Постанова

від 18.02.2014 по справі 925/1392/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 925/1392/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Петренку В.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Агенство Інрек"

на рішення господарського суду Черкаської області від 14.11.2013р.

у справі № 925/1392/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства ,,Банк ,,Київська Русь" в особі Черкаського центрального відділення ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь"

до Приватного підприємства ,,Агенство Інрек"

про стягнення 31 426,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ,,Банк ,,Київська Русь" в особі Черкаського центрального відділення ПАТ ,,Банк ,,Київська Русь" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Малого приватного підприємства ,,Агенство Інрек" про стягнення 37 807,21 грн. заборгованості по кредитному договору № 5116-12 від 02.11.2007р., зокрема 11 950 грн. боргу по кредиту, 2 378,26 грн. процентів за користування кредитом за період з 01.03.2013р. по 29.08.2013р. та 23 478,95 грн. - 30% за порушення строків повернення кредиту (з врахуванням клопотання про виправлення описки в резолютивній частині позовної заяви (а.с. 83) та збільшення розміру позовних вимог (а.с. 115 - 116).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.10.2013р. змінено найменування відповідача з Малого приватного підприємства ,,Агентство Інрек" на Приватне підприємство ,,Агентство Інрек" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.11.2013 р. у справі № 925/1392/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 11 950 грн. боргу по кредиту, 2 378,26 грн. боргу по процентах за користування кредитом, 23 458,12 грн. 30 процентів річних, 1 719,55 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови кредитного договору, положення ГК України і ЦК України, і дійшов висновку про доведеність позовних вимог у даній справі та наявність підстав для їх часткового задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області в частині стягнення 30% річних в розмірі 23 458,12 грн., та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ступінь виконання зобов'язань боржником та не зменшено у зв'язку з цим розмір штрафних санкцій.

13.02.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, відповідно до якого він зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, рішення суду вважає законним та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. у справі № 925/1392/13 апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Агенство Інрек" прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 18.02.2014р.

17.02.2014р. через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника Лут Л.К., так як вона 18.02.2014р. зайнята в іншому судовому процесі.

У судовому засіданні 18.02.2014р. представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та проти доводів скарги, представник відповідача в судове засідання не з'явився, з огляду на клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши дане клопотання про відкладення розгляду справи, вважає, що у його задоволенні слід відмовити, з огляду на таке.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

При цьому, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

Колегія суддів також враховує, що в судовому засіданні 12.09.2013р. в суді першої інстанції приймали участь два представники відповідача - Лут Л.К. і Полішкевич М.В., які також були присутні 04.02.2014р. в судовому засіданні в іншій справі № 925/58/14, яка знаходиться в провадженні господарського суду Черкаської області, на зайнятість в якій 18.02.2014р. посилається заявник клопотання.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 18.02.2014р. не з'явився, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2007р. між Акціонерним Банком ,,Київська Русь", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Банк ,,Київська Русь" (далі - банк, позивач), та Малим приватним підприємством ,,Агентство Інрек", яке змінило найменування на Приватне підприємство ,,Агентство Інрек" (далі - позичальник, відповідач), укладено кредитний договір № 5116-12, відповідно до п.п. 1.1 якого банк надає позичальнику грошові кошти в розмірі 135 000 грн. зі сплатою за користування кредитом 18 % річних на строк до 01 листопада 2010 року (а.с. 7 - 8).

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі та на строк, встановлений в п.п. 1.1 договору та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором. Позичальник зобов'язався повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та в порядку, встановленому кредитним договором та сплатити банку плату за користування кредитом (п.4.1, 4.2).

Розділом 7 кредитного договору визначено порядок нарахування плати за користування кредитом. Плата за користування кредитом нараховується щомісячно за період включно з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При розрахунку відсотків використовується 360 днів (п. 7.2, 7.4).

Згідно з п. 8.2 кредитного договору погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку позичальника на рахунок банку за графіком згідно додатку № 1 до кредитного договору.

Пунктом 9.1 договору сторонами обумовлено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30% річних від простроченої суми.

Додатковим договором до кредитного договору від 23.05.2008р. сторони змінили процентну ставку за користування кредитом та встановили її в розмірі 20% річних (а.с. 10).

Додатковим договором від 01.10.2008р. сторони змінили редакцію пункту 4.1 кредитного договору та виклали його в наступній редакції: ,,Позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, згідно графіку погашення (Додаток № 1)" (а.с. 11).

