cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/20232/13 10.02.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» простягнення 53 168,63 грн. Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився; від відповідача:Кириченко П.Ю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» (надалі - ТОВ «Метком Інвест») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» (надалі - ТОВ «Торгівельна компанія ТБС») про стягнення 53 168,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 0308МВАТБ від 03.08.2012 р. відповідач належним чином зобов'язання по поставці товару не виконав, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 53 168,63 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.11.2013 р.
20.11.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано докази на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2013 р. та відзив на позовну заяву згідно якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
22.11.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача подана заява про застосування строків позовної давності.
В судовому засіданні, яке відбулось 25.11.2013 р. судом оголошено перерву до 16.12.2013 р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
16.12.2013 р. судом задоволено клопотання сторін про продовження строків розгляду спору та оголошено перерву до 27.12.2013 р.
Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 27.12.2013 р. справу передано для розгляду судді Літвіновій М.Є. у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.2013 р. прийнято до провадження справу № 910/20223/13 суддею Літвіновою М.Є. та призначено розгляд справи на 27.01.2014 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. справу передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з поверненням його з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.02.2014 р. у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 28335583, отриманим його представником 01.02.2014 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Присутній в судовому засіданні 10.02.2014 р. представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
03.08.2012 р. між ТОВ «Торгівельна компанія ТБС» та ТОВ «Метком Інвест» було укладено договір №0308МВАТБ (надалі - «Договір»).
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продає, а покупець купляє продукцію, далі - товар, найменування (асортимент), кількість, вартість якого погоджується сторонами шляхом підписання додатків (специфікацій), що є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що строк поставки товару вказується в специфікаціях.
03.08.2012 р. між позивачем і відповідачем укладено Додаток № 1 (Специфікація № 1) до договору №0308МВАТБ від 03.08.2012 р. згідно якого встановлений строк поставки товару - до 20.09.2012 р., а також п. 2 якого визначено умови оплати - попередня оплата 10 % від суми договору.
Відповідно до платіжного доручення №1244 від 05.09.2012 р. та платіжного доручення №1468 від 09.10.2012 р. позивачем здійснено оплату за договором № 0308МВАТБ від 03.08.2012 р. у розмірі 200 000,00 грн. та 357 579,99 грн. відповідно.
На виконання умов Договору, у період з 15.10.2012 р. по 07.02.2013 р., відповідачем поставлено товар на загальну суму 2 465 300,68 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТК-0001961 від 15.10.2012 р., № ТК-0001962 від 15.10.2012 р., № ТК-0001963 від 15.10.2012 р., № ТК-0001988 від 16.10.2012 р., № ТК-0001989 від 16.10.2012 р., № ТК-0001995 від 17.10.2012 р., № ТК-0002109 від 01.11.2012 р., № ТК-0002119 від 02.11.2012 р., № ТК-0002133 від 05.11.2012 р. № ТК-0002134 від 05.11.2012 р., № ТК-0002142 від 06.11.2012 р., № ТК-0002150 від 06.11.2012 р., № ТК-0002209 від 14.11.2012 р., № ТК-0002210 від 14.11.2012 р., № ТК-0002361 від 30.11.2012 р., № ТК-0002376 від 03.02.2012 р., № ТК-0002394 від 04.12.2012 р., № ТК-0002405 від 05.12.2012 р., № ТК-0002413 від 07.12.2012 р., № ТК-0002437 від 11.12.2012 р., № ТК-0002482 від 21.12.2012 р., № ТК-0002500 від 26.12.2012 р., № ТК-0002499 від 26.12.2012 р., № ТК-0000006 від 08.01.2013 р., № ТК-0000007 від 08.01.2013 р., № ТК-0000008 від 08.01.2013 р., № ТК-0000025 від 14.01.2013 р., № ТК-0000035 від 15.01.2013 р., № ТК-0000039 від 16.01.2013 р., № ТК-0000040 від 16.01.2013 р., № ТК-0000137 від 07.02.2013 р., № ТК-0000138 від 07.02.2013 р., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб, які наявні в матеріалах справи.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити пеню за прострочення виконання такого зобов'язання.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Специфікацією № 1 до Договору сторони погодили термін поставки товару - до 20.09.2012 р.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, пункту 3.3 Договору та Специфікації № 1, до Договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар до 20.09.2012 р.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку товару у період з 15.10.2012 р. по 07.02.2013 р. (тобто, з порушенням строку встановленого Специфікацією № 1 до Договору).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач на виконання умов Договору здійснив попередню оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 1244 від 05.09.2012 р. та № 1468 від 09.10.2012 р. у розмірі 200 000,00 грн. та 357 579,99 грн. відповідно. Натомість, відповідач свого обов'язку щодо своєчасної поставки товару у строк, встановлений специфікацією № 1 до Договору, не виконав.
Твердження відповідача про те, що несвоєчасне виконання ним зобов'язання з поставки товару є наслідком неналежного виконання позивачем обов'язку з перерахування передоплати судом не приймається до уваги з огляду на те, що положення Додатку № 1 до Договору не ставлять в залежність обов'язок постачальника поставити товар від обов'язку покупця сплатити суму попередньої оплати, а визначають конкретну дату (20.09.2012 р.), до якої ТОВ «Торгівельна компанія ТБС» мало здійснити поставку товару.
За таких обставин має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за Договором.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 53 168,63 грн. за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 21.09.2012 р. по 26.12.2012 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарський відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За змістом ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у випадку порушення продавцем строків поставки, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,2 % від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня від суми порушених грошових зобов'язань за кожен день прострочки порушення грошових зобов'язань.
Посилання відповідача на неправомірне нарахування пені за кожен день невиконання зобов'язання та безпідставність застосування обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банка України не враховують правової природи пені та змісту Договору (аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2013 р. № 910/9796/13).
З приводу посилання відповідача на сплив строку позовної давності встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву було надіслано до суду засобами поштового зв'язку 16.10.2013 р., що підтверджується відбитком штемпеля на конверті.
Тобто, позовні вимоги в частині стягнення пені нарахованої у період з 21.09.2012 р. по 16.10.2012 р. у розмірі 22 903,96 грн., не підлягають задоволенню, оскільки сплинув строк позовної давності.
Враховуючи зазначене суд вважає правомірним та обґрунтованим задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару у період з 17.10.2012 р. по 26.12.2012 р., що становить 30 264,67 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Торгівельна компанія ТБС» на користь ТОВ «Метком Інвест» пені у розмірі 30 246,67 грн.
В іншій частині (пеня у розмірі 22 903,96 грн.) у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ТБС» (03164, м. Київ, провулок Приладний, 10; ідентифікаційний код 37163686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, 16, к. 11; ідентифікаційний код 36573617) пеню у розмірі 30 246 (тридцять тисяч двісті сорок шість) грн. 67 коп. та судовий збір у розмірі 978 (дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 76 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.02.2014 р.
Суддя В.П. Босий
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2014 |
Оприлюднено | 19.02.2014 |
Номер документу | 37221939 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Босий В.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні