Постанова

від 10.02.2014 по справі 812/10392/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10392/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Тихонова І.В.

при секретарі судового засідання: Лушникова О.С.

за участю

представників сторін:

від позивача - Столярова В.Ю.

від відповідача - Басакін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Електроспецмонтаж» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000362290, № 0000352290 від 09 грудня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Електроспецмонтаж» (далі - ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» аба позивач) до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції м.Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Ленінська ОДПІ у м. Луганську або відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000362290, № 0000352290 від 09 грудня 2013.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем - Ленінська ОДПІ у м. Луганську на підставі наказу від 14.11.2013 №596 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол», про що складено акт від 22.11.13 № 314/22-0/37234479.

На підставі вищевказаного акту перевірки Ленінською ОДПІ у м. Луганську встановлені порушення:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 458 077грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 962 982грн., у тому числі по періодах.

За результатами вищевстановлених порушень, Ленінською ОДПІ у м. Луганську прийняти податкові повідомлення - рішення:

- від 09.12.13 № 0000362290, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 458 077,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 78 990,00грн.;

- від 09.12.13 № 0000352290, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість 962 982,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 240 745,00грн.

Позивач зазначив, що висновки контролюючого органу ґрунтуються лише на податковій інформації, а саме на актах перевірок контрагента - ТОВ «Вектора 3000» та ТОВ «Вістол», з посиланням на те, що позивачем порушено норми чинного законодавства, оскільки у контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товару, здійснення ремонтно - будівельних, проектних та інженерних робіт в силу відсутності відповідного обладнання, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол» можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

В зв'язку з чим, позивач - ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» вважає винесені Ленінської ОДПІ у м. Луганську податкові повідомлення - рішення від 09.12.2013 № 0000352290, № 0000362290 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі надав аналогічні пояснення, викладені у адміністративному позові, просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 09.12.13 № 0000362290, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 458 077,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 78 990,00грн., № 0000352290, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість 962 982,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 240 745,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та в запереченні на адміністративний позов пояснив, що з позицією позивача не погоджується, посилаючись на те, що підставою для формування податкового кредиту за господарськими операціями з придбання товарів, робіт (послуг) є лише їх фактичне отримання, підтверджене належним чином оформленими відповідними первинними документами. Наявність лише видаткових та податкових накладних не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві, а за відсутності фактичного отримання товару, робіт (послуг), що оформлено належними первинними документами є лише підтвердженням документообігу, а не фактичного отримання товару. На підставі чого вважає, що позиція позивача стосовно того, що належним чином оформлені податкові та видаткові накладні, які надані під час проведення перевірки є достатнім підтвердженням отримання товару від TOB «Вектра 3000» та послуг від «Вистол», та правомірне формування податкового кредиту на протязі перевіряємого періоду - не є обґрунтованим, оскільки наявність податкових накладних не є достатнім підтвердженням дійсного виконання поставок товару позивачеві, а первинні документи є лише підтвердженням документообігу, а не фактичного отримання товару.

Відносно взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Вістол» представник відповідача зазначив, що господарські операції з вказаним товариством виникли на підставі укладених між ТОВ «Вістол» та ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» договорів субпідряду. Під час проведення перевірки та надання документів, не було надано документу на підтвердження правової підстави укладання договорів субпідряду з ТОВ «Вістол» протягом перевіряємого періоду, зазначив що копії документів відсутні серед первинних документів. На підтвердження реальності здійснення робіт з боку ТОВ «Вістол» відповідно до укладених договорів субпідряду позивачем надано акти приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3). Вказані первинні документи були введені відповідно до Наказу Державного комітету статистики та Державного комітету будівництва та архітектури від 21.06.02 № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» та поширюються на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Вважає що господарські операції, які виникли на підставі укладених договорів субпідряду з ТОВ «Вістол» не можливо віднести до робіт, які визначені вищенаведеним Наказом, то у даному випадку використання зазначених первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій не можливо. Для підтвердження реальності виконаних робіт не було надано журналу обліку виконаних робіт форми КБ-6, який відсутній серед первинних документів, які додані до адміністративного позову. Вартісні показники, зазначені у формі КБ-2, відображаються за рівнем цін, визначених у договірній ціні, складеній у поточних цінах, підтверджених підрядником та узгоджених з замовником, якщо інше не передбачене контрактом (договором) на виконання робіт. Додани до позову документи свідчять про те, що договірна ціна не узгоджувалася між сторонами, про що свідчить відсутність підписів сторін у зазначених документах. Також на думку відповідача є незрозумілим укладання договорів субпідряду з TOB «Вістол» при наявності власного кваліфікованого персоналу в достатній кількості, понесення додаткових витрат та у зв'язку з чим зменшення отриманого прибутку від замовника за виконані роботи.

Відносно взаємовідносин з контрагентом TOB «Вектра 3000» позивачем - ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» під час проведення перевірки надані подорожні листи, щодо перевезення товару від продавця здійснювалося транспортом позивача. Представник відповідача зазначив, якщо доставка товару здійснювалася транспортними засобами, то відповідно до Постанови КМУ від 25.02.09 № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом внутрішнього сполучення» товаро-транспортна накладна на автомобільному транспорті є обов'язковим документом, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних відносинах. Оскільки, поставка товару позивачу відбувалася на підставі укладеної угоди з вказаним контрагентом, то позивач, як отримувач товару повинен мати товаро-транспортні накладні, оскільки вони є підставою для бухгалтерського обліку. Вважає, що тільки товаро-транспорта накладна, а не видаткова накладна є відповідно до Наказу № 363, єдиний для усіх учасників транспортного процесу юридичний документ на підставі якого здійснюється списання товаро-матеріальних цінностей, обліку та шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевозу вантажу та обліку виконаної роботи. Оскільки в договорах купівлі-продажу позивач та TOB «Вектра 3000» не визначають у договорі поставки порядок приймання - передачі продукції, то у даному випадку застосовуються положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу PCP від 15.06.1965 року №п-6 від 25.04.1966р. №п-7. Крім того, відсутність основних фондів, складских приміщень у TOB «Вектра 3000» дозволяє дійти висновку про неможливість здійснення на адресу позивача постачання товару, зазначеного у видаткових та податкових накладних.

В зв'язку з вищевказаним просив суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів та заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ТОВ «НВК»Електроспецмонтаж» зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.10.2010, про що свідчить запис № 1 382 102 0000 017857 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (т.1 а.с.56).

Позивача взято на облік до Ленінської ОДПІ м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області як платника податків, про що свідчить довідка №1001 від 28.07.2011 року (т.1а.с.72), та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтво №100309433 (т.1 а.с.71).

Відповідно до наказу Ленінської ОДПІ м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області №596 від 14.11.2013, відповідачем в період з 14.11.2013 року по 18.11.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВК»Електроспецмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.10.10 по 31.12.12, податку на додану вартість за період з 01.10.2010 по 30.09.2013 по взаємовідносинам з ТОВ «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол» (т.9а.с.278-279).

Згідно акту перевірки від 22.11.2013 року №314/22-067/37234479, податковим органом встановлені порушення:

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 458 077грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.10 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 962 982грн. (т.9а.с.194-276).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- від 09.12.2013 № 0000362290, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 458 077,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 78 990,00грн.(т.1 а.с.36);

- від 09.12.2013 № 0000352290, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість 962 982,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 240 745,00грн.(т.1а.с.38).

Розглянувши надані документи і матеріали до справи у якості доказів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Вістол» укладено договір купівлі-продажу №040702 від 04.07.2011; договір субпідряду №050101 від 05.01.2012; договір субпідряду №140101 від 14.01.2012; договір субпідряду №080201 від 08.02.2012; договір субпідряду №180401 від 18.04.2012; договір субпідряду №090703 від 09.07.2012; договір субпідряду №261101 від 26.11.2012; договір субпідряду №101201 від 10.12.2012; договір субпідряду №171202 від 17.12.2012; договір субпідряду №230101 від 23.01.2013; договір субпідряду №230102 від 23.01.2013; договір субпідряду №180203 від 18.02.2013; договір субпідряду №150303 від 15.03.2013; договір субпідряду №170602 від 17.06.2013; договір субпідряду №190701 від 19.07.2013.

Договір купівлі-продажу укладено між позивачем та ТОВ «Вектра - 3000» №2003-01 від 20.03.2012; договір купівлі-продажу №270401 від 27.04.2012; договір купівлі-продажу №270402 від 27.04.2012; договір купівлі-продажу №070601 від 07.06.2012; договір купівлі-продажу №030804 від 03.08.2012; договір купівлі-продажу №030905 від 03.09.2012; договір купівлі-продажу №151001 від 15.10.2012; договір купівлі-продажу №061202 від 06.12.2012; договір купівлі-продажу №061203 від 06.12.2012; договір купівлі-продажу №170601 від 17.06.2013; договір купівлі-продажу №040701 від 04.07.2013; договір купівлі-продажу №080701 від 08.07.2013; договір купівлі-продажу №090801 від 09.08.2013; договір купівлі-продажу №150702 від 15.07.2013; договір купівлі-продажу №100902 від 10.09.2013; договір купівлі-продажу №110901 від 11.09.2013.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Вимогами п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі п.138.4 та п.138.5 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент спірних правовідносин є платниками податків, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних окументів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та вищезазначеним контрагентом. Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Факт укладення правочинів і їх виконання обома сторонами (ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» з ТОВ «Вістол» та ТОВ «Вектра 3000») підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів, зокрема:

- Податкові накладні ТОВ «Вістол» (т.1 а.с.79-99);

- Податкові накладні ТОВ «Вектра 3000» (т.1 а.с.100-120);

- Договір купівлі-продажу №040702 від 04.07.2011 з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акті списання, акті виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3, Оборотно-сальдова відомість по рахунку 15 (т.2 а.с.1-120);

- Договір субпідряду №050101 від 05.01.2012р. з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.2 а.с.121-138);

- Договір субпідряду №140101 від 14.01.2012р. Договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.2 а.с.139-157);

- Договір субпідряду №80201 від 08.02.2012р. Договірна ціна, акті виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (.т.2 а.с.158-218);

- Договір субпідряду №180401 від 18.04.2012р. Договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.2 а.с.219-235):

- Договір субпідряду №090703 від 09.07.2012р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.1-22);

- Договір субпідряду №261101 від 26.11.2012р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.32-60);

- Договір субпідряду №101201 від 10.12.2012р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.61-77);

- Договір субпідряду №171202 від 17.12.2012р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.78-104);

- Договір субпідряду №230101 від 23.01.2013р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.105-121);

- Договір субпідряду №230102 від 23.01.2013р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.122-141);

- Договір субпідряду №180203 від 18.02.2013р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.142-163);

- Договір субпідряду №150303 від 15.03.2013р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.164-187);

- Договір субпідряду №170602 від 17.06.2013р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3а.с.188-200);

- Договір субпідряду №190701 від 19.07.2013р., з підтверджуючими документами: договірна ціна, акт виконаних робіт форми №КБ-3, №КБ-2В (т.3 а.с.201-228);-

- Договір купівлі-продажу №2003-01 від 20.03.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акті списання, акті виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.4 а.с.1-30);

- Договір купівлі-продажу №270401 від 27.04.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акті списання, акті виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.4 а.с.27-178);

- Договір купівлі-продажу №270402 від 27.04.2012р. з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акті списання, акті виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.5 а.с.1-280);

- Договір купівлі-продажу №070601 від 07.06.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акті списання, акті виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.6 а.с.1-123);

- Договір купівлі-продажу №030803 від 03.08.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації (т.6 а.с.124-133);

- Договір купівлі-продажу №030804 від 03.08.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акті списання, акті виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.6 а.с.134-213);

- Договір купівлі-продажу №030905 від 03.09.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акт списання, акт виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.6 а.с.214-228);

- Договір купівлі-продажу №151001 від 15.10.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акт списання, акт виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.7 а.с.1-116);

- Договір купівлі-продажу №061202 від 06.12.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акт списання, акт виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.7 а.с.117-177);

- Договір купівлі-продажу №061203 від 06.12.2012р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акт списання (т.7 а.с.178-183);

- Договір купівлі-продажу №170601 від 17.06.2013р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації (т.7 а.с.184-187);

- Договір купівлі-продажу №040701 від 04.07.2013р.,з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акт списання, акт виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.7 а.с188-212);

- Договір купівлі-продажу №080701 від 08.07.2013р., специфікація (т.8 а.с.1-3);

- Договір купівлі-продажу №090801 від 09.08.2013р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акт списання, акт виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.8 а.а.с.4-29);

- Договір купівлі-продажу №150702 від 15.07.2013р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні, специфікації, акт списання, акт виконаних робіт Форма №КБ-2в, Формі №КБ-3 (т.8 а.с.30-58);

- Договір купівлі-продажу №100902 від 10.09.2013р., з підтверджуючими документами: видаткові накладні (т.8 а.с.59=62);

- Виписки про операції (т.8 а.с.63-96);

- Подорожні листи (т.8 а.с.97-143);

- Податкові декларації з податку на додану вартість з додатками (т.8 а.с.146-335);

- Податкові декларації з податку на додану вартість з додатками (т.9 а.с.1-115);

- Податкові декларації з податку на прибуток з додатками (т.9 а.с.116-181);

- Договір генерального підряду № 040101 від 04.01.2011р. (т.10 а.с.23-29);

- Договір генерального підряду № 130101 від 13.01.2012р. (т.10 а.с.30-36);

- Договір генерального підряду № 070201 від 07.02.2012р. (т.10 а.с.37-44);

- Договір генерального підряду № 040401 від 04.04.2012р. (т.10 а.с.45-52);

- Договір генерального підряду № 050701 від 05.07.2012р. (т.10 а.с.53-58);

- Договір генерального підряду № У-660-12 від 23.11.2012р. (т.10 а.с.59-65);

- Договір генерального підряду № 291102 від 29.11.2012р. (т.10 а.с.66-73);

- Договір генерального підряду № Б/Н від 06.12.2012р. (т.10а.с.74-81);

- Договір генерального підряду № 180103 від 18.01.2013р. (т.10 а.с.82-93);

- Договір генерального підряду № 180101 від 18.01.2013р. (т.10 а.с94-101);

- Договір генерального підряду № 070201 від 13.02.2013р. (т.10 а.с.102-106);

- Договір генерального підряду № У-94-13 від 20.02.2013р.(т.10 а.с.107-113);

- Договір генерального підряду № 140601 від 14.06.2013р. (т.10 а.с.114-122);

- Договір генерального підряду № 160501 від 27.05.2013р. (т.10 а.с.123-131);

- Журнал реєстрації довіреностей за 2011р., 2012р., 2013р. (т.10 а.с.135-193).

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Щодо посилання відповідача про не дійсність форми № КБ-2 «Акт приймання виконаних будівельних робіт» № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», слід зазначити наступне.

Листом Мінрегіонбуду України «Про застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» від 09.03.2010р. № 12/19-2-9-21-2368, «Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» від 16.03.2010р. № 12/19-3-9-14-295 роз'яснено, що зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704).

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Посилання відповідача на порушення позивачем Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, а саме відсутність товарно-транспортні накладних є незмістовним.

Відповідно до преамбули та розділу 1 вищевказаних Правил регулює правовідносини лише за участю перевізника - особи, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Оскільки перевезення ТМЦ за договорами з контрагентами ТОВ «НВК» Електроспецмонтаж» здійснював власними силами без залучення перевізника, посилання відповідача на необхідність складання товарно-транспортних накладних відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють відносини лише між перевізниками і замовниками є необґрунтованим. Відсутність товарно-транспортної накладної не є безумовною ознакою нікчемності операції.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 (у редакції, що діяла під час укладання та виконання вказаних вище договорів), для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, необхідні наступні документи:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013р. у справі №805/3714/13-а зазначено: вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

На підтвердження факту транспортування товару позивачем - ТОВ «НВК «Електроспецмонтаж» надані подорожні листи, складені та оформлені належним чином згідно типової форми, затвердженої спільним наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» (т.8 а.с.97-143).

Крім того, посилання відповідача на відсутності у контрагентів фондів, складських приміщень, транспортних засобів та відсутності їх за місцезнаходженням, що унеможливлює здійснення господарської діяльності є неправомірними, у зв'язку з тим, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Зазначена позиція викладена в ухвалах ВАСУ від 16.10.2013р. у справі №805/3714/13а.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом TOB «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол» сформовано у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Виконання господарських операцій TOB «НВК «Електроспецмонтаж» з TOB «Вектра 3000» та ТОВ «Вістол» знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що дії відповідача щодо винесення оскаржуємих податкових повідомлень - рішень суперечать нормам Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Електроспецмонтаж» до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000362290, № 0000352290 від 09 грудня 2013 року - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 № 0000362290, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 458 077,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 78 990,00грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2013 № 0000352290, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість 962 982,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 240 745,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Електроспецмонтаж», код ЄДРПОУ 37234479 судові витрати у розмірі 4588,00 грн. (чотири тисячіпятсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 14 лютого 2014 року.

Суддя І.В.Тихонов