Додатковим договором від 30.10.2008р. сторони дійшли згоди про зміну плати за користування кредитом та встановили її з 01.11.2008р. на рівні 23 % річних (а.с. 12).

Додатковим договором від 17.12.2008р. сторони змінили плату за користування кредитом та встановили її з 01.01.2009р. на рівні 30 % річних (а.с. 13).

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 135 000,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 43).

Як стверджує позивач, відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, не повернув кредит в повній сумі у вказаний в договорі строк - до 01 листопада 2010р. та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом в установлений в договорі строк, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по кредиту в сумі 11 950 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом в період з березня по серпень 2013р. в сумі 2 378 грн. 26 коп. На підставі пункту 9.1 кредитного договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 30% річних від простроченої суми кредиту в сумі 23 478 грн. 95 коп. за прострочення сплати кредиту в період з 31.08.2010р. по 30.08.2013р.

В обґрунтування позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що за відповідачем згідно укладеного кредитного договору рахується прострочена заборгованість по основному боргу, відсотках за користування кредитом, суму якої та 30% річних позивач просить стягнути в судовому порядку.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, враховуючи таке.

Між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є кредитним договором.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав і надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 135 000,00 грн., факт отримання коштів, як і наявності прострочення сплати коштів на погашення кредиту визнаний відповідачем, борг відповідача по кредиту складає 11 950 грн. З розрахунку позивача вбачається, що борг відповідача по процентах за користування кредитом у період з березня по серпень 2013р. склав 2 378 грн. 26 коп. Вказані суми боргу по кредиту та процентах підтверджені представником відповідача як такі, що визнаються відповідачем.

У відповідності зі ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні обікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.11 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту у повній сумі та несплати процентів за користування кредитом у встановлений строк, вимога позивача про стягнення з відповідача 11 950 грн. кредиту та 2 378 грн. 26 коп. процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що наявність заборгованості за кредитним договором, яку у строк відповідач не сплатив, свідчить про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних за порушення строків повернення кредиту, згідно з п. 9.1 договору в розмірі 23 478,95 грн.

Суд першої інстанції частково задовольнив заявлену вимогу, а саме в розмірі 23 458,12 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до п. 9.1 кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки дії відповідача щодо несвоєчасної сплати кредитних коштів є порушенням умов договору, колегія суддів вважає, що наявні підстави для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Обов'язковість договору закріплено положеннями ст. 629 ЦК України.

Таким чином п. 9.1 кредитного договору відповідає приписам ст. 625 ЦК України, у якій сторонам за договором надано право встановлювати інший процент річних, ніж це вказано у названій статті, і розмір цих процентів законом не обмежується.

Перевіривши розрахунок 30% річних, зроблений позивачем, колегія суддів зазначає, що він обрахований невірно, 30% річних від простроченої суми кредиту становить 23 458,12 грн. Крім того, матеріали справи містять вірний розрахунок позивача, відповідно до якого 30 процентів річних становить 23 458,12 грн. (а.с. 140).

Однак, заяв про зменшення позовних вимог у встановленому ГПК України порядку позивачем не подавалось, тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 23 458,12 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивачем доведено і відповідачем не спростовано, а тому їх слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.

Доказів належного виконання договірних зобов'язань, в тому числі погашення вищезазначеної заборгованості, відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано, сум, які підлягають сплаті, наведених у розрахунку позивача, відповідачем також не спростовано.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, та зазначає, що розмір штрафних санкцій поставив під загрозу фінансовий стан підприємства, та суд першої інстанції при винесенні рішення мав врахувати часткове визнання позовних вимог, майновий стан підприємства тощо, та зменшити їх розмір.

Колегія суддів вважає дані твердження відповідача безпідставними з огляду на те, що у статтях 233 ГК України та 551 ЦК України, на які посилається відповідач, мова йде про штрафні санкції, а встановлені в пункті 9.1 кредитного договору 30 процентів річних до штрафних санкцій не відносяться, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника і чинним законодавством та договором не передбачено право суду зменшувати суму процентів річних, що нараховуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, чи звільняти від їх сплати. Крім того, нарахування 30% річних за умови несвоєчасного повернення кредиту є встановленим умовами кредитного договору, з якою погодились сторони та підтвердили своїм підписом та відтиском печаток.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 14.11.2013р. у справі № 925/1392/13 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Агенство Інрек" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 14.11.2013р. у справі № 925/1392/13 без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Повний текст складено та підписано 19.02.2014р.