОБА_9 не має відношення до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД» колегія суддів дійшла висновку, що перелічені вище документи не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону № 996-XIV та належними і допустимими доказами здійснення спірної господарської операції.

Крім того, наявні в матеріалах справи видаткові накладні з боку позивача підписані Дехтярьовим М.Т. за довіреністю, проте в матеріалах справи відсутні зазначені довіреності в підтвердження цих повноважень та на цих накладних відсутня печатка товариства, що також унеможливлює визначення вказаних накладних у якості первинних документів та доказів здійснення господарської операції.

Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом за договором поставки від 30 вересня 2011 року №37.

За приписами пункту першого Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 товарно-транспортна накладна на автомобільному транспорті є обов'язковим документом, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних відносинах. Тобто, у даному випадку позивач, як отримувач товару повинен мати товарно-транспортні накладні, оскільки вони у даних правовідносинах є підставою бухгалтерського обліку.

Вказане також кореспондується з положеннями Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, відповідно до яких залізнична накладна є обов'язковою двохсторонньою письмовою формою угоди на перевезення товару на користь третьої особи та є обов'язковою для отримувача (покупця), як доказ отримання товару.

Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України суб'єктами відносин перевезень є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Отже, кожний з цих учасників взаємовідносин зобов'язаний мати певні первинні документи бухгалтерського обліку з метою підтвердження формування або понесених валових витрат або формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Тобто, єдиним доказом здійснення фактичної поставки у даному випадку є наявність відповідних належним чином оформлених товарно-транспортних документів.

Колегія суддів зазначає, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, у даному випадку товарно-транспортних накладних або залізничних накладних, що не було враховано судом першої інстанції під час винесення спірного судового рішення.

Таким чином, позиція суду першої інстанції стосовно належним чином оформлених первинних документів, що є достатнім підтвердженням отримання товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Комфінанс-Кредо ЛТД», та як наслідок - правомірне формування податкового кредиту протягом жовтня, листопада 2011 року не є обґрунтованою, оскільки наявність податкових накладних не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві, а за відсутності фактичного отримання товару, що оформлено належними первинними документами, зазначені первинні документи є лише підтвердженням документообігу, а не фактичного отримання товару.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження реальної можливості здійснення вказаними контрагентами господарської діяльності, відсутні докази наявності необхідних трудових та матеріальних ресурсів.

Таким чином, наведене свідчить про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів фактичного здійснення господарської діяльності за договором поставки від 30 вересня 2011 року № 37 у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведеними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується факт того, що зазначені вище правочини набули реального настання саме тих правових наслідків, на настання яких він і був спрямований.

Згідно з пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За вимогами підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведеними первинними документами та матеріалами справи не підтверджується факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання у господарській діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що у даному випадку не відбувалось фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта стосовно відсутності у позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей здійснення господарських операцій.

Відсутність реально вчиненої господарської операції не дозволяє формувати дані податкового обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені наявні в матеріалах справи документи та надана правова оцінка господарським відносинам, що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції стосовно підтвердження реальності господарських операцій первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

За вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин у справі в порушення положень статті 11, статей 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 9, 11, 24, 160, 161, 162, 163, 167, 184, 195, 196, 198, пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі № 812/8645/13-а - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі № 812/8645/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглебудівник» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000142270 від 27 вересня 2013 року відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 20 березня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 березня 2014 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко